Урок Початок Першої світової війни

Тема: Початок Першої світової війни

Мета: розкрити причини Першої світової війни; сформувати в учнів глибокі знання про події Першої світової війни; навчити аналізувати історичні події, спираючись на історичні, статистичні, літературні та інші джерела; розвивати історичне мислення та навички дослідницької діяльності.

Основні знання: причини війни, початок війни, воєнні дії 1914 року, план Шліффена, бойові дії на Балканах і на Кавказі.

Поняття і терміни: Перша світова війна, ультиматум, план Шліффена, «бліцкриг».

Основні дати й події: 28 червня 1914 р. — убивство в Сараєві спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда; 28 липня 1914 р. — оголошення Австро-Угорщиною війни Сербії; 1 серпня 1914 р. — початок Першої світової війни; 5—12 вересня 1914 р. — бій на р. Марні.

Особистість в історії: ерцгерцог Франц Фердинанд.

Обладнання уроку: підручник; політична карта світу, атлас, мультимедійний проектор.

Тип уроку: засвоєння нових знань і вмінь.

 

Структура уроку

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

III. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Липнева криза 1914 р. і австро-сербський конфлікт.

2. План Шліффена і його крах.

3. Бойові дії в 1914р.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

 

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ Бесіда на повторення.

1. У якому році було створено Троїстий союз і Антанту? З якою метою?
2. У чому полягали суперечності Троїстого союзу і Антанти?

 

ІII. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Перша світова війна

1914 - 1918 рр. = 4 р. 3,5 місяця

38 країн

Населення понад 1 млрд чол. (75% на земній кулі)

Театр воєнних дій понад 4 млн кв. км

Мобілізовано понад 70 млн чол.

Убито й померло понад 13,6 млн чол. (від голоду та епідемій — 10 млн чол.)

Поранено понад 20 млн чол.

Матеріальні втрати понад 360 млрд дол.

Прямі воєнні втрати понад 208 млрд дол.

 

Учні поділяються на групи «історики», «дипломати», «журналісти», «військові стратеги», «експерти». Отримують завдання. З метою оптимального розв’язання проблеми уроку, активізації пізнавальної діяльності учнів варто об’єднати їх у 5 групи, згідно з кількістю питань винесених на розгляд. Реалізуючи особистісно-орієнтований підхід у навчанні необхідно розподілити школярів таким чином, щоб у кожній групі були учні, які працюють на високому, достатньому, середньому та низькому рівнях. Кожна група одержує картки з тематичними завданнями, а якщо група працює використовуючи текст історичного документа, то вчителем готується роздатковий матеріал

 

План:

1.  Загальна оцінка війни як трагедії людства.

2. Характеристика міжнародного становища на літо 1914 р.:

а)  Балканська криза;

б)  «Свинська війна».

3.  Плани країн та блоків у майбутній війні. («історики»)

4.  Інтриги великої політики: («дипломати»)

а) убивство в Сараєво;

б)  ультиматум;

в) доля Гаврили Принципа.

5.   Реакція різних країн на вбивство в Сараєво. («журналісти»)

6. Перевага Німеччини перед війною: («військові стратеги»)

а)  план Шліфена;

7.  Початок війни. Хронологія подій.

8.  Доля України. Наш край.  («експерти»)

? Проблемне запитання: Чи можна було запобігти Першій світовій війні? (метод «Мікрофон»)

 

Взаємні претензії

Велика Британія 

      Не могла вибачити Німеччині підтримку бурів у англо-бурській війні 1899—1902 рр.

      Не мала наміру відсторонено споглядати за проникненням Німеччини в райони, які вважала «своїми»: Східну та Південно-Західну Африку.

      Вела проти Німеччини неоголошену економічну та торговельну війну.

      Вела активні військово-морські приготування у разі агресивних дій з боку Німеччини.

      Через потенційну німецьку загрозу відмовилася від традиційної для країни політики «блискучої ізоляції» і перейшла до політики утворення антинімецького блоку держав

Франція

      Прагла реваншу за поразку від Німеччини в 1870 р.

      Мала намір повернути Ельзас і Лотарингію, відокремлені від неї Німеччиною після франко-прусської війни 1870 р.

      Зазнавала збитків на своїх традиційних ринках збуту в конкуренції з німецькими товарами.

      Остерігалася нової німецької агресії.

      За будь-яку ціну прагла зберегти свої колонії, особливо Північну Африку.

Росія

      Претендувала на вільний прохід свого флоту в Середземне море, а відтак наполягала на послабленні чи перегляді на свою користь режиму контролю над протокою Дарданелли.

      Розцінювала будівництво залізниці Берлін — Баґдад (1898) як недружній з боку Німеччини крок, посилаючись на те, що це зазіхає на її права в Азії за російсько-британським договором 1907 р. про розподіл сфер впливу в цьому регіоні.

      Протидіяла австрійському й німецькому проникненню на Балкани.

      Наполягала на своєму винятковому праві протекторату над усіма слов'янськими народами; підтримувала на Балканах антиавстрійськи і антитурецьки налаштованих сербів і болгар.

 

Сербія

    Новоутворена (1878) держава прагла утвердитися на Балканах як лідер слов'янських народів півострова.

    Планувала утворити Югославію, включивши до неї усіх слов'ян, які жили на півдні Австро-Угорської імперії.

    Неофіційно підтримувала націоналістичні організації, що боролися проти Австро-Угорщини

Німеччина

      Як нова динамічна імперія в Європі прагла стати військовим, економічним і політичним лідером на континенті.

      Включившись у боротьбу за колонії лише після 1871 р., претендувала на рівні права у колоніальних володіннях Англії, Франції, Бельгії, Голландії, Португалії та виявляла особливу активність у здобутті ринків.

      Розцінювала російсько-французький союз як угоду, що мала на меті підірвати могутність Німеччини.

Австро-Угорщина

      Як багатонаціональна імперія, через міжнаціональне протистояння країна була постійним вогнищем нестабільності в Європі.

      Прагла утримати захоплені нею в 1908 р. Боснію та Герцеговину.

      Протидіяла Росії, що перебрала на себе роль захисника усіх слов'ян на Балканах, та Сербії, яка зі свого боку претендувала на роль об'єднавчого центру південних слов'ян імперії.

 

Робота з контурною картою

1. Із запропонованого списку країн назвати ті, що воювали на боці:

(Росія, Японія, Італія, Болгарія, США, Німеччина, Австро-Угорщина, Швейцарія, Іспанія, Туреччина, Франція).

2. Заявили про нейтралітет на початку війни

(Болгарія, Греція, Іспанія, Португалія, Голландія, Данія, Швеція, Норвегія, США, Італія, Румунія).

3. Чи всі ці країни дотрималися нейтралітету?

 

Робота в групах

«Історики» (використовуючи роздатковий матеріал дають відповідь на питання)

Міжнародне становище влітку 1914 р.

Балканські війни не втихомирили пристрасті в Європі, а навпаки, ще дужче їх розпалили:

•  Туреччина і Болгарія прагнули реваншу;

• Туреччина вичікувала моменту, щоб відняти у Греції Егейські острови;

•  Греція і Сербія не визнавати нових кордонів Албанії;

•   Австро-Угорщина шукала приводу, щоб розправитися із Сербією;

•   Сербія прагнула визволити своїх одноплемінників з-під австрійського панування;

•  Росія бачила в Сербії кращу свою опору в боротьбі проти Австро-Угорщини.

Балкани перетворились у пороховий погріб. Хто кине сірник?

«Чорна рука»

Це таємна організація сербів-змовників, яка займалася терором; в основі її діяльності були методи боротьби російських народовольців.

Організація мала великий вплив на державну політику Сербії.

Це була держава в державі, і ніхто не міг перешкодити її задумам.

Очолював організацію Апіс.

«Чорна рука» була добре законспірована. Члени її не знали в обличчя більше трьох осіб. До неї входили і студенти Гаврило Принцип, Трифко Грабич та Неделько Габринович, які в липні 1914 р. організували вбивство австрійського кронпринца в Сараєво.

Цікавий факт: члени «Чорної руки», одягнені в чорні маски, давали присягу, цілуючи хрест, кинджал і револьвер.

Текст присяги: «Клянуся сонцем, що зігріває мене, клянуся землею, що годує моїх предків, моїм життям і честю, що завжди буду готовий принести себе в жертву нашій організації. Я клянуся перед Богом, що всі таємниці організації заберу з собою в могилу».

Англійський патріотичний плакат. 1914 р.	Союзники. Плакат часів війни
Австрійський плакат часів війни	Німецький плакат часів війни	Листівка, присвячена австро-німецькому союзу

 

 

«Дипломати»

Убивство в Сараєво

28 червня 1914 р. сербський народ мав відзначати 525 років від Дня національної скорботи. Саме того дня Сербію поневолили турки. Це був день святого Вітта, і ніхто не думав, що відтоді вся Європа втратить розум, закрутиться в конвульсіях війни.

Маневри проходили в столиці Боснії Сараєво. 28 червня 1914 р. ерцгерцог із дружиною графинею Хотек виїхав у Сараєво на легкових автомобілях. У кортежі було 4 машини. Франц-Фердінанд їхав у другій. Саме в цю машину католики і мусульмани кидали букети квітів. Найрозкішніший букет упав до ніг графині й задимів. Графиня зойкнула, а Франц-Фердінанд геройськи відкинув бомбу-букет убік і вона зірвалася під третьою машиною, в якій їхала охорона. Злочинця спіймали — це був Неделько Габринович. Кортеж рушив далі, але в одному з провулків застряв і цим скористався Гаврило Принцип, вистрілив у графиню. Третя куля влучила у Франца-Фердінанда. Помираючи, він устиг промовити: «Софі, ти мусиш жити, заради наших дітей...» Якби кронпринц знав долю своїх дітей, то волів би, щоб вони померли разом із ними. Бо всіх трьох дітей Франца-Фердінанда згодом закатують фашисти в концтаборі Маутхаузен.

 

23 липня Австро-Угорщина висунула Сербії ультиматум, в якому були зокрема такі вимоги: публічне визнання вини за вбивство; припинити в пресі ворожу Австро-Угорщині пропаганду; закрити антиавстрійські організації; звільнити чиновників, офіцерів, учителів, що підозрювались у антиавстрійській діяльності; викинути зі шкільних програм усі елементи антиавстрійської пропаганди; участь австрійської влади у при­душенні антиавстріиського руху на території Сербії та в розслідуванні сараєвського убивства; суворе покарання причетних до вбивства осіб.

Сербія прийняла всі пункти, крім того, де мовилося про розслідування австрійськими представниками вбивства на території Сербії, бо це було б порушенням конституції та закону про кримінальне судочинство.

Німецький кайзер був здивований логікою сербів та їх достойною відповіддю. Він порадив Австро-Угорщині захопити Белград і почати мирні переговори. Але було пізно, Австро-Угорщина вже оголосила Сербії війну.

Цікаво знати!!

Яка доля тих, хто «кинув сірник» у готове вогнище війни?

У грудні 1914 року ув'язнені Гаврило Принцип, Неделько Габринович і Трифко Грабич перебували в імператорській тюрмі-фортеці. Ні Європа, ні Червоний Хрест про них не згадали. Австро-Угорщина вершила розправу як хотіла. За три роки голоду арештанти перетворились у фосфорно-прозору масу.

Гаврило Принцип зайнявся філософією, але записати своїх думок не зміг, бо олівець уже не слухався. Останні слова його були такі: «Моє життя закінчилося, тільки б не закінчилося життя мого народу». Але Сербії вже не існувало.

Кайзер Вільгельм II

 

 

«Журналісти» (використовують історичні джерела)

Чому внаслідок убивства в Сараєво почалася світова війна?

Реакція Австро-Угорщини на вбивство

1. Нам давно потрібен був привід, щоб поставити Сербію на місце, і Франц-Фердінанд його дав, а тепер його місія на цьому світі закінчена.

2. Убивцям треба поставити пам'ятник, бо вони зробили нам у Сараєво такий подарунок, якого ми стомилися чекати. Досі ми тільки наступали сербам на п'яти, а тепер сядемо на них, щоб почути, як вони пищать.

Реакція Росії

1. Наше суспільство хворе, заражене декадентством. Йому потрібний добрий стрес і вбивство в Сараєво його дасть.

2. Я буду радий війні. Наша моральність упала. Ми дійшли до того, що не соромимось танцювати танець під назвою «танго». Це страшно.. Куди дивиться поліція? Зараз тільки війна приведе до тями суспільство.

Реакція Німеччини

1. Німеччина звинувачувала у вбивстві Росію. «Німеччина, — твердили німці, — завжди прагнула до вічного миру, а ваш цар те й робив, що розпалював війну за війною... Мато вам дісталося від японців, так ми влаштуємо вам новий Порт-Артур».

2. Німецькі газети кричати: «Росіяни вивозять золото із Франції»;

«Росіяни посипають рани полонених перцем»;

«Росіяни виколюють очі нашим дітям».

Німецькі газети зробили свою справу, тому що з німцем, який читав газету, уже говорити як з людиною було неможливо. Величезних поневірянь і принижень зазнали російські артисти на чолі з великим Станіславським, які не могли виїхати з Німеччини в липні 1914 р. їх гнали з поїзда до поїзда, змушувати ходити строєм, били, не давали ні їжі, ні ліків.

Станіславський, дивлячись на все це, сказав: «Ми дуже багато говоримо про культуру. Але бачимо, що навіть у таких розвинутих країнах, як Німеччина, ця культура награна, зовнішня, під нею сховано людину з первісними інстинктами. Напевне, потрібне інше життя, щоб награна культура стала духовною необхідністю...»

Мобілізація у Франції. 1914 р.

Солдати російської армії

 

 

«Військові стратеги»

У чому перевага Німеччини перед війною?

Яку нову техніку і зброю вона мала?

Російська розвідка навіть не здогадувалася, що в хімічних лабораторіях, де виготовляють фарби, талановитий хімік Фріц Габер, синтезуючи аміак, добуде азот, необхідний для вибухівки. І тоді Німеччина перестане залежати від чилійської селітри. Ніхто не звернув уваги. Фріц Габер винайшов нову зброю віку — отруйні гази іприт і фосген.

Помилка розвідки в тому, що ніхто не надавав серйозного значення хімії, з неї сміялись, як із середньовічної алхімії. Не звернули серйозної уваги розвідники й дипломати і на те, як Німеччина вкрала в американців проекти найновіших підводних човнів фірми Голанда. Проте німецька розвідка зуміла оволодіти не тільки таємницями російської зброї, але й планом мобілізації.

План Шліффена

Шліффен — начальник німецького генерального штабу (1891-1906), розумний, самостійний, діловий тактик і стратег, і навіть лірик.

Він автор теорії «бліцкригу» — блискавичної війни. За його планом, противника треба розбити одним коротким ударом протягом одного літа, не затягуючи війни до осені, щоб уникнути дощів і врятуватись від морозів.

Цей план передбачав війну на два фронти: спочатку розгром Франції, потім Росії. ї хоча російській розвідці підсунули майстерну фальшивку плану Шліффена, знайшлися люди, які знали оригінал і попереджали про це Росію.

За планом Шліффена, німецька армія мала бути мобілізована за 12, а австро-угорська за 16 днів.

Російській армії потрібно було для цього аж 32 дні. Отже, виходило, що поки Росія мобілізується, Німеччина встигне розправитися з Францією та її сусідами, Австро-Угорщина ж за цей час зможе затримати Росію на кордоні.

Німецькі солдати

Мобілізація в Німеччині. 1914 р.

 

 

 

 

«експерти»

 

Україна в планах воюючих держав. Наш край.

      Росія хотіла захопити Галичину.

 

Вишкіл новобранців. Галичина, 1914 р.	Радість росіян з приводу здобуття Львова	У прифронтовому шпиталі
Німецькі артилеристи

 

Учні допрацьовують проект на наступному уроці.

 

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Коли розпочалася Перша світова війна?

 Автор плану блискавичної війни…

 Антанта – це…

Троїстий союз – це…

Г.Принцип – це ..

 Назвіть причини першої світової війни.

 Який характер мала Перша світова війна?

 

VI. Підсумки уроку

Метод « Дерево рішень»

Учні у письмовій формі пишуть пропозиції урядам держав для запобігання Першій світовій війні.

Листочки-пропозиції вивішують на «дерево»

VII. Домашнє завдання

 

Група «експерти» продовжує дослідження «Львів 1915-1916 рр.»

Опрацювати параграф 2 підручника.

Додаток

Дослідження групи «експертів»

 (домашня група, метод «Ажурна пилка»)

Львів у роки Першої світової війни.

Відомий теоретик європейської соціал-демократії Отто Бауер ствержував, що вирішення питання життя і смерті російського народу залежить від того, чи розвинеться український народ в сучасну культурну націю, чи зіллється з російським. Рівно 60 років тому Москва нарешті "визволила" всі українські землі і готувалася святкувати другий день свого народження. Та історія вчить тому, що нічого не вчить. Подальші кроки окупантів як у дзеркалі відображали події 25 річної давності у тій же таки Західній Україні. Порівняння робіть самі.

Вересень 1914 року. Початок першої світової війни. Збіг ряду обставин призвів до того, що війська Російської імперії майже без боїв здобувають Галичину. Відтепер всі українські землі опинились під владою "білого царя".

Перші кроки окупаційної влади у деяких місцевостях, як не дивно, не містили жодних антиукраїнських виявів. З'являлись навіть відозви українською мовою та брались заручники від української громади.

Та подібне довго не тривало. Досить швидко кожен російський офіцер, який відправлявся на галицький фронт, отримував належну пам'ятку, у якій український рух подавався як нікчемна і штучна інтелігентська інтрига, яку підтримувала Австрія в своїх інтересах, і яка зникне одразу, як тільки будуть закриті всі українські товариства й будуть взяті під нагляд відомі українські діячі. Тут же давались чіткі вказівки щодо того, як визначати "мазепинців".

За порадами пам'ятки і керуючись конкретними підказками, які люб'язно надавали місцеві москвофіли, російські війська почали нищення українських громадських та економічних товариств. В селах робились обшуки у школах, "Народних домах", читальнях "Просвіти", домівках товариств "Січ" і "Сокіл". Відібрані при обшуках українські книжки та інші речі спалювались, часто публічно, а товариства закривались. Знайдені коштовності "кудись" дівалися. Для опечатування приміщення достатньо було однієї книжки «Просвіти».

Захопивши Львів, росіяни "зайнялись" крайовими осередками товариств і закриттям української преси. На п'ятий день окупації Львова було проведено обшук у центральній домівці "Просвіти". Офіцери заявили, що "для мазєпінскіх общєств у нас мєста нет!", і, опечатавши всі приміщення товариства, вивісили на щоглі російський прапор. У той час Іван Франко в одному з своїх віршів писав: "за кілька днів опустошілий Львів мав примусовий вид празничний".

У вересні 1914 року з'являється розпорядження генерал-губернатора, згідно з яким під загрозою великого штрафу чи в'язниці діяльність всіх клубів, союзів і товариств була заборонена. Для поновлення роботи потрібно було подати "прошеніє" і отримати спеціальне розпорядження генерал-губернатора, причому в кожному окремому випадку ця процедура мала повторюватись. "Краєвий союз торгівельних спілок" зробив спробу подати таке "прошеніє", але отримав заперечну відповідь: "за українсько-мазепинську дурну пропаганду".

Цікавим є той факт, що ще від початку окупації Львова багато солдат і офіцерів російської армії, українців за походженням, шукали по міських книгарнях "повне видання творів Тараса Шевченка... книжку, про яку вже в дорозі мріяли..." Великим попитом користувались також поштові картки з портретом Шевченка. Цього масового "розмноження" української ідеї не могла не помітити російська адміністрація. Розуміючи, що українські книжки можна купити тільки в українських книгарнях, влада вирішила їх закрити. Спершу було закрито книгарню Наукового Товариства ім. Шевченка, що містилась в домівці "Просвіти", і "Сокільський базар". Згодом, 19 вересня 1914 року, генерал-губернатор офіційно заборонив продаж у книгарнях, кіосках і бібліотеках всіх книжок російською мовою чи "на малорусском нарєчьї", виданих не в межах імперії. Всі ці книжки складались в окремих місцях.

Градоначальник Львова 29 жовтня 1914 року видав ще одне розпорядження, за яким торгівля друкованою продукцією дозволялась лише тим, хто подасть відповідне "прошеніє" і отримає дозвіл. Того ж дня всім бібліотекам було заборонено видавати і тримати всі без винятку українські видання. Такі книжки з державних бібліотек потрібно було скласти в окремому місці. Приватні особи, під загрозою великого штрафу чи в'язниці, були зобов'язані здати українські книжки військовій владі за місцем проживання для їх спалення. Знищувались і спалювались не тільки українські бібліотеки, а навіть музичні ноти з українськими текстами. Міські друкарні теж мали внести "прошеніє". Члени НТШ, боячись конфіскації своєї друкарні, що була опечатана 5 вересня 1914 року, спробували звернутись з відповідним проханням. Але доля друкарні, мабуть, була уже вирішена, бо 25 грудня 1914 року її управитель дістав відповідь від Скалоня, де твердо вказувалось: "нє разрєшаєтся!" Суворо заборонялось навіть вживати "малорусскоє нарєчьє" у всіх товариствах, організаціях, судах та адміністраціях.

В такій ситуації українська книгарня "Дністра" ще якось продовжувала своє існування. Але 4 листопада 1914 року офіціозне "Львовскоє воєннеє Слово" надрукувало лайливу статтю, в якій вказувалося, що у книгарні "і до сих пір не вилучена з продажу мапа України, тобто Малоросії, як самостійної держави. На цій карті є Малоросія від Кракова до Волги, і над нею москалі, литвини і ін. Позначено Кавказ, Татарів...", словом, є все, - нема тільки "великої самодержавної Росії". На наступний день в книгарні було проведено обшук, внаслідок якого її було закрито. А всі знайдені мапи України, портрети Мазепи на поштових картках, видання "Вістей з Запорожжя" тощо - були спалені.

Як тільки при генерал-губернаторстві було організовано жандармське управління, воно одразу взялось за систематичне переслідування українських діячів, які залишились в краю, вишукування і арешт всіх "небезпечних" і "підозрілих", -"непевних" та "неблагонадьожних" "мазепинців". У цьому жандармерії допомагали адміністративні чиновники всіх рівнів - починаючи від повітового стражника і закінчуючи повітовим начальником. До боротьби з українством залучались також військові — усякі коменданти міст, гарнізонів, етапів станції...