Доброго дня, дорогі мої друзі-шестикласники! Рада вітати вас на своєму дистанційному уроці! Через захворювання сьогодні ми замість навчання за партами у школі, маємо залишитися вдома. Попрацюємо разом? Але спочатку надішліть смайлик із сердечком своєму товаришеві у групі. Посміхніться скоріше, і сьогодні цілий день буде веселішим!
Ну що, у всіх гарний настрій? Це чудово, коли день розпочинається із гарного настрою. Діти, я знаю, що ви дуже любите подорожувати, тому сьогодні пропоную вам здійснити подорож казкою країною української діаспорної письменниці, поетеси та художниці Емми Андієвської. Ця країна незвичайна, особлива, тому що створена фантазією творчої особистості, митця слова. Казковий край дуже схожий на реальний світ, у якому ми живемо. Він так само великий і непростий, у ньому завжди точиться боротьба між добром та злом, між справедливістю та несправедливістю.
Для того, щоб наша подорож була наповнена лише позитивними емоціями, дарую вам частинку свого серце і бажаю терпіння та плідної праці. Щоб потрапити до казкової країни, нам потрібно разом проговорити чарівні слова: Казки нас розважають і навчають,Завжди корисними бувають. Сподіваюся, що і цей урок буде вам корисними. Придивіться уважно і помітите відомих вам героїв Емминих казок, у яких підіймаються питання моралі: дружба, воля, шкідливість пихатості, важливість віри людини у себе, осудження егоїзму.
А сьогодні ми разом опрацюємо ще один її твір - «Казку про двох пальців». Переглянувши презентацію, ви зможете пояснювати фантастичні елементи; побачити її прихований повчальний зміст; визначати головну думку твору; висловлювати у повідомленні, яке напишете мені у групі, власну думку про морально-етичні цінності, що допомагають бачити й розуміти красу світу.
«Казка про двох пальців» - це абсолютно фантастична історія, просто казка — трохи весела, трохи іронічна, трохи сумна. Але стільки в ній прихованої мудрості! І про те, що кожному із нас потрібен друг. І про те, що інколи близькі люди бувають такими далекими по духу, тому сваряться між собою, не розуміючи, що дружба та єдність - сила здатна подолати всі життєві труднощі.
Вона була і залишається українською письменницею, підкреслюючи: «Я свою Україну ношу, як слимак свою хатку, я в ній живу - інакше би я пішла в іншу культуру, як багато хто з-поміж дуже талановитих людей». Кожен із вас учора отримав від мене випереджаюче завдання такого змісту: «Прочитайте захоплюючу казку Емми Андієвської і не пошкодуєте! «Казка про двох пальців» розкаже вам фантастичну історію про двох братів-пальців, які ніяк не могли знайти собі гідне місце на руці та вирішити, хто із них найкращий. Тож поки рука заснула, вони втекли на пошуки пригод. На деякий час доля розділила братів, і вони одразу відчули себе дорослішими. Та саме під час розлуки брати зрозуміли, наскільки краще їм було разом та як не вистачає один одного». Надіюся, що ви вже прочитали цю повчальну казку.
Це була молода і сильна Рука із семи пальців, у якій дітей виховували в любові та доброті. От тільки двом найменшим дітям Рука у всьому потурала, пестила, задовольняючи всі дитячі капризи, гадаючи, мовляв, час їх сам навчить й уговтає, нехай собі ростуть на волі й без примусу. Саме ця велика материнська любов виявилася сліпою, тому й скалічила наймолодших дітей. Ще із першого року життя потрібно було їх привчати слухати дорослих і завжди виконувати прохання батьків. Пізнання світу у дитини повинно починатися з добра. Тільки за цієї умови із дитини виросте людина – «добротворець».
Зупинимося на перепочинок і поговоримо про стихійні сміттєзвалища, які є одними із основних джерел забруднення навколишнього середовища. Такі смітники є у лісах, полях, балках, за селом: тонни сміття викидаються і на узбіччя доріг. Окрім неестетичності, ці гори сміття забруднюють довкілля та негативно впливають на людське здоров’я.
Чи не здається вам дивним те, що автор ставить поряд місто і країну, які відділені не однією тисячею кілометрів. Що може їх об’єднувати?Продукти гниття і розпаду потрапляють у ґрунт та воду. Температура гниття подекуди настільки висока, що часто легко призводить до займання та викидів у повітря шкідливих речовин. Крім того, несанкціоновані звалища сміття є середовищем для розмноження комах та гризунів, які є збудниками та переносниками різних інфекційних захворювань. До речі, викидання сміття у місцях, спеціально не пристосованих для цієї мети тягне за собою відповідальність, встановлену законом ( ст. 42 ЗУ «Про відходи»).
