Урок па'яті "Ужорнах репресій"
Новокаховський професійний електротехнічний ліцей
У жорнах репресій
(до Дня пам’яті жертв політичних репресій
1937 – 1938 р.р.)
Викладач історії:
Глушко С. В.
Мета: вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги учнів до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства.
Вступне слово вчителя
Ведучий 1:Тоді ми йшли по таборах…
Одних замучили катюги,
Зломились інші від наруги
І в забутті скінчили шлях.
Та ми здолали сум і страх,
Хоч хтось не бачить в цім заслуги,
І вийшли з вірою в серцях
В чеканні нової потуги.
І дочекались, не запізно.
Хоч знов навала суне грізна,
Вже зміна прапор наш несе.
Під ним вона бійців збира,
Завзятих лицарів пера,
Для них Вкраїна – над усе
Микола Цівірко – український журналіст і поет.
Ведучий 2: За підрахунками деяких істориків, 80 мільйонів людей було б в Україні нині, якби не репресії та голодомори за радянської влади. Політичні репресії - розкуркулення, депортації, "зачистки" серед науковців, письменників, церковних діячів, військовиків, - призвели не лише до кількісних втрат, але й вплинули на світогляд нації.
Ведучий 1: Фізичне знищення співгромадян, світогляд яких відрізнявся від комуністичного, розпочалося відразу після жовтневого перевороту 1917 р. Воно зачепило середовища видатних діячів і певні категорії населення та періодично сягало своїх піків. "Найголовніше зараз Україна. Поставити собі за мету перетворити Україну в найкоротший термін у справжню фортецю СРСР; у дійсно зразкову республіку. Грошей на це не шкодувати", - писав Йосип Сталін у листі до партійного керманича Лазаря Кагановича у серпні 1932 року. Писав тоді, коли в Україні розгортався голод нечуваних масштабів.
Ведучий 2: Апогеєм політичних репресій радянської влади став Великий терор 19З7-1938 років. За задумом Йосипа Сталіна, масові операції мали б завершити двадцятилітню боротьбу з "соціальноворожими елементами" та потенційною "п'ятою колоною".
Ведучий 1: Апогеєм політичних репресій радянської влади став Великий терор 19З7-1938 років. За задумом Йосипа Сталіна, масові операції мали б завершити двадцятилітню боротьбу з "соціальноворожими елементами" та потенційною "п'ятою колоною". Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення активної та інтелектуальної частини нації та моральне розтління тих, кого терор не торкнувся.
Вірш Л. Костенко «Крила» (читає Б. Ступка) 01:54 хв. https://youtu.be/kkHMxXsnE5k
Ведучий 2: Терор (лат. terror — страх, жах) — неприховане насилля представників влади з використанням державного апарату проти народу з метою придушення не тільки опозиції, але й всього загалу, з метою викликати жах і залишити думки про опір. Іншими словами, терор — насилля з боку наділеного владними повноваженнями («сильніших»). З точки зору сучасної соціології, терор — це завжди централізована політика, що має на меті соціальну реконструкцію підвладного населення.
Ведучий 1: Заарештований був фактично позбавлений права на захист (на адвоката) чи оскарження вироку. Слідчі психологічним знущанням і нелюдськими тортурами «вибивали» з арештованих потрібні зізнання. В 1937 р. дозвіл на застосування методів «фізичного впливу на підозрюваних» (тобто тортур) було дано на найвищому рівні ЦК ВКП (б). Випадки неправомірного засудження вважались цілком припустимими і виправдовувалась прислів’ям «ліс рубають – тріски летять».
Відео «Архів Великиго терору» 00:57 хв
Ведучий 2: З особливою нещадністю тоталітарна система нищила і нівечила духовну еліту нації.
- академіка Агатангела Кримського,
- поетів Миколи Вороного та його сина Марка,
- неокласиків Миколи Зерова, Михайла Драй-Хмари, Павла Филиповича,
- арешт органами ДПУ Максима Рильського,
- 10 років табірних поневірянь Остапа Вишні,
- Бориса Антоненка-Давидовича, Зінаїди Тулуб, Івана Іванова,
- переслідування Олександра Довженка, Володимира Сосюри, Юрія Яновського.
І це далеко не весь перелік трагічних доль української інтелігенції.
