Урок позакласного читання "Голодні сторінки нашої історії у романі Світлани Талан «Розколоте небо»»

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

Розробка уроку з української літератури

 

««Голодні сторінки нашої історії у романі Світлани Талан «Розколоте небо»»

Роботу виконала

Возна Світлана Анатоліївна

середня загальноосвітня школа №201

міста Києва Дніпровського району

учитель української мови та літератури,

спеціаліст ІІ категорії,

e-mail:  lana72012@gmail.com

 

 

 

 

Київ, 2017

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок позакласного читання в 11 класі

Тема: «Голодні сторінки нашої історії у романі Світлани Талан «Розколоте небо»»

Мета:

навчальна: ознайомити учнів із життєвим шляхом та  творчим доробком сучасної письменниці Світлани Талан; визначити проблематику, яку піднімає письменниця у своєму романі «Розколоте небо»; простежити як на прикладі твору Світлани Талан  втілена тема голодомору 1932-1933 рр.;

розвивальна: розвивати в учнів вміння аналізувати, критично мислити, зіставляти події та факти;

виховна: виховувати в учнів національну свідомість, патріотизм, пошану до загиблих в роки голодомору.

Тип уроку: комбінований

Форма проведення: усний журнал

Міжпредметні зв’язки: історія України, українська мова, мистецтво, фольклор

Обладнання: на застеленому вишитою скатертиною столі стоїть склянка з водою, окраєць чорного хліба, колоски пшениці та живих квітів, перев’язані чорною стрічкою, кетяги калини, виставка книг про голодомор, виставка книг С.Талан,  тлумачний словник української мови, презентація  Sway до уроку: https://sway.com/2Bk5AVFPWA0wzEaH?ref=Link,  аудіозапис хронометра.

Епіграф уроку:

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо — українці.

Н.Виноградська
 

Хід уроку

І.Організаційний момент

Підготовка учнів до початку уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Діти, перед тим, як ми почнемо працювати, перевіримо вашу готовність. У вас у кожного на парті  лежать «Картки настрою» (1 картка – зображення сонячної погоди, 2 – зображення хмарної погоди). Я  поставлю вам декілька запитань, а ви відповідно до того який  у вас настрій перед уроком і яка готовність піднімаєте 1 чи 2 картку.

• З яким настроєм ви прийшли на уроку?
• Чи готові ви отримувати нові знання?
• Чи прочитали ви роман «Розколоте небо»?
• Чи готові ви висловлювати власні думки, свої враження щодо прочитаного протягом уроку?

Добре, бачу, що до уроку ви готові, тому можемо розпочинати.

ІІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів.

• Пригадаємо нашу історію. Яка з  подій 30-40-х років ввійшла в історію України як одна з найтрагічніших для нашого народу?

(Голодомор 1932-1933 рр.)

• В яких творах мистецтва ми можемо знайти  відображення цієї події?

( У.Самчук «Марія», В.Барка «Жовтий князь», С.Талан «Розколоте небо»,  «О.Довженко «Україна в огні», кінострічка «Поводир» (2014))

• А як ви розумієте так терміни: «голодомор», «геноцид»? Звіримо за тлумачним словником української мови.

(Голодомор – штучний голод, організований у величезних масштабах злочинною владою проти населення власної країни,
Геноцид – один із найтяжчих злочинів проти людства, який органічно пов'язаний з фашизмом)

Слово вчителя

Найстрашніша смерть – це смерть від голоду. Не дай Бог навіть ворогові вмирати такою смертю. Це страшні сторінки в книзі пам’яті нашої історії, коли від того, що людям не було чого їсти( бо забирали останню картоплину і зернину), вмирали мільйони! Ми не повинні цього забувати, ми повинні про це говорити, щоб більше ніколи це не повторилося ні з нами, ні з наступними поколіннями! Адже у народі кажуть: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього!».

IV. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя

Діти, ми з вами переходимо до теми нашого уроку – ми сьогодні з вами перегорнемо не лише сторінки нашого усного журналу, а й сторінки історії, на яких чорним викарбувано: «Голод 1932-1933 рр»

Сторінки журналу:

«Історична сторінка»

«Свідчення очевидців»

«Літературна сторінка»

«Аналітична сторінка»

«Історична сторінка»

