Урок ПЧ "Даніель Дефо «Життя і надзвичайні пригоди Робінзона Крузо». Уславлення працьовитості та гуманності в образі Робінзона Крузо

Тема:

Даніель Дефо «Життя і надзвичайні пригоди Робінзона Крузо». Уславлення працьовитостісті та наполегливості в образі Робінзона Крузо.

Мета:

Познайомити учнів із відомостями про життя  англійського письменника Д.Дефо, зрозуміти  історію створення  роману, з’ясувати понятті прототип, удосконалювати навички зв’язного мовлення, характеристики героя, висловлювати та аргументувати власну точку зору, зокрема про значення праці в житті людини, сприяти розумінню ролі праці в житті людини.

 Слайд

Увесь світ знає цю людину як автора популярної книги  про Робінзона Крузо.

Зверніть увагу на його ім’я. Прізвище  написано по-різному. Фо і Дефо?

Якщо учні не знають, розповідь учителя:

Даніель Фо – таке було прізвище  письменника – народився у небагатій сім’ї – сім’ї торговця, бажання стати титулованим, видаватися заможним вплинуло на те, що він став називати себе «містер де Фо», а вже пізніше прізвище стало  так писатися  Дефо. Ось таким фантазером він був. Дефо навіть створив власний фамільний герб: три грифони на фоні червоних і золотих лілій і поряд латинський девіз: «Похвали гідний і пишаюся сам». Не став від і священиком, як хотів батько, а став комерсантом, торговцем. Об’їздив багато країн, часто ризикував, на схилі своїх літ писав, що тринадцять разів був багатим, і тринадцять разів ставав бідним. Він брав активну участь у політичній боротьбі й навіть у повстанні. За політичні памфлети його карали штрафами, тюремним ув’язненням і навіть  страшним приниженням біля ганебного стовпа.

“Твори потрібно спалити рукою ката, а на автора накласти грошовий штраф , посадити до в’язниці  і тричі виставити до ганебного стовпа”.

                                                                                                                Вирок суду

Слайд

Він написав «Гімн ганебному стовпові» та поширив його серед лондонців, і коли його вивели для покарання, жителі Лондона влаштували йому пишну овацію.

Витривалість, кмітливість і невгамовне прагнення життя рятували Даніеля Дефо, щоб він приніс світові надзвичайно цікаву книгу про пригоди.

Після смерті письменника була встановлена біла плита,  і лише через сотню років  встановлено пам’ятник. А що написано на  пам’ятнику?

 Слайд

Серед 500 творів автора  його ім’я уславила одна, і це відбилося у надгробному надписі: «У пам’ять автора «Робінзона Крузо».

Слайд

Сучасний вигляд пам’ятника в Лондоні.

Уперше Даніель Дефо видав книгу  25 квітня 1719 року, не вказав автора, видаючи  її за рукопис самого героя книги. І назва книги була не така, як сьогодні. Ось англомовне  видання і назва:

Слайд

«Життя і надзвичайні пригоди Робінзона Крузо, моряка із Йорка, що 

проживав двадцять вісім років у повній самотності на безлюдному острові, біля берегів Америки, біля гирла великої річки Оріноко, опинившись на березі після аварії корабля, під час якої загинув весь екіпаж, крім нього, з додатком розповіді про не менш дивовижний спосіб, яким його, врешті-решт, визволили ПІРАТИ. Писано ним самим».

 

А чи хотіли б ви потрапити на безлюдний острів? (Відповіді учнів).

А чи  може людина прожити сама на безлюдному острові?

А як ви гадаєте, ця історія про Робінзона Крузо –  вигадка, чи дійсно таке можливо? (Відповіді учнів).

Даніель Дефо написав цю історію із реального випадку, чи це все – його фантазія?

Якщо учні не знають, розповідь учителя:

В основу книги Дефо поклав  реальний факт – перебування  шотландського матроса Олександра Селькірка на острові Мас-а-Тьєрра (біля узбережжя Чілі) у повній самотності 4 роки й 4 місяці. Чому він там опинився? – Він був боцманом на судні  «Дьюк» і  не міг знайти спільної мови з капітаном, тому добровільно висаджений на острів, бо сподівався повернутися додому на одному із суден, що заходили до островів за прісною водою. І чекав Олександр Селькірк  судна  4 роки і 4 місяці. Це не літературний герой, і почуття страху, безвиходу були реальні; коли його знайшли, він не міг вимовити жодного слова... Щоправда, згадав  свої навички не лише говорити, а й став  капітаном вітрильника «Інкриз». Олександр Селькірк — прототип Робінзона Крузо.

