Тема уроку:  ПОПЕРЕДЖЕННЯ РИЗИКІВ ВІД ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ    ПРЕДМЕТІВ.

Навчальні питання:

1. Вплив мін та вибухонебезпечних предметів (внп) на людину, сім’ю та суспільство.

2. Міжнародні конвенції щодо зменшення загрози для мирного населення від мін та ВНП​

3. Порядок дій під час артилерійського (ракетного) обстрілу (бомбардування).

4. Правила безпечної  поведінки у ситуаціях, пов’язаних із виявленням вибухонебезпечних предметів.

6.Ознаки небезпечних (районів) та їх системи позначення  (маркування).

 

Навчальна група:  11 клас

Час: урок (45 хв.)

Місце проведення: навчальний клас

 

Мета: - систематизувати і поглибити знання Конституції України, про захист су­веренітету і територіальної цілісності України, основні завдання Збройних Сил України та Єдиної державної системи цивільного захисту;

-         донести до учнів загальну інформацію про вибухонебезпечні предмети і розуміння небезпеки від них для мирного населення та надати їм модель правильної поведінки у разі виявлення загрози.

-         поглиблення знань з проблеми патріотизму як суспільної та особистісної цінності, державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності й демократичних засад державного устрою;

-         формувати  активну життєву позицію школярів, їх громадянського самовизначення, суспільної активності, прагнення до самореалізації в Україні;

-         формувати і розвивати мотивації, спрямовані на підготовку до захисту своєї Батьківщини і служби у Збройних силах України;

-         розвивати навички роботи з нормативно-правовою літературою; вміння аналізувати, робити висновки;

-         виховувати любов до Батьківщини, повагу до державних символів, шанобливе ставлення до традицій українців та представників інших національностей, які населяють країну, активну громадянську позицію, почуття національної гідності та патріотизму, дисциплінованість, чесність та відповідальність.

Тип уроку: формування нових знань, умінь, навичок.

Обладнання: підручник, Конституція України, презентація на тему: «Нормативно – правова база цивільного захисту», «Попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів»,  робочий зошит.

Опорні та базові поняття: Конституція України, Збройні Сили, Захист Вітчизни.

 

 

ХІД УРОКУ

1. Організаційний етап

2. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів

3. Вплив мін та вибухонебезпечних предметів (внп) на людину, сім’ю та суспільство.

4. Міжнародні конвенції щодо зменшення загрози для мирного населення від мін та ВНП​

5. Порядок дій під час артилерійського (ракетного) обстрілу, бомбардування.

6. Правила безпечної  поведінки у ситуаціях, пов’язаних із виявленням вибухонебезпечних предметів.

7.Ознаки небезпечних (районів) та їх системи позначення  (маркування).

8. Закріплення вивченого матеріалу.

9. Підведення підсумків. Домашнє завдання.

 

І. Організаційний етап.

Привітання. Перевірка присутності учнів за списком. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів.

1. Що таке цивільний захист і яка його правова основа?

2. Які основні завдання і заходи держави у сфері ЦЗ?

3. Які права і обов’язки громадян України у сфері цивільного захисту?

4. Як класифікуються надзвичайні ситуації,  залежно від характеру походження подій, на території України?

ІІІ. Відпрацювання навчальних питань.

 

1. Вплив мін та вибухонебезпечних предметів (внп) на людину, суспільство. та навколишнє середовище

Перед тим, як знайомитись з різними видами загроз: мінами, вибухонебезпечними залишками війни тощо, слід звернути увагу на ті наслідки, які несуть за собою міни та ВНП. Розуміючи всю серйозність проблеми, легше усвідомити важливість правильних спільних дій, спрямованих на зменшення впливу цих небезпечних речей.​

Життя окремих людей, сімей та громад в цілому кардинально змінюється, коли на їхній території з’являються вибухонебезпечні предмети. Це впливає на всі сфери життєдіяльності людини.​

Наслідки від мін та ВНП можна об’єднати у 4-и групи, а саме:

1. Гуманітарні наслідки від мін та ВНП (смерті, травми та подальша інвалідність; блокування доступу до лікарень, водопостачання, їжі, гуманітарної допомоги; перешкоджання вільному переміщенню людей, поверненню біженців та внутрішньо переміщених осіб (ВПО) тощо).
2. Соціально-психологічні наслідки (відчуття страху, безнадії, депресія, розбиті сім’ї, суїциди, підвищення рівня агресії та напруження у суспільстві).
3. Економічні наслідки (зруйнована інфраструктура та дороги, втрата родючих сільськогосподарських земель; витрати на відновлення водопостачання, енергопостачання тощо; навантаження на систему охорони здоров’я у зв’язку з пораненими та збільшенням рівня інвалідизації суспільства; додаткові витрати на розмінування; втрати туристичної галузі та багато іншого). 
4. Екологічні наслідки (збитки флори та фауни, довгострокові наслідки – зміни в екосистемах регіонів тощо).

Як підсумок, можна зазначити, що забрудненість територій мінами та ВНП негативно впливає на загальний розвиток країни, і це стосується кожного.

На жаль, розмінування та очищення територій від вибухонебезпечних предметів займає багато часу. Досвід країн з мінною проблематикою вказує на те, що 1 рік бойових дій потребує 10 років розмінування. Можна порахувати, скільки потрібно нашій країні часу для того, щоб очистити всі території від ВНП. Це дуже великий термін часу, протягом якого ці ділянки залишатимуться небезпечними. 

Для того, щоб провести гуманітарне розмінування небезпечних територій та зробити їх знов придатними для повноцінного життя і ведення будь-якої діяльності людини, потрібні три речі:

1. Великий термін часу (десятки років);  
2. ​Великі кошти;​
3. Кропітка та дуже небезпечна робота саперів та інших фахівців у сфері протимінної діяльності.

• Що ж робити людям всі ці роки, щоб зберегти своє життя та здоров’я?

Відповідь тільки одна: 

• ​Змінити свою свідомість та поведінку, здобувши нові знання і навички.

2. Міжнародні конвенції щодо зменшення загрози
   для мирного населення від мін та ВНП​

Міжнародні стандарти протимінної діяльності (МСПМД/IMAS) спираються на три головні угоди міжнародного права, що розглядають питання наземних мін та ВНП: 

1.  Конвенція про заборону протипіхотних мін (КЗППМ) 1997р.   (Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення).

2.  Конвенція про заборону або обмеження застосування  конкретних видів звичайної зброї (КНЗ) 1980 р. та її доповнення: Протокол II щодо мін, мін-пасток та інших пристроїв, а також Протокол V щодо вибухонебезпечних залишків війни (CCW).

3.  Конвенція про касетні боєприпаси  від 2008 р. (CCM).

4. 6 грудня 2018 року Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про протимінну діяльність в Україні» (Закон), що був підписаний Президентом України та набрав чинності 25 січня 2019 року. Закон визначає правові та організаційні засади здійснення протимінної діяльності (ПМД) в Україні та особливості державного регулювання у цій сфері.

Також він визначає статус територій для потреб ПМД, вимоги та обов’язки фахівців цієї сфери, торкається питань допомоги постраждалим від мін та ВНП.

Крім іншого, згідно з частиною першою статті 22 зазначеним Законом місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування у взаємодії з центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами та національним органом з питань протимінної діяльності у межах своїх повноважень сприяють проведенню навчання ризикам, що пов’язані з вибухонебезпечними предметами, та інформують населення про можливі загрози від вибухонебезпечних предметів, а також здійснюють заходи з проведення інформування населення про системи позначення небезпечного району та заходи, які необхідно вживати для уникнення небезпеки для життя і здоров’я населення.

 

3. Порядок дій під час артилерійського обстрілу (бомбардування).

У сучасних умовах ведення бойових дій на території нашої держави, особливу небезпеку для населення становить використання противником артилерії та військової авіації. Артилерійський обстріл (бомбардування) — один із найбільш небезпечних видів вогневого ураження під час воєнних конфліктів, у результаті якого можлива велика кількість випадкових жертв серед населення.

