Житттєпис патріарха Й.Сліпого

Любомирської Є. 3 курс середня освіта 6.0148-і

Біографія Йосифа Сліпого

Й.Коберницький-Дичковський (Сліпий) народився 17 лютого 1892р. в с.Заздрість Тереболянського повіту на Тернопольщині. З молодшої школи був старанним учнем, почав вивчати польску і немецьку мови, а в 1911 р. з відзнакою закінчив Тернопольску семінарію та вступив до Греко-католицької Львівської духовної семінарії. Рукоположенний на священника 30 вересня 1917р. після короткотривалої душпастирської праці з 1922 р. стає професором догматики Греко-католицької духовної семінарії у Львові, а з 1926 її ректором.

Цей видатний вчений і церковний діяч багато зробив для розвитку української духовності. Започаткував і редагував науковий журнал «Богословія» починаючи з 1923 р. Він заснував Богословське наукове товариство, написав його статут та зібрав навколо себе науковців, з 1926 р. був незмінним головою товариства. А в 1929 р. успішно виконав доручення митрополита А.Шептицького розбудувати семінарію і 14 квітня того ж року стає ректором Львівської Богословської академії.

Митрополит брав активну участь в духовному і світському житті з 1926 р. він стає одним з кураторів українського національного музею у Львові, а в 1931 заступником голови  Українського католицького союзу. За вклад в культурно-наукове життя 1930-го р. його обрано членом Наукового товариства ім. Шевченка.

Й. Сліпий здійснив серію наукових поїздок по Західній Європі і до Єрусалима в ході яких брав участь в унійних конгресах та виступив організатором такого конгресу  в 1936р. у Львові.

Під час радянської окупації Західної України 22 грудня 1939 р. митрополит А. Шептицький таємно, за згодою папи Пія XII висвятив Й.Сліпого на єпископа.

30 червня 1941 р. Й.Сліпий підтримав Акт відновлення Української держави. Після смерті митрополита у 1944 р. став очільником Галицької митрополії, але вже 11 квітня 1945р. засудженний радянською владою і висланий на 8 років виправних робіт. Оскільки радянську пропозицію перейти в православ’я митрополит відкинув то був знову засуджений в 1953 і в цілому 18 років провів в Сибірських та Мордовських табрах. Звільнений клопотанням папи Йоанна XXIII 9 лютого 1963 р., з цьго часу Й.Сліпий оселяється в Ватикані. 23 грудня 1963р. Святіший престол визнав статус Й. Сліпого як Верховного архієпископа, члена Східної конгрегації, а з 25 січня 1965р. папа Павло VI іменував його кардиналом, як Верховний архієпископ він мав титул «Блаженішого». З 1968 по 1976р.р кардинал Й.Сліпий відвідав багато країн Європи,Америки,Азії та Австралії аби зміцнити релігійне життя в Українській-греко католицькій церкві в діаспорах. Під час подорожі брав участь у міжнародних конгресах з євхаристійних питань.

Окрім цього, митрополит займався будівництвом та відновленням храмів, наприклад побудував собор св. Софії в Римі та відновив храм Жировицької Матері Божої. Та організував Український католицький університет св.Клімента. В науковій діяльності зосередився на догматиці намагаючись приблизити і пристосувати томічну схоластику до східного богослов’я. Одним з найважливіших його творів стосовно Святого таїнства та походження Святого Духа є твір «Про Святі Тайни» 1953.

Помер 7 вересня 1984р. у Римі похований в соборі св.Софії у Римі.

Нажаль, доля патріарха який зробив величезний вклад в розвиток і збереження української культури, науки і духовності склалась так, що більшу частину життя він провів на чужині, повернувшись до рідної землі вже після смерті в 1992р. коли його прах перезаховали в крипті св.Юра у Львові.