Живопис. Малюнок «Дивний звір» за мотивами творів Марії Приймаченко.

Про матеріал

Урок образотворчого мистецтва для 6 класу за темою:

Живопис. Малюнок «Дивний звір» за мотивами творів Марії Приймаченко.

Має мету навчити виявляти зміст форми, композиційні та виражальні закономірності та прийоми при створенні роботи за мотивами творів видатних художників, зацікавити учнів до творчого виконання й правильного композиційного вирішення малюнка, розвивати образне мислення при аналізі творів народних майстрів; навички та уміння при роботі над творчим завданням, виховувати любов до народного мистецтва на прикладі творів М. Приймаченко.

Перегляд файлу

Конспект уроку образотворчого мистецтва, 6 клас.

КЗ «ННВК №7» м. Нікополя

Вчитель: Ємець А.А.

Тема уроку: Живопис. Малюнок «Дивний звір» за мотивами творів Марії Приймаченко.

Мета уроку:

навчальна: навчити виявляти зміст форми, композиційні та виражальні закономірності та прийоми при створенні роботи за мотивами творів видатних художників, зацікавити учнів до творчого виконання й правильного композиційного вирішення малюнка;

розвивальна: розвивати образне мислення при аналізі творів народних майстрів; навички та уміння при роботі над творчим завданням;

виховна: виховувати любов до народного мистецтва на прикладі творів                       М. Приймаченко.

Мотивація навчальної діяльності: інтелектуальний розвиток особистості; набуття практичних умінь та навичок.

Очікувані результати: учні зможуть: виявляти зміст форми, композиційні та виражальні закономірності та прийоми; створити малюнок «Дивний звір» за мотивами творів Марії Приймаченко.

Тип уроку: комбінований (сприйняття мистецтва, метод емпатії, практичне заняття).

Наочні матеріали: ілюстрації творів М. Приймаченко (презентація та відео), музичні твори (фон).

Матеріали та інструменти для роботи на уроці: альбом або аркуш білого паперу формату А-4, олівець, гумка.

ХІД УРОКУ

 І. Організація учнів до уроку.

Видумуй, пробуй, твори!

Розум, фантазію прояви!

Активним і уважним будь

І про кмітливість не забудь!

Психологічна розминка.

-         На сьогоднішньому уроці нам будуть потрібні:

- Голова – ми будемо думати, фантазувати,

- очі – ми будемо дивитися,

- вуха – слухатимемо,

- уста – будемо говорити, посміхатися, відповідати,

-  руки – будемо творити.

- А навіщо нам серце?

                              (Відповіді дітей)

-         Так, щоб відчути ним щось нове і неповторне – красу, допитливість і творчість.

-  Мудрий письменник Сент-Екзюпері говорив: ”Шукати треба серцем, без нього найголовнішого не побачиш, і не відчуєш, і не зрозумієш…”.

  - Тож сьогодні на уроці мені б дуже хотілося побачити саме таку роботу, в яку ви вкладете не тільки свої вміння, а й душу, фантазію.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Книга – одна з найулюбленіших речей школярів. Вона є не лише джерелом знань, а й добрим другом, порадником та вчителем. Народна мудрість говорить – «Книга вчить як на світі жить». У вас удома є багато книжок з казками.

-         Що вам найбільше подобається в них?

-         Чим, окрім текстів, вона вас приваблюють?

У чарівних казках дійовими особами часто є звірі та птахи. Поведінкою та характером вони дуже нагадують людей. А ще в казках діють небачені фантастичні істоти. Так, саме істоти, а не образи якихось конкретних тварин.

 Художники-ілюстратори та народні майстри допомагають нам уявити казкових тварин та істот.

-         Що таке декоративно-прикладне мистецтво?

(Мистецтво створювати або прикрашати речі побуту. Слово «прикладний» означає, що вироби призначені для користування ними; «декоративний» – що вироби самі є прикрасою чи оздобленням чогось: інтер'єру кухні, кімнати, будинку чи подвір'я)

- А які види обр. мистецтва ви ще знаєте?