     З метою захисту населення в разі збройного конфлікту із застосуванням військової авіації та артилерії громадянам рекомендують за перших ознак воєнної агресії або за відповідною інформацією органів влади залишити місто і виїхати в сільську місцевість до рідних чи знайомих. Також можна виїхати в приміську зону на дачні та присадибні ділянки з приміщеннями для проживання. Про свій виїзд та місце подальшого перебування слід повідомити рідних та житлово-експлуатаційні органи. У разі самостійного виїзду слід узяти речі, які рекомендують брати під час оголошення евакуації, також вимкнути у квартирі електрику, газ, воду. У випадку оголошення евакуації потрібно діяти згідно з вказівками органів цивільного захисту.

Якщо обстріл застав у будівлі, негайно зійти у підвал. У випадку якщо підвал відсутній або зачинений, зайти до сусідів на першому поверсі. Є правило: що нижче спустишся, то безпечніше. Зазвичай снаряди влучають у верхні поверхи. Якщо артилерійський обстріл застав у будинку зненацька і не лишилося часу зреагувати, швидко зайняти приміщення, які розташовані подалі від вікон, балконів (коридор, ванна кімната тощо), і дочекатись закінчення вибухів. Найчастіше уламки потрапляють у приміщення через вікна. Якщо є можливість, завчасно заклеїти скло вікон скотчем або забарикадувати шафами — це врятує від осколків скла. Якщо обстріли постійні, необхідно завчасно забарикадувати вікна мішками з піском, важкими меблями, речами.

У жодному разі не можна вибігати з будинків на вулицю, користуватися ліфтом. Якщо артилерійський обстріл застав на вулиці, негайно лягти на землю (канаву,яму), щільно притулитися до якогось виступу: бордюру, клумби, паркану чи бетонної конструкції — та накрити голову руками. Найчастіше причиною поранення є не пряме влучення снаряда, а його осколки та вибухова хвиля. Снаряди й міни розриваються у верхньому шарі ґрунту, а осколки після підриву летять на висоті 30–50 см над землею.

Укриття має бути заглибленим і, разом із тим, розташовуватися подалі від споруд, які можуть обвалитися внаслідок прямого влучання або спалахнути. Ідеально захищає траншея чи канава (подібна до окопу) завглибшки 1–2 м, розташована на відкритому місці

Після закінчення обстрілу необхідно зачекати приблизно 10 хв. Обережно піднятися, уважно оглянути місцевість навколо себе, пересуватися не кваплячись та уважно оглядати маршрут руху, ноги ставити на вільну від осколків поверхню. Не піднімати із землі незнайомі предмети. Снаряди можуть бути касетними, і місцевість у результаті застосування спеціальних боєприпасів може бути замінована. Бойові елементи касетних боєприпасів та снаряди, які не підірвалися, можуть вибухнути від найменшого дотику.

У випадку, коли обстріл застав у транспорті (таксі, тролейбусі, трамваї):

           1.  Попросити водія зупинити транспортний засіб.

       2. Вийти з транспортного засобу та відбігти від дороги в напрямі від багатоповерхівок і промислових об’єктів, лягти на землю та закрити голову руками.

        Якщо вибухи застали в дорозі на власному автомобілі — не розраховувати, що на авто можна швидко втекти від обстрілу. Необхідно зупинитися, вийти з автомобіля та відбігти якомога далі від дороги.

Укритися під час артилерійського обстрілу можна:

– в обладнаному бомбосховищі;

– у підземному переході;

– у будь-якій канаві, траншеї, ямі;

– у трубі водостоку під дорогою;

– уздовж високого бордюру чи підмурку паркану;

– у підвалі під капітальними будинками старої забудови;

– в оглядовій ямі гаража, станції технічного обслуговування;

– у каналізаційних люках;

– у вирвах, що залишилися від попередніх обстрілів.

 

Не можна використовувати для укриття:

• під’їзди будинків;

• місця під технікою (вантажівкою, автобусом);

• не підготовлені для укриття підвали;

• укриття, що розташовані ближче 30–50 м від багатоповерхових будівель;

• проходи поміж штабелями, контейнерами, будівельними матеріалами.

