Урок позакласного читання "Любовна лірика Тютчева"

Тема: Урок позакласного читання.

           Любовна лірика Ф.Тютчева

Мета: навчальна – на прикладі життєвого і творчого шляху Ф.Тютчева ознайомити учнів із

           своєрідністю його любовної лірики, допомогти глибше усвідомити ідейно – художній

           зміст позії, трагічну забарвленість теми кохання;

           розвиваюча – розвивати навички виразного читання, аналізування ліричних творів,

           висловлювання своїх суджень про них та їх обґрунтування;

           виховна – виховувати естетичні смаки, любов і повагу до творчості Ф.Тютчева.

Обладнання: портрети Ф.Тютчева, адресатів любовної лірики поета – Амалії Лерхенфельд,

           Елеонори Петерсен, Ернестини Дьорнберг та Олени Денисьєвої, комп’ютерний запис    

           мелодій М.Леграна «Шербургські парасольки», Р.Клайдерман «До Елізи»,

           роздруковані вірші Ф.Тютчева

Тип уроку: урок-поетичний салон

Жизни блаженство в одной лишь любви…

Ф.Тютчев

Хід уроку

 І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

     І. Звучать уривки з інтимної лірики Ф.Тютчева на тлі фрагменту запису мелодії М.Леграна «Шербургські парасольки»

     2. Бесіда з учнями:

   - Що об’єднує ці вірші? (тема кохання)

   - Які почуття передані в мелодії і віршах поета? (Лірична мелодія та уривки із віршів говорять про особисті переживання людини, щирість її почуттів)

   - Хто є автором цих поезій?

     3. «Асоціативний кущ».

        - Що таке , на вашу думку, кохання?

        - Доберіть слова, які у вас асоціюються з цим словом.

        К
        О
        Х
        А
        Н
        Н
        Я

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку
       Тема: Любовна лірика Ф.Тютчева

       Очікувані результати

На цьому уроці ви зможете:

      - засвоїти своєрідність поезії Ф.Тютчева;

      - вдосконалити навички виразного читання поетичних творів;

      - розвивати усне зв’язне мовлення, творчу уяву;

      - вміти висловлювати власну думку щодо прочитаних поезій;

      - аналізувати вивчені поезії

Пояснення епіграфу уроку     

ІV. Опрацювання навчального матеріалу

1.Учитель.     Любовна лірика Ф.Тютчева… Це тема, про яку ми будемо сьогодні говорити. Тема, на мій погляд цікава, але непроста. Сьогодні ми спробуємо на якусь мить наблизитись до осягнення інтимної лірики проникливого поета –філософа.

        Життя серця у Тютчева, як стверджують біографи, була складною та драматичною. В одному з листів до дочки він зізнавався, що несе в собі жагу любові, яка порушує усяку рівновагу в житті.

       Невипадково епіграфом до уроку стали саме ці рядки: «Жизни блаженство в одной лишь любви». Коли були написані ці рядки, Ф.Тютчеву було 67 років! Це вже була людина, яка багато пережила, пізнала радість та горе. Він мав рідкий талант любити і передавати свої любовні потрясіння в прекрасні вірші. В своєму серці він побудував величний поетичний храм своєму божеству - жінці. Хто ж ці Прекрасні Дами, які породили лірику незвичайної сили та глибини. (Звернення до портретів) Перед вами портрети жінок: Амалії Лерхенфельд, Елеонори Петерсен, Ернестини Дернберг, Олени Денисьєвої.

      Яку роль в долі і творчості відіграла кожна з них, ми дізнаємося, коли подумки перенесемося в далеке для нас ХІХ століття…

       2. Учитель. Рання любовна лірика поета – це вірші, написані в період з 1823 р. по 1828 р. і присвячені Амалії Лерхенфельд. Вона була наділена унікальною красою. Нею захоплювався Гейне, який назвав її «божественною Амалією», Пушкін, Бенкендорф,

Микола І. Баварський король Людвіг І замовив портрет Амалії для галереї європейських красунь. Як же відбулася зустріч Тютчева з Амалією Лерхенфельд?

       3. Учень 1. Вони познайомилися у другій половині 1823 року, коли приписаний чиновником до дипломатичної місії в Мюнхені 20-річний Ф.Тютчев, засвоївши свої службові обов’язки, став частіше з’являтися в світі. На п'ять років молодша була за нього графиня Амалія Максиміліанівна Лерхенфельд, дочка боварського посланця в Петербурзі. І5-річна красуня швидко взяла під свій захист прекрасно вихованого, трохи сором’язливого російського дипломата. Теодор (так звали Федора Івановича) і Амалія дуже часто прогулювалися вулицями Мюнхена.

       4. Учень 2. Через рік, набравшись сміливості, Федір Іванович вирішив просить руки Амалії, Серед її прихильників був барон Олександр Крюденер, секретар посольства, товариш Тютчева. Але російський дворянин здався батькам Амалії не такою вигідною партією для їх дочки, і вони віддали перевагу баронові. Юний дипломат був приголомшений. А перше ніжне почуття Амалія та Федір Іванович пронесли через все своє життя.