1. Це був не голод, а зумисне підготовлений голодомор. У січні на пленумі партії  Сталін заявив: «Ми безперечно досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується у нас з року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що  тільки запеклі вороги радянської влади».
2. Після такого твердження мало хто міг наважитися висловити іншу точку зору. Але становище в країні було катастрофічне. Ще в жовтні партійно верхівка прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна. Представники місцевої влади організовували в селах спеціальні бригади, які вимагали у селян негайно вивезти на станцію мішок зерна. За нездачу зерна позбавляли волі на 10 років.
3. Влітку 1932р. голодне населення, намагаючись хоч якось вижити, масово стригло ще не дозрілу пшеницю на полях. Тому  Сталін прийняв закон , відомий у народі під назвою  «Закон про 5 колосків». Людей засуджували за збір колосків на вже зораному колгоспному полі, за зріз колосків на власному полі,  за «самоправний» помел власного хліба, за розмови про те, що план хлібоздачі нереально виконати, за приховування харчів. До початку 1933р., за неповні п’ять місяців, за цим законом було засуджено майже 55 тисяч осіб, з них 2 110 – до вищої міри покарання.
4. У 1920-30-х роках газети регулярно публікували списки районів, сіл, колгоспів, підприємств чи навіть окремих осіб, які не виконували планів із заготівлі продовольства. На боржників, які потрапили на ці «чорні дошки»  накладали різноманітні штрафи і санкції, аж до прямих репресій проти цілих трудових колективів. У роки голоду потрапляння села на "чорну дошку" означало вирок його жителям.
5. Наприкінці 1933 року голод в Україні набув велетенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів, горобців, траву, кору дерев. Намагаючись врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міст і залишали в установах, лікарнях, на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней, вбивали і їли один одного, викопували мертвих і також їли.     
6. Голодомор забрав мільйони людей. Кількість жертв голодомору – від 3,5 до 5 млн чоловік, є й інші дані – 8-9 млн чоловік. Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже   25 тисяч – щодня.
7. Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Одеській областях та в Молдові, яка тоді була складом УРСР.

Слово вчителя

Олесь Гончар у передмові до книги Олександра Міщенка "Безкровна війна" писав: "... то була й справді безкровна, нерівна, людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного й цілком безвинного. Вирішено було голодом виморити його, винищити розбратом, ворожнечею, розруйнувати спільність людську фізично й духовно. Вимирали ж цілі села не будь - як, а за стратегічним диявольським розрахунком, адже треба було підірвати саме коріння нації..." . А що ж кажуть ті, що пережили ті страшні часи, ті, яким і досі у снах приходить похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю?

«Свідчення очевидців»

1. Анастасія Максимівна Кучерук, жителька с. Судачівка Чуднівського р-ну Житомирської обл.: «На світі весна, а над селом надвисла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дво­рах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий жи­віт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безко­нечна одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, а так, у простір, у світ — їсти, їсти, їсти…».
2. Петро Макарович Соловищук з села Луки Дашівського р-ну на Вінниччині: «Батько кладе на тачку моїх два брати 1 сестру, везе на цвинтар. Розгріб лопатою мамину могилу, розгор­нув рядно, поклав їх туди ж, до мами. Батько почав лопатою ки­дать землю в яму, а я собі руками. А тоді помер і батько… І так від моєї родини ніякого сліду — ні могили, ні хреста. Тільки імена».

 

Відеофрагмент "Голодомор - злочин проти людяності!"

Слово вчителя

Важко навіть через 85 років ступати  болючими стежками трагедії нашого народу. Але попри біль, ми повинні знати свою історію, не повинні втрачати національної пам’яті. 

В Біблії сказано: «Час народжуватись і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати його, час мовчати і час говорити. Настав час говорити». Хай гіркі слова  правди, що промовляють до нас зі сторінок роману Світлани Талан «Розколоте небо» схвилюють ваші юні  серця та душі і ви, думаю, подумаєте про те, як зберегти найцінніше, що дав Бог людині  – життя.

«Літературна сторінка»

1. Дослідники творчості Світлани Талан

Світлана Талан — українська письменниця. Пише романи в жанрі «реальних історій», які їй підказує життя. Усі її твори на гостросоціальну тематику. Незмінним лишається єдине: головна героїня її книжок — жінка-українка, вольова, зворушлива, ніжна, чуттєва, яка іноді помиляється, але її завжди веде за собою любов: до чоловіка, до дітей, до батьківщини.

У 2011 році її роман «Коли ти поруч» став лауреатом на конкурсі «Коронація слова-2011» та отримав нагороду від фонду Олени Пінчук Анти-СНІД «За найкращий роман на гостросоціальну тематику». За рік було продано рекордний наклад: 80 000 примірників. За версією журналу «Фокус» і рахункової палати Світлана Талан увійшла до трійки найпопулярніших письменників України. У 2012 році роман автора «Не вурдалаки» також був відзначений на Міжнародному конкурсі «Коронація слова» і в 2013 році був виданий російською та українською мовами в Клубі.

У 2013 році книжка письменниці «Без прошлого» вийшла російською мовою в Канаді. А роман «Розколоте небо» отримав спеціальну нагороду «Вибір видавця» в конкурсі «Коронація слова-2014».

За силою передачі надскладних емоцій і життєвих катастроф Світлана Талан наближається до нобелівської лауреатки Герти Мюллер. За глибиною і чіткістю зображення деталей голоду 1932-1933 років роман «Розколоте небо» – до «Марії» Уласа Самчука. За рівнем розуміння і відображення каральної системи СРСР роман близький до «Саду Гетсиманського» Івана Багряного, визнаного класика української літератури ХХ століття. Можна проводити ще багато паралелей із різними авторами, але хай там як, а творчість Світлани Талан залишається абсолютно самобутнім явищем.

2. Буктрейлер до роману "Розколоте небо"

Слово вчителя

• Які емоції у вас викликав роман після прочитання?

 

«Аналітична сторінка»

Бесіда за романом

• Чи відразу роман розпочинається трагічними подіями?

(Ні, на початку розповідається про життя сім’ї Чорножукових, їхні відносини, їхню важку працю біля землі. Першу частину ще можна назвати поетичними, хоча це й епічний жанр, але письменниця робить насільки яскраві описи: «Повнолиций              місяць              завис              у темному вечірньому небі, споглядаючи на притихле та стомлене за день село. Згори було добре видно солом’яні стріхи, які зараз скидалися на капелюшки старих та перестиглих грибів. Хатки села Підкопаївка розляглися смугами-вулицями, ніби розірвався разок намиста, його бусинки розсипалися врізнобіч, покотилися та й завмерли попід кронами розлогих дерев, серед тінястих садків, десь поміж кущами та серед буйної городини. Лише кілька хат виблискували у холодному світлі місяця залізними покрівлями, ніби хизуючись              полиском              перед скромними своїми сусідками-хатками, які нап’яли на голови солом’яні капелюшки…»)

-  З якого ж моменту С.Талан розкриває страшні події 1932-1933 рр. ?

( Змалювавши життя селян, письменниця розкриває передумови голодомору , а саме сам процес колективізації, оцього поділу на два табори людей: тих, хто забирав хліб, і тих, хто повинен віддавати, інакше буде покараний. Тому вже 2 частина роману є трагічною. Там не просто життя людей, там розпач, біль, страждання)

-А якими ж змальовує письменниця героїв свого роману? Якими характеристиками наділяє?

(Образ Марічки, яка  збожеволіла від голоду і горя,  а її донька  Сонечка  опухла  з ручкою в роті, ссала свою кров.

Образ  Ольги, сестра Варі – бідна жінка, намагаючись врятувати свого сина Василька  від голодної смерті, попрохала кобзаря Данила взяти хлопця Василька у поводирі.

Образ Уляниди, знахарки, яка напророчила, що небо розколеться навпіл, тільки ж ніхто не розумів, що це означає, зварила свого єдиного  сина Іванка і з’їла.

Один із братів Чорножукових спалить себе разом із родиною, коли будуть розкулачувати і забиратимуть останнє зерно.

Другого брата  Федора і його дружину Оксану наздоженуть кулі під час втечі.

Директор колгоспу Щербак роздасть селянам по мішечку харчів, за що потрапить на Соловки і загине там.

Син Одарки (якого вона віддала у потяг, щоб не помер з голоду) стане льотчиком, шукатиме матір, але не знайде.

 Оксанка (яку матір віддасть до дитбудинку, бо там хоч трішки годували дітей) стане лікарем і приїде працювати в Підкопаївку, але її там ніхто не впізнає;

Кобзаря Данила і багатьох кобзарів  зберуть нібито на з’їзд народних співців Радянської України, повантажать сліпців у вагони і розстріляють усіх у лісосмузі. )

- Які місця роману найбільше схвилювали? Можете зачитати ці місця в романі.

(1. Як майстерно С.Талан застосвує метод контрасту у романі.

Улянида, відлюдькувата на початку, розцвітає від щастя після народження сина: «…Дивно, як щастя може прикрашати людину. Воно ніби підсвічує ясним світлом обличчя зсередини, і воно ясніє, променіє, здається набагато гарнішим, ніж є насправді. Варя дивилася на Уляниду, яка перестала бути схожою на відлюдькувату відьму. Породілля світилася, тримаючи біля грудей маленький шматочок того щастя, яке робить жінку-матір дуже гарною. Навіть глибоко посаджені невиразні очі жінки стали кращими — у них був відблиск самого життя». А потім жінка божеволіє і варить своє щастя, свою кровиночку: «На припічку стояв чавунок, у якому ще булькав окріп. Великі бульки підстрибували вгору, піднімаючи з собою… маленькі пальчики дитячої ручки. Варя зойкнула з переляку і побачила посеред столу макітру, з якої виглядала голова немовляти. Поруч лежало подароване Варею для дитинки платтячко зі свіжими плямами крові. Варя поточилася, мало не зомліла від страху, який миттю скував її по руках і ногах. Вона, не зводячи очей з Уляниди, яка спокійно продовжувала сидіти за столом, позадкувала, прочинила їх, перечепилася через високий поріг і впала у сіни. Підхопившись, рвонула надвір, почувши позаду дикий сміх божевільної людини.

— Я ж казала, що своя плоть буде найсмачнішою! — кричала їй навздогін Улянида, дико регочучи.»

 

2. «Вони навпомацки знаходили невеличкі бурячки, що залишилися у землі. Гички на буряках вже не було, тож доводилося їх викопувати. У Варі від хвилювання серце так стугоніло у грудях, аж переляканій жінці здалося, що його чути навколо. Ставши на коліна, вона похапцем тикала у землю лопатою, діставала буряки і вкидала їх у мішок».

 

3.«Колись вкажуть, що навесні тридцять третього року щодоби помирало приблизно 25000 українців, але Варя знала, що ніколи її пам’ять не полишить спогад про маленьку Сонечку і жіночу чорну косу, яка звисала з воза смерті» )

 

• А чому, на вашу думку, Світлана Талан, саме таку назву дала своєму роману?

(Ольга Хвостова у передмові до роману зазначає: «… Непрощені, невідпущені душі досі кружляють тут, і, щоб виправити це, треба назвати поіменно усіх і молитися, молитися, молитися чистими тихими молитвами. Нам усім, усій Україні, усім миром. Молитися і просити прощення за те, що наші предки не зупинили цей жах. За те, що не змогли, не вміли чи не знали. За розколоте небо над їхніми головами— щоб воно стало єдиним над нашими…» .

Це метафоричний образ, що означає державу, яка була до тих рокових подій одна для всі, після колективізації ж  люди «розкололися» на два табори: одні важкою працею обробляли землю і збирали урожай, інші ж в них просто забирали те все, не залишаючи ні зернини…)

V. Узагальнення та систематизація

1. Рефлексія

- Діти, чи відкрили на уроці для себе щось нове?

- Що хотіла показати своїм романом Світлана Талан?

- Які висновки, аналізуючи урок, ми можемо з вами зробити?

- Які знання ви візьмете у свій життєвий багаж?

2. Складання сенкану.

Складемо сенкан, використовуючи емоції, асоціїації, знання, які були з вами впродовж нашого уроку

Слово вчителя

Мільйони людей, які загинули в 1933 році голодною смертю, не могли безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам'ятають ті, хто вижив, - їх діти та онуки. Пам'ять про загиблих зберігається в наших серцях. Попелом лежать ці мільйони у нас під ногами. Гарячим пекучим попелом. І багатьом вже не дає спокою той спопелілий біль предків.  Хай простять нам наше безпам’ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі. З давніх часів люди очищувались вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам’ятають, що не забудуть. І тягар із душі спадав. Тому й ми запалимо свічку пам’яті і пом’янемо всіх, хто загинув у страшному 1932-1933 році хвилиною мовчання.

(вчитель запалює свічку, хронометр відраховує хвилину)

VII.Оцінювання навчальної діяльності учнів.

VIII.Домашнє завдання.

На вибір учнів (за бажанням вибрати одне із запропонованих)

1. Написати лист Світлані Талан.
2. Зробити скрапбукінг до роману «Розколоте небо».

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. дод. на CD): 250 000 / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К. ; Ірпінь : Перун, 2007. — 1736 с.: іл.
2. Голод 1932-1933 років на Україні: Очима істориків, мовою документів / Під ред. Ф.М.Рудича; Упоряд. Р.Я.Пиріга. - К.: Видавництво політичної літератури України, 1990. - 605 с.
3. Талан Світлана. Розколоте небо: роман – Х.: .Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 352с
4. Інтернет-ресурс: http://www.bookclub.ua
5. Інтернет-ресурс: https://www.youtube.com