Урок пам’яті " Казимир Аполлонович Заремба- педагог Божою милістю"

                                               Урок пам’яті

                                   4 клас

 

Тема: Казимир Аполлонович Заремба - педагог Божою милістю.

 

 

Мета: познайомити учнів з життєвим і трудовим шляхом великого педагога України К. А. Заремби; розвивати інтерес до його педагогічної спадщини; виховувати любов і повагу до професії вчителя.

 

 

Обладнання: фотографії, книга про К. А. Зарембу, опорні слова, легенда про місто Смілу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гортаю книгу майбуття,

Плету мереживо думками,

Задумуюсь над вічністю буття,

І огортаюсь мріями-піснями.

А думка плавно птицею летить

У край, де радість розквітає пишно,

На крилах казки міниться, дзвенить,

Сягає до небес, ширяючи в узвишші...

По цій землі ходив колись Тарас,

                                          І Чигирин Богдана пам'ятає,

   Ще предків-гайдамаків дух не згас

                                          І пісня тут Демуцького витає.

                                          Співають солов'ї в зеленім гаю,

       Старий Дніпро між берегами в'ється,

                                           Милішої землі, повір, немає,

           Мій рідний край Черкащиною зветься.

 

Учитель.   Черкащина,  мирний,  хліборобний  край, де ми народилися і живемо, де з прадавніх  часів  жили   працьовиті  люди.  Хто  не  чув  про хор Порфирія  Демуцького, не зачитувався  книгами  Докії  Гуменної, поезіями Валерії Гуртовенко. І нині пишається наша Черкащина своїми талановитими людьми: академіками, інженерами, лікарями, вчителями. Одним із таких талановитих людей і є Казимир Аполлонович Заремба. І саме сьогодні наш урок присвячується пам'яті глибоко шановній людині, мудрому творцю, вчителю від Бога Казимиру Аполлоновичу Зарембі.

 

- А хто ж такий учитель? Тлумачний словник пояснює це так:

1. Особа, яка навчає, викладає який - небудь навчальний предмет у школі.

2. Людина, яка є авторитетом у якій – небудь галузі, яка впливає на інших, передає свій досвід, знання, служить для них прикладом.

Учитель - святе і рідне для кожного ім'я. Одна з найпочесніших професій. Він був завжди, відколи існує людство. Відігравав чи не найважливішу роль в суспільстві. Адже, саме на нього покладали надії, називали старійшиною роду, з ним завжди радилися, йому довіряли найдорожче-своє майбутнє, своїх дітей.

 

Учень. Учителю! Вклоняюся доземно.

                     Перед великим іменем твоїм

                     Вже проростають ті маленькі

                     зерна

                     Під поглядом, як сонце, золотим.

 

До учителя йдуть зі своїми болями і радощами, черпають сили для підкорення нових висот, бо він заглядає у минуле, живе у сьогоденні, прокладає місток у майбутнє. Багато існує віршів, пісень та легенд про вчителя. Ось послухаємо одну із них.

 

ЛЕГЕНДА

про вчителя

(Інсценізація легенди)

Створив Бог Сонце, щоб світило, Хмарку, щоб поливала, Веселку, щоб радувала, Колосок, щоб годував, Книжку, щоб навчала, Квіточку, щоб милувала око людське.

                        Мовило Сонце до Бога:

- Я не можу світити без дітей промінчиків.

                        Хмаринка сказала:

- Мені дуже самотньо у блакиті.

                       Подала голос Веселка:

- Я не кольорова. Дай мені кольорів!

                      Залопотав Колосок:

- Я ж порожній!

                       Заблагала Книжка:

- Я не цікава, дай мені сторіночок.

                      Зашепотіла Квіточка:

- Без пелюсточок яскравих я немила.

Послухав їх Творець, подумав і подарував їм діточок: Сонцю - промінчики, Хмаринці - краплини, Веселці - кольори, Колоску -зернини, Книжці -сторінки, Квіточці - пелюсточки. І якось гарно стало... Запанувала гармонія в природі. Плинули роки... А Всевишній творив, творив незбагненні чудеса.

Забажав він помічника собі дидаскала, що в перекладі з грецької мови означає учитель. Це благородне звання осінив талантом, мудрістю, добротою, терплячістю.

Так і виникла професія вчителя, завдання якого допомагати Творцю, щоб діти, як промінчики, зігрівали, краплинками людяності поливали, кольорами веселки радували, добрими справами годували, мудрості навчали, милували чеснотами совісті.

І ця справа є довічною. Саме такими вічними творцями, сіячами усіх людських чеснот у дитячих душах є наші вчителі.

 

 

Учитель.    Яке ж серце потрібно мати вчителеві, щоб рік у рік щоденно віддавати його учням, і якою має бути любов до дітей у його добрій, терпеливій, нестарію­чій душі.