4. Виявлення підозрілого предмета.

Підозрілі предмети та речі це сумки, пакети, згортки, портфелі, картонні коробки, упаковки цигарок, приймачі, мобільні телефони, іграшки тощо, у яких можуть бути замасковані вибухові пристрої або в які може бути закладена вибухівка.

Ознаки підозрілих предметів, які можуть виявитися вибуховими пристроями, такі: наявність дротів, малої антени, скотчу, підозрілих звуків (цокання годинника, клацання), джерел електричного живлення (батарейок, акумуляторів), розтяжки

дроту (шпагату, мотузки), незвичне розміщення, а також невластивий, специфічний запах.

Якщо виявлено підозрілий предмет у під’їзді будинку:

     - не залишайте без уваги річ, яка не має там перебувати;

     - опитайте сусідів, щоб установити особу, яка цю річ залишила;

      -якщо власника не визначили, негайно повідомте про знахідку чергові служби МВС, СБУ, ДСНС та місцевого підрозділу з питань цивільного захисту.

 

Якщо виявлено підозрілий предмет у громадському транспорті:

     - не залишайте без уваги забуту або бездоглядну річ;

     - зверніть увагу людей, що є поруч з вами, на таку річ й опитайте їх,

     - намагаючись визначити власника або особу, яка могла цю річ залишити;

  - якщо власника не визначено, негайно повідомте про знахідку водія (машиніста) транспортного засобу.

 

Якщо виявлено будь-де підозрілий предмет, то:

    - не чіпайте, не відкривайте та не переміщуйте його;

    - зафіксуйте час його виявлення;

    - не використовуйте мобільні телефони та засоби радіозв’язку;

-  обов’язково дочекайтеся прибуття оперативно-слідчої групи, фахівців МВС і ДСНС та вкажіть місце розташування підозрілого предмета;

    - простежте, щоб люди відійшли на безпечну відстань від знахідки.

     

5. Правила безпечної  поведінки у ситуаціях, пов’язаних із виявленням вибухонебезпечних предметів

ПРАВИЛЬНІ ДІЇ:

1.               ЗУПИНИТИСЯ.  Якщо ми рухались, перше,  що нам потрібно зробити, це зупинитися.
2.          НЕ ПАНІКУВАТИ, заспокоїтись. Про  цей крок дуже часто забувають. Натомість він конче важливий.  Якщо ми не опануємо себе, навряд чи наші подальші дії будуть правильними. Скоріш за все, в паніці ми наробимо купу ризикованих небезпечних речей, які б ми ніколи не зробили у спокійному зваженому стані. А це може вартувати нам життя. Якщо в нас відпрацьовані  навички  безпечної  поведінки, ми ніколи не  будемо панікувати, оскільки ми напевно знаємо, що треба робити.
3.       ПОПЕРЕДИТИ інших, якщо Ви рухались  не  самі, голосно повідомивши про небезпеку та наказавши зупинитися.
4.       ПЕРЕВІРИТИ  ознаки  наявності  інших  предметів  навколо  себе, уважно роздивившись, не рухаючись з місця.
5.       ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД ТИМ ЖЕ ШЛЯХОМ, ЯКИМ ПРИЙШОВ, стараючись рухатись по своїх слідах на безпечну відстань (не менше  300 метрів).
6.             ПОЗНАЧИТИ небезпечну територію помітним знаком (червона стрічка, хустина тощо). Увага: маркування здійснювати  тільки  на безпечній ділянці – не менше 300 м від небезпечного предмета)!
7.       ПОВІДОМИТИ ДСНС (тел.: 101), поліцію (тел.: 102), місцеві органи влади.

 

ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ:

! Наближатися до ВНП.

! Якимось чином впливати на  нього (торкатися, кидати каміння, пересувати, накривати чи заливати водою, кидати у вогонь тощо).

! Телефонувати безпосередньо поруч з небезпечним предметом.

! Здійснювати маркування безпосередньо біля нього.