       5.Учитель. Він довго не міг забути своє перше кохання, її «милій взор, невинной страсти полный». Будучи вже одруженим, більш ніж через 10 років після знайомства з нею, він написав вірш «Я помню время золотое…», присвячений Амалії.

       6. Читець «Я помню время золотое…»

       7. Аналіз поезії:

           -  Про що розповідається у цій поезії? Яке значення епітету «время золотое» на початку вірша? (Поезія дуже інтимна. В ній йдеться мова про те, як спогади минулого, викликані новою зустріччю, оживили душу поета, примусили його відчувати, переживати, любити. З цими с погадами пов'язане значення епітету «время золотое».)

           - Опишіть образ прекрасної дівчини. (Младая фея, плечи юные, с веселостью беспечной.)

           - На тлі чого відбулося романтичне побачення?

           - Природа є тлом чи протиставляється подіям вірша?

           - Як ви гадаєте, чому ці вірші лягли в основу романсу?

       8. Учень 3. Але ж доля ще двічі подарувала їм дружні побачення. В липні 1870 року Тютчев лікувався в Карлсбаді. В цей час сюди на цілющі води з'їхались представники європейської та російської знаті. Серед них була і Амалія Максиміліанівна, яка з чоловіком приїхала на лікування. Прогулянки з похилою, але все ж привабливою графінею надихнули поета на вірш «Я встретил вас…»

       9. Звучить в запису романс «Я встретил вас..» у виконанні Олега Погудіна.

     10. Учень 4. Остання їз зустріч відбулася 31 березня 1873 року, коли, біля свого ліжка уже розбитий параличем поет раптово побачив Амалію Максиміліанівну. В очах з'явилися сльози, Він мовчки на неї дивився, не промовляючи від хвилювання ні слова. Амалія Крюденер пережила поета на 15 років.

     11. Учитель. Були в житті Тютчева зустрічі і з іншими жінками, яких кохав поет. Наступна сторінка нашого уроку – це вірші, присвячені першій дружині поета Елеонорі Петерсон. До нас, на жаль, мало дійшло віршів, присвячених саме їй. Але ті, які були написані після її смерті, свідчать про те, наскільки було сильним його почуття до Єлеонори.

     12. Учень. Усі, хто знав про любов поета до Амалії, Були приємно здивовані, коли через 2 місяці, 21 лютого 1026 року, Тютчев таємно обвінчався з Єлеонорою Петерсон, уродженою графінею Ботмер (рід Ботмерів належав до найбільш старовинних аристократичних родів Баварії)), на 4 роки старшою за нього, яка нещодавно стала вдовою (була одруженою за російським дипломатом Олександром Петерсоном, який помер 1825 року), матір'ю чотирьох синів у віці від одного до семи років). Такий дивний вчинок пояснювали Тим, що Тютчев діяв необдуманно, намагаючись позбавить себе від страждань, спричинених одруженням Амалії… Можливо це було й так, але правда він зумів дуже скоро полюбити Елеонору. Вона стала для поета другом, джерелом натхнення. Про красу і жіночість Елеонори Федорівни Тютчевої свідчать її портрети. Про силу почуття до першої дружини свідчить те, що через 10 років після смерті поет присвятив їй вірші, сповнені ніжністю та сумом.

      13. Читець «Еще томлюсь тоской желаний…»

      14. Учитель. Сказати, що Елеонора любила Тютчева – нічого не сказати, вона його обожнювала. На долю сім'ї Тютчева випав тяжкий іспит – Елеонора пережила пожежу на кораблі, де була з трьома дітьми. Стрес, пережитий під час катастрофи, підірвав здоров’я Елеонори, і незабаром вона померла. Смерть дружини  уразила Тютчева. Він посивів за одну ніч.

      15. Учень. Одного разу на балу, відбулася перша зустріч поетаз другою дружиною, баронесою Ернестиною Дьорнберг. Саме в ній Тютчев знайшов, крім краси, розуму, глибоку духовну близкість. Як би не любов до цієї жінки, він, можливо, не переніс смерть попередньої дружини. Любити та страждати – саме це випало на долю Тютчева.

       Одного разу він побачив Ернестину, яка сиділа на підлозі, з очима, повними сліз. Навкруги були розкидані листи, які вони писали одне одному, Вона брала їх до рук, а потім кидала до каміну…  

      16. Читець «Она сидела на полу…»

      17. Аналіз поезії:

            - Яке почуття викликав цей вірш? (Просякнутий сумом)

            - Яка композиція цієї поезії? (Перші дві строфи – драматична дія, інші дві – покаянная речь виновника драми. Прослідковується мотив смерті в багатьох образах: «остывшей золы», «брошенной душой тела», «любви и радости убитой», «милой тени».)

            - Які дієслова передають поведінку героїні? Як вони її характеризують? (В перших двох строфах приділена увага героїні. Її поза говорить про беззахисність, страждання. Ряд дієслів підсилюють це: «сидела», «разбирала», «брала», «бросала», «глядела». Саме вони надають картині тривалості, а діям героїв протяжності в часі.)