Слайд

 

 

Учитель (демонструє на карті розташування острова Мас-а-Тьєрра, де жив О.Селькірк, та острова в Атлантичному океані, на якому  «поселив» Дефо Робінзона Крузо :

 

острів Мас-а-Тьєрра, зараз — острів Робінзона Крузо (біля узбережжя Чілі),

вигаданий сюжет книги відбувався на  острові біля берегів Бразилії, біля гирла р. Оріноко.

 

 

Роман Дефо Д. «Життя і незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо» неодноразово  був перекладений майже всіма європейськими мовами.  Жан-Жак Руссо, фр. просвітитель, вчений, вважав: «Робінзон Крузо – це перша книга, яку варто прочитати кожній людині, як тільки вона навчиться читати за букварем». Це дещо метафорично, але  важливість цієї книги  безперечна. Ви можете бути гордими за те, що і ви прочитали цю велику книгу. А я вами пишаюся.

 

У які пригоди потрапляв Робінзон Крузо? (Відповіді учнів. Втеча з дому, корабельна аварія, рабство, безлюдний острів, порятунок П’ятниці, зустріч з дикунами-канібалами, сутички з піратами).

 

Літературна розминка. (Запитання кожному ланцюжком)

Хто розповідає про події у творі? (Сам герой) Чому?

Коли відбуваються події?  Для чого точна дата вказана? (Надати реальності подіям).

Що понад усе любив герой? («Я понад усе любив море»)

Як виражалася любов до моря? (Стояв, дивився, заздрив)

Про що мріяв батько героя? («Він ладив мене на юриста, але я мріяв тільки про море». Невідповідність  мрій батька і сина)

Про які вчинки шкодував герой? (Втеча)

Коли втік із дому? («І, не спитавшись ні в батька, ні в матері, не повідомивши їх жодним словом і полишивши на них самих довідуватись про це як-небудь, не попросивши ні батькового, ні божого благословення, не зваживши ні обставин, пі наслідків, я лихої — бог свідок — години, 1 вересня 1651 року, сів на корабель мого приятеля, що прямував до Лондона. Ніколи, мабуть, напасті молодих шукачів пригод не починались так рано й не тривали так довго, як мої».  

Ким став герой? («Отож я став купцем і торгував з Гвінеєю») 

Як сталося, що герой став рабом? ( «…ми змушені були здатись, нас узяли в полон і відвезли до Сале, мавританського морського порту. Повелися зі мною не так жахливо, як я сподівався спершу. Мене не відвезли, як решту, у глиб країни до султанового двору, бо капітан розбійницького корабля залишив мене в себе, — адже я був молодий, спритний і міг добре працювати. Ця разюча зміна долі, що обернула мене з купця на злиденного раба, була просто приголомшливою, і я згадав батьківські пророчі слова про те, що настане час, коли нікому буде виручити мене з біди; от ці слова й справдилися, думав я, господня десниця покарала мене, і я безповоротно загинув. Та ба! Мої нещастя тоді тільки починались…»)

Як зміг звільнитися? (Допоміг мавр, на португальському кораблі великодушний капітан).

Як сталося, що герой знову  опинився на морі? («Отже, корабель було споряджено, навантажено відповідними товарами, і все влаштовано за взаємною угодою учасників експедиції. Лихої години, 1 вересня 1659 року, я ступив на корабель. Саме того дня, як і вісім років тому, коли я втік від батька та матері в Гулль, — того дня, коли я повстав проти батьківської волі і так безглуздо розпорядився своєю долею»).

Які негаразди  перешкодили щасливому плаванню? Ураган 12 днів.

Як рятувалися  із корабля? (Шлюпка, 11 чоловік).

Чому загинула команда, що трапилося? (Хвиля)

 

Коли герой думав: "Боже! Яким дивом я вибрався на берег?"

 

Для чого герой поділив сторінку на ліве поле і праве? (Писати добре і погане).

 

«Однак даремно було сидіти склавши руки і мріяти про те, чого я не міг дістати. При потребі ми стаємо винахідниками, і я відразу взявся до праці».