Саме таким - люблячим, терпеливим, добрим і справедливим, закоханим у свою справу вчителем і є Казимир Аполлонович Заремба.

14 грудня 2008 р. буде 91 рік з дня його народження. До останнього часу свого життя він працював, передаючи свій величезний досвід педагогічним працівникам області. Довгим і нелегким був життєвий шлях К. А Заремби, але разом з тим, успішним і яскравим. Учитель, директор школи, завідуючий обласного відділу народної освіти, доцент кафедри педагогіки обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, а іще нагороди орденами та медалями, присвоєння звання Заслужений учитель України.

Він був інтелігентною людиною. Вмів уважно слухати, чітко висловлював свої думки, поважав думки інших. До нього їхали за порадами з усієї області вчителі, директори шкіл, методисти. І він завжди знаходив для них час, необхідне слово, добру пораду. 1 хоч він працював на високих посадах, залишався скромною людиною. Завжди був стриманий, привітний.

 

 

 

 

 

Біографія

 

 

І – учень.    14 грудня 1917р. народився Казимир Аполлонович Заремба у

м. Сміла в сім'ї машиніста.

1 вересня 1925року він пішов у 1 клас. Був старанним, уважним і дисциплінованим учнем.

 

Вчитель.      Казимир Аполлонович Заремба ще з дитинства дуже любив читати, слухати казки та легенди. Уперше він почув про цікаві наче казки, смілянські легенди у 4 - х річному віці від матері Ванди Генріхівни. Вона мала дар жвавої розповідачки, захоплюючи Казимирчика (так вона називала його в дитинстві) хвилюючими сюжетами про героїчний опір жителів краю  татаро - монгольській орді. Про бойові походи військ гетьмана Богдана Хмельницького, який часто бував у м. Смілі, де служив сотником його старший син Тиміш.

Дуже вплинула на нього розповідь про дівчину, в пам'ять про яку було названо місто Сміла.

І ось на уроці ми прочитаємо саме цю легенду.

• читання легенди (мовчки);
• читання вголос окремими учнями;
• відповіді на запитання.
  1. Про кого розповідається в легенді?
  2. Як допомогла дівчина перемогти ворога?
  3. Яке ім'я дали дівчині? Чому?
  4. Чому назвали місто  саме її іменем?

Почуті легенди бентежили дитячі душі, викликали бажання бути схожими на тих безстрашних героїв, які боронили рідну землю. Ці  почуття  проніс

К. А. Заремба через всі роки свого життя.

 

II - учень.   У 1922 році помер батько. Сім’я дуже бідувала. Старші діти пішли

працювати в те ж паровозне депо, де працював тато.

У 1933 році, у рік голоду, Казимиру було 15 років, він після школи всю осінь, зиму та весну поспішав на залізничну станцію і шукав там якийсь підробіток. Доводилося бути і вантажником і носієм і підбирачем вугілля.

 

ІІІ  - учень.   Немало бачив опухлих від голоду людей. А той померлих, прямо на рейках, через багато років вичитав в одній книжці, що 1933р. на Смілянщині померло 10 тисяч 890 жителів, майже кожний десятий. У 1935році він закінчував 10 клас.

 

ІV – учень.    Після закінчення школи подався до Черкас. Хотів поступити на

історичний факультет педагогічного інституту, але такого факультету на той час у Черкаському педінституті не було і він подав документи на фізико -математичний.

 

Учитель.    Він був здібним студентом. Гарно навчався, але навчання

 

було не легким. До гуртожитку не потрапив. Найняти квартиру не було за що, от і довелося йому курсувати 4 роки щодня між Черкасами і Смілою на поїздах.

 

V – учень.  Після закінчення інституту повернувся до рідного міста. За літо заробив трохи грошей, частину залишив матері, попрощався з братами і поїхав на Київ­щину у місто Васильків. Там він працював учителем математики. Жив на квартирі у шкільного сторожа.

 

VI –учень. Через рік, у зв'язку з погіршенням здоров'я матері,

Казимир Аполлонович Заремба перейшов на роботу у м. Смілу. Працював учителем математики, а  влітку - вожатим у таборі Шполянського району.

 

Учитель.  У таборі він познайомився з вожатою Олімпіадою.  З цією дівчиною він і прожив усе своє життя.

 

У них було двоє дітей, син Віталій та донька - Лариса. Вони пішли по стопам батьків і стали вчителями. Пізніше син Віталій був деканом факультету Київського технологічного інституту харчової промисловості, а донька Лариса закінчила Київський інститут іноземних мов і працювала вчителем в одній із шкіл м. Черкас. Останні роки працювала завучем. Сталось так, що діти залишили цей світ раніше батьків.

VII – учень.  У 1941 році почалася Велика Вітчизняна війна.