- Живопис, скульптура, архітектура, графіка?

- Пригадаємо, що таке живопис?

- Живопис — найпопулярніший вид образотворчого мистецтва, це зображення фарбами на папері, полотні, стіні або іншій поверхні предметів, явищ, людей тощо.

- Які ви знаєте жанри живопису?

( Роздаю учням зразки живописних картин, вони визначають, жанр.)

 

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

-         Сьогодні на уроці ми також уявимо себе художниками-фантастами і будемо створювати фантастичних, неповторних, чарівних, казкових «диво-звірів».

-         Уявіть, що ви потрапили у картинну галерею на виставку робіт чудової художниці Марії Приймаченко. Нас  вітають „екскурсоводи”, які хочуть розповісти багато цікавого про цю дивовижну жінку – справжню  перлину України.

ІV. Пояснення нового матеріалу.

Слова учнів-екскурсоводівсупроводжує документальний фільм про Марію Приймаченко та мультфільм "Свято"

www.youtube.com/watch?v=fo9ekGsxfM0.

/www.youtube.com/watch?v=jXBPF_WzO_w

Доля народної художниці дуже тісно пов’язана з рідною землею. Болотня на Київщині — рідне село Марії Приймаченко. Тут 12 січня 1909 року в селянській родині творчо обдарованих людей народилася художниця і прожила все своє життя. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Батько, Овксентій Григорович, бондарював, був теслею-віртуозом, майстром-різьбярем. Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання.

Життя обійшлося з Марією жорстоко. Вона була інвалідом. Ходила через силу, спираючись на милиці. У дитинстві Марія перехворіла страшною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Через хворобу, не маючи можли-вості працювати в полі, вона весь час прагнула бути в оточенні людей, приносити їм радість. Свою енергію і працелюбність вкладала в малювання. Марія Овксентіївна малювала лівою рукою — ближчою до серця, образи схоплювала на льоту. «Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі...» — так говорила про себе самобутня майстриня.

«Починалося все це так, — згадувала художниця. — Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...». Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчини. Сусіди дивувалися, хвалили її, просили прикрасити і їхні хати. Так розпочався її творчий шлях.

Марія Приймаченко стала відомою з 1936 року, коли вперше у Києві на Всеукраїнській виставці народного мистецтва були експоновані її малюнки «Звірі з Болотні». Марії було присуджено диплом I ступеня.

Світ образів робіт Марії Приймачен¬ко, дійсно, казковий, фантастичний і чарівний. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки й оповідання. Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти діють, розмовляють, борються за добро й стверджують його, знищуючи зло. Птахів вона створює казковими істотами, часто квіткоподібними, з крилами-вишиван-ками, химерних форм, небачених обрисів. Проте завжди звірі й птахи в Марії добрі, симпатичні, сонячні.

Розпочалася війна і Марії Приймаченко перериває свої творчі заняття та повертається до рідного села. Тут вона пережила найстрашніші роки свого життя. Війна забрала в неї чоловіка, який так і не встиг побачити сина Федора. У повоєнний період художниця постійно живе у Болотні, перетворивши батьківську хату на майстерню.

У 1960 році її оригінальні роботи були представлені на виставці декоративних творів у Москві під час Декади української літератури і мистецтва. До художниці знову прийшла велика популярність. За плідну працю Марію Приймаченко було нагороджено орденом «Знак Пошани»,

присвоєно звання лауреата Державної премії України імені Т. Шевченка.

Особливо вражає картина її останніх років «Звірина серія» — явище унікальне, яке не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Якщо раніше художниця зображувала реальних звірів, то у 70-80-х рр. в її роботах народжуються звірі фантастичні — витвір геніальної уяви майстра, таких звірів не існує у природі. Є звірі фіолетові, чорні, сині; сумні, веселі, усміхнені, здивовані. Є звірі з людськими обличчями. Так, фіолетовий звір у «буржуйському» кашкеті, розмальований стилізованими бомбами, злісно вишкірився, показуючи гострі зуби і довгий хижий язик («Будь проклята війна! Замість квіток ростуть бомби» (1984 р.).