 

 

ЯКЩО ВИ  ОПИНИЛИСЬ НА   МІННОМУ   ПОЛІ, АЛГОРИТМ ТРОХИ ІНШИЙ:

1. ЗУПИНИТИСЯ.
2. НЕ ПАНІКУВАТИ І НЕ РУХАТИСЬ НІКУДИ.
3. ГОЛОСНО ПОПЕРЕДЬТЕ ІНШИХ.
4. ГУКАЙТЕ НА   ДОПОМОГУ. Але   попередьте,   що підходити не можна. Попросіть викликати екстрену службу за телефоном 101 чи 102.
5. ЯКЩО НІКОГО НЕМАЄ ПОБЛИЗУ, ПОДЗВОНІТЬ САМІ.
6. ЧЕКАЙТЕ НА ДОПОМОГУ.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: Не існує безпечного шляху з мінного поля!

 

ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ІНЦИДЕНТУ

НА МІННОМУ ПОЛІ:

1. ЗУПИНИТИСЯ ТА НЕ ПІДХОДИТИ ДО ПОСТРАЖДАЛОГО.
2. ЗАСПОКОЇТИ ПОТЕРПІЛОГО та повідомити, що скоро під’їде допомога. Попросіть не рухатись та за  можливості  самому  зупинити кровотечу. Поясніть, як він/вона це зможе зробити.
3. ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ до екстрених служб: ДСНС – 101, швидка допомога – 103.
4. ЧЕКАЙТЕ НА БЕЗПЕЧНІЙ ВІДСТАНІ до приїзду фахівців.

 

Золоті правила безпеки:

                 НЕ чіпай

                 НЕ підходь

                 Телефонуй 101

 

ЗАПАМЯТАЙТЕ:

Найбільша кількість випадків  травмування  від  ВНП  (опіки,  втрата частини кінцівок, зору тощо).

Рівень небезпеки від набоїв часто недооцінюють. Військові  інколи лишають ці небезпечні подарунки дітям, наражаючи їх на небезпеку.

 

ЗАБОРОНЕНО:

Зберігати, продавати чи передавати комусь набої (з одного боку, це кримінальний злочин згідно з ст. 32 Кримінального кодексу України, який передбачає покарання від 2 до 7 років позбавлення волі, а з другого – діти можуть знайти їх та постраждати).

На жаль, війна стала для нас  реальністю. Характер небезпек постійно змінюється. Тому надзвичайно важливо постійно говорити про нові правила безпечної поведінки. Це справа кожного  і  сторонніх  тут  бути  не може.

6. Ознаки небезпечних (районів) та їх системи позначення  (маркування).

          Офіційні попереджувальні знаки – ті, що зроблені відповідно до

діючих стандартів та СОП (Стандартів операційних процедур).

1.Лицьовий бік попереджувальних знаків повинен мати  червоний або помаранчевий фон з білим символом небезпеки, яким є череп та  схрещені кістки.

2.         Слова «НЕБЕЗПЕЧНО МІНИ!» або «УВАГА МІНИ!» зазначають на лицьовому боці попереджувальних знаків державною мовою та/або однією з шести офіційних  мов  Організації  Об’єднаних  Націй,  та/або  мовою, поширеною у відповідному районі.
3.           Попереджувальний знак по краях лицьового боку  повинен  мати  жовту світловідбивальну смугу.
4.           Зворотний бік попереджувального знака – білого кольору.
5.         Розміри трикутного попереджувального знака становлять не  менше

ніж 28×20×20 см

САМОРОБНІ СИСТЕМИ ПОЗНАЧЕННЯ

Неофіційні попереджувальні знаки – будь-які зроблені кустарним шляхом таблички, позначки та інші  візуальні попередження, зроблені за допомогою підручних засобів. Це може бути від руки зроблена табличка чи просто надпис, стрічка, прив’язана на дереві хустина, перехрещені палиці, зібране в купу каміння тощо. Навіть пляшка на дереві  може  бути попередженням щодо небезпеки.

Саморобні системи позначення небезпечного району встановлюють у ситуаціях, пов’язаних із виявленням небезпеки, а також у разі неможливості встановлення постійної або тимчасової системи позначення.

