Урок " Побутовий жанр у народному мистецтві. Виготовлення розпису на тарілці у побутовому жанрі"

                                              Урок  образотворчого мистецтва в  6  класі                             

 

Тема уроку: Побутовий жанр у народному мистецтві. Виготовлення розпису на тарілці у побутовому жанрі.     

 

Навчальна мета. Ознайомити учнів з особливостями побутового жанру в народному мистецтві та його різновидами, в яких використовується побутовий жанр – кераміка, різьблення по дереву, плетіння з рогози, народний розпис.  Розвивальна мета. Розвивати вміння аналізувати  твори народного мистецтва в побутовому жанрі, формувати художньо-естетичний смак. 

Виховна мета. Виховувати цікавість до пізнання культури свого народу, зокрема народного мистецтва, виховувати естетичні смаки. Тип уроку: комбінований.

Наочність: презентації,  вироби з кераміки, тарілки, статуетки, писанки, різблення по дереву, вишиті картини, народний розпис, шкатулки з розписом у побутовому жанрі.

Хід уроку

І.Організаційний  момент.                                                                                     

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.     Який це побутовий жанр?

2.     Які картини побутовогожанру ви знаєте? 

3.В яких видах народного мистецтва можна використовувати побутовий жанр?             ( кераміка, різблення по дереву, плетіння з рогози, народний розпис, писанкарство). Показую на клас зразки виробів, учні відповідають до якого виду народного мистецтва вони відносяться.

 

ІІІ. Подача теми, мети, завдання уроку.

Тема уроку:  Побутовий жанр у народному мистецтві. Виготовлення розпису на тарілці у побутовому жанрі.     

 

 

Перегляд презентації . Побутовий жанр у народному мистецтві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Історія виникнення петриківського розпису цікава та захоплююча. Традиція прикрашати оселю та одяг декоративними петриківськими розписами зародилася в Україні задовго до появи християнства. Люди вірили, що в красивих орнаментах криється магічна сила, яка захищає господарів від злих сил та негараздів. Ось чому петриківськими розписами у якості оберегів часто розписували зброю та курені запорозькі козаки.

Сучасна техніка самобутнього петриківського розпису виникла у ХVII ст. разом з приходом у Петриківку, що на Дніпропетровщині, перших поселенців. З того часу петриківський розпис став невід’ємною частиною українського побуту. Люди, будуючи світлі хати-мазанки, розписували їх пишними квітковими малюнками, створюючи цілий художній ансамбль, адже прикрашався не лише інтер’єр будинку (стіни, піч), але й зовнішній фасад, а ще посуд, весільні скрині, меблі та інше хатнє начиння.

Господарів, чиї оселі не були розписані яскравими орнаментами, в селі не поважали, вважаючи їх морально убогими та не гідними навіть вітань односельців

Петриківський розпис — це своєрідний декоративно-художній літопис флори та фауни Придніпров’я. Як майстерно селищні художники передають динаміку пташиного польоту, як тонко відтворюють найменші коливання рослин від вітру, як вишукано поєднують світло і тіні!

Основним елементом петриківських орнаментів є квітка — символ пишної природи. Найчастіше шедеври народного мистецтва прикрашають мальви, півонії, айстри, різноманітні польові квіти, а ще ті, які вигадують самі майстри. Також використовують і сюжети побутового жанру.Так на стінах, полотнах та посуді утворюється свій, особливий світ краси та натхнення.

Сьогодні в Петриківці за власними ескізами та виключно за своїми ідеями працюють 45 майстрів. Особливою популярністю користуються роботи Валентини Деки, Андрія Пікуша, Ніни Турчин, Катерини Тимошенко

 Є в селі і музей народної творчості, де  ви можете побачити розписні прикраси, картини, предмети побуту. Завітавши до Петриківки, можна не лише насолодитися витворами народних умільців, але й спробувати створити власний шедевр у петриківському стилі та придбати унікальний сувенір друзям та рідним. Петриківські майстрині з радістю погоджуються зробити індивідуальний розпис посуду чи прикрас для всіх бажаючих.

Опі ня нська кера міка — традиційна українська кераміка із смт. Опішня на Полтавщині, одного з найбільших осередків виробництва гончарної кераміки в Україні. Об'єкт нематеріальної культурної спадщини України^.

Згідно з археологічними знахідками, виявленими на околицях Опішні, територія селища була заселена ще у добу неоліту. Саме тоді набуває широке використання керамічного посуду. Розвиток ж сучасного промислу веде свій початок з кінця 19 століття, коли більшість населення Опішні займалося виробництвом своєрідних декоративних глеків. Сучасні опішнянські керамічні вироби зберегли багате різноманіття форм, серед яких поряд з традиційними національними з'явився ряд нових — вази, декоративні блюда тощо.

Опі нянський розпис — це здебільшого рослинний орнамент: квіти, грона, колоски, гілки у вигляді букетів та віночків. Характерними рисами є світложовтий колір візерунка, виконаний природним кольором глини, на червонокоричневому, білому або зеленому фоні. Колір візерунка посилюють контрастами блакитного, темно-коричневого, яскраво-зеленого, синього або чорного і поливають прозорою поливою. 

Переважно кераміку розписують великим рослинним орнаментом, що складається з нескладних геометричних мотивів, без різких ламаних ліній. Форма квітів — умовна за формою, часто близька до українських настінних розписів.

Розписують вироби традиційно жінки. Для розпису використовують кольорові глини-ангоби. вироби, сформовані на гончарному крузі, спершу спершу поливають рідкою кольоровою глиною, яка створює рівномірний тон. Після другої просушки їх розписують за допомогою гумової груші з соломинкою на кінці. Майстриня ставить виріб на гончарний круг і, обертаючи, наносить лінії. Потім, тримаючи виріб на колінах, малює візерунок, починаючи з найбільших елементів, які є опорою всієї композиції. Після закінчення нанесення контурного малюнка, його розфарбовують. Труднощі виконання розпису полягають у тому, що справжній колір ангоба виявляє під глазур'ю лише після випалу.

Для розпису мисок застосовують оригінальну техніку — «фляндрівку» (нанесення кольорів на черепок з подальшим їх розтягуванням спеціальним дротяним гачком). Виріб занурюють у червону глину, ставлять на гончарний круг і починають розписувати. Лінії «розтягують» мідним гачком. Фарба тонкими лініями входить одна в одну, створюючи візерунки. Ця техніка потребує швидкості, уважності, адже виправлення тут неможливі.

Свищики розписують так само, як і посуд, тільки більш дрібним і простим орнаментом

Традиції народного розпису і народного малярства розвиваються і в наш час. Усьому світу відомі майстрині села Петриківка, «наївний живопис» Катерини Білокур, Марії Приймаченко та інших народних художниць здобув світове визнання.

В Національному музеї українського народного декоративного мистецтва зберігається найбільша в Україні колекція картин всесвітньо відомої художниці Марії Приймаченко (1909-1997) - понад 500 композицій в неповторниму, самобутньому стилі народного примітивізму. Не менш цінна і колекція другий видатної художниці - Катерини Білокур (1900-1961), що входить до золотого фонду українського мистецтва

Cимволіка народного розпису

Традиція настінного розписування виникла давно, але точних вказівок, якщо не брати до уваги билинні розповіді про житла, розписані зображеннями небесних світил, та археологічні розкопки київських помешкань IX—XII ст. із залишками фрескових картин, немає.

Про широке розповсюдження цього виду народного мистецтва XIX — початку XX ст. свідчать численні дослідження у різних регіонах України та літературні джерела про селянський побут.

Вірогідно, настінний розпис зароджується і розвивається як зображення аграрнообрядових і магічних знаків. Пізніше виникає звичай орнаментального, декоративного зображення таких магічних знаків та зображень, а з частковою втратою розпису магічного, обрядового значення, культового смислу він набуває нового змісту й широкого розповсюдження. З XIX ст. починається формування настінного розпису виключно орнаментального характеру.

Настінний розпис належить до найпізніших за часом виникнення видів народного мистецтва, тому увібрав у себе деякі традиції та елементи, характерні для вишивки, писанкарства, килимарства, виготовлення кахлів, ткацтва тощо. Настінний розпис інколи замінював прийоми прикрашення сільської хати, а інколи співіснував з ними, виявляючи і підкреслюючи архітектурну конструкцію цієї хати.

