Презентація на тему: "Цікаві факти про Степана Васильченка. Аналіз твору С. Васильченка «Приблуда»".

Цікаві факти про Степана Васильченка. Аналіз твору С. Васильченка «Приблуда».

Справжнє прізвище  – Панасенко. Народився Степан Васильович Васильченко в місті Ічня, що на Чернігівщині, в родина шевця 8 січня 1879 року. Змалечку батько привчав своїх дітей до читання та заохочував їх до знань. Бажання писати у Васильченка виявилося дуже рано, і найпершими спробами на літературній ниві стали його щоденники.

Навчаючись у Глухівському вчительському інституті, Степан організував політичний страйк у навчальному закладі. Він закликав до демократизації навчання у вищій школі, виступаючи з петиціями. Це був його і далеко не останній протест. За свою революційну діяльність та любов до всього українського йому заборонили вчителювати. На життя Степан Васильович заробляв приватними уроками

Коли розпочалася Перша світова війна, письменника мобілізували на фронт. Степан Васильович перебував на передових позиціях та командував саперною ротою. Після війни він починає знову вчителювати у Київській школі № 61 імені Франка, завідував дитячим будинком, керував драмгуртком, очолював шкільну студію з літератури та паралельно пише нові твори. Серед них: новела «Мати», оповідання «З самого початку», «Записки вчителя»

“Приблуда” аналіз. Автор – Степан Васильченко. Рік написання – 1925 Жанр – оповідання

Васильченко хотів показати нове в людських стосунках, в людській психології. Вихованці, котрі живуть у досить скрутних матеріальних умовах, письменник показує нам – у їх взаєминах паростки людської моралі та гуманності. В оповіданні піднімається така нагальна проблема того часу: ліквідація дитячої безпритульності. Безхлібне й невеселе життя дітей-сиріт, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумним і зажуреними. Але досить сказати їм ласкаве слово, приголубити, як вони щиро, по-дитячому втішаються. Саме завдяки цьому оповідання набуває оптимістичного звучання.

Характеристика героїв. Параска Калістратівна – завідуюча дитячого будинку. Вона має добре й чуйне серце. Діти прозвали її Ревою. Вона, замкнувшись у своїй кімнаті, ревне плаче, не можучи спокійно дивитися на дитячі злидні й поневіряння. Портрет завідувачки: «…голос, як труба, іде, як буря. Висока, огрядна, в мужичих чоботях, шумить-гримить… Зранку гасала по установах, змагалася, прохала, сварилась…»Мишко – безпритульний 10-річний хлопчик. Змарнілий, обідраний, босі ноги всі в грязюці, в лахмітті, виразки на ногах… Мишко говорив, що прийшов погуляти до дітей. Але як виявилося, він – безпритульний.

План твору “Приблуда”Поява Мишка в дитячому будинку. Вигадки про батьків. Сльози сироти“Рада” дітей. Допомога сиріт. Викриття зівідуючоїДозвіл залишитися