Дата __________      Номер  уроку ___________                 Історія України  11  клас

 

Тема: Опозиційний рух "Шістдесятництво" Київський клуб творчої молоді 

«Сучасник».  Зародження дисидентського руху

Мета: розкрити процес формування опозиційного руху в Україні в 50-ті – 60-ті роки

та причини його активізації на­прикінці 60-х-70-х рр. XX ст.; з'ясувати основні течії дисидентства та дати їм характеристику; ознайомити учнів із провідними учасниками дисидентського руху; роз­вивати вміння систематизувати матеріал, виділяти головне, працювати з додатковою літературою, пам’ятками, аналізувати та уза­гальнювати історичні явища і фак­ти, продовжити формування критичного мислення учнів та умін­ня логічно висловлювати свої дум­ки; вести пошукову роботу; виховувати в учнів почуття патріотизму, інтерес і повагу до історич­ного минулого своєї країни, до бор­ців за незалежність України.

Очікувані результати: учні зможуть: пояснювати змість понять «дисидентський

рух», «самвидав»; розкривати ідеологію опозиційного руху, причини його виникнення; аналізувати документ; робити аргументовані висновки; висловлювати власну думку щодо виникнення та діяльності дисидентської організації; складати політичні портрети діячів дисидентського руху.

Тип  уроку: урок  формування компетентностей

Формувати групи компетентностей:

-Компетентність спілкування державною мовою для розуміння україномовних текстів різних жанрів, вміння переказувати прочитане, висловлювати власну думку в усній та письмовій формі;

- Соціальну та громадянську компетентності для розуміння важливості

вивчення історії своєї  держави; формувати патріотизм та громадську позицію;

-Математичну компетентність шляхом побудови логічного ланцюжка подій;

-Інформаційну компетентність для виявлення джерела й авторів інформації.

Обладнання:  підручники, зошити, мультимедійна презентація, відеоматеріали,

роздатковий та наочний матеріал, історична карта, атласи.

 

Хід  уроку:

І. Організація  навчальної  діяльності.

Емоційне налаштування. Перегляд відео

https://www.youtube.com/watch?v=wKb1eOjA5e4

 

ІІ. Актуалізація  опорних  знань.

Фронтальна бесіда

- Назвіть характерні риси суспільно-політичного життя в період хрущовської «відлиги»! (лібералізація, десталінізація, гуманізація, демократизація)

- Які наслідки мала лібералізація суспільно-політичного життя ? (часткова демократизація, відносна свобода, справедливість)

- Які парадокси «відлиги» ви можете назвати ? Які наслідки вони мали в суспільно-політичному житті ? (сприяли активізації опозиційного руху в Україні).

Мотивація навчальної діяльності.

Вправа «Читаємо!» (використана з метою постановки проблемного питання)

 

Із книги Ф. Моргуна «Переорані покоління» про М. Хрущова

«Хрущов щиро бажав добра народу і країні. Але він був обтяжений вантажем минулого і також помилявся, особливо в останні роки роботи. Щоправда, наші історики ще не відповіли, чого тут більше: його помилок або того, що його спритно «помиляли»?

Головна його помилка і вина перед народом, який він, поза сумнівом, любив, у тому, що не зумів своєчасно піти, дати можливість іншим тягти той страшний вантаж,який припадає на долю сумнівних лідерів»

Проблемне запитання: Чи справді Хрущов прагнув того, про що говорить автор?

Оголошення теми та мети уроку

 

ІІІ. Вивчення  нової  теми.

У 1950-1960-ті рр. в Україні на зміну збройним формам боротьби з радянською системою приходять мирні, несилові. Це час, коли заявили про себе шістдесятники - представники молодого покоління літераторів і митців, які виступали за оновлення тодішнього суспільства, своєю творчістю протестували проти панівної задушливої атмосфери, боролися за справжні культурні цінності, національну свободу, людську гідність.

Робота з ментальною картою

https://vseosvita.ua/library/materiali-do-uroku-mentalna-karta-sistdesatniki-229483.html

Шістдесятництво - це літературно-мистецька та суспільно-політична течія серед української творчої еліти наприкінці 1950-х - на початку 1970-х рр.

