Урок "Початок громадівського руху"

1. Вступ.

Історія – скарбниця наших діянь,

Свідок минулого,

Приклад і навчання для сьогодення,

Застереження для майбутнього.

 Продовжуючи тему епіграфу хочу звернути вашу увагу на те, що «діяння одиниць є цеглинкам в будові живого організму націй, що завершується національним храмом, ім’я якому «рідна держава». Вдумайтесь у ці слова. Саме завдяки отим цеглинкам 24 серпня 1991 року була проголошена незалежність нашої України.

      В Акті проголошення незалежності говориться: « Продовжуючи багатовікову традицію… .» сьогоднішній урок буде маленькою цеглинкою в розповіді про державотворчі процеси в нашій державі.

2. Вивчення нового матеріалу.

1.   Оголошення теми уроку та питань.

2. Для того, щоб зрозуміти, які процеси відбувались в суспільно - політичному житті українців у др. пол. 19 ст, пригадаємо течії сусп. – пол. руху і чим вони були представлені в першій пол. 19 ст.

Найвищим досягненням укр. руху першої пол. 19 ст. було створення і діяльність Кирило – Мефодіївського братства.

• Які питання піднімало братство в своїй діяльності?
• Якою була реакція держави на діяльність братства?

3. На українських землях, що увійшли до складу Російської імперії після II та III поділів РП проводилась колоніальна  політика.

Назвіть її основні принципи?

Пригадаємо, якою була національна політика російської влади?

Карикатура на диспут між Миколою Костомаровим і російським істориком Михайлом Погодіним про походження Русі

      Публічна дискусія із зазначеного питання відбулася в Петербурзі у 1860 р. й викликала велике зацікавлення. За свідченнями сучасника, квитки на цей захід продавали за ціною вищою, ніж овечий кожух або пуд осетрини. Симпатії студентства і більшості присутніх були на боці М. Костомарова.

      Початок другої половини 19 ст характеризувався лібералізацією суспільного життя . В чому вона проявлялась?

      Лібералізація сприяла проголошенню амністії членам Кирило – Мефодіївського братства, які в 1857 р. приїхали із заслання до Петербурга. Їм навіть дозволили обійняти високі посади:

• Костомаров став професором Київського університету;
• Шевченко – академіком Академії Мистецтв;
• Білозерський – чиновником однієї зі столичних канцелярій.

      Новий міністр освіти, українець родом Є. Ковалевський дав дозвіл на друкування «Кобзаря» Т. Шевченка, підтримав клопотання Білозерського про відкриття в Петербурзі журналу «Основа».

      Повернувшись з заслання, братчики з усім натхненням влились в суспільно – політичне життя, створили українську громаду в Петербурзі у 1859 році.

      Громади – напівлегальні та легальні організації (гуртки), що об’єднували українську інтелігенцію і займались просвітницькою діяльністю:

• Вивчали українську мову, історію та культуру;
• Організовували недільні школи та гуртки;
• Видавали літературу.

Громадівський рух не був однотипним, він пройшов ряд етапів.

1. 1859 – 63 рр – легальна;
2. 1873 – 76 рр – напівлегальна;
3. К. 1880 х – 90 ті рр. – нелегальна

      Найдієвішим засобом відродження свідомості громадівці вважали розвиток освіти й видавничої справи. Громада отримала в розпорядження власну друкарню П, Куліша, фінансовану поміщиками патріотами Василем Тарнавським і Григорієм Галаганом. Тут було видано серію книжок «Сільська бібліотека» та близько 40 невеличких та дешевих книжок – «метеликів».

      Протягом 1861 – 62 рр виходив друком часопис «Основа», авторами якого стали Т, Шевченко,              М. Костомаров, М. Вовчок, М. Максимович, Л. Глібов, С. Руданський, Т. Рильський.

         На сторінках цього журналу обстоювалось право української нації на вільний і всебічний розвиток.  Побачило світ лише 12 номерів 1861 р. та 10 номерів 1862 р.

       У 60-ті рр. ХІХ ст. журнал «Основа» був єдиним українським універсальним періодичним виданням, що прагнуло охопити всі загальноукраїнські проблеми в культурі, економіці, політиці, освіті, науці, літературі, фольклорі, історії, міжнародних відносинах.

       Кожна книжка «Основи» відкривалася віршами    Т. Шевченка, за яким міцно закріпилося визнання батька українського народу. Постать Кобзаря стала культовою. В «Основі» було надруковано понад 70 творів Т. Шевченка, а також Л. Глібова, С. Руданського, П. Куліша, історичні праці М. Костомарова, Т. Рильського, П. Житецького та інших. На сторінках «Основи» у статтях М. Костомарова знайшла найбільш глибоку аналітичну розробку національна ідея.

      Видатний історик М. Грушевський, даючи оцінку журналу «Основа», підкреслював, що часопис уперше згуртував представників української інтелігенції в Росії і «визначив провідну поступову їм стежку». Таким чином, журнал «Основа» мав великий вплив на культурно-літературний процес і сприяв зростанню національної свідомості та національно-визвольного руху в Україні

     Віддаленість Петербурга від України ускладнювало поширення літератури серед народу. Тому Костомаров звернувся до всіх українських громад із закликом збирати гроші на відкриття видавництв в Україні. «Сором не дати копійчини на святе діло. Коли б спромогтися на книжки, а там пішла б складчина на школи»

      Отже, саме видавничу справу громадівці розглядали як початок національного відродження. Вони працювали на майбутнє України адже народна книга і освіта – це те, на чому будується національна самосвідомість і прагнення створити власну державу.

2. Хлопомани.

      2.1.Наприкінці 50 – х років 19 ст. на Правобережній Україні під впливом  західноєвропейських ідей  серед студентів Київського університету сформувалась народницько – культурницька течія. Члени цієї течії належали до польських чи сполонізованих українських шляхетських родин. Під впливом ідей народності вони почали віддалятися від польсько – шляхетського стану і намагались зблизитись з українським селянством.

     Усвідомлюючи, що варто служити народові, серед якого живеш, молоді люди відійшли від польського руху, приймали православ’я, розмовляли і писали українською, одягалися в народний одяг, родичалися з селянами і навіть одружувалися із селянками. У такий спосіб молоді люди підкреслювали, що вони на відміну від Російської держави визнають існування українського народу. За прихильність до народу їх нарекли хлопоманами.

      2.2.Документ .

« У кінці 50 – х у нашому кружку появилась думка, що соромно жити в краї і не знати ні самого краю, , ні його людяності, і ми вирішили самі вакації від початку квітня до кінця серпня ужити на подорожі.

      Подорожі ми відбували пішки, в свитах і нас скрізь приймали за селянських парубків. За три походи ми обійшли весь правобічний новоросійський край: Волинь, Подолію, Київщину, Холмщину і більшу частину Катеринославщини Херсонщини…»                  В. Антонович

      Серед засновників були економіст Т. Рильський, етнограф О, Познанський, етнограф і фольклорист П. Чубинський. Навколо них гуртувалося 200 – 300 людей.

3.                        відео «Хлопомани». 

4.                        Повідомлення учнів.

    А. Володимир Антонович серед українських діячів др. Пол. 19 ст був вельми колоритною фігурою: історик, археолог, етнограф, археограф. Один з засновників і лідерів Київської громади, автори багатьох історичних і публіцистичних праць. Одначе більш загадкової особистості того періоду важко знайти. Його сучасники і нащадки залишили діаметрально протилежні думки і оцінки. Проте всі відзначають його скромність, надмірну обачливість, неймовірний самоконтроль, майже повну замкненість і рівність у стосунках з різними людьми.

    Б. за походженням поляк, він перейшов в український табір;

Офіційну освіту дістав у російській гімназії, а самоосвіту під впливом ідей французьких просвітників і німецьких романтиків; закінчив медичний факультет і різко змінив фах – здобув історичну освіту;

Почав громадську діяльність у колі польських революціонерів – і перекинувся у стан українофілів в університеті читав курс історії Росії, а приватно – українознавства.

    В. Антонович болісно сприймав колонізаторське ставлення польської шляхти до українства. Він переконував, що «жити серед народу і не злитися з ним, не пройнятися його національними інтересами – значить бути дармоїдами, паразитами» і закликав спольщених шляхтичів визнати себе українцями.

    Польські поміщики написали на нього більше 40 доносів, поширювали чутки, що в Києві діють злочинці, які закликають вирізати всх панів – шляхтичів. Польські лідери викликали Антоновича на шляхетський су, який закінчився безрезультатно.

    Г. Щоб припинити усілякі чутки про себе і друзів, Антонович в журналі «Основа» опублікував статтю «Моя сповідь». Він відкинув звинувачення в зраді польського громадянства й заявив, що «польська шляхта в Україні стоїть перед вибором: або залишитися зайдами – паразитами, гнобителями українського народу або повернутися до народності своїх предків і працювати на користь народу. Я вибрав друге та сподіваюся , що працею і любов’ю заслужу коли – небудь, що українці визнають мене сином свого народу, бо я готовий все розділити з ним.». ці слова відображають життєву позицію В. Антоновича.

3. Київська громада. Громадівський рух у Наддніпрянщині.
   1.                    Вчитель.

Обравши українську долю, натхненні ідеями Петербурзької громади, хлопомани на чолі з Антоновичем 1859 року заснували Київську Громаду, а згодом їх діяльність знайшла продовження в діяльності громад в інших українських містах.

2.                   Робота зі схемою.

3.                       Документ. «Жандармський рапорт про діяльність Київської громади (1861 р.)»

      В Росії існує особливе товариство малоросів, пройнятих духом якогось патріотизму, товариство це має скрізь своїх послідовників, і університети, Київський і Харківський, служать головними провідниками і поширювачами ідеї про можливості відновлення Малоросії. Так, у Київському університеті виникло товариство малоросів під назвою «Українська громада». Це молоді та пристрасні вільнодумці, які докладають усіх зусиль для здійснення думки про свободу Малоросії та прагнуть зблизитися з простим народом, навчити його грамоті й поступово навести його на думку про колишню славу Малоросії та принади свободи з тією саме метою, щоб згодом, коли уми простого народу підкоряться їхньому впливу, діяти на шкоду монархії. З цією метою, наскільки відомо, видається малоросійський журнал «Основа», розсилаються пропаганди малоросійською мовою, пишеться історія України та існує Київському університеті щоденна народна школа, і з цією ж метою виїжджають молоді люди в різні місця Малоросії.

4. Наступ імперської реакції.

      4.1 Відродження українського руху попервах не викликало занепокоєності російської влади. Видавнича та освітня діяльність українських діячів позитивно сприймалась як російською інтелігенцією, так і урядовцями. Та вже 1862 року ситуація різко змінилася. Незважаючи на романтизм та відсутність політичного забарвлення в діяльності громадівців, царські чиновники дійшли до висновку про загрозу українського руху Російській імперії. В Україні було проведено арешти, і на засланні опинилися етнограф Чубинский, історик Єфименко, письменник Кониський. Костомаров після трьох років блискучої кар’єри був змушений відмовитись від посади професора російської історії в Петербурзі. Було розгромлено Полтавську і Чернігівську громади; припинилось видання журналу «Основа»; за указом царя від 12 червня 1862 року закрито недільні школи. Проти українофілів розгорнулась кампанія в пресі, з’явилися звинувачення у спробі створити українську самостійну державу. Спроба у відкритому листі Антоновича і 20 членів Київської громади, спростувати ці твердження і засвідчити свою лояльність , запевняючи, що їх метою «є лише освіта народу», а «розмови про сепаратизм є дурним жартом» успіху не дали.

      4.2 зміни політики щодо українського руху були викликані:

      - розгортання нелегальної діяльності різних опозиційних царизмові організацій, що розповсюджували заборонену літературу і підбурювали до виступу невдоволених реформою 1861 року;

      - стрімке зростання україномовної навчальної, наукової, релігійної літератури, що, на думку цензорів, сприяло відродженню «малоросіської народності» і «южноруського сеператизму».

      - підготуванням і вибухом польського повстання 1863 – 1864 рр4 ураїнський рух сприймався як «польська інтрига»

      5. Польське повстання 1863 -1864 рр

Олександр Сохачевський. Прощання з Європою. 1890-1894

6. Валуєвський циркуляр.

      6.1 Польсько – шляхетське повстання призвело до посилення наступу на громадівський рух. Необхідно було негайно приборкати український національний рух, поки він не призвів до повстання на зразок польського.

      6.2 Привід до Валуєвського циркуляру.

Формальним приводом до появи Валуєвського циркулярустав поданий на розгляд цензури український переклад Ф. Морачевським Євангелія. Переклад схвалила Академія Наук, однак Святіший Синод, шеф жандармів, міністр внутрішніх справ, київський генерал – губернатор визнали, що переклад докорінно перешкодить всім «дотеперішнім заходам уряду русифікувати українські краї», що українське Євангеліє становить «небезпеку для самої царської влади». Зрештою комісія вирішила «визнати рукопис небезпечним і шкідливим». Так украй вороже російська світська і церковна влада зустріла природне право українського вченого донести Слово Боже до українців їхньою ж «дарованою Богом» мовою.

      Одразу після засідання комісії міністр Валуєв видав свій циркуляр.

      6.3 Документ.

Із циркуляра царського міністра внутрішніх справ       П. Валуєва 1863 р. про заборону вживання української мови в друкуванні та шкільному навчанні

           «Беручи до уваги, з одного боку, теперішнє тривожне становище суспільства, яке хвилюють політичні події, а з другого боку, маючи на увазі, що питання про навчання грамотності на місцевих наріччях не дістало ще достатнього розв’язання в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне… щодо друкування книг малоруською мовою дати по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку дозволялися тільки твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; пропускання ж книг малоруською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити… Це розпорядження було передано на височайший государя імператора розгляд, і його величності бажано було удостоїти оноє монаршого схвалення». (Сарбей В. Г. Історія України ХІХ — поч.

ХХ ст. — К.: Ґенеза, 1996. — С. 141)

III Закріплення вивченого.

1. Картки – громади, Антонович, хлопомани, Костомаров, Куліш, Білозерський

2.  Текст з помилками

             Члени  Кирило-Мефодіївського братства Т.Шевченко, П. Куліш, В.Антонович, Т.Рильський, та М. Костомаров відновили свою діяльність в Київському університеті.

      Вони своєю метою вважали відродження української свідомості завдяки єднанню українського та польського народів.

      Розмовляли  двома мовами, одягалися в національний одяг, дотримувалися народних традицій та звичаїв.

      М. Костомаров у статті «Моя сповідь» закликав до відродження української народності. Для цього громадівці відкривали недільні школи та бібліотеки. Царський уряд сприяв освітній діяльності громадівців.

3. робота в зошиті (хронологія)

      IV. Підсумки уроку.

      1. Основні висновки:

від кінця 50-х рр. ХІХ ст. український національно-визвольний рух був представлений діяльністю громад. Громадівці створили мережу недільних шкіл з українською мовою навчання, видавали популярні брошури, укладали словники, вивчали та популяризували духовну спадщину українського народу;

2. То чого повчає і чого застерігає нас тема уроку в сучасних умовах?

V. домашнє завдання. Опрацювати параграф 16, завдання з зошита

 - Як ви розумієте першу частину епіграфу?

- дізнаємось свідком якого минулого є тема нашого уроку. А також спробуємо зробити висновок чого повчає і від чого застерігає матеріал  уроку сьогодення.

На дошці 4 листки з питаннями

Укр.. рос., пол.. течії

Уніфікація, бюрократизація, денаціоналізація

Відео 1

Чи погоджувались українські вчені з офіційною думкою?

Вивісити на дошці

Лібералізація?

Реформи!!!

- Чи є ці заходи пом’якшенням тиску?

- Як розумієте поняття громада?

(записати на дошці, учні в зошитах)

Яка мета діяльності?

Які методи застосовували громадівці?

На дошці записати

Національна ідея?

- Чи можна видавців й авторів журналу «Основа» вважати героями свого часу?

- Який спосіб зближення з народом обрали хлопомани?

-  Чому одягали селянські свити?

- Які території охопили хлопомани?

Хто був ідейним лідером та натхненником?

Скласти тези характеристики В. Антоновича

Українофільство- дослівно «любов до українського». Уживалося імперськими політиками та російськими шовіністами в зневажливому розумінні.

Історична довідка. Володимир Антонович

•  Відомий український історик, археолог, етнограф.

•  Закінчив Київський університет, згодом професор університету.

•  Стояв на чолі руху «хлопоманів».

•  Опублікував статтю «Моя сповідь», в якій закликав поляків бути чесними.

•  Очолив Українську громаду в Києві.

•  Є автором багатьох праць з історії України.

- Які види діяльності вказують, що громадівці займались просвітницькою діяльністю?

 - Які тези доводять, що вони дбали про українську національну ідею?

- Як оцінювалась в жандармському звіті діяльність Київської громади?

 - Якою, на думку жандармів, була основна мета діяльності громади і хто її підтримував?

Прочитати пункт і заповнити таблицю.

(робота в парі)

Роздивіться картину. 1. Яку ідею прагнув утілити автор картини, який сам був учасником повстання, за що отримав 20 років каторги (зобразив себе біля стовпа з правого боку кордону)? 2. Витлумачте назву картини. Який символічний зміст вона має?

Російський уряд жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні поляків було страчено, тисячі картині зображено польських повстанців 1863 р. на шляху до Сибіру, їхню зупинку на кордоні між Європою та Азією, на Уралі.вислано до Сибіру. На

- Чому, на вашу думку, саме заборонялося друкування українською мовою передусім духовної і навчальної літератури?

Української мови не було, немає і бути не може

Дошка padlet