Урок "Поняття та види соціальних норм. Право"

ПЛАН – КОНСПЕКТ  УРОКУ  З  ОСНОВ  ПРАВОЗНАВСТВА

Тема: «Основи теорії держави і права України»

Підтема: «Поняття та види соціальних норм. Право»

В підготовці матеріалу використані відкриті історичні та довідкові джерела, рекомендовані Міністерством освіти і науки підручники, чинне законодавство України.

Для учнів 9 класів, зокрема з поглибленим вивченням основ правознавства.

Зміст уроку:

1. Поняття та види соціальних норм. Мораль і право- порівняльна характеристика.

2. Право- поняття, ознаки. Об’єктивне, суб’єктивне, позитивне право тощо.

3. Правова сім’я, правова система та система права. Норми, інститути та галузі права- поняття, види. Предмет та метод правового регулювання.

4. Структура правової норми (гіпотеза, диспозиція, санкція).

Ознайомитись з пам’яткою Стародавнього світу Законами Хаммурапі, царя Вавилона (18 ст. до н.е.) за посиланнями для домашнього завдання.

Ознайомитись з пам’яткою права Стародавньої Індії Законами Ману (2 ст. до н.е.-2 ст. н.е.) за посиланнями у домашньому завданні.

Тип уроку: урок-лекція.

Наочність: підручник О.Д. Наровлянського «Основи правознавства», 9 клас, §3,4, стор.23-35 https://lib.imzo.gov.ua/yelektronn-vers-pdruchnikv/9-klas/15-osnovi-pravoznavstva-9-klas/osnovi-pravoznavstva-pdruchnik-dlya-9-klasu-zagalnoosvtnkh-navchalnikh-zakladv--narovlyanskiy-o-d-/ ; чинне законодавство України станом на час проведення уроку.

Мета уроку: сформувати уявлення та розуміння таких понять як соціальні норми та їх види, право та його ознаки, правова система та система права і її елементи, структура правової норми тощо; звернути увагу учнів на велику кількість термінів іншомовного походження, частовживаних при вивченні правознавства, що дає можливість значно розширити словниковий запас спеціальних лексем (учням рекомендується вести власний словничок, де наприкінці навчального року очікується понад 300 нових слів з розкриттям їх походження та значення)- тільки на цьому уроці їх пропонується до уваги понад 10.

Рефлексуємо та згадуємо такі поняття як: причини, теорії та форми виникнення держави, держава, її ознаки, функції держави тощо.

В умовах правового режиму воєнного стану, викладений матеріал пропонується  учням як під час офлайн навчання, так і в межах синхронного, онлайн-спілкування з ними на уроці або в асинхронному режимі.

ОСОБЛИВУ УВАГУ ЗВЕРТАЮ НА ВИДІЛЕНИЙ ТЕКСТ!

1. Поняття та види соціальних норм. Мораль і право- порівняльна характеристика

     Соціальні (лат. sociālis- товариський, громадський; союзний) норми - це правила поведінки загального характеру, зумовлені відповідним економічним, соціальним та культурним рівнем розвитку суспільства, що регулюють різноманітні відносини між людьми та забезпечуються відповідними засобами соціального впливу.

     Норма (лат.norma- правило)- алгоритм поведінки або дозвіл, заборона, обов’язок чи уповноваження на певні дії особі.

     Види соціальних норм:

     1. За сферами регулювання суспільних відносин:

     - звичаї (традиції)- усні правила поведінки, усталені у суспільстві, які передаються від покоління до покоління;

     - морально-етичні (грец. ἦϑος – звичай, характер)  - усні правила поведінки, сформовані у суспільстві, які слугують мірилом, критерієм сприйняття цим суспільством уявлень про добро і зло, обов’язок, честь, гідність, справедливість;

     - релігійні  (лат. religio- зв'язок, побожність)- система усних та письмових правил поведінки людей, які є прихильниками певного віросповідання;

     - естетичні (грец. αἰσϑητικός – чуттєво сприймати)- система усних оціночних правил, які закріплюють уявлення про прекрасне і потворне в мистецтві та інших сферах суспільного життя ;

     - корпоративні (лат. corpus — тіло)- система усних та письмових правил поведінки спільноти людей, об’єднаних певною формальною ознакою (спільна робота, навчання, тренування тощо);

     - економічні (дав.-гр. οἶκος, oíkos — дім та дав.-гр. νόμος — закон; економіка- мистецтво господарювати) -  система усних та письмових правил поведінки, які регулюють відносини в сфері господарювання;

     - політичні (грец. Πόλις — місто; πολιτική — державна діяльність, діяльність самоуправління у полісі (місті-державі); мистецтво управляти державою)  - система усних та письмових правил поведінки членів спільноти, які є прихильниками певних політичних поглядів та таких, які приймають участь в політичному житті держави;

- правові- система виключно письмових правили поведінки, встановлених державою для регулювання найважливіших суспільних відносин та обов’язкових для виконання та інші;

     2. За формою визначеності:

     - формально визначені (письмові);

     - формально невизначені(усні);

     3. Залежно від обсягу дії:

     - поширюються на все суспільство;

     - поширюються на окремі групи людей;

     4. За походження та  способом забезпечення:

     - встановлюються державою та забезпечуються силою примусу;

     - встановлюються суспільством або групами людей та забезпечуються силою авторитету

     самих норм (громадський осуд, епітимія (грец. ἐπιτιμία, від грец. ἐπι — над, грец. τιμία — покарання) — церковна покута, що накладається на мирян) тощо).

     Правові норми, як різновид соціальних норм, єдині, що встановлюються державою, є письмовими, обов’язковими для виконання для всіх осіб на території України, а за їх недотримання і порушення передбачена юридична відповідальність, яка має примусовий характер.

     Порівняльна таблиця моралі і права за 7 критеріями

     Мораль і право співвідносяться між собою як основа і надбудова.

2. Право- поняття, ознаки. Об’єктивне, суб’єктивне, позитивне право тощо

     Право - це система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки загального характеру, що встановлюються та забезпечуються державою з метою врегулювання та впорядкування найважливіших суспільних відносин.

    Ознаки права:

     1. Право є системою- має свою внутрішню будову, елементами якої є норми права, які об’єднуються в інститути та галузі права; це внутрішньо узгоджена сукупність всіх чинних правових норм, які об’єднані в інститути та галузі права;

     2. Право є загальнообов’язковим- поширюється на всю територію держави та на всіх, хто на ній перебуває;

     3. право формально визначене- є письмовим та відображене у документах, прийнятих державою (закони, укази, постанови, накази тощо);

     4. Право має загальний характер- поширюється на невизначену кількість подібних правовідносин (правовідносини- суспільні відносини, які регулюються нормами права) за невизначеної кількості їх учасників (суб’єктів);

     5. Право встановлюється або санкціонується державою:

     а.  встановлюється- будь-яке правило держави приймається за відповідною процедурою та знаходить свій вираз у документі відповідної форми (закон, указ, наказ, постанова, наказ тощо);

     б.  санкціонується*- держава за певною процедурою надає письмову згоду на відповідне правило, яке після цього стає часткою законодавства цієї держави, зокрема, ратифікація (лат. ratus — затверджений + ficio — роблю — процес надання юридичної сили документу, наприклад, договору, шляхом затвердження його відповідним компетентним органом)  міжнародного договору парламентом держави;

     6. Право забезпечується державою- за порушення норм, встановлених державою, передбачена юридична відповідальність, тобто примусові, незалежно від волі правопорушника, обмеження в правах і свободах- санкції* (лат. sanctio — непорушний закон, найсуворіша постанова). Слово санкція має два значення: надання згоди на щось та міра відповідальності за скоєне правопорушення (штраф, позбавлення волі тощо).

     Вище наведене визначення поняття «право» ототожнюється з поняттям «об’єктивне право», разом з тим, за певних обставин, існують і інші тлумачення  терміну «право»,  в зв’язку з чим вводяться додатково поняття «суб’єктивне право», «природне право», «позитивне право», «публічне право», «приватне право» тощо.

     Суб’єктивне право- це передбачена нормами права міра можливої поведінки учасника правовідносин, яка надає особі можливість активно реалізовувати власні права і свободи; вимагати від інших належної поведінки для реалізації цих її прав і свобод; у разі їх порушення, звертатись за захистом до держави.

     Природне право- теоретична доктрина (лат. doctrina- вчення, наукова чи філософська теорія, політична система, керівний теоретичний чи політичний принцип)  в теорії права, за якою головним джерелом (формою) права є сама природа, а не воля законодавця, при цьому природні права належать людині від народження, вони закладені в самій її сутності й однакові для всіх (право на життя, право на самооборону, свободу віросповідання, свободу пересування та вибір місця проживання тощо).

     Позитивне право (антагоністична природному праву) - теоретична правова доктрина ототожнення права як об’єктивної реальності із його формою-  законодавством (законодавство- система всіх нормативно-правових актів держави), тобто твердження, що закон та інші нормативно-правові акти, встановлені державою, це і є право.