            - За допомогою яких засобів мови передається душевний стан жінки? (Розгорнуте метафоричнее порівняння: «глядела, как души смотрят с высоты на ими брошенное тело». Це порівняння підкреслює неможливість повернення до минулого. Багатокрапка – незавершеність думки. Перехід до третьої строфи раптовий, це своєрідний емоційний сплеск.

Метафора «груда писем»: це ціле життя, це любов та радість, яких вже немає.)

            - Які мовні засоби відображають ставлення ліричного героя до листів?

(Риторичні вигуки, підсилені інверсією «жизни невозвратимо пережитой», «любви и радости убитой». Використовується анафора («о, сколько… о сколько…») Урочиста лексика: «пасть на колени», де ліричний герой, можливо, відчуває свою провину, але не в силах нічого змінити.)

     18. Учитель. Найдраматичнішим було кохання поета до Олени Олександрівни Денисьєвої. Роман Тютчева з Оленою Денисьєвою став найсильнішим у його житті  Вони зустрілися, коли їй було 24 а йому – 47… Вона була племінницею інспекторки Смольного інституту, де виховувались дві дочки поета. Тютчев забрав дівчину з інституту шляхетних дівчат і вступив з нею у цивільний шлюб. Їхній зв’язок тривав 14 років. У них народилося троє дітей.

          Стосунки Тютчева та Денисьєвої перетворилися на світський скандал. Жорстокі звинувачення випали на жінку, котра заради коханої людини знехтувала і честю, і майбутнім. Скандал розгорівся в березні 1851 року, майже перед самим випуском. Перед О.Денисьєвою закрилися двері будинків, де вона була бажаною гостею.

Інсценізація

     19. Учень. Не тільки «світ» відвернувся від Олени Олександрівни,але й рідний батько відрікся від неї. Головною трагедією було те, що Тютчев не належав їй повністю, , бо не тільки не розлучився із сім’єю, але й продовжував по-своєму любити законну дружину Ернестину Дьорнберг. Це вносило в його стосунки до обох жінок болісну роздвоєність. Поет відчував себе виним перед кожною. Чи можемо ми засуджувати поета? Я думаю, у нас немає такого права: не суди та не судимий будеш. Тютчев поза осудом. Він – вище. Гостре почуття поета перед жінками найшло відображення  у багатьох віршах «денисьєвського циклу». Весь цикл віршів, присвячених Денисьєвій, просякнутий важким почуттям провини, насичений роковими передчуттями.

     20. Читець «О, как убийственно мы любим…»

     21. Аналіз поезії:

           - Чи можна назвати цей вірш романом у віршах? (Цей віршований роман про жахливий вирок долі, про страждання та загибель душі.)

           - Який образ вперше з'являється у цій поезії? Образ натовпу, який знехтував найщирішими почуттями жінки. Почуття, пристрасть, особистість людини є залежними від суспільства.)

           - Чому кохання стає трагедією для героїв? (У Тютчева кохання стає трагедією для людей не з їх провини, а в результаті несправедливого ставлення суспільства, натовпу до закоханих.)

     22. Учитель. І щоб не казали про трагічність цього кохання, все ж були в житті цих людей щасливі хвилини, заради яких варто жити, тому що життя без кохання неможливе.

     23. Группа читців

           «Я очи знал, - о эти очи!»

           «Она сидела на полу…»

           «О как на склоне наших лет…»

           «Люблю глаза твои, мой друг…»    

     24. Учитель. Як і передбачав поет, ця любов згубила ту, «что серцу… милей…». Олена Олександрівна померла від сухот, які загострили і прискорили душевні страждання. До кінця життя Тютчев оплакував цю втрату у віршах.

            Вірш «Весь день она лежала в забытьи…» - останній із віршів «денисьєвського циклу», в якому поет з такою трагічною силою передав почуття, викликані втратою коханої. Вірш присвячений спогадам про останні години життя О.О.Денисьєвої.

     25. Читець «Весь день она лежала в забытьи…» (вірш звучить у супроводі музики)

     26. Зачитування міні-творів «Моє враження від поезії Ф.Тютчева»

V. Підсумок уроку.

     - Яка формула любові за віршами Тютчева?

       (Блаженство, життя, радість, щастя, страждання, ніжність, сльози, смуток)

        Підсумкове слово учителя. Любов, за думкою Тютчева, несе і щастя, і страждання, це доленосний двобій двох сердець. Головне, що побачив поет у жінці це – силу її почуття,  здатність на подвиг, на самопожертву, самовіддачу. Зрозуміло, можна по-різному ставитися до рокових страждань Тютчева до різних жінок. Але поет поза осудом. Виправданням для нього є любов до жінок, які його обожнювали. Треба мати неабияке почуття  внутрішньої самоповаги для того, щоб тебе кохали такі жінки.

        Звучить «Ave, Mariya»