Продовжуємо мандрівку Пройшовши порізно велику відстань татак нічого і не дізнавшись, брати вирішили удвох шукати собі слави, а Руці чести в цьому королівстві. На вході до королівства стояли вартові й бавилися в присмерку білими мишами, аби не поснути від нудьги. Саме вони і повели пальців до королівського палацу, де жила її величність Гасова Лампа.
Наша батьківщина Рука так далеко звідси, що навряд чи вістка про неї дійшла сюди. Однак ми примандрували до вас, Ваша Сонешна Величносте,— відказали пальці, стаючи на одне коліно,— щоб ви нас розсудили, хто з нас найкращий, бо ми не дійшли згоди між старшими братами і тому пішли в світ.
Вороги були дуже підступними, тому що були невидимими і завжди з’являлися там, де їх не вгледиш, а коли вгледиш, то вже запізно, і з ними неможливо боротися. Вони позбавили найвідважніших лицарів королівства, і кожен новий рубака тішив серце її Величності. Пальці повинні були служити їй вірно, а як за винагороду, вона розсудить, хто із них на що здатний. Із того часу її королівство стало їм за батьківщину, однак пальці повинні ніколи не забувайте, що сонце – її Величність!
Не розуміючи всієї небезпеки для себе, лицарі королеви Лампи погодилися приборкати її невидимих ворогів — лицарів Вогненної Свічки. Коли невидимі вороги на них напали, пальці просто не зауважили цього, так їх трусив довго стримуваний регіт. Саме в цей час вони уявляли, як розповідатимуть про свої пригоди братам, тому аж качалися по землі.
Робота із текстом* Перечитайте уважно уривок казки від слів: «А що дужче невидимі вояки наскакували з невидимими мечами на пальців…» кінчаючи словами: «…назавжди поглинуло небуття».* Дайте відповідь на запитання: чому пальці вийшли переможцями без жодного зусилля?* Що повчального містить вислів: «лють сліпить»?
Експозиція: «Сталося це тоді, коли ще рука мала сім пальців, на небі оберталося сім планет, а кожній людині дано було сім доль». Зав’язка: «… двоє найменших пальців, дочекавшись, поки рука заснула, (…) сплигнули вниз і пішли в світ…»Кульмінація: «…їм остаточно перехотілося знати, хто з них найкращий, оскільки їхня сила, заки вони сміялися, зросла настільки, що не було вже з ким їм мірятися». Розв’язка: «Від того часу всі пальці помирилися між собою і зажили в злагоді з братами на самому краєчку руки».
Основна проблема, порушена у «Казці про двох пальців», - це проблема дружби та єдності, сила яких здатна подолати всі життєві труднощі. Також у творі розкривається могутність гумору та щирого сміху, що дає змогу протистояти будь-якому ворогові. Автор торкається проблеми родини, стосунків дітей у ній, суперництва між ними, що веде до ослаблення кожного із членів родини окремо та родини як єдності загалом, та засуджує розбрат та розлад у сімейних стосунках. Метафорично історія двох братів-пальців відображає ідею й державної, національної єдності, перегукується з історичним минулим Київської Русі часів суперечок між князями.
Казка у легкій та жартівливій формі підіймає вкрай важливі та серйозні питання. На прикладі братів-пальців авторка показує, яким важливим є взаєморозуміння та єдність у родині й країні, яку силу й могутність має щирий та добрий сміх. Родина любить кожного зі своїх «пальців», і для кожного із них є місце. А взаємодопомога й підтримка допомагають подолати будь-які перешкоди.
Емма Андієвська зуміла у дохідливій формі показати вам, маленьким читачам, долю, яка зводила і розводила братів-пальців. Проте питання «хто кращий?» залишалося. Лише пройшовши всі випробування та перемігши могутніх ворогів, пальці знайшли відповідь. Вони зрозуміли, що їхній дружній сміх та братерська любов здатні подолати будь-які перешкоди. Коли брати-пальці разом, то ніщо не зможе зламати їхню силу. Відтоді пальці, нехай і невидимі, живуть на руці у злагоді.
Тож, діти, казка – давній і мудрий порадник. Це вона відкриває двері у чарівну, неповторну країну, де добро бореться зі злом, де правда перемагає неправду, де існує чесність і справедливість. – Ось і все. Казки усі колись кінчаються, герої казок вже прощаються. Наша мандрівка добігла кінця. Переконана, що ви - просто молодці, а подорож казковою країною стала для вас корисною. Тож нехай казки залишаться із вами на довгі роки. Вірте в казку, і вона завжди житиме поруч із вами.