Справжнім шедевром серії про звірів став «Гороховий звір» (1977 р.). З усіх тварин, що малювала Марії Приймаченко він — найліричніший. У нього великі вуха і грива як у лева, тулуб прикрашають червоні «яблука», на чолі, переніссі і щоках — трикутники ластовиння та рожеві лапи, що закінчуються чи то кігтями, чи то клешнями. Круглі чорні очі дивляться допитливо. Та і сам звір — яскрава кольорова пляма — зітканий із сонячного проміння і рожево-червоних хмарин. Зелені стручки гороху, в якому живе звір, разом з синіми квітами утворюють рослинний орнамент. Марії було майже 70 років, коли народилася ця по-дитячому наївна істота.

Вона була не тільки прекрасною художни¬цею, але й талановитою поетесою. Її вдалі підписи до картин у вигляді коротеньких примовок дуже легко запам’ятовуються: «Ве¬снянки-роговички — веселії птички», «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Ворон дві баби мав — обох обнімав» тощо.

Останні роки життя недуга прикувала Марію до ліжка, але спілкування зі світом продовжувалося — вона малювала ...

На 89 році життя видатна художниця померла. Земля прощалася з Марією, зібравши найкращі квіти, встеливши ними своїй дочці останню путь до небес

Та, на щастя, рід Приймаченків-митців продовжився. Нащадки Марії Приймаченко — так само художники. Вона навчила незвичайному баченню світу, своїй манері малювання і сина Федора. Він був її найкра-щим учнем, заслужений художник України, який помер, на жаль, у серпні 2008 року. Пішли її шляхом і онуки. Сьогодні вони — молоді, талановиті художники, кожен — яскрава індивідуальність.

Її твори з незмінним успіхом експонуються також на всесвітніх виставках у Києві, Парижі, Варшаві, Монреалі, Празі, Софії. Її ім’я як «зірка першої величини» назване у «Всевітній енциклопедії наївного мистецтва», виданій у Белграді 1984 році.

Серед визначних діячів XX століття вона посідає одне з найпочесніших місць. Її ім’я — поруч з іменами таких майстрів-примітивістів, як французи Анрі Руссо та Анрі Матісс, грузин Ніко Піросманішвілі, хорват Іван Генералич та ін.

Творча робота.

Вступ. Звичайно кожен із вас любить розгадувати кросворди, ребуси, а особливо знаходити відмінності у двох на перший погляд однакових малюнках, де потрібна уважність та спостережливість. Сьогоднішня робота буде полягати у виконанні завдання з точністю до навпаки. Розглянувши репродукції творів М. Приймаченко з серії «Дивні звірі», спробуємо знайти для всіх робіт будь-які спільні ознаки (композиційні та виражальні засоби та ін.).

(На дошці прикріплені репродукції творів)

Учитель запитаннями наводить учнів на правильні рішення:

      формат (горизонтальний);

       основний об’єкт зображений на малюнку (звір);

       звір який? Дивний (його не зустрінеш у природі); і хоча звір дивний, та головні ознаки залишаються (тулуб, одна голова, чотири ноги, шия, хвіст);

       величина звіра – надто великий до формату на якому намальований;

       тулуб тварини зображено збоку (не спереду, не ззаду, звір не сидить і не лежить);

       звір «йде» праворуч (не ліворуч);

       поворот голови у двох варіантах (у фас або профіль);

       розріз очей також у двох варіантах (круглі та стилізовані під людські – «рибкою»);

       у багатьох роботах чорним кольором обведені контури очей і якщо є вії вони теж чорні та розташовані навколо очей (за винятком тих робіт де взагалі немає чорного кольору);

       обов’язкова орнаментація тварини від дуже простої (крапочки) до складної (буває рослинність переходить на тулуб тварини, створюючи орнамент);

