Тема. Петриківський розпис. Початкове освоєння прийомів розпису.

Навчальна: розширити знання про види декоративно-ужиткового мистецтва, ознайомити з творами та технікою виконання петриківського розпису, вчити учнів володіти такими мазками, як «гребінчик», «зернятко», «горішок» та «перехідний мазок»;  удосконалювати навички й уміння виконання петриківського розпису: окремих елементів і створення нескладних композицій.

Розвиваюча: розвивати окомір, фантазію, образне мислення.

Виховна: виховувати любов до народної творчості, дбайливе ставлення до природи.

Тип уроку: комбінований.

Вид уроку: ДПМ. Зображення на площі.

Обладнання для вчителя.

• Презентація «Казкова квітка Петриківки. »
• Відеофрагмент «Із витоків і традицій»
• Музичний супровід:Н Матвієнко «Квітка-душа», Вакарчук «Мрії», Українська інструментальна музика «Пробудження»
• Зразки робіт майстрів петриківського розпису Т.Пати, М Кравець,В. Деки;
•  зразки мазків, робіт учнів;
• Таблиці «Декоративно-прикладне мистецтво», «Петриківський розпис»
• Виставка предметів, оздоблених петриківським розписом.

Обладнання для учнів.

• альбом, олівець, пензлики, піпетки підставка для пензликів, гуаш, дощечка, серветки.

Девіз

Не кажи «Не вмію!», кажи «Навчусь!»

                                       Хід уроку

1. Організаційний момент

 Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

Протягом уроку я розраховую на вашу підтримку і взаємодопомогу.

Гра «Квітка настрою». Вчитель передає учням штучну квітку із побажаннями вдалої, дружної роботи на уроці.

 Кожному із вас хочу побажати на цьому уроці бути:

У – успішним

С – самостійним

П – працьовитим

І – індивідуальним

Х – хоробрим

У – уважним

Інакше кажучи,  бажаю вам УСПІХУ.

2. Актуалізація опорних знань учнів

   Але перед цим давайте згадаємо що таке декоративно-ужиткове мистецтво. Двоє учнів на дошці будують із роздаткового матеріалу асоціативний кущ «Декоративно-ужиткове мистецтво». Інші - відповідають на запитання вчителя:

( відповіді учнів)

/Вид образотворчого мистецтва, який існує для прикрашання побутових предметів/.

( відповіді учнів)

•  Аналіз роботи учнів на дошці    

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

 Говорять, той народ не має майбутнього, який не пам’ятає свого минулого. Наші пращури, хоча й не були такими освіченими як ми, були надзвичайно талановитими та працьовитими і залишили нам чудове, неповторне, унікальне народне мистецтво, з яким ми сьогодні познайомимося.

    Тема. Петриківський розпис.  

4. Викладання нового матеріалу

1. Легенда про петриківський розпис.

Давно колись в одному селі жили сумні люди і не було радості в їхньому житті. Аж якось завітала до них у гості дівчинка Оленка. Придивилась вона навкруги, взяла фарби і намалювала на стіні хати великий букет яскравих квітів. Схожі квіти, але меншого розміру, з’явилися навколо печі, біля вікон, над дверима. Різні відтінки червоних квітів яскраво виділялися на тлі зелених листочків і нерозквітлих пуп’янків. Де-не-де виднілися соковиті червоні плоди.

      Потім Оленка взялася за скриню. На ній теж розквітли червоні квіти. Скриня стала виглядати багато, вишукано. Такі ж візерунки дівчинка написала на кухонних дощечках, на спинках стільців.

       Коли сумні люди повернулися додому з ярмарку, то не впізнали спочатку своєї хати – її кути, віконниці, одвірки – усе тішило око казковими орнаментами. Тоді посміхнулися люди і вже ніколи не сумували. Багато хто в цьому селі запозичив цю ідею, та й собі почав розписувати помешкання. Це створювало чудовий настрій!

      А навколо хат забуяли квітники, які підкреслювали: ми багатіємо серцем і душею, спостерігаючи за красою рідного краю, в якому народилися й живемо. Село це називалося Петриківка. Тому й малюнки стали називати петриківськими. Ось так казково з’явився петриківський розпис.

Емоційне введення в урок.

Петриківський розпис. Але чому ж його називають саме петриківським, а не васильківським або володимирським?

 Про це ми дізнаємося сьогодні, слухаючи  цікаве повідомлення.

Фільм

Петриківський розпис виник у XVIII ст. у с. Петриківка (Катеринославської губернії) Дніпропетровської області. Село розташовано на берегах мальовничої річки Чаплинки.

     Спочатку майстри розписували побілені стіни хат, на яких з'являлися фантастичні квіти, птахи, рослинні орнаменти. В кінці XIX ст. стали виготовляти "мальовки" - розписи на папері, які замінили настінні розписи. "Мальовки" продавалися на базарі, що проводився на селі тричі на рік. Пізніше народні майстри почали розписувати дерев'яні вироби: посуд, мисники, тарілки, скрині, сані, віялки, музичні інструменти.

