Урок. "Око як оптичний прилад. Зір і бачення. Вади зору та їх корекція"

Тема. Око як оптичний прилад. Зір і бачення. Вади зору та їх корекція. Окуляри .

Мета уроку: Ознайомити учнів з оптичною системою ока людини, вадами зору та їх виправленнями. Розвивати розуміння властивостей ока як природного оптичного приладу, Формувати розуміння взаємозв’язків між природними явищами, виховувати бережливе ставлення до своїх очей.

Тип уроку: комбінований урок.

 Обладнання: презентація уроку; комп’ютер; телевізор; збірники задач.

ЗМІСТ УРОКУ

Актуалізація знань учнів

Мозковий штурм (слайд 2)

Робота у групах

Група 1

Предмет розмістили на відстані 20см до лінзи, при цьому зображення, яке утворилося  на екрані  було обернене і знаходилося на відстані 30 см від лінзи.

Завдання:

• Визначити фокусну відстань лінзи;

0,12м;  0,1м;  0,17м;  0,12м. (відповіді для кожної групи)

• Визначити оптичну силу лінзи;

8,3 дптр;  10 дптр;  5,88 дптр;  8,3 дптр (відповіді для кожної групи)

• Визначити збільшення (зменшення), яке дає лінза;

1,5;  0,5;  2;  4. (відповіді для кожної групи)

• Яка це лінза – збиральна чи розсіювальна?

Зб.;  зб.;  зб.;  зб. (відповіді для кожної групи)

Група 2

Предмет розмістили на відстані 30см до лінзи, при цьому зображення, яке утворилося  на екрані було обернене і знаходилося на відстані 15 см. від лінзи.

Завдання:

• Визначити фокусну відстань лінзи;
• Визначити оптичну силу лінзи;
• Визначити збільшення (зменшення), яке дає лінза;
• Яка це лінза – збиральна чи розсіювальна?

Група 3

Предмет розмістили на відстані 25см до лінзи, при цьому зображення, яке утворилося  на екрані було обернене і знаходилося на відстані 50 см. від лінзи.

Завдання:

• Визначити фокусну відстань лінзи;
• Визначити оптичну силу лінзи;
• Визначити збільшення (зменшення), яке дає лінза;
• Яка це лінза – збиральна чи розсіювальна?

Група 4

Предмет розмістили на відстані 15см до лінзи, при цьому зображення, яке утворилося  на екрані було обернене і знаходилося на відстані 60 см. від лінзи.

Завдання:

• Визначити фокусну відстань лінзи;
• Визначити оптичну силу лінзи;
• Визначити збільшення (зменшення), яке дає лінза;
• Яка це лінза – збиральна чи розсіювальна?

Вивчення нового матеріалу

А чи знаєте ви, що людина 80 – 90% інформації отримує завдяки зору? (слайд 4)

Повідомляю тему уроку (слайд 5)

Звертаюсь до учнів із запитаннями щодо необхідності цієї теми уроку

Чи у всіх Вас хороший зір?

То чи є потреба вивчати будову ока?

Вивчати вади ока та можливості їх корекції?

Визначаємо цілі уроку

Ознайомлюю із завданнями на урок (слайд 6)

Подальша розповідь потребує використання таблиці або слайда із зображенням будови ока. (слайд 7)

Очне яблуко приблизно має форму кулі (діаметр цієї кулі близько 2,5 см). Зовнішня оболонка (склера) попереду є прозорою. Ця части­на оболонки називається роговою оболонкою (роговицею). З внутріш­нього боку склери — судинна оболонка. Саме її частину ми спри­ймаємо як райдужну оболонку, яка визначає певний колір очей. У центрі — зіниця, через яку світло потрапляє всередину ока. Після зіниці світло проходить через кришталик. Це природна двоопукла лінза, яку може деформувати спеціальний м'яз. Внутрішня частина ока заповнена склоподібним тілом. Пройшовши склоподібне тіло, світло потрапляє на сітківку — задню стінку ока, вкриту світлочут­ливими елементами. Коли на них потрапляє світло, вони посилають до мозку нервові імпульси. Саме мозок остаточно складає картину того, що ми бачимо.

Ознайомлюю із таблицею, що узагальнює будову ока. (слайд 8)

Проте для цього необхідно, щоб око створило на сітківці дійсне зображення. Врешті-решт, ми сприймаємо тільки такі зображення, причому вони мають бути досить чіткими. До речі, око в цілому діє як збиральна лінза. Отже, зображення на сітківці є оберненим. Пе­ретворення оберненого зображення на пряме здійснює вже не око, а мозок. (слайд 9)

Світло в оці проходить через роговицю, зіницю, кришталик, склоподібне тіло та потрапляє на сітківку. Світлочутливі еле­менти сітківки під дією світла створюють нервові імпульси, які йдуть до мозку. (слайд 10)

Розмір зіниці змінюється рефлекторно, залежно від освітленос­ті. Таким чином, її діаметр може змінюватися від 2 до 8 мм.