Робота з документом

Зі спогадів Івана Дзюби: «Термін “шістдесятники” спершу стосувався тих представників нового покоління, які стали в більш чи менш виражену опозицію до рутинного стану речей, до панівних поглядів і шукали нових шляхів у мистецтві та правдивого розуміння суспільних проблем, не зупиняючись перед критикою політичного режиму. Поняття “шістдесятник”, “шістдесятництво” асоціювалися з певним еталоном громадянської сміливості, інтелектуальної незалежності й етичної відповідальності...»

Покоління шістдесятників, сформоване під впливом XX з’їзду КПРС, не було прямим противником режиму, однак сформувало альтернативний тоталітарному інтелектуально-духовний простір. Творчість шістдесятників викликала численні обговорення на сторінках радянської преси та внутрішні літературно-мистецькі дискусії в середовищі творчих спілок. Суспільно-політична діяльність молодого покоління інтелігенції здійснювалася через активну громадську діяльність. Шістдесятники гуртувалися навколо неформальних об’єднань.

Неформальні об’єднання шістдесятників

Поміркуйте!

Чому молодь прагнула створення об’єднань за межами офіційної ідеології?

Робота з відео

https://www.youtube.com/watch?v=U32D0YLR9aU

Восени 1959 р. студенти Київського театрального інституту і консерваторії організували театралізовані групи колядників. Колядували у М. Рильського, Ю. Смолича, М. Стельмаха, інших представників творчої інтелігенції, потім вийшли на вулиці.

У міськкомі партії взялися за ініціаторів, щоб припинити таке «неподобство», а ті звернулися зі скаргою до популярної газети «Известия». Газета стала на захист киян, і до місцевих діячів надійшла з ЦК КПРС вказівка: не боротися з ініціаторами, а очолити ініціативу.

Так на початку 1960 р. у Києві під егідою міськкому комсомолу виник Клуб творчої молоді «Сучасник» (КТМ). КТМ «Сучасник» відіграв ключову роль у громадсько-політичному й культурному житті Києва, став уособленням шістдесятництва. Його члени проводили літературні вечори, присвячені творчості відомих діячів української культури, мистецькі виставки, театральні постановки, організовували лекції з історії України, влаштовували краєзнавчі експедиції. Першою масовою акцією КТМ став організований Л. Танюком вечір до 75-річчя Леся Курбаса, що відбувся 14 травня 1962 р. в київському Жовтневому палаці культури. Значення клубу, крім суто культурницької та просвітницької діяльності, полягало в тому, що він поєднував людей різних професій - не лише літераторів, художників, а й чимало науковців.

«Сучасник» мав п’ять секцій: кіно, театру, письменницьку, художню і музичну. Невдовзі він став популярним місцем зустрічі молоді. Театральна секція ставила напівзаборонені п’єси М. Куліша і Б. Брехта. Художники влаштовували виставки, які одразу заборонялися, завдяки чому мали сенсаційний успіх. Літературно-художні вечори, присвячені Л. Курбасу і М. Кулішу, І. Франку і Лесі Українці, вечір пам’яті Василя Симоненка, який помер у 1963 р., виходили за межі культурництва і були важливими громадськими подіями, у яких уже відчувалося відверте протистояння режиму.

Діяльність клубу дедалі більше набувала громадського і соціального звучання. Комісія у складі А. Горської, В. Симоненка і Л. Танюка відвідала Биківнянський ліс поблизу Києва, щоб перевірити відомості про поховання жертв сталінських масових репресій 1937-1938 рр. У меморандумі до міськради вони висунули вимогу спорудити пам’ятник жертвам репресій. Відтоді почалися цькування, зокрема А. Горської і В. Симоненка. За київським зразком клуби творчої молоді виникали і в інших містах: Дніпропетровську, Львові, Одесі, Черкасах. Львівський клуб «Пролісок» став своєрідним форпостом шістдесятників Західної України. Психолог М. Горинь, його брат, мистецтвознавець Б. Горинь, літературознавець М. Косів, студент І. Гель та ін. сформували його осердя.

Через активну громадську діяльність молоді на тлі поступового згортання демократичних перетворень розпочалася боротьба з інакомисленням. Професійні літературно-мистецтвознавчі дискусії трансформувалися в партійну критику, ідейно-виховну роботу, почалися переслідування: звільнення з роботи, заборона друкувати твори, арешти та ув’язнення. У 1964 р. клуб «Сучасник» було розпущено. У цих умовах діяльність шістдесятників набула характеру дисидентства.

