Урок "Олесь Гончар "Бригантина", сюжет у таблиці"

І

Ще одне дитя розшаленілого світу. Порфир Кульбака. На лимані воля! Галáсвіта. Знайомство з учителями-вихователями: Валерій Іванович – директор; Ганна Остапівна Дудченко – завуч; Марися Павлівна Ковальська; Борис Савович. Вбитий радгоспний лелека. Школа режимна. Людиною, розумієш?

ІІ

Комишанка. Мати Оксана. Прибігла мати, розмова. Слухався дідуся, доки живий був.

ІІІ

Режим напівсвободи. Плем’я маленьких стрижених людей. З душової через кватирку хотів випурхнути на волю. Начальник служби режиму – Тритузний Антон Герасимович (щіточка вусів). Розмова в карцері. Лелеки, жайворонята, бджоли мертві. За що я тут? Який на мені злочин? І коли ви мене випустите звідси? Згадка про дідуся-фронтовика з однією легенею в грудях. «Якийсь недовірок велосипед украв...» (Порфир вернув). «Ей ти, Оксанич!..», «Горе ти моє! Тиран мій вічний!». Сеньйор Помідор, бійка. Сто разів тікатиму, а втечу!

ІV

У штрафній. Дядько Іван.

V

Урок Марисі Павлівни. Глобус. Додому із зав’язаними очима втраплю. Цуценя скавчить. На уроці в Ганни Остапівни. «Мені тринадцятий минало...». трудолюбство, чесність, старанність.

VI

На перерву. Цілюсь в ліве око. Виколюй! Пожартував я. на волю, хоч умри! Лагідність і підступність. Коли хлопці сплять.

VII

Комісія. Марися Павлівна заступилася за Порфира.

VIII

В учительській. Артур Пилипович Берестецький («навчитель красних мистецтв»).

• У малому тілі – великий дух (про Марисю).
• Перекуєм ... мечі на орала (Борис Савович).
• Хватка завтрашнього злочинця! (Тритузний)

Прізвиська вчителів: Саламур – Тритузний, Будда – Ганна Остапівна, Боцман – Борис Савович, Марися, Кручена, Відзігорна – Марися Павлівна.

IX

Навесні. Неконтактність. Ревнощі (це такий звір, що до старості людині пощади не дасть) «пані директорóвої» Зінаїди Петрівни. Про директора.

X

Жилка трудова.  Все прийметься. Аби тільки з любов’ю. Евакуатор – ловить утікачів.

Заповіді вихованця: не вмієш – навчать, не хочеш – примусять; слухайся вихователів; будь правдивим і чесним; розпочату справу доводь до кінця; не журись! Вікно. Вгледів очерет!..

XI

В «ногомийку». Жаргонізми: урок – ходіння по муках; школяр на екзамені – живий труп!; двійка – звичайна історія; новий вихованець – підкидьок; вартовий – непроханий гість; п’ятірка – невловимий Ян, фата моргана. Бумеранг: добро і зло. Ліг Порфир спати.

XII

Утік. В автобусику вихователі. Щоб бар’єр квітковий навколо школи. Тритузний обурений.

XIII

Хлопець вдома. Їж, синку, молодесенький господар. Хто мій тато?

XIV

Природа. Право-воля. Дико, тихо, безлюдно серед кучугур.

XV

«Українські Каракуми». Шукають гектарницю Оксану. На судні вгледіли Порфира. Лóви. Перед ясні очі Марисі Павлівни: «Пустіть його». «Без ваших жалощів обійдусь!..» «Людохвати!» – мати. Знову у школі. Мак? Воронець цвіте...

XVI

Розмова віч-на-віч із директором. Вмієм цінувати, лише коли втрачаємо. Свобода. Карцер? Йди на те місце, звідки втік.

XVII

Гена Буткевич. Відвага мед п’є. Решітки на вікнах тепер.

XVIII

У майстернях. Літо. Ящики для черешень. Пальці пооббиваєш. Директор і батько Гени, архітектор. Зневажив хлопець батька при всіх: не вийшов.

XIX

Буткевич-старший плаче. Його сповідь директорові. Міряти людину маємо не по її падіннях, а по її висотах. Марися Павлівна тримала за руку Гену. Спрагло припав щокою до батькової руки.  Згодом у батька розірвалося серце.  

XX

Навперегінки ... в мішку. Порфир виграв в Антона Герасимовича. Тритузний з осколками в ногах. Дощ.

XXI

Гена лежав із температурою. Провідує Порфир. Ненавиджу браконьєрів.

XXII

Місце для літнього табору. Ніякої загорожі. Ромашковий бордюр, смужка нескошених диких квітів: межа сумління. Табір «Бригантина». Керівник Марися Павлівна. Її уявлення. Про неї, любительку лижного спорту, гімнастку. Коханий Костя Степашко. Соловей в урочищі.

XXIII

Про Ганну Остапівну. Праця, правда, любов – три чесноти. У кіно з Костею. Бійка з ножем (Порфир і Бугор). Їдь. Я залишаюся.

XXIV

На черешнях. Новий доглядач «алігатор». Фальш-підстава. Бугор: роби що хоч, тільки не попадайся!..

XXV

Мати Оксана про сина. Механік Юхим Обертас вдівець, Оксану сватають.

XXVI

Оксана розмовляє з Саламуром (Тритузним). Праця – найкращий лікар, мудрість людини – в парці. Чомусь погане до дитини саме липне, а добре так важко доводиться прищеплювати. Людині мало качиного щастя (наїстися). Юність – найкраща кращі. Втеча! Групова!

XXVII

Усі повернулися, окрім трьох: Порфир, Гена, Бугор. Почалися жнива! Ночами степ не спить. Зупинка серед степу. Квітник. Бійка. Хоч роси не напивсь, так землі наїжся! Бугор уїхав.

XXVIII

Дядько Іван. Браконьєри. У порту. Господар планети – людина.

XXIX

Табір «Бригантина», табір праці та відпочинку. Жити неробою – то ж найбільша ганьба!  Ганна Остапівна на прополці з вихованцями. Вийшли Кульбака і Гена. Інопланетники? Юна своя спокута.

XXX

Кавуни на баржу, 300 тонн. Бригантина його уяви. Звідки?