Малюнок створювався без попередніх ескізів, без розподілу на етапи, здійснювався одразу, а найчастіше просто поновлювався. Це робилось двічі на рік — після нового мащення перед весняними й осінніми святами. Займались розписом лише жінки.

Фарби були переважно природного походження: сажа, сік лободи, ягоди бузини, відвар цибулиння, сік вишень, шовковиці, кручених паничів, пелюсток соняшника, пасльону тощо, застосовували також анілінові фарби та глини. Рослинний сік змішували часто з білою перетертою глиною, товченими вуглинами чи сажею, з червоною глиною або й просто поєднували різні глини. Це давало можливість майстриням одержати цілу палітру різноманітних кольорів та їх відтінків при розписуванні, тому розпис двома-трьома фарбами майже не зустрічався. Як в'яжучу речовину до саморобних барвників додавали яєчний жовток чи молоко, фарба із таким додатком була тривкішою і не линяла.

Пензлі робили із кошачої шерсті, а щітки використовували будь-які, залежно від необхідності, зрештою малювали і просто ганчіркою. Для правильного зображення геометричних фігур та ліній використовували посуд, шнурки або ж виготовляли певні фігури із картоплі.

Орнаменти

Розпис починався і зосереджувався на печі, на комині, потім малюнок переходив на стіну, продовжувався над вікнами, по кутках. На печі зображували схематичних птахів (павичів, грифонів, фазанів), дерево життя з птахами, спіралі, диски, що обертаються, хрести в колі, зигзаги, розетки, рослинні орнаменти, напівовали, різного роду сузір'я — символіку ще від первісних часів, рідше сцени побутового жанру. На стінах в основному малювали «древо життя» з птахами і глечиком, з якого росте кущ, що має назву «вазон», часто малювались шлюбні символи — виноград і райські птахи.

Смислові ознаки народного розпису є частиною фольклорно-образного розуміння дійсності, природи, космологічних уявлень народу. Тобто розпис виконував роль своєрідного оживлення, пов'язувався з життєтворчими силами природи, тому основні елементи символіки відтворювали народні знання і уявлення.

Оскільки розпис виник як похідний від інших видів народного мистецтва, запозичення із них помітні. Так, ламана зигзагоподібна лінія, обрамлена двома прямими і перекреслена між своїми зламами штрихами, походить, очевидно, із ткацтва; орнаментальний візерунок «косиці» знаходимо на давніх виробах із глини; стилізований листок лотоса — «курячі лапки» — зустрічається у старовинних рукописах; спіралеподібний «вертун» поширений у писанкарстві. Елементи та мотиви настінного розпису надзвичайно подібні до загального характеру місцевих орнаментів вишивки; різьбярства килимарства тощо. Але з часом розпис стає самостійним видом творчості й набуває самостійності, системності, існує та розвивається за своїми законами.

В основі образів розпису лежить аграрно-космологічна ідея єдності життя людини і природи. На це прямо вказує і чиє створення та поновлення малюнків — напередодні свята Великодня, яке пов'язане ще з часів язичництва з образом воскресіння, торжеством краси життя і природи.

Пильна увага до печі пояснюється традиційними уявленнями народу про вогонь як один з елементів життєтворення. До того ж, за народними віруваннями, охоронець дому, домашнього вогнища — домовик — живе під піччю, та й культ предків вимагав пильної уваги саме до печі. Адже у старовину померлих ховали під вогнищем, а той факт, що розписом займались лише жінки, які теж охороняли вогнище, вказує на безпосередній зв'язок розпису із культовими традиціями та обрядами.

Звичай покривати піч геометричними орнаментами та деревом життя — відгомін уявлень дохристиянських часів, коли дерева й рослини єднали душі померлих і живих.

Отже, основним мотивом розпису є зображення «древа життя», «вазона», який може подаватись у вигляді самостійної композиції або ж бути елементом нескінченного орнаменту — «стрічки». Цей орнамент — один із найрозповсюдженіших у народному мистецтві. Його можна знайти на вишивках, витинанках, килимах, кераміці, розписах на скринях, віконницях тощо. «Вазон» поширений в орнаментах народного мистецтва багатьох народів Європи.