До якої праці став герой? Як перевозив речі? (Пліт)

(На кораблі були запасні щогли, стеньги та реї; з них я вирішив збудувати пліт) 

Скільки разів їздив на корабель? (11 разів)

Що дістав із корабля? (сундуки).

Матеріал для вчителя. Уривки твору.

«Далі мені треба було навантажити його і вберегти мою поклажу від морського прибою; над цим я роздумував недовго. Насамперед я поклав на пліт усі дошки, які знайшов на кораблі, а на них поставив три матроські скриньки, зламавши в них перед цим замки та спорожнивши їх. Добре зваживши, які з речей найпотрібніші, я відібрав їх і наповнив ними усі три скриньки. В одну з них я склав харчові припаси: рис, сухарі, три головки голландського сиру, п’ять великих шматків в’яленої козлятини, що була на кораблі основною їжею, і рештки зерна для курей, яких ми взяли з собою і давно вже з’їли. То був ячмінь упереміж із пшеницею; на превеликий мій жаль, згодом виявилося, що його попсували пацюки. Я знайшов також кілька ящиків вин і п’ять чи шість галонів рисової горілки, що належала нашому шкіперові. Ящики я поставив просто на пліт, бо в скрині вони б не вмістилися, та й не було потреби їх ховати. Тим часом, поки я робив усе це, почався приплив, і я з жалем побачив, що мій камзол, сорочку і жилет, які я поклав на березі, понесло в море. Тепер у мене лишились тільки полотняні штани до колін та панчохи, яких я не знімав, коли плив до корабля. Це примусило мене поклопотатись про одяг. На кораблі я знайшов його чимало, але взяв тільки те, що було мені в ту хвилину потрібно, бо мене значно більше спокушало багато чого іншого, насамперед робочий інструмент. Після довгих розшуків я знайшов скриньку нашого теслі, і це була справді дорогоцінна знахідка, якої я не віддав би в той час за цілий корабель золота. Я поставив на пліт цю скриньку, навіть не зазирнувши в неї, бо. приблизно знав, які в ній інструменти.

Тепер мені лишалося запастися зброєю та набоями. В кают-компанії я знайшов дві чудові мисливські рушниці і два пістолі, які й переправив на пліт разом з кількома порохівницями, невеликою торбою з дробом та двома старими іржавими шпагами. Я знав, що на кораблі було три бочки пороху, тільки не знав, де їх зберігав наш канонір. Але, пошукавши добре, я знайшов усі три: одна підмокла, а дві були зовсім сухі, і я перетяг їх на пліт разом із зброєю. Тепер він був досить навантажений, і я почав думати, як мені добратись до берега без вітрила, весел та стерна, — адже найменший порив вітру в одну мить перекинув би всю мою споруду».

…«Наприклад, у каютах капітана, його помічника, каноніра й теслі я знайшов пера, чорнило, папір, три чи чотири компаси, деяке астрономічне приладдя, підзорні труби, хронометри, географічпі карти та книжки з мореплавства. Все це я поскладав в одну з скриньок, не знаючи навіть, чи придасться мені що-не-будь з цих речей. Крім того, я знайшов у моєму власному багажі три Біблії, дуже, гарно видані, які я одержав з Англії разом із замовленими товарами і, вирушаючи в плавання, упакував з своїми речами. Знайшов я й кілька книжок португальською мовою, серед них три католицьких молитовники, і ще якісь книжки».

 

Що назвав герой «непотрібним мотлохом»?

«Я жив на березі вже тринадцять днів; за цей час я побував на кораблі одинадцять разів і перевіз на берег усе, що тільки в змозі перетягти пара людських рук. Коли б тиха погода тривала далі, я певен, що перевіз би частинами весь корабель, але, готуючись до дванадцятого рейсу, я помітив, що знімається вітер. Проте, дочекавшись відпливу, я все-таки вирушив на корабель. Під час попередніх рейсів я так ретельно обшукав нашу каюту, що мені вдавалось, ніби там нічого вже не зосталось; але зараз мені впала в очі шафка з двома шухлядами — в одній були три бритви, великі ножиці і з десяток добрих ножів та виделок, а в другій — гроші, почасти європейською, почасти бразільською срібною та золотою монетою, всього до тридцяти шести фунтів стерлінгів.