       у більшості випадках присутні дрібні тварини або їх фрагменти у вигляді завершення хвоста;

       є два основних кольори роботи (колір фону та колір звіра);

        тварина намальована на фоні без зображення землі;

       звір зображений на одноколірному чистому фоні або фоні з  рослинністю;

       обов’язково біле – це білкова частина очей, зуби, ніздрі, кігті, вушні раковини; бувають деякі й інші деталі;

       за будь-яких умов робота має бути виконана фарбами, а в ідеалі – це гуаш (не намагайтеся розмальовувати (?) малюнок олівцями, фломастерами чи кульковими ручками – це тільки віддалить вашу роботу від творів художниці);

       учитель застерігає від хибної думки скласти звіра з частин відомих тварин (цього не потрібно робити!). Учитель запитує чому? Бо у художниці таких звірів  немає. Ваш звір повинен мати все «своє» (і тулуб, і голову, і ноги, і хвіст…). Учитель пропонує використати метод емпатії – перевтілення у стан іншого об’єкта (звіра), так учням буде краще зрозуміти якою саме має бути тварина;

       також пам’ятайте, що мистецтво – це не точна наука, тому ці особливості стосуватимуться більшості робіт цієї теми, але будуть і винятки (!) .

Переглянемо ще презентацію учнівських робіт і проаналізуємо їх.

Учитель відповідає на питання учнів, які виникли під час пояснення та пропонує розпочати творчу роботу. Педагог нагадує правила техніки безпеки на уроці образотворчого мистецтва.

Учні самостійно виконують завдання під контролем і за допомогою учителя.

Робота виконується під музичний супровід.

 

VІ. Підсумок уроку. Виставка  та оцінення робіт.

 - Сподіваюсь, ви вдовольнили своє бажання творити, фантазувати. Здається, що ми потрапили до фантастичного зоопарку. Поглянемо, яких звірів ви створили.

        Що сподобалося на уроці?

- Сьогодні ми ще більше дізнались про творчість геніальної художниці Марії Примаченко, спробували розібратися, що несуть у собі фантастичні образи звірів: добрі вони чи лихі, спокійні чи небезпечні.

 

VІІ. Домашнє завдання.

Принести альбом з класною роботою, виконаною олівцем, гуашеві або акварельні фарби, пензель, ємкість для води, палітра, ганчірки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ:

СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ ГОВОРИВ:

„Шукати треба серцем,

без нього найголовнішого

не побачиш,

і не відчуєш, і не зрозумієш…”

Хто така Марія Примаченко? Цікаві факти:

1. Марія Приймаченко народилася в 1909 (1908) році в селі Болотня, на Київщині. Належить до числа кращих художників-примітивістів світу.

2. У дитинстві перехворіла на поліомієліт: одна її нога була повноцінно розвинена (пізніше їй поставили протез), тому носила довгі спідниці.

3. Вміла красиво вишивати. Любила український народний одяг і вишиванки. Часто шила вбрання для знайомих.

4. До цих пір сперечаються про те, як правильно пишеться прізвище художниці. У своїй статті режисер Лесь Танюк писав: «Одного разу я запитав її (Марію Примаченко - ред.):

- Так ви, Марія Овксентіївна, Приймаченко чи Примаченко?

- Приймаченко, - без сумнівів відповіла вона. - Приймаченки ми, з «Приймаків». Батька мого Овксентія Григоровича дід з бабою в «приймаки» взяли, всиновили. А записали потім російською. Все зіпсували.

А в інших випадках та ж Марія Овксентіївна відповідала, що вона - Примаченко, тому, що «так у них в селі казали - примак, а не приймак, ну так нехай так і буде» («Дзеркало тижня» № 11 28 березня 2009 року).

Водночас в інтерв'ю газеті «Сегодня» (від 8.02.2010) невістка художниці Катерина Приймаченко розповіла, що у свідоцтві про народження Марії Оксентіївну літери «Й» немає.