На Україні образ «древа життя» має чітко виражене фольклорне походження. Дерево з птахами виступає символом світобудови. Триярусність світу передавалась також ідеограмами, якими найчастіше розписувались скрині, спинки саней тощо. У таких ідеограмах великий солярний знак означає світило, яке дає всьому життя, малі солярні знаки, вазони, птахи — життя земне, а риби чи змії — світ потойбічний. Вазон із елементами виноградного листя та кетягів має назву «чудесного дерева» і символізує добробут сім'ї, інколи дівчину-наречену. З часом, під впливом соціально-історичних умов настінний розпис як вид мистецтва почав втрачати своє значення і замінюватись на інші види вияву творчої фантазії.

ІV. Практична робота.

  Сьогодні ви повинні розписати тарілку в побутовому жанрі. На альбомному листку малюєте круглу тарілку, по середині менше коло – це буде дно тарілки.  В меншому крузі вам потрібно намалювати малюнок. Пропоную вам зобразити дівчинку, яка жене гусей. Ви можете вибрати свій варіант малюнка, можливо з переглянутої презентації, а кому важко визначитися пропоную малювати за мною дівчинку і гусей.

  Чи чули ви вислів : « Гуси врятували Рим?». Коли вороги хотіли захватити Рим , а стража заснула гуси  своїм гоготанням розбудили охоронців і Рим був врятований.  Гусям навіть ставлять пам’ятники. В Арзамасі є такий пам’ятник.

   Гуси були одомашнені у 8 столітті до нашої ери. Дикі гуси – це перелітні птахи, а свійські гуси втратили можливість літати, або літають дуже слабо. Гуси схильні зберігати вірність як  своєму господарю так і партнеру по гніздуванню. Ці якості гусей відомі з давнини. Римляни порівнювали цих птахів з богинею Юноною - берегинею сімейного вогнища і шлюбної вірності. Поряд з храмом богині постійно  тримали стадо гусей. 

Показую на до ці поетапне малювання дівчинки та гусей.

 Казкова дівчинка. Етапи малювання.

 

1.   Намалюйте голову. Намалюйте коло і загнутий лінію під підборіддям. Додайте риси обличчя. Пропорції особи можуть бути будь-якими, все залежить від вашого бажання.

   

2.   Додайте два кола - для очей і дві лінії брів над очима. Намалюйте два півкола для вух.

 

 

3.   Додайте маленький ніс і губи. Форма може бути будь-яка.

 

 

4.   Намалюйте волосся. Намалюйте чубчик і зробіть короткі волосся або ж зробіть їй довге волосся або хвилясте волосся без чубчика.

 

 

5.   Тепер треба намалювати тіло. Намалюйте шию, маленьку, коло верхньої половини тіла і овал для нижньої.

  

 

6.   Руки і ноги - 2 сполучених овалу. Кола для долонь і ступень ніг. Овали для пальців. Не малюйте нігті.

   

7   Намалюйте сукня з будь-яким візерунком чи без візерунка. Також можна намалювати в волоссі стрічку.

8   Додайте останні  трихи - вії, аксесуари і т.д. Використовуйте свою уяву!

  

 

9.       Зітріть олівець і розфарбуйте дівчинку.

  

10.   Ви можете намалювати тіні, додайте барв, і дівчинка готова!

 

Як намалювати гусака 

Малюємо частину голови,  дзьоб  і очі. 

 

 

 Малюємо шию у гуся.

 

Витираємо непотрібні лінії на голові і робимо начерк тіла. 

 

Тепер плавними лініями малюємо контур тіла  і хвіст, відмічаємо, де знаходяться ноги. 

 

Зітріть допоміжні прямі і намалюйте лапи та крила у гуся. 

 

 Щоб більш реалістично виглядів наш гусак , зафарбуємо  дзьоб і будемо імітувати пір’я, це невеликі криві в місцях найбільш виражених. Також в нижній частині  і шиї наносимо трішки тіні Малюнок готовий.

 

 

 

 

 Коли завершите зображення малюнку на дні тарілки , не забудьте прикрасити краї тарілки простим орнаментом, чи то хвилястою лінією, чи  рослинним орнамантом. Звучить музика, під яку учні працюють. Допомагаю індивідуально.

 

 V.Підсумок   уроку                                                                                                    

Виставляю оцінки. Мотивую. Називаю і показую кращі роботи на клас.

 

VІ.Дома нє завдання.                                                                                     

Перегляд репродукцій картин побутового жанру.