Для позначення небезпечного району та місць виявлення мін і ВНП можуть використовуватися всі  доступні  підручні  засоби  та  матеріали, каміння;

                     палиці (встановлюють навхрест);

                     фарба, нанесена на дерева або скелястий ґрунт;

                     прокопані канави, насипані піском смуги.

Після позначення району небезпеки на безпечній відстані від виявленої загрози, за можливості, залишайтесь у зоровому контакті із місцем, де розташована небезпека, до приїзду фахівців спеціальних служб  та  не допускайте туди сторонніх осіб.

Стосовно офіційних та неофіційних попереджувальних знаків існує дуже просте і важливе правило:

Їх ніколи не можна ігнорувати та самовільно прибирати з  місця  чи псувати – це може коштувати комусь життя!

 

    IV. Закріплення вивченого матеріалу.

Тести  «Забороняється-дозволяється»

1. Який з перелічених предметів є безпечним:

 А)  снаряд, який не розірвався;

 Б) іржава міна;

 В) дитяча іграшка, знайдена на дорозі;

 Г) жоден з цих предметів.

 

2. Які ознаки свідчать про те, що перед вами вибухонебезпечний предмет:

А) батарейки чи акумулятори, прикріплені до предмета;

Б) ізострічка, скотч, дроти, антени, які стирчать з предмета;

В) запах гасу чи хімічних речовин, цокання чи клацання з предметів;

Г) будь-яка з цих ознак.

 

3. Якщо ви знайшли предмет, схожий на мінометний снаряд, що з ним треба зробити:

 А) залишити в спокої:

 Б) знешкодити:

 В) перенести далі від людей:

 Г) залити водою чи засипати землею.

 

4. Який знак попереджає про те, що перед вами небезпечна територія:

 А) знак «Обережно, міни!»:

 Б) купка каміння:

 В) мітки на деревах:

 Г) будь-який з цих знаків.

 

5. В якому випадку міна буде безпечною:

 А) якщо вона іржава і виглядає старою:

 Б) вона завжди небезпечна і може вибухнути в будь-який момент;

 В) якщо вона не вибухнула при першому доторканні;

 Г) якщо вона маленьких розмірів.

 

6. Виберіть ознаки небезпечних зон:

А) офіційні попереджувальні знаки;

Б) неофіційні знаки;

В) поранені чи мертві тварини;

Г) саморобні попереджувальні знаки, наприклад, купа каміння, стрічки на гілках;

Д) багато легкових автомобілів;

Е) розбиті, покинуті автомобілі і військова техніка.

 

7. Міни і інші вибухонебезпечні предмети можуть бути в таких місцях:

 А) поле;

 Б) ліс;

 В) автострада;

 Г) ґрунтові дороги і обочини;

 Д) закинуті будівлі і споруди;

 Е) водойми.

 

8. Ваші дії у випадку, якщо ви побачили попереджувальні знаки:

 А) негайно повернетесь назад дорогою, якою прийшли;

 Б) негайно повернетесь іншою дорогою;

 В) переставите знаки і повернетесь назад;

 Г) приберете знаки.

 

9. Правильні дії при виявленні вибухонебезпечних предметів:

А) Продовжити рух.

Б) Підняти і віднести його компетентній особі.

В) Заспокоїтися.

Г) Повідомити в ДСНС.

Д) Принести додому.

Е) Позначити знахідку на місці, обклавши підручними матеріалами.

Є) Повернутися своїми слідами на безпечну відстань.

Ж) Зупинитися.

З) Обійти і продовжити свій шлях.

І) Попередити інших.

К) Оглянутися довкола.

Л) Позначити місце знахідки.

 

10. Порядок дій при виявленні вибухонебезпечних предметів:

А) Зупинитися;

Б) Заспокоїтися;

В) Оглянутися довкола;

Г) Позначити місце знахідки;

Д) Повернутися своїми слідами на безпечну відстань;

Е) Повідомити в ДСНС;

Є) Попередити інших.

 

V. Підсумки уроку.

1. Оголошення оцінок; зауваження; рекомендації; відповіді вчителя на запитання та уточнення учнів.

 

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал викладений  в «Класрум», Конституцію України, Кодекс цивільного захисту України.