Я посміхнувся, побачивши ці гроші: "Непотрібний мотлох! — сказав я вголос. — Навіщо ти мені тепер? Ти й того не вартий, щоб підняти тебе з землі. Всю цю купу золота я ладен віддати за будь-який із цих ножів. Мені нема що з тобою робити; тож залишайся там, де лежиш, і йди на дно морське, як створіння, чиє життя не варто рятувати!" Однак, трохи поміркувавши, я вирішив узяти гроші з собою і загорнув їх у шмат парусини». 

Як ви ставитеся до такого вчинку?

 

«Мушу згадати також, що у нас на кораблі були дві кішки й собака — я розповім свого часу цікаву історію життя цих тварин на острові. Обох кішок я перевіз на берег з собою; що ж до собаки, то він сплигнув з корабля сам і приплив до мене на другий день після того, як я перевіз мій перший вантаж. Він був мені відданим слугою багато років.

Він робив для мене все, що міг, і майже заміняв мені людське товариство. Мені хотілося б тільки, щоб він міг говорити, але це йому не було дано. Як уже сказано, я взяв з корабля пера, чорнило та папір. Я заощаджував їх як тільки міг і, поки в мене було чорнило, дбайливо записував усе, що траплялось; коли ж його не стало, довелося кинути записи, бо я не вмів зробити собі чорнила й не міг вигадали, чим його замінити.

І тоді мені спало на думку, що, незважаючи на чималий запас різних речей, мені, крім чорнила, бракувало ще багато чого; не мав я ні заступа, ні мотики, ні лопати, мені не було чим копати й викидати землю; не було ні голки, ні шпильки, ні ниток. Що ж до білизни, то обходитись без неї я навчився дуже швидко».

 

Чи все необхідне для життя забрав герой із корабля?  Чи вистачить цього ?

(Потрібно самому думати про їжу, житло, адже того замало).

Які речі, на вашу думку, найнеобхідніші були? (Знаряддя праці, ними можна зробити багато речей).

 

Читання вчителя:

«Тепер мене найбільше непокоїло, як захистити себе від дикунів, якщо такі з’являться, та від хижаків, якщо вони водяться на острові. Я дуже довго думав, як це зробити і як найкраще влаштувати своє житло: чи викопати печеру, а чи нап’ясти на землі великий намет. Кінець кінцем вирішив зробити …й те, і друге.

Переказ учнів.

 

Складання таблиці:

Вмів (плавати, стріляти, робити пліт – Навчився полювати, робити житло, пекти хліб, займатися фермерством, вирощувати ячмінь, рис, плести лозяні кошики, робити глиняний посуд). Пройшов шлях від скотарства до землеробства.

 

Що допомагає Р. Крузо залишатися людиною? («Я стаю майстром на всі руки»)

— праця протягом дня, кожного дня (лопата, ночви із залізного дерева, третій рік перебування – посуд, четвертий рік – хліб, 6-7 рік – друг П’ятниця»

— календар

—щоденник

— розпорядок дня

— читання Біблії

— спілкування (кішки, собака, папуги, П’ятниця).

 

Доведіть, що Робінзон залишився цивілізованою людиною. (Відповіді учнів. Він врятував П’ятницю, моряків-англійців, відчував себе людиною розумною, навіть учителм)

Висновок: Праця звеличує людину. Життя на безлюдному острові сприяло не тільки розвиткові багатьох практичних умінь героя, але й його моральному вдосконаленню.  («Біда навчить»)

 

Характеристика героя:

Робінзон — пересічна людина, яка не має виняткових здібностей, тікає з дому, боїться смерті й хоче житии, кається, обіцяє і не виконує.  Проте його поведінка в екстремальній ситуації викликає повагу, а самому героєві дає можливість не тільки вижити, але й залишитися при цьому людиною.

Ланцюжок рис характеру: наполегливий, старанний, працелюбний, людяний, кмітливий, сильни, терплячий.

 

Переказ «Мій улюблений епізод книги».

 

Вчитель:

Романа Дефо  був надзвичайно популярним. У літературі з’явилися численні наслідування і виник новий термін «робінзонада» - опис пригод на безлюдній землі (острові), де людина, опинившись наодинці з природою, повинна була боротися за виживання, виявляючи силу духу й розуму. У кожній з книжок Робінзон мав інше ім’я та національність, були навіть Робінзон-жінка та Робінзон-невидимка.

 

Домашнє завдання: твір «Що допомогло Робінзонові вижити на острові?»