Після Жовтневої революції в Петриківці відкрили школу декоративного розпису. Нею керувала Тетяна Пата. Також видатними майстрами петриківського розпису були М. Приймаченко, П. Глущенко, Н. Білокінь, М. Тимченко.

Характер розпису здебільш рослинний: квіти, ягоди, плоди, зображалися також птахи та тварини, рідко – люди.

Кольори використовуються основні та допоміжні, яскраві, дзвінкі.

Раніше у фарби додавалася суспензія із яєчного білка та жовтка, яка посилювала інтенсивність кольору та виразність мазка.

Тло розпису – біле або чорне, зараз може бути кольорове.

Основний інструмент – пензель-кошарка (з котячого волосся), його треба тримати трьома пальцями перпендикулярно до паперу. Використовується також малювання пальцем, зрізаним стеблом рогози, загостреною паличкою.

Мабуть, у жодному осередку народного мистецтва немає такої кількості різноманітних художників. Кожен – самобутній і неповторний творець, зі своїм особливим, властивим лише йому «почерком». Водночас їх об’єднують витоки – традиційне, народне малювання. 

Т. Пата згадувала, що раніше вона малювала саморобними пензликами з котячої шерсті. Це всього кілька волосків; торкнувся ними легко паперу – і виходить дрібненький тоненький мазок. Ледве видно його. А покладеш кілька десятків мазків і вже красується квітка – ніжна, немов прозора.

    Малювали ягоди калини за допомогою очеретинки, вмочували її у фарбу, а потім на папір. Виходили однакові ягоди. А ягоди суниць малювали просто пальцем.

1.                    Перегляд зразків робіт майстрів петриківського розпису.

Т. Пата «Зозуля на калині»

– Тетяна Пата належить до старшого покоління майстрів. ЇЇ твори надзвичайно життєрадісні, ніби пронизані гарячими сонячним промінням. Зверніть увагу: сильні контрастні сполучення кольорів не порушують загальної цілісності композиції. У малюнку нічого не загубилося, всі елементи врівноважені.

З такою спостережливістю і любов’ю художниця відтворила найхарактерніші риси кожної гілочки, кожної лугової травинки. При цьому Тетяна Пата зберегла принцип стилізації елементів у декоративній композиції.

Марія Кравець «Степове літо»

Такі види композицій використовували в настінному розписі як компоненти декору. Характерна особливість традиційної композиції Петриківки – розташування в центрі трьох великих квіток, а з боків відгалужуються менші за розміром квіточки і пуп’янки.

Валентина Дека «Квітучий край»

Пізніше такі композиції почали писати на папері – так було зручніше. Але й надалі кольорове рішення композиції тримається на трьох основних кольорах. Погляньте, як це виглядає у композиції Валентини Деки «Квітучий край».

– Який художній образ створила майстриня?

Сучасні майстри петриківського розпису, створюючи композиції, використовують багату палітру споріднених кольорів.

      Як і багато років тому так і нині всі декоративні композиції, створені у Петриківці, мають спільну основу – однакові елементи написання: зернятко, вусик, листок, горішок та багато інших.(таблиця)  Ми навчимося писати найважливіші.

2.                    Практична діяльність учнів.

Підготовчі вправи

а\ Техніка безпеки при користуванні приладдям для роботи.

б\Приладдя, необхідне для нанесення розпису.

б\ Прийоми нанесення петриківського розпису.

Усі розписи робляться без попереднього малюнка олівцем, відразу пензлем.

• Акварель і гуаш – основні фарбувальні матеріали.

(вчитель пояснює,а  діти виконують в альбомах підготовчі вправи)

 «Зернятко» – це простий мазок, форма якого залежить від форми пензлика. Він є одним з основних елементів петриківського розпису.

     Проводимо на папері вертикальну та горизонтальну лінії. Уздовж вертикальної лінії наносимо «зернятка» круглим пензлем, що при намочуванні збирається на кінчику в голочку. Для цього можна використати фарбу будь-якого кольору. Корпусом пензлика натискаємо так, щоб мазок мав форму краплі води. Повторюючи мазок багато разів, намагаємося наносити «зернятко» однакового розміру і на однаковій відстані. Ми не тільки навчимося  правильно наносити такий мазок, а й потренуємо окомір і вправність своєї руки.

      Так само наносимо «зернятка» уздовж горизонтальної прямої. Якщо наносити «зернятка» похило до проведеної кінчиком пензля прямої лінії, то можна отримати або колосок, або листок акації. Це залежатиме від напряму «зернятка». Спробуємо і переконаємося.

 «Криве зернятко»

Наступний елемент петриківського розпису «криве зернятко». Набираємо фарбу на круглий пензлик і починаємо наносити мазок, як і звичайне «зерня», але при натискуванні трохи повертаємо руку вправо чи вліво. Маємо викривлену півколом краплину. Пишемо «криві зернятка» попарно, назустріч одне – одному – отримаємо пуп’янок.

     Якщо об’єднати чотири чи п’ять «кривих зернят», можна отримати пелюстку великої квітки. Спробуймо себе і в цьому.

«Горішок»

Складається з двох мазків, вигнутих півлунками й поставленими один проти одного. Заповнивши порожнє місце між півлунками гребінчиковим або двома-трьома зернятковими мазками, матимемо форму, подібну до лісового горіха.

 «Гребінчик»

Мазок, що починається з потовщення. Його роблять натиском пензля і закінчують тоненьким вусиком, який передають за допомогою легкого дотику кінчика пензля. Покладені кілька таких мазків нагадують гребінець.

 «Перехідний мазок»

Накладається одним пензлем але двома фарбами. Спочатку пензель вмочують в одну фарбу (наприклад, у зелену), а потім у другу (наприклад, жовту). Такий мазок утворює витончені переходи від одного кольору до іншого.

. Додаткові елементи: травичка, калина…. Виконуємо найтоншим пензликом –травичку, калину – піпеткою, вушними паличками, пальцем....

Послідовність виконання розпису.

Композиція виконується без нанесення попередніх начерків. Спочатку зображуються великі елементи, потім – менші за розміром. Закінчують малюнок завершальними штрихами – оживками, які посилюють виразність елементів, підкреслюють рух та форму.

  Сьогодні ми  використовуючи магію образотворчого мистецтва навчимося володіти такими мазками, як “зернятко”, “гребінчик”, “горішок” та “перехідний мазок”, створюючи візерунки з елементів петриківського розпису.

• Назвіть матеріали та інструменти, котрі необхідні для роботи в техніці петриківського розпису? ( відповіді учнів)

           (фарба, зокрема гуаш, папір, ластик, пензлики – натуральні, такі як: білка, поні, кошачі     пензлики, палички, піпетка, палітра, клей ПВА…)

           (Демонструю матеріали та інструменти необхідні для роботи).

  -  Як потрібно правильно зберігати пензлі для малювання?
(щоб пензлі зберігали належну форму, після роботи їх миють з милом, промивають чистою водою і загортають у м'який папір.
 

7. Практична робота учнів.

В процесі практичної роботи проводжу поточний інструктаж, коментує, раджу, вказую на недоліки, демонструю вдало обрану і створену композицію, кольорову гаму та послідовність виконання. Нагадую учням про бережливе ставлення до матеріалу, охайність у виконанні творчої роботи.

 Педагогічний малюнок

1. Простим олівцем намітимо стебло, місце для квітів і листя.
2. Намітимо декоративні пелюстки на квітці-цибульці, промалюємо форму квітки-розетки.
3. Фарбами розмальовуємо квіти, листя та стебла.
4. Пензлем виконаємо декоративні елементи: пелюстки, листочки, вусики. Ягідки виконаємо пальцем.
5. Можете доповнити композицію за власним розсудом.

8. Підбиття підсумків уроку, виставлення оцінок.

- Отже, що ми вчились зображати на сьогоднішньому уроці?

- Які елементи Петриківського розпису ви запам’ятали?

Проводимо огляд дитячих робіт. Учні коментують свої роботи, відзначаємо найкращі з них. Виставлення оцінки за творчу роботу учнів, враховуючи їхню активність на уроці. Кожну оцінку коментую. Виставлення оцінок у класний журнал та щоденники учнів.

Пропоную учням взяти участь в «рефлексії»- «Дерево натхнення». Учням необхідно обрати одну з трьох різнокольорових квіток, котрі вирізані з фетру, яка відповідає їх враженню від уроку і розташувати її на дереві

( дерево виготовленне з гілля, та обплетене жовто-блакитною стрічкою, символічне     дерево процвітання української землі)

          1. Рожева квітка - урок дуже сподобався.

2. Жовта квітка - урок сподобався середньо;

3. Зелена квітка - урок взагалі не сподобався;

Таким чином прикрасивши наше деревце своїми враженнями, ми висловити завдяки нашим різнобарвним квіточкам – своє ставлення до сьогоднішнього уроку.

•  І ось що у нас вийшло!!!

     Яке яскраве, квітуче деревце, як наша ненька Україна, землі котрої надзвичайно родючі та багаті.

• На цій веселій та оптимістичній ноті, ми і завершимо свій урок.

Сьогодні всі молодці, я вами дуже задоволена
 

9. Домашнє завдання

Розглянути предмети декоративно-ужиткового мистецтва, які прикрашають оселю, дізнатися у батьків історію їх походження.

Дякую за хороший урок за старанність, ви були уважними, активними учнями. 

Прибираємо робочі місця.