Робота в групах (визначають що таке акомодація та адаптація)

Природа не наділила нас можливістю дуже швидко реагувати на збільшення освітленості зменшенням діаметра зіниці: первісній людині ніхто не міг раптово посвітити просто в очі ліхтариком або фарами. Отже, таке раптове освітлення засліпить людину на певний час. Воно може призвести, наприклад, до автоаварії.

 Можливість   змінювати   рефлекторно   кривизну   кришталика є дуже важливою: адже дивимося по черзі на предмети, які містяться на різних відстанях від ока. Якби оптична сила ока не змінювалася, ми могли б чітко бачити предмети лише на якійсь певній відстані.

Зміною кривизни кришталика здійснюється акомодація, тобто око «наводиться на різкість».

Зрозуміло, акомодація має певні межі. Здорове око без напру­ження створює на сітківці зображення далеких предметів .Чим ближ­чий до ока предмет, тим більші напруження м'язу та деформація кришталика. Для молодої людини зі здоровим зором ближня межа акомодації складає 10 см.

Відстань найкращого зору d₀ — найменша відстань, при якій око практично не напружене. Зазвичай вважають d₀ = 25 см. Саме на такій відстані найкраще розміщувати книжку при чи­танні. (слайд 12)

Чим ближче ми розміщуємо предмет, тим більшим є його зобра­ження на сітківці. Отже, тим краще ми можемо розрізнити всі деталі цього предмета.

Ми досить добре оцінюємо, на якій відстані від нас міститься той чи інший предмет. В основному це відбувається завдяки нашому біно­кулярному зору, тобто зору двома очима. Коли ми розглядаємо якусь точку, ми підсвідомо спрямовуємо на неї оптичні осі обох очей. Якщо точка далеко від нас, оптичні осі практично паралельні. Але чим ближ­ча до нас ця точка, тим більший кут між оптичними осями двох очей. Мозок аналізує сигнали від м'язів, які повертають очні яблука, та от­римує інформацію про відстань до об'єкта спостереження.

 (слайд 13) Найбільш поширеними дефектами зору є короткозорість і дале­козорість. При короткозорості паралельний пучок променів (від да­лекого предмета) ненапружене око фокусує не на сітківці, а перед нею. На сітківку падає вже розбіжний пучок променів, тобто зобра­ження розмивається. Виправити такий дефект можна за допомогою контактних лінз або окулярів.

Якими мають бути лінзи в таких окулярах, якщо треба фокусу­вати промені трохи далі?

Після обговорення доходимо висновку, що лінзи мають бути розсіювальними.

(слайд14) При далекозорості паралельний пучок променів ненапружене око фокусує в точці, що лежить за сітківкою, тобто на сітківку падає збіж­ний пучок променів. Зображення в цьому випадку також розмивається.

Якими мають бути лінзи в окулярах для далекозорих?

 Після обговорення доходимо висновку, що лінзи мають бути зби­ральними.

При короткозорості потрібні окуляри з розсіювальними лінза­ми, а при далекозорості — зі збиральними.

Ознайомлюю із поняттям інерції зору. (слайд 16)

Окрему увагу учнів звертаю на необхідності берегти зір.

Гімнастика для очей.

Узагальнення та закріплення вивченого матеріалу

Бесіда за питаннями (слайд 18)

Задача 12.1. На якому «екрані» створює зображення наше око? Яке це зображення: дійсне чи уявне?

Задача 12,4. Кришталик людського ока може змінювати свою кривизну. Для чого це потрібно?

Задача 12.7. Яку ваду зору виправляють окуляри зі збиральними лінзами?

Задача 12.11. Маша користується окулярами з оптичною силою +2 дптр. Яка фокусна відстань лінз у цих окулярах? Яку ваду зору вони виправляють?

Задача 12.20. На якій відстані від очей треба розмістити плоске дзеркальце, щоб якнайкраще роздивитися своє обличчя без напру­ження очей?

Матеріал для допитливих. (при можливості)

Як ми розпізнаємо кольори? Світлочутливі елементи на сітківці не всі однакові: серед них є так звані палички та три типи колбочок. Паличок набагато більше. Вони чутливі до будь-якого світла, тобто створюють чорно-біле зображення. При слабкому світлі фактично тільки вони й працюють, тому ми не можемо розрізняти кольори.

А от кожен з типів колбочок реагує на світло залежно від кольору. Є колбочки, найбільш чутливі до червоного світла, є чутливі до зеле­ного або до синього. Мозок зіставляє сигнали від цих трьох типів кол­бочок і «робить висновок» про колір світла. Виявляється, у цьому від­ношенні наш зір легко «обдурити»: підбираючи в певних пропорціях червоне, зелене та синє світло, можна створити уявлення практично про будь-який колір! І цим скористалися винахідники та інженери, створивши кольорове телебачення, кольорові монітори та табло. Адже на кольорових екранах насправді «малюється» лише три зображення (червоне, зелене та синє), а ми бачимо розмаїття кольорів.

Домашнє завдання

• Прочитати теоретичний матеріал за підручником: П. 16, вправа 16 (2)(усно), (7) - для допитливих.