5. Плутанина з приводу правильності написання прізвища Марії Приймаченко виникла не просто так. Випадок для неї часто був важливіший за факту. У живому спілкуванні вона часто пояснювала один і той же малюнок по-різному, так, як їй хотілося на той момент: це було для неї своєрідною розвагою («Дзеркало тижня» № 11, 28 березня 2009 року).

6. «Лінивий ліг під яблунею, щоб яблуко само впало у рота, а воно його по лобі» - це підпис до однієї з картин Примаченко. Художниця часто придумувала до своїх робіт іскрометні і веселі підписи - пояснення.

7. Улюблений колір - зелений.

8. Поважала котів.

9. Писала картини лівою рукою, хоч була правшою.

10. Друга світова війна позбавила Марію Приймаченко чоловіка: він так і не побачив сина, а вона до кінця днів берегла йому вірність.

11. Наприкінці червня 2006 з будинку художниці вкрали 77 картин. Частину з них вдалося повернути. Цей випадок вплинув на здоров'я сина Федора, який жив у будинку матері. А його родина стала обережнішою з непроханими гостями (будинок художниці завжди був відкритий для відвідувачів).

12. Син Федір був успішним художником-примітивістом (помер у 2008 році). Онуки Приймаченко також уміло тримають пензля у руках.

13. 2009 рік був визнаний роком Марії Приймаченко. Однак, за словами родичів художниці, в Україні більшість заходів, присвячених її пам'яті, відбувалися з порушенням авторських прав. Крім того, популярним зараз стало використання репродукцій картин на календарях, сумках, одязі без дозволу родини Приймаченко.

14. При організації і проведенні дитячого Євробачення-2009 НТКУ використовувала в оформленні графічних і поліграфічних матеріалів найвідоміші твори майстрині без узгодження зі спадкоємцями положень щодо авторських прав. Спадкоємці художниці подали до суду. В результаті тривалих переговорів сторони уклали морову угоду, однією з умов якої є визнання Першим національним факту порушення авторських прав на твори Приймаченко.

15. У 2013 році розгорівся скандал щодо використання малюнків Марії Приймаченко в якості реклами. Фінська компанія«Марімекко», яка виробляє одяг і товари для дому, визнала, що один з її фабричних прінтів був скопійований з робіт великої українки.Масштаби скандалу збільшило те, що фінський авіаперевізник FinnAir в рамках співпраці з «Марімекко» наніс цей малюнок на свої Аеробуси-330, які літають в Нью-Йорк і на Далекий Схід.

Але як би там не було, ця негативна ситуація з «Марімекко» відкрила світові українську художницю Марію Приймаченко. Зокрема, відразу після скандалу в «Вікіпедії» з'явилася сторінка про Марію Приймаченко фінською мовою, адже скандал породив чималий інтерес до української художниці з боку фінів. «Я, на жаль, нічого раніше не знав про Марію Приймаченко. А тут такий пласт. Буде що почитати », - написав один з інтернет-користувачів.

16. У 1937-му картини Марії Приймаченко виставляли в Парижі. Тоді іспанський художник Пабло Пікассо зазначив, що, якби вона жила у Франції, могла б стати відомішою, ніж він.

Культурна спадщина Марії Приймаченко

Надзвичайно привабливий світ фантастичних образів української самобутньої художниці МаріїПриймаченко. Багато мистецтвознавців визнають її роботи явищем світового масштабу.

Марія Приймаченко і сучасна мода

Колекція Оксани Караванської весна-літо 2009 створена за мотивами робіт української художниці Марії Приймаченко, яка своєю творчістю постійно надихає модельєрів.

Кольори - чисті, життєрадісні, тканини - льон, шовк, батист, мадаполам. Фактури - вишивка ручної роботи, розпис, валяний шовк, об'ємна аплікація.

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Marchenko Oxana
    Чудовий конспект уроку!!!
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Додано
23 лютого 2018
Переглядів
1879
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку