Урок " Поезія – це завжди неповторність…"

Про матеріал
Урок української літератури у восьмому класі. Урок позакласного читання. Містить матеріали про творчість української поетеси Ліни Василівни Костенко . Матеріали уроку можуть бути використані при підготовці до написання есе та власних висловлень.
Перегляд файлу

          Урок української літератури у восьмому класі

Тема. Поезія – це завжди неповторність…

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно – художнє багатство поезій Ліни Костенко, її неповторність; розвивати навички виразного читання віршів напам’ять, висловлення власної думки з приводу прочитаного; ознайомити учнів з епохою Ренесансу в образотворчому мистецтві, його представниками в живописі, виховувати високі моральних якості, духовне багатство, вчити бачити красу в природі, мистецтві, творах літератури.

Обладнання: портрет письменниці, збірки її творів, презентація до уроку, ілюстрації до творів Ліни Костенко, мультимедійний проектор, запис музики Вівальді.

Тип уроку: урок позакласного читання, мистецька вітальня,

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Учитель. Упевнена, що кожен з нас хоча б раз у житті замислювався, намагаючись визначити для себе поняття щастя. Для кожного щастя — це щось своє. (гра «Асоціація»). Послухайте історію.  «В одній країні правив цар-мудрець, і всі з’їжджалися до нього за порадою: як стати щасливим. Один юнак теж приїхав за такою порадою. Проте цар, замість того, щоб відкрити хлопцю рецепт щастя, сказав: «Набери в ложку соняшникової олії й обійди з цією ложкою всі палати мого замку, не проливши ані краплі». Коли юнак повернувся, цар спитав: «Чи сподобались тобі картини в моїй галереї? Чи зацікавили тебе книги в бібліотеці? Які в тебе враження від перських килимів, грецьких ваз, дивовижних квітів і водоспадів?» Проте юнак не помітив нічого, бо стежив за своєю ложкою олії. Тоді цар наказав йому знову пройти всюди з ложкою олії і розповісти про все, що захопить його. Юнак знову обійшов замок і був вражений витворами мистецтва і дарами природи, проте він розлив олію. Так ось, щастя — це бачити всю красу навколишнього світу (природи, мистецтва, людської душі) і не забувати про свою «ложку олії».

Ми всі хочемо бути щасливими. А що таке — щастя? Які його складові? Що впливає на наше відчуття щастя? Як навчитися бути щасливим? Про це й поговоримо на уроці.

ІII. Повідомлення теми та мети уроку.

(На фоні музики Вівальді та демонстрації слайдів учитель читає вірш Ліни Костенко).


Хай буде легко. Дотиком пера.

Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.

Цей білий світ – березова кора,

По чорних днях побілена десь звідтам.

Сьогодні сніг іти вже поривавсь,

Сьогодні осінь похлинулась димом.

Хай буде гірко. Спогадом про Вас.

Хай буде світло, спогадом предивним.

Хай не розбудить смутку телефон.

Нехай печаль не зрушиться листами.

Хай буде легко. Це був тільки сон,

що ледь торкнувся пам’яті вустами.


                                                                   Ліна Костенко

Тож наш урок позакласного читання присвячений творчості Ліни Василівни Костенко. Ця письменниця вже сьогодні є видатним явищем не лише української, а й світової культури та літератури. Про Ліну Костенко говорять багато. Літературний критик В.Базилевський говорив: «Ліна Костенко з тих поетів, які здатні крізь вселюдське бачити національне, а крізь національне прозирати вселюдське.». Ліна Костенко  писала:


Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться –

У мене жодних претензій нема

До Долі – моєї обраниці.


Життя поетеси – це історія нашої країни. Пориньмо в чарівний світ поезії Ліни Василівни Костенко, щоб зрозуміти, чи актуальними та своєчасними є твори письменниці, яка почала писати ще в шістдесяті роки минулого століття. Чого вони можуть навчити нас -  покоління XXI століття? Що ж таке поезія? Що таке крилатість?


Я в людей не проситиму сили,

Я нічого в житті не просила.

Як не просять гранітні схили,

Щоб у спеку дощі їх зросили

Я в людей попрошу тільки віри

В кожне слово, почуте від мене,

В кожний подих очей моїх сірих,

В кожну ласку рук не студених.


Тож ласкаво просимо на свято Поезії!

IV. Основна частина уроку.

1.Учні читають вірші напам’ять.

2. Обмін враженнями.

3. Словникова робота за питаннями учнів.

(Звучать поезії «Шипшина важко віддає плоди…», «Цей ліс живий.», «Послухаю цей дощ.», «Баба Віхола.», «Красива осінь вишиває клени.», «Ми – атомні заложники прогресу.», «Страшні слова, коли вони мовчать.», «Яка різниця, хто куди пішов…», «Моя мова.», «Тут обелісків ціла рота.», «Життя іде і все без коректур.», «Двори стоять у хуртовині айстр.»)

4. Віртуальна екскурсія. (при декламуванні вірша «Вже почалось, мабуть, майбутнє…» розглянути картини епохи Відродження Леона́рдо да Ві́нчі та Рафаеля)

5. Звучить пісня на слова Ліни Костенко «Поїзд у Варшаву» у виконанні Наталки Криничанки. https://www.youtube.com/watch?v=qGBglS_A0sY Запитання до учнів: «Чи можна цю поезію назвати патріотичною?». Доведіть свою думку.

6. Звучить «Пісенька з варіаціями» у виконанні В. Козловського https://www.youtube.com/watch?v=QpQPw_yT2kw.

7. Евристична бесіда з учнями.

- Як ви розумієте вислів «Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.»?

 - Що, на думку поетеси, «ніколи не мине»?

8. Виразне читання англійською мовою поезії «The Wings». Завдання: упізнати твір.(«Крила»)
  IV. Закріплення вивченого. Чи актуальна поезія Ліни Костенко сьогодні? Чому? Що ж таке щастя?

  Метод «Мозковий штурм». ( Учні називають крилаті вислови, афоризми з поезій Ліни Костенко.)

Метод «Мікрофон».(Що таке поезія?).

Склади речення. (На стіні в довільному порядку букви. Завдання для учнів – знайти визначення поетеси).

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

V. Підсумок уроку. Оцінювання  роботи учнів. (Учитель читає напам’ять вірш «Вечірнє сонце, дякую за день».)


Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

І за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть,

За те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

Котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.

Що десь у світі кров ще не пролито.

Вечірнє сонце, дякую за день,

за цю потребу слова, як молитви.


VI. Домашнє завдання.

Написати твір-мініатюру на тему «Чим мені запам’яталася поезія Ліни Костенко?»

 

 

 

 

docx
Додано
6 травня 2020
Переглядів
936
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку