Урок позакласного читання "Безмежний світ поезії Ліни Костенко" 7 клас

                        Українська література. 7 клас.

Тема. Урок позакласного читання.

«Безмежний світ поезії Ліни Костенко».

Мета: допомогти учням зрозуміти особистість поетеси, осягнути особливості її творчої манери, дослідити проблематику лірики Ліни Костенко; удосконалювати вміння працювати в групах, навчати учнів з'ясовувати світоглядні позиції автора за його творчістю; розвивати образне мислення і творчі здібності, навички дослідницької роботи; виховувати повагу, любов до особистості митця; плекати почуття патріотизму, національної гідності; формувати громадянську свідомість, високу духовність.

Тип уроку: урок - диспут.(Телешоу)

Міжпредметні зв’язки: література, живопис, музика.

Обладнання: проектор, ноутбук, картки червоного та зеленого кольору, клас прикрашений як студія.

                 Хід уроку

І. Організація початку уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. «Мозковий штурм»

         - Хто такі шістдесятники?

  - Кого з шістдесятників ви знаєте? ( Очікувані відповіді: Найбільш відомими були: поети Дмитро Павличко, Василь Симоненко, Іван Драч, Василь Стус, Борис Олійник; прозаїки Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Володимир Дрозд, Валерій Шевчук; перекладачі Григорій Кочур, Анатоль Перепадя; літературні критики Іван Світличний, Іван Дзюба, Євген Сверстюк).

   - Чи відноситься до них Ліна Костенко? (Очікувані відповіді: Так)

- Які теми висвітлювались «шістдесятниками»? (Очікувані відповіді: «Шістдесятники» висвітлювали у своїх творах питання правди та історичної пам’яті, голодомору та сталінських репресій, щиру любов до України, віру в непоборну силу її народу).

ІІІ. Мотивація та тема уроку

Учитель:

- На сьогоднішньому уроці ми  продовжимо вивчати творчість  легендарної  жінки Ліни Костенко. Вона дійсно окраса сучасної української  літератури. Кожен з нас має пишатися тим, що є сучасником такого поетичного генія. Ми більш детально познайомимося з її творчістю, зачитаємо та проаналізуємо її твори.

У кінці уроку ми спробуємо дати відповідь на запитання :

- У чому вбачає сенс свого життя поетеса?

О, як мені жилось і як мені страждалось!
І як мені навіки взнаки воно далось!
А що таке життя? Чи те, що переждалось?
Чи все-таки життя – це те, що відбулось?

 ІV. Робота над матеріалом уроку

Учитель: Дома готували відповіді на запитання : Чи повинен поет оспівувати красу людського життя, чи правду, якою б вона не була?

Сьогодні ми уявимо себе учасниками телешоу

Об’єднайтесь у творчі групи:  І група – ті,   хто ЗА  красу поезії ( «Романтики»)

                                                      ІІ група -  ті, хто ЗА правду життя. ( «Реалісти»)

Є такі, які не визначилися. Ви посядете  гостьову трибуну.

Дома всі добирали аргументи, які доводять правоту вашої думки. Об’єднайте ваш матеріал та підготуйте свої доводи.

 Поки творчі групи працюють, з учасниками гостьової трибуни проведемо невеличке бліц - опитування. Я ставлю запитання, а ви пишете «так», або «ні».

2. Літературний диктант пишуть  на окремих аркушах, щоб потім оцінити роботу учнів.

1. Ліна Костенко народилася 19 березня 1930року? (Так)
2. Вона народилась на Тернопільщині? (Ні, на Київщині)
3. Їй було 8 років, коли почалася війна? (Ні, 11)
4. Свої перші вірші вона написала в 14 років? (Так)
5. А перші надруковані вірші з’явилися, коли їй було 16 років? (Так)
6. Ліна Костенко лауреат Державної премії України імені Т.Г.Шевченка?  (Так)
7. Вона народилася в сім’ї вчителів? (Так)
8. Поетеса не друкувала свої вірші чотирнадцять років? (Ні, 16)
9. Вона не друкувала свої твори, бо не було наснаги? (Ні, забороняла влада).
10. Один з її віршів має назву «Чайка на морі»? (Ні,  «Чайка на крижині»).
11. Ліна Костенко нині є професором Києво - Могилянської академії? (Так).
12. Серед творів поетеси є романи? (Так).

3. Робота в парах

Взаємоперевірка робіт. Обмінялися в парах та перевірили роботи, звіряючи з відповідями на екрані.

ІІ. Робота над матеріалом уроку.

4 . Теле – шоу

Ми повертаємося в нашу студію.  Пригадайте правила,яких повинен дотримуватись кожний учасник.

Пам’ятка учасника диспуту

 1. Виступай тоді, коли маєш, що сказати.

 2. Говори, що думаєш; думай, що говориш.

 3. Чітко й лаконічно висловлюй власну думку.

 4. Поважай опонента, не перекручуй його думок і слів.

 5. Май мужність визнати свою поразку в словесному двобої, якщо доведена хибність твого твердження.

 6. Аргументуй свою думку точними фактами й цитатами з твору.

 7. Пам’ятай, що наш диспут — літературний, намагайся осягнути позицію автора.

2. Завдання до класу перед презентацією.

Гості слухають виступ творчих груп і протягом виступу підіймають зелену картку, якщо погоджуються з думкою, або червону, якщо – ні. Одна група презентує свою роботу, усі інші придумують питання за темою до тих, хто виступає.

3. Презентація робіт.

І група лірики.

Ми живемо у важкий час. Перед людством стоять глобальні питання збереження цілої планети. Увесь час сучасній людині треба вирішувати якісь серйозні питання. От і хочеться взяти книжку і почитати те, що несе в собі радість та красу. Для цього й існує лірика.

Ми почнемо  свій виступ із визначення лірики як літературного жанру. ( слайд 2)

• Якщо ви зазирнете в словник, то прочитаєте таке:

Лірика – термін, який  походить від грецького lyra — музичний інструмент, під акомпанемент якого античні поети виконували свої вірші. Ті твори, які виконувалися у супроводі ліри, називали ліричними. В основі лірики — думки і переживання ліричного героя. Ліричного героя не можна ототожнювати з автором, хоча він зв'язаний з автором, його духовно-біографічним досвідом, світовідчуттям, душевним настроєм.

Отже, лірика – це те, що торкає душу читача. У нашому світі, на жаль, дуже багато горя та сліз. Дуже хочеться, щоб, розгортаючи книжку, наша душа відпочивала, насолоджувалася красою слова. Лірична поезія близька до музики, музика , як і лірика , виражає внутрішній світ людини.

Прикладом такої «красивої » літератури є пейзажна лірика Ліни Костенко.

Пейзажна лірика (фр. paysage, від pays — місцевість, краєвид) — умовна назва ліричного жанру, в якому зображено художні переживання природи, олюдненої та одухотвореної. 

Природа для Ліни Костенко така ж одухотворена, як людська душа. Рідкість із зеленим світом – це спорідненість з духовним космосом нашої планети, гостре відчуття неподільності всього живого. У вірші "Послухаю цей дощ" про це сказано дуже чуйно і водночас відверто:

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
То, може, це і є моя найвища сутність

  У пейзажній ліриці Ліни Костенко часто зустрічаємо слово «люблю». Природа, ніби відчуваючи настрій людини, приймає її болі и страждання, наснажує світлою радістю и тихим умиротво­ренням, дарує відчуття скороминущості суєтного людського життя й вічності навколишнього світу, і поетеса відповідає  любов’ ю та вдячністю:

Мене ізмалку люблять всі дерева,

І розуміє бузиновий Пан,

чому верба, від крапель кришталева,

мені сказала: «Здрастуй!» — крізь туман.

Чому ліси чекають мене знову,

на щит піднявши сонце і зорю.

— Я їх люблю. Я знаю їхню. мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

• Поетеса визнає себе часточкою природи. Вона розмовляє з нею, дякує за красу, за змогу жити та користуватися всіма подарунками матінки – природи.

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло одзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

- Коли читаєш цю поезію, в уяві постають чудові українські краєвиди, чується її різноголосся.

- Красу справжніх почуттів передає інтимна лірика Ліни Костенко.

Інтимна лірика  (франц. іntіmе, від іntіmus — найглибший, потаємний) — умовна назва ліричного твору, в якому провідним є мотив любовної пристрасті і розкривається широкий діапазон душевних переживань, втаємничення заповітної істини, пов’язаної з історією кохання. 

Коли я буду навіть сивою, і життя моє піде мрякою,

 а для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою.

 А для когось лихою, впертою, ще для когось відьмою, коброю.

 А між іншим, якщо відверто, то була я дурною і доброю.

Безборонною, несинхронною ні з теоріями, ні з практиками.

 і боліла в мене іронія всіма ліктиками й галактиками.

І не знало міщанське кодло, коли я захлиналась лихом,

 що душа між люди виходила забинтована білим сміхом.

І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі

 хоч би той магазинний мінімум:

 — Люди, будьте взаємно ввічливі!

— і якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами:

— Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!

 Цими словами ми завершуємо виступ.

4. Слово вчителя

Учитель :

 -Ми зрозуміли думку романтиків. Де в чому ви погоджувалися з виступаючими. Я бачила це за вашим голосуванням зеленими картками, але частіше піднімались картки червоного кольору. Ваші питання учасникам першої групи.

-як ви думаєте, про яку красу  говорить Ліна Костенко словами: «Люди, будьте взаємно красивими!»

- Чи погоджуєтесь ви з думкою, що майже в кожному вірші авторки наявні філософські питання?

           Наступна думка про те, яким же є призначення поета в суспільстві.

-За якими критеріями визначається роль митця у суспільстві – за його багатством, одягом, поведінкою, громадянською позицією, талантом?
 

5. Презентація

ІІ группа

Ми не погоджуємось з попередніми ораторами, бо призначення поета в житті людей більш серйозне,ніж просто оспівування краси.

• Як говорила  Леся  Українка: «Мета митця — служити народові. Поет завжди мусить прислухатися до потреб суспільства і писати такі пісні, яких вимагає час: мирний час — ліричні, воєнний — такі, що підіймають людський дух і стають гаслом у боротьбі з ворогом.»

Більшість творів авторки відносяться до філософської лірики.

 Філософська поезія — твори, які у своєму змісті передають прагнення людського розуму в художній  формі висвітлити важливі питання сенсу життя.

 У Ліни Костенко нема плакатних патріотич­них віршів, нема гасел, не часто вживається навіть слово "Україна". І в той же час у підтексті майже кожна поезія цієї авторки є високодуховною і патріотичною.
Як для Тараса Шевченка й Лесі Українки, для Ліни Костенко надзвичайно важливою і актуальною стає проблема служіння митця народові. Афористичні рядки багатьох віршів підкреслюють, що поет зобов'язаний бути свідомим не тільки щодо свого призначення, а й своєї страдницької долі й навіть невдячності суспільства, в якому живе, сучасників, для яких сусідство з генієм дуже клопітне й не особливо для них бажане, бо небезпечне через протистояння співця владі. Поетеса весь час говорить про те, що кожна людина, а особливо поет, повинна залишити після себе добрий слід нащадкам. Треба поспішати робити добро, бо все минеться і виправити вже нічого не можна.

* * *
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
Щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
І як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
Не бійся смутнів, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

– Слово "коректура" означає "правка". Поетеса підкреслює, що людське життя пишеться без чернетки, що у минулому вже неможливо щось змінити.

-Для чого приходить людина в цей світ? Що вона бере з нього і що залишає по собі? Чи головне багатство, що  накопичене роками, чи щось інше? Від чого людина стає щасливою, що робить її крилатою? Хіба не ці питання є головними? Так із чого ваші крила?

Крила

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.

У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Учасники першої групи говорили про те, що авторка оспівує природу. Це дійсно так, але віршами Ліна Костенко показує не тільки красу рідного краю, а й свою безмежну любов до рідної землі, до України.

Про Україну

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Зброя поета – це слово. Словом підіймають солдатів у бій, словом заколисує мати свою дитину. Словом можна вилікувати , або вбити.

Мовна проблема гостро стоїть у нашій країні. Не можуть  поети  бути осторонь таких питань, бо до них дослухаються, з ними рахуються, на них рівняються.

Про мову

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Знову плаче наша земля від ран,знову ворог постукав у наші ворота. То хіба не заплаче душа поета, а свої страждання та думки автор переносить у свої твори.

Тут обелісків ціла рота

Тут обелісків ціла рота.
Стрижі над кручею стрижуть.
Високі цвинтарні ворота
високу тишу стережуть.

Звання, і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
а не проживши й півжиття!

Хтось, може, винен перед ними.
Хтось, може, щось колись забув.
Хтось, може, зорями сумними
у снах юнацьких не побув.

Хтось, може, має яку звістку,
які несказані слова…
Тут на одному обеліску
є навіть пошта польова.

вірші патріотичної тематики належать до громадянської лірики.

 Громадянська лірика сповнена патріотичної символіки. Вирізняється схильністю до загострення конфлікту, до лірико-психологічної тональності, відзначаються побутові реалістичні вірші. У творах громадянської лірики митець порушує важливі суспільні питання.

Отже, поезія Ліни Костенко - дуже багатогранна. Авторка продовжує жити повним життям, радіти разом із своїм народом, страждати разом з ним. Це її громадянський обов’язок та громадянська позиція. І лірика називається громадянською.

Учитель : -Ми вислухали  думку реалістів. Ваші питання учасникам другої групи.

- Який із зачитаних вами віршів вам хотілося б вивчити напам’ ять і чому?

- Чому,на вашу думку слова стають страшними, коли мовчать?

Слово вчителя

-Ми прослухали виступи команд. Я думаю, що кожен звернув увагу на те, що в поезіях Ліни Костенко присутня і краса, і філософія, і її громадянська позиція.

Комусь – щоб хліба скибка.
Комусь – щоб тільки лаври.
Одна душа – як скрипка,
а друга – як літавра.

А тут не все так чітко.
То крила, то вериги.
Від Баха – до чечітки.
Від “чижика” – до Ґріґа.

Від ніжного ноктюрна –
до громових симфоній.
Від буйного обурення –
до сміху саксофонів.

Всі голоси природи,
всі види й різновиди,
від голосу народу –
до писку індивіда.

Все в душу входить вперто.
Ввійшло – навік зосталось.
Оце такі концерти.
Аж серце надірвалось.

ІІІ. Практична робота

Твір – есе на тему : «Чим уразила мене поезія Ліни Костенко?»

ІV. Рефлексія.

1. «Асоціативний кущ»

Висловіть  свої асоціації, пов'язані з ім'ям Ліни Костенко.

(Орієнтовні відповіді учнів:Всесвітньо відома письменниця, її твори люблять дорослі й діти; Душа і совість нації. Голос українського народу. Гордість України.Берегиня українського слова і нашої духовності. Жінка-борець, взірець громадянської мужності.

2. За формулою, дайте відповідь на питання:

Мені найбільше сподобався виступ ….. творчої групи.

ПОПС-формула :   П – позиція, О – обгрунтування, П – приклад, С – судження.   Кожна з цих позицій – це відповідне речення:

 “мені найбільше сподобався …”, “Тому що…”, “Я можу довести це на прикладі…”, “Виходячи з цього, я роблю висновок про те, що…”.

3. На початку уроку ми поставили запитання :

 - У чому вбачає сенс свого життя поетеса?

(Очікувані відповіді: Показати  високу місію людини на землі - це біль, тривога за завтрашній день планети.)

V. Домашнє завдання.

Підготувати виразне читання вірша.

Використана література
1. Брюховецький В. Ліна Костенко: нарис творчості. – К.: Дніпро, 1990. – 262 с. (Літературний портрет)
2. Ковальчук О. Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста // УМЛШ. – 2000. - №3 с. 33-35
3. Панченко В. Самотність на верхів’ях // Дивослово. – 2005. - №3 с. 54-59
4. Панькова Н. «Поезія – це свято, як любов …» // Дивослово. – 2010. - №3 с. 51-54
5. Савка М. Життя на барикадах поезії // Дивослово. – 2005. - №3 с.60-63
6. Ставицька Л. «О скільки слів, і скільки снів мені наснилось» // Дивослово. – 2000. - № 3
7. Стецюк Н. Духовний олімп України // УМЛШ. – 2000. - №3 с.37-40
8. Шелегеда Т. Земна й небесна. Такою прибуду у віках. Життєвий та творчий шлях Ліни Костенко // Профтехосвіта. – 2011. - №1 с. 56-59