Казимир Аполлонович Заремба був членом штабу по евакуації обладнання залізничного вузла станції ім. Шевченка м. Сміли і учасником будівництва об’єкта на станції Карабуляк у Саратовській бл.. У 1942році працював учителем математики у середній школі станції Карабуляк. Через 2 роки  повернувся у м.Смілу. Розпочав педагогічну роботу в місті як  завуч,  а потім очолив колектив середньої школи № 22. Йому було присвоєно звання Заслужений учитель України.

 

VIII – учень. У 1961 році він став директором школи – інтернату № 2

м. Сміли. Його дуже любили колеги і поважали.

 

Учитель.  Новий директор запровадив у школі самоврядування. За справи школи відповідали як учителі так і учні. Життям школи керували діти. Учні старших класів проводили уроки у початкових класах. Школа була дуже незвичайною і велась в ній цікава робота.

Були відкриті: клуб мистецтв, спортивний гурток, клуб вихідного дня, клуб краєзнавців,  музей „Кімната Т. Г. Шевченка».

За творчу роботу школу відзначено грамотами, вимпелами, преміями.

 

IX – учень.  1969 року Казимир Аполлонович Заремба був призначений

 

завідуючим Черкаського обласного відділу народної освіти. З перших днів роботи він поставив перед собою мету – повернути школі вчителя: мудрого, творчого, освіченого.

 

Учитель.   Спостерігаючи за роботою молодих вчителів, К. А. Заремба запровадив „Школу молодих вчителів». Де старші і досвідчені вчителі ділилися своїм досвідом з молодими вчителями, допомагали їм своїми порадами, були їхніми наставниками.

Створювалися навчально – виробничі комбінати, табори праці і відпочинку. На той час майже щодня на Черкащині перебувала якась освітянська делегація. З сусідніх областей, з Ярославля, Бидгоща (ПНР), Молдови,  Білорусії, а  то  й  з Сполучених Штатів.

У 1977 році делегація вчителів Черкащини були на Всеукраїнському з’їзді вчителів. Серед них була вчителька нашої школи Ясінська Ніна Гаврилівна. Вона випустила чимало учнів в життя. З них є і інженери, і лікарі, і професори, і

вчителі. І зараз в нашій школі працюють вчителі, яких навчала Ніна Гаврилівна - це Коваль Лариса Анатоліївна та Герасимчук Тетяна Миколаївна.

 

Х – учень.  Коли Казимиру Аполлоновичу Зарембі було 68 років він перейшов на науково-педагогічну роботу. Працював 16 років в інституті удосконалення вчителів післядипломної освіти. Друкувався в газетах, журналах, медичних посібниках. Більше 200 статей опублікував на педагогічну тему. Виступав на телебаченні.

 

ХІ – учень. Казимир Аполлонович Заремба чудово відчував і бачив талановитих і здібних дітей та педагогів. Багатьом він дав путівку у велике педагогічне життя.

Учитель. Говорять, що коли гаснуть зірки, їхнє світло іще довгий час можна бачити, а їхні ідеї, справи, вчинки, мудрі уроки залишаються у пам'яті оточуючих.

 

Тому світла пам'ять про нього буде довго жити у серцях тих, кого доля хоча б одного разу звела із цією великою людиною. Це був мудрий вчитель та порадник. Він першим започаткував олімпіади з математики.

03 вересня 2002 року Казимир Аполлонович помер, проживши 85 років. То ж давайте вшануємо пам'ять про цю велику людину хвилиною мовчання.

Після його смерті друзі, колеги, учні видали книгу в пам'ять про нього. Справу Казимира Аполлоновича Заремби продовжують і після його смерті. Кожного року тисяча молодих спеціалістів вливаються у вчительські ряди, щоб сіяти розумне, вічне, добре.

 

 

 

Учні:

1. Вчитель!

Він людям готовий віддать без вагань

Тепло свого серця, скарби своїх знань.

За це йому слава! За це йому шана!

За це йому наша любов полум'яна!

 

2. За працю важку і недоспані ночі

Вклоняємось низько усі до землі

За лагідні, добрі, усміхнені очі,

Спасибі, вам, учителі!

 

3. Життєва дорога хай повниться світлом

Цілющі джерела здоров'я дають.

Вам многії літа з калиною й хлібом,

Зозулі на щастя й добро накують.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учитель.  Діти, багато почесних звань і відзнак у вчителів, але мабуть, найвище   звання - „Улюблений  учитель ". Саме  таким  учителем  був

 Казимир Аполлонович Заремба.

А які ще риси характеру притаманні цій людині? Нехай вам допоможуть опорні слова: добрий, здібний, скромний, терплячий, мудрий, уважний, талановитий, злий, жорстокий, байдужий

Складання асоціативного куща.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вчитель. Такими рисами характеру повинні бути наділені не лише вчителі, але й кожна людина на Землі. Нехай на вашому життєвому шляху трапляються лише хороші, доброзичливі люди та талановиті наставники.