3. Правова сім’я, правова система та система права. Норми, інститути та галузі права- поняття, види. Предмет та метод правового регулювання

     Правова сім'я (правове коло)- це сукупність національних правових систем різних держав, які консолідовані схожими історичними, політичними, економічними, культурними та соціальними  факторами, що вплинули на їх виникнення, та об’єднані домінуванням подібних джерел права, правових категорій, понять та ідей.

     Види основних правових сімей:

     - романо-германська (європейська, континентальна) правова сім’я (основним джерелом права є нормативно-правовий акт). До складу цієї правової сім’ї належить і правова система України;

     - англо-саксонська правова сім’я (основним джерелом права є правовий прецедент). До складу цієї правової сім’ї належать правові системи Великої Британії, США, Канади, Австралії тощо ;

     - релігійна правова сім’я (мусульманське, індуське, буддійське, юдейське, християнське право тощо, в яких основними джерелами права виступають відповідні священні книги: Коран, Веди, Трипітака (уклад буддійських священних текстів «три корзини»), Талмуд, Біблія та інші);

     - правові сім’ї країн Далекого Сходу;

     - правові сім’ї країн Африки тощо.

     Правова система- це сукупність саме системи права держави та  чинників історичного, економічного, політичного, соціального та культурного характеру, які вплинули на її виникнення (самостійно ознайомитись з пам’ятками Стародавнього світу Законами Хаммурапі, царя Вавилона (18 ст. до н.е.) та з пам’яткою права Стародавньої Індії Законами Ману (2 ст. до н.е.-2 ст. н.е.) за посиланнями у домашньому завданні).

    Система права- це внутрішньо узгоджена сукупність всіх чинних правових норм, які об’єднані в інститути та галузі права.

     Саме всі галузі права і утворюють систему права держави.

     Галузь права - сукупність правових норм, як самостійна частина права, які регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин своїм особливим методом (метод правового регулювання).

     Метод правового регулювання- спосіб впливу права на суспільні відносини, який дає можливість вибору поведінки їх учасниками (диспозитивний) або чітко визначає межі цієї поведінки (імперативний або субординаційний, ієрархічний).

     Підставою поділу права на різні галузі є предмет правового регулювання - якісно однорідна сфера суспільних відносин, що регулюється нормами окремої галузі права.

     Класифікація галузей права:

     1. Основні галузі:

     а.  фундаментальні (базові): конституційне право; адміністративне право; кримінальне право; цивільне право;

     б.  спеціальні галузі (похідні від базових): трудове право; сімейне право; земельне право; фінансове право тощо;

     в.  процесуальні галузі: кримінально-процесуальне право; цивільно-процесуальне право тощо;

     2.    Комплексні галузі: страхове, банківське, податкове, морське, екологічне тощо

     Залежно від предмету і методу правового регулювання за стародавнім римським звичаєм всі галузі права поділяються на галузі публічного та приватного права.

     Публічне право (право держави) - сукупність галузей права, норми яких  регулюють відносини між органами держави та між державою і суспільством за допомогою імперативного методу правового регулювання (держава, її органи, посадові особи є обов’язковими учасниками згаданих відносин) (наприклад, конституційне, фінансове, кримінальне, адміністративне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право тощо).

     Приватне право (право особи) - сукупність галузей права, норми яких регулюють відносини, як правило, між приватними фізичними та приватними юридичними особами за допомогою диспозитивного методу правового регулювання (наприклад, цивільне, сімейне, трудове, житлове, господарське, земельне право тощо).

     Інститут права- сукупність правових норм в межах окремої галузі права, які регулюють певну сторону якісно однорідної сфери суспільних відносин у межах певного їх виду.

     Міжгалузеві інститути- це сукупність правових норм кількох різних галузей права, які регулюють подібні суспільні відносини (інститути власності, громадянства тощо).

     Правова норма (первинний елемент системи права) - це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що встановлюється та забезпечується державою і закріплене в її конкретному правовому акті.

     Види правових норм:

     1. Залежно від характеру правовідносин: норми матеріального права; норми процесуального права;

     2. За юридичною силою: норми законів; норми підзаконних нормативно-правових актів;

     3. За галузевим принципом: конституційні; адміністративні; кримінальні; сімейні тощо;

     4. Залежно від суб’єкта прийняття: парламенту; глави держави; уряду; міністерства тощо;

     5. За часом дії: постійні; тимчасові;

     6. Залежно від змісту функцій (лат. functio — виконання, звершення, напрямок діяльності): охоронні; спеціалізовані (дефініції, принципи); регулятивні (зобов’язуючі- міра обов’язкової поведінки, забороняючі- міра табуйованої поведінки, уповноважуючі- міра умандатованої поведінки, та дозволяючі- міра належної поведінки. Ці норми можна об’єднати абревіатурою  (лат. abbrevio — «скорочую») ЗЗУД) та інші.

4. Структура правової норми (гіпотеза, диспозиція, санкція)

    Правова норма є системним утворенням і має свою внутрішню будову (структуру) або теоретичну конструкцію, елементами якої є гіпотеза, санкція та диспозиція.

     Гіпотеза (грец. ὑπόθεσις- припущення)- це ті умови, в яких діє конкретне правило і за наявності яких воно має виконуватись. Такими умовами можуть бути час, місце, певні обставини тощо (ст. 338 Кримінального кодексу України «Наруга над державними символами»- санкції цієї статті застосовуються тільки за умови (гіпотези) здійснення такої наруги публічно, тобто в присутності інших осіб).

     Санкція- це примусові заходи у формі стягнень або покарань або інші несприятливі наслідки особистого, майнового чи громадського характеру, тобто певні обмеження в правах і свободах, які держава може застосувати до правопорушника за порушення конкретної правової норми (наприклад, санкції статей особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення або Кримінального кодексу України).

     Диспозиція (лат. dispositio – розподіл)- це центральний елемент правової норми, саме правило поведінки, тобто права та обов’язки учасників правовідносин, вказівка на те, якою має бути поведінка суб’єктів за наявності умов, передбачених гіпотезою, якщо вона є.

     Диспозиція, як саме правило поведінки, завжди присутня в структурі правової норми, на відміну від гіпотези та санкції (наприклад в Конституції України фактично немає гіпотез і санкцій, тому що більшість норм Основного Закону є нормами принципами, на підставі яких приймається всі інші правові правила нашого життя в державі і суспільстві).

     Логічну схему структури правової норми можна висловити так: «якщо..., то..., а інакше...» Наприклад, якщо введено комендантську годину (гіпотеза), то без спеціальної перепустки забороняється у нічний час (з 22.00 до 05.00) з’являтися на вулицях (диспозиція), а інакше юридична відповідальність адміністративна або кримінальна (санкція).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: уважно ознайомтеся зі змістом конспекту та рекомендованим для вивчення матеріалом за підручником О.Д. Наровлянського «Основи правознавства», 9 клас, §3,4, стор.23-35- https://lib.imzo.gov.ua/yelektronn-vers-pdruchnikv/9-klas/15-osnovi-pravoznavstva-9-klas/osnovi-pravoznavstva-pdruchnik-dlya-9-klasu-zagalnoosvtnkh-navchalnikh-zakladv--narovlyanskiy-o-d-/ ; чинне законодавство України на час проведення уроку. Звертаю увагу на дефініції, тобто визначення тих чи інших понять, які є найпоширенішими.

     Ознайомитись з пам’яткою Стародавнього світу Законами Хаммурапі, царя Вавилона (18 ст. до н.е.):

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B8_%D0%A5%D0%B0%D0%BC%D0%BC%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BF%D1%96#:~:text=%D0%97%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%A5%D0%B0%D0%BC%D0%BC%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BF%D1%96%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81,%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BC%20%D0%B2%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%8F%20%D0%A5%D0%B0%D0%BC%D0%BC%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BF%D1%96.

http://ibib.ltd.ua/zakonyi-vavilonskogo-tsarya.html

Ознайомитись з пам’яткою права Стародавньої Індії Законами Ману (2 ст. до н.е.-2ст. н.е.):

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%83-%D0%A1%D0%BC%D1%80%D1%96%D1%82%D1%96#:~:text=%E0%A4%AE%E0%A4%BE%E0%A4%A8%E0%A4%B5%E0%A4%A7%E0%A4%B0%E0%A5%8D%E0%A4%AE%E0%A4%B6%E0%A4%BE%E0%A4%B8%E0%A5%8D%E0%A4%A4%E0%A5%8D%E0%A4%B0)%20%D1%96%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%E2%80%94%20%D0%BF%D0%B0%D0%BC,%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B2%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D1%83%20%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D1%83%20%D0%A1%D0%BC%D1%80%D1%96%D1%82%D1%96.

https://shron1.chtyvo.org.ua/Davnioindiiska_kultura/Zakony_Manu.pdf?PHPSESSID=tvk10s501o0mp07dloa0o91gb2

Автор матеріалу- вчитель правознавства Одеського юридичного ліцею Одеської міської ради Коритнюк Я.О.