Урок Освіта в Середньовіччі ""

ТКІ-б з всесвітньої історії в 7 класі                  Дата

  Тема. Освіта і наука в Середньовіччі

Мета. ознайомити учнів з навчальним процесом у середньовічній школі та університеті; розвивати мислення, пізнавальну активність  учнів та формувати пізнавальну самостійність;  виховувати повагу до діячів освіти та високі моральні якості, вчити їх культури спілкування.

Очікувані результати. Учень зможе характеризувати зміст і рівень освіти в середньовічних школах та університетах; називати причини поширення освіти; визначати  хронологію та причини виникнення університетів;

знаходити на карті перші університетські центри середньовічної Західної Європи.

Обладнання.  Ноутбук, презентація, підручник, атлас, роздатковий матеріал

Домашнє завдання: параграф 14-15

Додаток 1.

Текст1. Із «Капітулярія про заняття науками Карла Великого» (787 р.)

 Нехай буде відомо… благочестю вашому (про нижченаведене): спільно з вірними нашими визнали ми за корисне, щоб у єпископствах і в монастирях, христовим піклуванням нам ввіреним для управління, крім дотримання статутів чернечого життя.., були старанні і в навчанні наук кожного, хто, в міру своїх здібностей, з божою допомогою, зможе вчитися. Бо, оскільки дотримання монастирських статутів береже чистоту правил, остільки навчання і вчення упорядковує й прикрашає слова мови. Ті ж, хто прагне догодити богові праведним життям, нехай не нехтує догоджати йому і правильною мовою.

Текст 2. Із Капітулярія «Загальне напучування» Карла Великого (789 р.).

 Нехай засновуються школи для навчання хлопчиків читання. Псалми, ноти, посібники зі співів та лічби, граматики і богослужебні книги в монастирях та єпископствах повинні бути виправлені. Бо часто буває, що деякі, бажаючи молитись богові, погано моляться з невиправлених книг. І не дозволяйте хлопчикам вашим псувати їх, читаючи й пишучи. Якщо ж буде потреба переписати Євангеліє, Псалтир чи молитовник, хай переписують їх якнайстаранніше люди зрілого віку.

Додаток 2

Прочитати текст, дати відповідь на запитання.

У середньовічних університетах було чотири факультети: артистичний (підготовчий) з терміном навчання 5 – 7 років, упродовж яких вивчали ―сім вільних мистецтв‖, юридичний,  медичний і богословський (термін навчання 5 – 6 років). На артистичному факультеті знайомилися із вільними мистецтвами – граматикою, риторикою, основами діалектики,філософією, арифметикою та геометрією, астрономією, теорією музики. Після закінчення артистичного  факультету студенти могли вступати на інші факультети.

Особи, які навчалися на підготовчому (артистичному) факультеті, складали іспит і діставали ступінь ― бакалавра мистецтв‖ (з лат. baccalaureatus – увінчаний лавром.). Вони могли продовжувати навчання далі й, склавши магістерський іспит і витримавши диспут, отримували від університетського канцлера licentiamdocendi, тобто право викладати. Далі вони могли здобути титул ―магістра вільних мистецтв (magisterartiumliberalium). Однак це означало значні витрати на подарунки й пригощання, а також накладало обов'язок принаймні  два наступні роки викладати в університеті, тому більшість студентів задовольнялися отриманням licentiamdocendi.

Магістри, а часто вже й бакалаври, могли записатися на якийсь із вищих факультетів, і після закінчення повного курсу навчання в університеті (11-13 років) випускники  одержували звання ―доктора наук.

Факультет мистецтв (artes) вважався, нижчим порівняно з іншими – юриспруденції,  теології, медицини, філософії. Якщо на згаданих факультетах найвищим ученим ступенем було звання доктора, то на факультеті мистецтв – лише магістра.

Багато "артистів" здобували відразу і нижчу, і середню освіту, вивчаючи сім "вільних мистецтв": спершу граматику, діалектику і риторику, пізніше – музику, арифметику, геометрію і астрономію. Студенти факультету мистецтв прирівнювалися до школярів, тому їх іще дозволялося шмагати різками за недбалість. Кожен школяр прикріплювався до відомого викладача, який ставав його покровителем, захищав перед адміністрацією факультету, рекомендував до іспитів на науковий ступінь.

Різниця між викладачами та учнями у ті часи не була такою чіткою, як нині. Бакалаври й магістри мали право читати певні лекції, а за зароблені гроші могли прослухати лекції інших учених. Викладачі нерідко були не набагато старші за своїх студентів. І ті, й інші були холостяками, однаково присягали на вірність ректору і статутам, користувалися загально університетськими привілеями і підлягали однаковому покаранню за провини, однаково жили в колегіях, однаково відзначалися у веселих пригодах.

Навчальна програма зазвичай розписувалася на цілий рік. Семестри вперше з'явилися в Німеччині наприкінці XV ст. Навчальних курсів не існувало. Студенти слухали не курс, а певну книгу. Тому і систематичного подання навчального матеріалу теж не було.  Навчання в університетах проходило в формі лекцій: професори та магістри читали й коментували праці авторитетних церковних і античних авторів. Лекції поділялися на  ординарні (важливі, обов'язкові) та екстраординарні (додаткові). Перші читалися вранці, коли голова у молоді працює краще, другі – після обіду й на свята. 

Слід зауважити, що читання лекції (диктування з папірця) засуджувалося (задиктування могли позбавити на рік права викладання). Викладач повинен був вільно і цікаво викладати матеріал. Однак дефіцит на книги (підручники були переважно у заможних студентів) не давав змоги повністю вилучити диктування із навчального процесу (для бідних студентів відводилися окремі години диктанту).

Крім лекцій, поширеною формою наукового спілкування були також диспути або прилюдні дискусії на богословсько-філософські теми, що періодично влаштовувались. Диспути могли тривати 15-20 годин.  Передбачалося, що диспути мають проходити культурно, з повагою до співрозмовника.

Запитання та завдання до тексту

1. Назвати сім вільних наук.

2. Які факультети існували?

3. Дипломи яких ступенів можна було отримати, навчаючись в середньовічному університеті?

4. Яким чином проходило навчання у середньовічному університеті?