Робота з лінією часу протягом всього уроку

Зародження дисидентського руху в УРСР

Наприкінці 1950-х - на початку 1960-х рр. невдоволення радянською системою проявляли представники численних професійних груп: інженери, лікарі, учителі, журналісти, робітники, науковці, літератори, студенти, митці, священнослужителі, селяни та ін. Протестні прояви реалізовувалися в різних сферах суспільного життя: культурній, релігійній, соціально-економічній, національній. Здебільшого вони мали анонімний характер, здійснювалися у вигляді розповсюдження листівок, національної символіки та ін.

Практично по всій Західній Україні були поширені катакомбні церкви і навіть катакомбні монастирі УГКЦ. Так, наприклад, навесні 1960 року було виявлено три жіночі катакомбні монастирі. Греко-католицький рух на Західній Україні був масовим. Населення чинило опір руйнації, розграбуванню храмів, використанню церковних приміщень як господарських складів та іншим проявам вандалізму радянської влади. Віруючі влаштовували страйки, викидали з храмів те, що там складувала влада, займали закриті церкви тощо. Були спроби захищати права віруючих шляхом петицій, відкритих листів, звернень. 15 листопада 1958 року священик катакомбної греко-католицької церкви Григорій Будзінський звернувся до Генерального Прокурора СРСР із протестом проти переслідувань його за релігійною ознакою.

Які форми протесту використовувало населення для захисту свого права на віру?

З культурництва, шістдесятництва, опозиційної підпільної діяльності поступово формувався й набирав сили окремий напрям опозиційного руху. Людей, які заявляли про незгоду з радянською системою та намір боротися з нею легальними методами, стали називати дисидентами.

Дисидент - «це той, хто незгідний із офіційною ідеологією, не погоджується із діями офіційної влади... В нашому понятті дисиденти - це були ті люди, які в тій чи іншій мірі виступили проти марксистсько-ленінської ідеології, проти внутрішньої чи зовнішньої політики Радянського Союзу - тобто ті люди, які стали на захист прав людини, прав нації» (український поет та дисидент Ігор Калинець).

Дисидентський рух- це опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці.

Опозиція - протиставлення одних поглядів чи дій у політиці іншим, висування альтернативної політики.

Робота в групах

Учні розкривають причини дисидентського руху в Україні

Напрями і форми дисидентського руху

Форми:

 «Самвидав» - літературні публіцистичні твори, які розповсюджувались у рукописах без офіційного дозволу.

Під «дисидентством» слід розуміти сукупність філософських, економічних, політичних, релігійних та культурних течій, які повністю або частково протистоять офіційним доктринам в усіх сферах матеріального та духовного життя суспільства. У процесі свого подальшого розвитку дисидентство, виходячи з конкретних умов, все активніше впливає на суспільну свідомість, поширюється на різні соціальні верстви, служить основою для формування опозиційних рухів.

Міні-дискусія

Чи замислювалися ви, як знайти своє місце в суспільстві, якщо не маєш можливості вільно висловлювати свої думки і зазнаєш утисків за свої переконання? Як ви оцінюєте позицію людей, що наважуються протистояти системі? Чому виникають ситуації, у яких більшість не готова сприйняти іншу, відмінну від декларованої державою, систему цінностей?

Інтерактивна вправа

https://learningapps.org/view6579023

Новий етап опозиційного руху, який розпочався з кінця 1950-х рр., називають дисидентським. З огляду на лібералізацію режиму борці за незалежність України відмовилися від боротьби зі зброєю в руках, щоб зосередитися на пропагандистській роботі і цілком відкрито заявляти органам влади і суспільству про незгоду з політичною лінією панівної партії.

УРСС- перша підпільна організація партійного типу в Україні повоєнного періоду, що вдалася до ненасильницьких, правових методів здобуття незалежності.

Виступ групи 2

Лідери: Л.Лук`яненко; І.Кандиба

•   Учні складають їхній політичний портрет.

Мета:

-       Ненасильницька боротьба за громадські права в Україні, за національні та культурні права, за економічні права;

-       Незалежна Україна з радянським ладом і соціалістичною економікою.

-       До якого напряму ви віднесли б цю організацію ?

4) Політична та ідеологічна реакція в першій половині 60х років. Придушення проявів визвольного руху в західних областях України.