Ведучий 1: Термін «Ворог народу» (латинське hostis publicus) має давньоримське походження. Він застосовувався до ворогів республіки, які прирівнювались до солдатів ворогуючої сторони та підлягали фізичному винищенню. Вдруге цей термін став загальновживаним в часи Великого терору якобінців у Франції в 1793–1794 рр. У СРСР цей термін був не лише розповсюдженим кліше політичної риторики, але і вписаним у Конституцію 1936-го, згідно 131 статті якої «ворогами народу» оголошувались особи, які вчиняли замах на громадську, соціалістичну власність.
Тож ревно помолімося за всіх,
Кого сувора доля не пригорне,
Хто не зазна ні радості, ні втіх,
За всіх, кого нещадно чавлять жорна,
Кому завмер у горлі криком сміх,
Чиї неясні дні, як ночі, чорні.
Ти, Боже, їх у темряві не кинь,
Благослови їм шлях серед пустинь.
Ю. Клен
Хвилина мовчання. Метроном.
Ведучий 2: Лісовий масив неподалік селища Биківня, нині – північно-східна околиця Києва, є найбільшим в Україні місцем масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними, свій останній спочинок тут знайшли десятки тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних переважно у позасудовому порядку органами НКВД у Києві.
Ведучий 1: Як свідчать архівні документи, Биківнянський ліс як об’єкт «спеціального призначення» - місце таємних поховань, використовувався органами НКВД УРСР упродовж 1937-1941 років. В архіві столичної міськради зберігається рішення президії Київської міської Ради трудящих від 20 березня 1937 року про виділення земельної ділянки для «спеціальних потреб» НКВД УРСР. Йдеться, про частину лісового масиву –– площею 4,5 га в районі 19-20 кварталів Дарницького лісництва (дані польських військових топографів свідчать, що насправді розмір поховання – 5,3 га). Ця територія була обнесена високим зеленим парканом – 2-3 м. й перебувала під цілодобовою охороною співробітників НКВД.
Ведучий 2: У Бикіні поховані тисячі митців, священників, освітян, науковців, управлінців та службовців усіх рівнів, селян і робітників. На околиці Києва у Биківнянському лісі знайшли свій останній спочинок Михайло Бойчук (1882-1937) – художник, засновник творчої школи, Михайль Семенко (1892-1937) – поет-футурист; Майк Йогансен (1895 – 1937) – прозаїк, переклада, один із засновників «ВАПЛІТЕ»; Кирило Гетьман (1903-1937) – директор Київського театру ім. І. Франка; Микола Касперович (1885-1938) – живописець і реставратор; Януарій Бортник (1897 – 1938) – театральний режисер, актор; Василь Седляр (1899-1938) – художник-монументаліст, графік; Олександр Асаткін (1885-1937) – директор Інституту економіки АН УРСР; Федір Козубовський (1895 - 1938) – академік АН УРСР, директор Інституту матеріальної культури; Гнат Ручко (1883 – 1937) – мікробіолог, директор Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР; Василь Липківський (1864 – 1937) – Митрополит УАПЦ, Андрій Бандера (1882 – 1941) – священник УГКЦ, капелан, батько Степана Бандери; Василь Верховинець (1880 – 1938, Київ) - композитор, диригент і хореограф, теоретик українського народного танцю та інші.
Відео «Великий терор» 03:58 хв
Ведучий 1: 15 липня 1988-го у Биківні відбувся перший альтернативний мітинг. А вже 1994 року був заснований Биківнянський меморіальний комплекс жертвам комуністичного режиму. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2001 року на його основі було створено Державний історико-меморіальний заповідник “Биківнянські могили”. У травні 2006 року Указом Президента України Заповіднику було надано статус національного.
Ведучий 2: Ця трагедія ніколи не повинна повториться. Це наша історія.Ми не маємо права забувати, ми повинні пам’ятати, яку страшну трагедію довелось пережити нашому багатостраждальному українському народові на шляху до незалежності.
Ведучий 1:
Стань, народе, без ліку й числа,
Хором траурним, Пам'ятним колом!
Стань Вінком, стань життя Ореолом
Хай почує вся пагорб і кожна ограда,
Що засуджено зло і проміниться Правда, Омріяна Правда!
Ведучий 2: Дивляться в твої очі
Мільйони скатованих душ.
Пригорни їх, посели на спочинок,
Та їхнього сну не наруш.
Заступи нас і нашу державу,
Од кривавих, лютих незгод.
Всі ми — сущі, усопші, прийдешні —
Твій пшеничний, безсмертний народ!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку