Урок № ___ Дата _____________
Тема уроку: Олег Ольжич. Проблема людської волі в поезії «Захочеш – і будеш» (із циклу «Незнаному воякові»)
Мета уроку:
ознайомити учнів із цікавими епізодами життя поета, ознайомити учнів із твором письменника; допомогти усвідомити ідейно-художні особливості поезії, удосконалювати вміння виразно читати поезію, розкрити громадянські мотиви поезії;
розвивати навички виразного читання, коментування ліричного твору, розвивати вміння аналізувати вірші, визначати їхні основні мотиви, виділяти основні ідеї, висловлювати власні думки про сенс людського життя;
виховувати почуття власної гідності, любові до Вітчизни.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Очікувані результати: учні знають про творчість поета О. Ольжича, його патріотичну діяльність; коментують власне розуміння твору, усвідомлюють роль і значення гуманізму в розвитку людства й духовності кожної людини.
Обладнання: підручник, портрет Олега Ольжича,ілюстрації до віршів, збірки поезій
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань та суб’єктного досвіду учнів
1. Як полонені німці ставилися до зведення будинків?
а) Із великим почуттям відповідальності; б) абияк; в) з любов’ю і розпачем.
2. Будинок, який зводили німці, міг би, на їх думку, стояти на околиці:
а) Берліна; б) Лейпцига; в) Дрездені.
3. Які квіти посадив Фрідріх, скопавши маленьку грядочку?
а) Чорнобривці; б) мальви; в) нагідки.
4. Чим пригощали жінки полонених німців?
а) Печеним гарбузом; б) вареною картоплею; в) сухим хлібом.
5. Як німці віддячували жінкам за їх увагу?
а) Сплачували гроші; б) всміхалися їм; в) низько прихилялися перед ними.
6. Фрідріх полюбляв показувати фотокартку, на якій можна було побачити:
а) русяву жінку з усмішкою на обличчі; б) двох дівчаток у білих сукеньках і білих черевичках; в) його самого, молодого і красивого.
7. Діти своє місто, розруйноване під час війни, називали:
а) жалюгідним; б) жахливим; в) злиденним.
8. Незважаючи на те що діти дражнили Фрідріха, він їм:
а) грав на сопілці; б) робив з паперу ляльок; в) співав німецькою.
9. Під осінь німець захворів і йому на відміну від інших полонених дозволялося:
а) лікуватися; б) лежати під стіною барака; в) виконувати неважку роботу.
10. Із цегли Фрідріх виробляв:
а) ляльок для дітей; б) прикраси; в) посуд.
11. Коли люди переселилися у новий дім, який був збудований полоненими німцями?
а) Навесні; б) влітку (наприкінці серпня); в) восени (в кінці листопада).
12. Про що, здавалося, хотіли спитати дівчатка, які були зображені на фотокартці Фрідріха?
а) «Для чого нас замуровано у стіну нового будинку»? б) «Ви не бажаєте з нами познайомитися?» в) «Ви не знаєте, де наш тато?»
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми та мети уроку
Українська історія багата на великі й героїчні моменти, але достатньо в ній і темних та болючих сторінок, що їх воліли б ми вирвати й не мати в цій великій книзі, з якої народ має вчитися славних і добрих діл. Та суспільство не повинно боятися глянути правді в лице, зокрема в тій хвилині, коли дійсність вимагає, щоб її бачити тверезо, а не через рожеві окуляри ідилії. Про це будемо говорити на сьогоднішньому уроці.
ІV. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу.
Олег Ольжич (Олег Олександрович Кандиба) народився 8 липня 1907 р. в Житомирі в сім'ї поета Олександра Олеся (О. Кандиби). За спогадами сучасників, Олег був улюбленцем батьків, родичів, сусідів. Рано виявив неабиякі здібності: у три роки вже вмів читати, у п’ять написав п’єсу з козацького життя, добре малював, грав на фортепіано і скрипці. Але згодом настали тяжкі часи. Юнак пережив громадянську війну, терор, голод, холод. . У 1923 р. він виїхав разом з матір'ю з України і в Берліні зустрівся з батьком, який ще в 1919 р. емігрував з України. Незабаром родина переїхала до Горніх Черношинець під Прагою. У 1924 р. Олег вступив до Карлового університету, водночас навчався в Українському вільному університеті. Став відомим вченим-археологом, брав участь у кількох археологічних розкопках на Балканах. Був запрошений у США до Гарвардського університету читати лекції з археології. І тільки за межамиУкраїни хлопець усвідомив, наскільки вона дорога і рідна, не міг не думати про неї, розтерзану різними політичними силами. Уже будучи студентом, Олег Кандиба розуміє потребу створення незалежної держави України. Але для цього треба ступити на шлях боротьби, часом жорстокої і безкомпромісної.
Тому юнак стає членом Організації Українських Націоналістів і пов’язує життя з боротьбою за національне визволення свого народу. Ольжич очолив культурний сектор організації, а трохи пізніше став заступником голови проводу ОУН. Олег Кандиба займається художньою творчістю, дібравши собі літературний псевдонім Ольжич, тобто син Олега, київського князя, який згадується в літописах як «Ольг». Цей псевдонім говорить про те, що Олег завжди відчував себе українцем.
У 1935р. у Львові вийшла збірка Ольжича «Рінь».
За дорученням ОУН поет брав участь у проголошенні демократичної Карпатської України. Потрапив до хортистської тюрми.
У 1940р. у Празі вийшла збірка Ольжича «Вежі».
У 1944 році Олега Ольжича було заарештовано. Почалися допити, катування, поета було відправлено до концтабору Заксенхаузен. У вірші «Присвята» він писав:
Пошли мені, молюся, дар один:
В ім’я її (Батьківщини) прийняти мужньо муки,
І в грізні дні залізної розплати
В шинелі сірій вмерти від гранати.
На землі немає могили Олега Ольжича. Він помер у камері в’язнів-смертників табору Заксенхаузен 22 липня 1944 року. Довідавшись про смерть сина, помер батько, Олександр Олесь. А 31 липня з’явився на світ син Олега, теж Олег Кандиба. Рід талановитих людей, справжніх патріотів не перевівся.
V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
Захочеш – і будеш
Захочеш – і будеш. В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з відважним життям,
Як з тілом смертельника крила.
І легко тобі, хоч і дивишся ниць,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць
І гостру петарду наказу.
Навчишся надать блискавичність думкам
І рішенням важкість каміння.
Піти чи послати і стать сам на сам
З своїм невблаганним сумлінням.
Затям — зрозумій, запам’ятай.
Ниць — униз.
Петáрда — вибуховий пристрій застережної дії.
Сумлíння — совість, внутрішній голос, суддя, який оцінює наші думки та вчинки. Воно може підказати нам правильне рішення й застерегти від неправильного.
Тема поезії – життя і боротьба. Ідея - автор нагадує нам, що життя прекрасне, але скороминуче, тому не варто витрачати час даремно, слід займатися тим, чого справді прагне душа в дану мить.
Автор широко вживає книжну лексику, зокрема застарілі слова, біблеїзми, крім того, займенники, що використані на позначення Бога, згідно з вимогами конфесійного стилю пишуться з великої літери. Ужитий тут і минулий час (“благословив”) означає щойно здійснений прихід нової епохи).
Визначити художні засоби:
VІ. Закріплення знань, умінь і навичок
Орієнтовна відповідь
Захочеш — і будеш.
В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Навчишся надать блискавичність думкам
І рішенням важкість каміння.
Людина має в собі невичерпні сили, про які вона навіть не здогадується. Безмежна її любов до батьківщини, мужність, з якою вона захищає свій край, готовність до самопожертви. Особливо це характерно для нашої багатостраждальної України, душі народу якої часто не збагнути іншим.
Зразок
Патріот — Батьківщина, волонтер; людина, яка поважає традиції, історію, культуру; захисник, дім, любов...
VІІ. Підбиття підсумків уроку
Людина має в собі невичерпні сили, про які вона інколи й не здогадується. Безмежна її любов до Батьківщини, мужність, із якою вона захищає свій край, готовність до самопожертви. Особливо це характерно для нашої багатостраждальної України.
VІІІ. Оцінювання навчальної діяльності
ІХ. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання
Прочитати біографію Олени Теліги (стр. 229-231)
Прочитати поезії «Сучасникам» (стр. 232-233)
* Підготувати тестові завдання до творчого шляху О.Ольжича