Урок "Періодизація історії людства"

Тема:  Періодизація історії людства.

 Мета уроку: засвоїти знання про періодизацію історії людства, періодизацію як спосіб упорядкування історії; розуміння історії України як складову світової історії; ознайомитись з критеріями , які історики й археологи використовують для періодизації історії України та світової історії; вивчити поняття «ера (історична доба)», «кам’яний вік», «бронзовий вік», «залізний вік», «первісні часи», «античність».

Завдання уроку:

1. Пояснити учням усталений в історичній науці поділ на періоди.

2. Окреслити передумови та причини періодизації Всесвітньої історії.

2. Виробити у шестикласників чітке усвідомлення періодизації людства, відповідно до хронології історичних подій.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку:

Мотивація навчальних досягнень.

Історія людства досить нетривала, якщо порівнювати її з віком нашої планети, але вона досить складна та наповнена цікавими подіями. Вчені всього світу вирішили поділити історію людства на періоди, кожен з яких є унікальним, через свої особливості.

Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя

Науковці поділяють всесвітню історію на чотири великі періоди: історію Стародавнього світу, історію Середніх віків, Нову історію та Новітню історію. Розглянемо детальніше кожен із цих періодів.

Історія Стародавнього світу. Як уже згадувалося у вступі, історія Стародавнього світу розпочинає свій відлік чотири мільйони років тому і завершується зникненням Західної Римської імперії у п’ятому столітті. За іншими визначеннями, історія Стародавнього світу охоплює проміжок між доісторичним періодом і початком середньовіччя у Європі. При чому, як зазначають учені, в інших регіонах планети часові межі стародавнього світу можуть відрізнятися від європейських. Наприклад, завершенням давнього періоду в Китаї іноді вважають виникнення імперії Цинь, в Індії – імперії Чола, а в Америці – початок європейської колонізації (детальніше про це ви дізнаєтеся в наступних темах).

Також історики виділяють писемний період історії людства. Він розпочався близько п’яти тисяч років тому (поява клинопису у шумерів). Визначення “класична стародавність” (або античність) пов’язане з грецькою та римською імперіями і початком перших Олімпійських ігор, що відбулися 776 року до н. е. Ця дата майже збігається з традиційною датою заснування Риму у 753 році до н. е. Європейська стародавня історія завершується зникненням Західної Римської імперії у 476 році до н. е. За іншими даними, її кінцем прийнято вважати 565 рік – рік смерті імператора Юстиніана І, появу ісламу в 662 році і початок правління Карла Великого

Історія Середніх віків. Середньовіччя поділяють на три періоди: раннє середньовіччя (кінець V ст. — середина XI ст.); феодальну роздрібненість (XI—XII ст.) та централізацію держав під королівською владою (XIII—XV ст.). Вперше термін “середньовіччя” з’явився в Італії (XIV—XVI ст.). Його почали використовувати історики та літератори тієї доби, які старалися відродити античну епоху. «Середніми віками» вони назвали часовий проміжок між античністю і власною епохою. Середньовіччя в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплює період від краху Західної Римської імперії в V ст. до епохи Великих географічних відкриттів на рубежі XV—XVI століть. Щоправда, панування саме середньовічного типу культури в Європі пов'язують не з усім періодом, а з V—XIII ст. Згодом в Італії зароджується перехідна культурна епоха – Відродження, що охоплює кінець середньовіччя і початок Нового часу.

Нова історія. Нова історія – це період всесвітньої історії, який розпочався після середньовіччя. За традиційною європейською історіографією, період Нової історії починається у XV-XVI століттях. Головними подіями, які розпочинають Нову історію, стало відкриття Христофором Колумбом Америки у 1492 році та діяльність Мартіна Лютера у 1517 році, яка спричинила церковну Реформацію. Російські дослідники виділяють свою дату – 1453 рік, рік остаточного завоювання Османською імперією Константинополя та повалення Візантійської імперії.

Вважається, що поділ Всесвітньої історії на три періоди (стародавню, середньовічну й нову історію) популяризував своєю працею «Метод легкого вивчення історії» (1566 р.) Жан Боден. Цей відомий французький вчений, політичний діяч і теоретик державотворення також обґрунтував у своїй книзі ідею виникнення різних форм держави залежно від конкретного географічного середовища та природних умов, у яких живе народ.

Новітня історія. Термін «Новітня історія» вважають продуктом радянської історіографії. Згідно з нею, період Новітньої історії починається з 1918 року і триває до сьогодення. Радянські історики виділяли цей період, оскільки вважалося, що після Великої Жовтневої соціалістичної революції розпочався новий етап в історії людства, названий побудовою комунізму.

Новітня історія – складний і суперечливий період, позаяк він найближчий до нас у часі, і нам надто складно оцінювати різні історичні події об’єктивно. Водночас, Новітня історія є чи не найцікавішим часовим відрізком у Всесвітній історії, оскільки нині життя відбувається у значно швидшому темпі, ніж це було, скажімо, століття тому. На наших очах відбувається сила-силенна подій, які колись залишаться у пам’яті людства.

Закріплення вивченого матеріалу

1. На які періоди поділяється Всесвітня історія?

2.Яка подія вважається початком Середньовіччя?

3. Де і чому вперше почали використовувати термін «середньовіччя».

4. Як виник поділ на Нову та Новітню історію?

5. Який період в історії людства найдовший?

Домашнє завдання:

Опрацювати відповідний параграф підручника. Скласти 5 речень в зошиті про періодизацію людства.