Радянська влада вбачала в дисидентстві небезпеку для себе, тому в першій половині 60х років починаються репресії проти учасників руху.

22 грудня 1958р.- схвалення закону СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини»; в новому Карному(Кримінальному) кодексі УРСР ст.62- «антирадянська агітація та пропаганда» передбачалося покарання за «шкідництво» та «антирадянську агітацію та пропаганду». «Відкриття» КДБ 46 антирадянських груп із числа молоді та інтелігенції, які налічували 245 учасників.

Травень 1961р.- судовий процес у Львові над УРСС.

-       Яке звинувачення було висунуто членами УРСС ?

-       Висловіть своє ставлення до документу.

•   Робота з підручником

-       Якою була реакція дисидентів на репресії ? (більше згуртувалися, накопичили досвід, продовжили боротьбу)

1965р.- стаття Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

 - Якою була тема і мета цієї праці ? (проаналізував причини дисидентського руху, піддав критиці національну політику КПУ; сподівався мирним шляхом привернути увагу до національного питання і добитися позитивних змін).

Арт-хвилинка

Пропоную вам відпочити і поринути у життя міста Києва в 1955 р.

https://www.youtube.com/watch?v=0_HabD0y6pg

Антирадянські виступи 1960-х рр.

Сформулюйте висновок про ситуацію в радянському суспільстві, що склалася в першій половині 1960-х рр.

На тлі зростаючих труднощів у радянській економіці причини для невдоволення мали практично всі групи населення, передусім - робітники, яким не подобалося зростання цін, зменшення та погіршення продовольчого забезпечення, відсутність споживчих товарів, результати реформування системи оплати праці, перегляд норм і розцінок на виробничі операції.

Мовою джерел

1. Прошу Вас переконливо, як батько трьох дітей, допоможіть нашому горю. З року в рік погіршується становище з постачанням населення м. Дніпропетровська молоком, м'ясом і особливо маслом. Ми дожили до того, що біля молочних, м'ясних магазинів займаємо чергу з 3 години ночі. Наші діти цілими тижнями не бачать молока. Прошу, допоможіть нам з постачанням молочних і м'ясних продуктів (Булгаков, робітник заводу ім. К. Лібкнехта, м. Дніпропетровськ);

2. Ми вже другий рік страждаємо без продовольства. Особливо це становище погіршилося із серпня цього року [1963]. Ковбаси в магазинах немає, масла вершкового не бачимо, хліб - той продають з перебоями. Ми один одному задаємо питання - як це так, що за виробництвом м'яса, молока й масла СРСР доганяє Америку, а в магазинах продуктів недостатньо (Група робітників м. Дзержинськ).

З листів до органів влади з монографії «Соціальні трансформації в Україні: пізній сталінізм і хрущовська доба» (2015)

Про що, на вашу думку, свідчать звернення громадян в органи влади?

У зведеннях Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР є чимало свідчень щодо виявів відкритого невдоволення населення в різних регіонах СРСР, зокрема в Україні. Найбільшу їхню кількість зареєстровано в 1962-1964 рр.

Приховані форми протесту: розповсюдження різного роду листівок, насамперед політичного характеру, з погрозами фізичної розправи на адресу партійного й радянського активу, створення підпільних організацій і груп. Населення висловлювало невдоволення владою, виборчою системою; скаржилося на складне матеріальне становище, на відсутність у магазинах продуктів; виступало проти зменшення зарплати, підвищення цін на продукти, надання допомоги іншим країнам, вивозу хліба за кордон. У листівках лунали заклики до страйків, мітингів, відмови від роботи та участі в голосуванні за висунутих кандидатів; заклики до повстання; траплялися заклики до створення самостійної України.

Кожний випадок «нездорових проявів» серед населення Української РСР фіксувався органами держбезпеки. У період з 1962 по 1964 р. загалом розповсюджено у 489 випадках 6929 листівок. 80 % осіб, які виготовляли та розповсюджували листівки, складала молодь.

Чому, на вашу думку, саме молодь наважувалася на опозиційні виступи проти системи? Як ви вважаєте, чи розцінювала молодь свою діяльність як ворожу до влади? Чому?

Публічне заперечення наявних у країні порядків також було однією з форм антирадянських виступів. Наведемо приклади публічних мирних протестів: вантажники Іллічівського порту (Одеська обл.) ухвалили рішення не розвантажувати іноземні пароплави (1962); 130 шахтарів Східного гірничо-збагачувального комбінату з добування уранової руди в м. Жовті Води (Дніпропетровська обл.) на знак протесту проти грубого ставлення й неуважності адміністрації до питань побуту, організації праці, порушення правил техніки безпеки протягом трьох годин не виходили із шахти (червень 1963 р.); портові вантажники Миколаївського порту відмовилися відвантажувати борошно на Кубу через те, що в той самий час у м. Миколаєві були великі перебої з постачанням хліба. На вантаження кинули військові підрозділи (вересень 1963 р.). Подібні виступи відбувалися в Краматорську, Черкасах, Харкові, Києві, Донецьку, Жданові (нині Маріуполь) тощо.

Упродовж 1961-1964 рр. нараховано 87 випадків групових відмов від роботи в різних галузях народного господарства: 1961 р. - 8; 1962 р. - 8; 1963 р. - 54; 1964 р. - 17.

Інструкції на випадок масових безладів, розроблені силовими міністерствами, дозволили правлячому режиму заблокувати вільну політичну діяльність громадян, придушити страйковий рух у республіці.

Аби приховати, применшити антисуспільні прояви та настрої на тлі економічних «звершень» в Україні 1959-1960-х років, влада здійснювала такі кроки: 1) приховувала такі факти від громадськості; 2) карала підозрюваних за статтями Кримінального кодексу («антирадянська пропаганда та агітація», «розповсюдження даних, які паплюжили радянський лад»); 3) для формування потрібного громадського бачення тих чи інших фактів переконувала засобами ідеологічного впливу; 4) інформаційні повідомлення свідомо «перекручували» дійсні факти в бік применшення наслідків та завданої шкоди.

Як саме, на вашу думку, впливала на суспільство така діяльність влади?

 

ІV. Висновки  та  узагальнення.

Круглий стіл «Дисидентський рух в Україні»

1. Проаналізуйте причини виникнення дисидентського руху.
2. Дайте власну характеристику дисидентського руху періоду «відлиги».
3. Обговорення відповідей на проблемне запитання.

Інтерактивна вправа

https://wordwall.net/resource/38059090/історія/дисидентський-рух

Онлайн-тестування

https://learning.ua/zno/kursy-zno/kursy-zno-z-ukrainskoi-movy/shistdesiatnyky-zahalna-kharakterystyka

Узагальнюємо вивчене. Формуємо компетентності

Просторову. Ознайомтеся з інформацією щодо підпільних груп та організацій, які представляли опозиційний рух в Україні. Зверніть увагу на ареали діяльності цих об’єднань і сформулюйте висновок про географію поширення опозиційного руху в Україні.

Хронологічну. Установіть хронологічну послідовність проявів опору радянській системі, які відбувалися в УРСР у період хрущовської відлиги.

Інформаційну. Знайдіть у тексті параграфа та систематизуйте у формі таблиці інформацію про опозиційну діяльність населення. Рубрики сформулюйте самостійно.

Логічну. Складіть політичний портрет Л. Лук’яненка.

Аксіологічну.

1. «Дисидентство існувало й існує в кожній країні, але, на відміну від демократичних країн, у тоталітарних воно існує поза законом, тобто не має ні фактичного, ні юридичного права на існування та суспільне самовизнання» (Ю. Литвин, член Української Гельсінської групи). Прокоментуйте це твердження. Як слід розцінювати діяльність дисидентів в Україні: з позиції влади? Суспільства? Ваших особистих переконань? Свою точку зору аргументуйте.

2. Напишіть есе «Відлига: зміни в суспільно-політичних настроях населення в Україні».

Мовленнєву. Які події привели до формування в суспільстві опозиційних радянській владі настроїв?

Рефлексія

 

V. Домашнє  завдання.

Вивчити  параграф  з  підручника.

 

 

Список використаних джерел

1.     Опозиційний рух в Україні. Режим доступу: https://vchys.com.ua/historyofukraine/11-klas/94-opozicyniy-ruh-v-ukrayin.html

2.     Давиденко Тетяна Олександрівна, Матеріали до уроку: ментальна карта "Шістдесятники". Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/materiali-do-uroku-mentalna-karta-sistdesatniki-229483.html