Урок позакласного читання "Притча Франца Кафки «Залізничні пасажири»

Про матеріал

Урок позакласного читання за притчею Франца Кафки «Залізничні пасажири» спрямований на осмислення поведінки людини в умовах абсурдності та суєтності сучасного світу. Учні досліджують символіку поїзда як метафори життєвого шляху та масової пасивності, аналізують причини хаотичних дій персонажів і відсутність справжнього вибору. Під час заняття школярі розвивають уміння тлумачити художній образ, працювати з підтекстом, формулювати власну позицію й вести критичний діалог. Урок сприяє формуванню відповідальності за власні рішення та вмінню бачити приховані смисли в літературному творі.

Перегляд файлу

Тема. Урок позакласного читання. Франц Кафка притча «Залізничні пасажири».

Мета: удосконалювати комунікативні уміння, навики і мисленеву діяльність, розвивати загальнокультурну, читацьку компетентності.

Обладнання: портрет Франца Кафки; тексти розповіді «Залізничні пасажири» українською та німецькою мовами; картина Мунка «Крик» , фотографії локомотива з вагонами, тунель.

ХІД УРОКУ

Слово вчителя.

Сьогодні ще одна зустріч з цікавим австрійським письменником Францом Кафкою. Якщо пам'ятаєте його біографію, то вона досить незвичайна. Народився в Празі, мав чеське прізвище, був підданим Австро-Угорської імперії, євреєм. Рідною мовою була німецька. Він кругом почував себе чужим. Як писав один з його біографів: «Як єврей він не був своїм у християнському світі. Як індиферентний єврей - а саме таким Кафка був від самого початку - він не був своїм серед євреїв. Як людина, що розмовляє по-німецьки, він не був своїм і серед чехів. Як єврей за походженням, він, хоч і розмовляв по-німецьки, не був своїм серед німців. Як богемець, він не був цілком австрійцем. Як службовець, він не вповні належав до буржуазії. Як син бюргера - не зовсім належав до робітників».

Картина Мунка «Крик»

Сьогодні ми познайомимося з маленькою розповіддю «Залізничні пасажири». Послухайте твір в оригіналі.

2. Читання розповіді німецькою мовою. (Можна використовувати магнітофонний запис.)

3. Читання розповіді українською.

Франц Кафка «Залізничні пасажири»

Якщо глянути на нас просто, по-життєвому, ми перебуваємо у становищі пасажирів, що потрапили в аварію у довгому залізничному тунелі, причому в такому місці, де вже не видно світла його початку, а світло його кінця настільки слабке, що погляд щомиті шукає його і знову втрачає, і навіть в існуванні початку і кінця тунелю не можна бути впевненим. А навколо себе, чи то від сум'яття відчуттів, чи то від їх загострення, ми бачимо одних тільки чудовиськ, та ще, залежно від настрою і від рани, захоплюючу або утомливу гру, точно в калейдоскопі. «Що мені робити?» або «Навіщо мені це робити?» не питають в цих місцях.

4. Мотивація навчальної діяльності

- До якого порівняння може бути зведена розповідь?

- Які елементи світосприйняття найшли відображення в розповіді?

- До якого жанру належить розповідь «Залізничні пасажири»?

5. Евристична бесіда.

І. Символізм «Залізничних пасажирів»

- Яке ваше перше враження? Яку подію ви побачили?

- Як ви думаєте, про що ця розповідь? Про крах потягу в тунелі або про паніку в потягу, який потрапив в крах в тунелі?

Ви звернули увагу на те, що в розповіді всього чотири речення? Перечитайте, будь ласка, друге речення. Що ж бачать пасажири в такі хвилини?

- Вони згадують свої прожиті роки.

- Вони згадують найяскравіші роки життя.

- Вони згадують коханих, рідних, дорогих серцю людей, з якими прожили життя.

- Висловіть сказане вище одним словом. (Життя.)

- Ми пасажири цього потягу( Ваші спогади)

Люди часто стикаються з сумом про нездійснені мрії чи нереалізовані можливості, коли їхнє життя добігає кінця. Психологія каже, що роздуми про власну смертність іноді можуть надати потужний погляд на життя. Сподіваюсь, що наш урок теж стане потужними поштовхом для життя. Життя швидкоплинне, але ми всі можемо впливати на те, яке воно. Ресурс Hackspirit назвав 10 найпоширеніших речей, про які люди шкодують перед смертю, згідно з психологією.

Я пропоную вам ознайомитися з цім ресурсом. Можливо, що комусь він стане дороговказом.

1. Не жити, залишаючись вірним собі

Багато людей на смертному одрі висловлюють жаль, що їм не вистачило сміливості жити так, як вони хотіли, а натомість вони жили так, як очікували від них інші.

Це потужне нагадування для всіх нас йти своїм шляхом. Жити автентично і по-справжньому. Робити вибір на основі того, що справді відповідає нашим цінностям і прагненням, а не того, що, на нашу думку, сподобається іншим чи справить на них враження.

Переконайтеся, що це відображає те, ким ви є насправді. Живіть без маски і дозвольте сяяти своєму справжньому "я".

2. Неготовність інвестувати час у стосунки

Як люди, ми є соціальними істотами. Ми прагнемо зв'язків і стосунків. Проте в метушні життя ми часто нехтуємо тими зв'язками, які справді мають значення.

Найчастіше перед смертю люди шкодують про те, що не приділяли достатньо часу своїм стосункам. Ми настільки занурюємося в щоденну метушню, що забуваємо цінувати людей, які нас оточують.

3. Невміння відпустити своє его

З наближенням смерті багато людей шкодують, що дозволили своєму его диктувати свій вибір і дії. Вони жалкують, що жили з меншою гордістю, меншим егоцентризмом і більшим смиренням.

4. Неприйняття змін

Зміни – це константа життя. Проте багато хто з нас опирається їм, чіпляючись за звичне і комфортне.

Найчастіше перед смертю люди шкодують про те, що не прийняли зміни більш відкрито. Вони жалкують, що не скористалися більшими можливостями, не спробували щось нове і не відпустили страх перед невідомим.

Ми не можемо передбачити або контролювати все в житті, але ми можемо контролювати те, як ми реагуємо на зміни. Живімо на повну, щоб у нас не залишилося місця для жалю, коли прийде наш час.

5. Нерозуміння власних цінностей

На жаль, багато людей наприкінці життя усвідомлюють, що не жили згідно зі своїми цінностями. Замість цього вони дозволяли суспільному тиску або швидкоплинним тенденціям диктувати їм свій вибір.

6. Не турбуватися про здоров'я

Наше здоров'я – це наше багатство, але ми часто сприймаємо його як належне.

Багато людей наприкінці життєвого шляху шкодують, що не подбали про своє здоров'я, коли мали таку можливість. Вони шкодують, що не харчувалися краще, не займалися фізичними вправами більш регулярно і не справлялися зі стресом більш ефективно.

Ніколи не пізно почати піклуватися про своє здоров'я. Прості щоденні звички можуть значно покращити ваше загальне самопочуття. Почніть з невеликих змін, наприклад, включіть у свій раціон більше фруктів і овочів, щодня гуляйте на свіжому повітрі або навчіться медитувати. Ці маленькі кроки з часом призведуть до значного покращення здоров'я та самопочуття.

7. Не практикувати вдячність

Багато людей надто пізно усвідомлюють, що витрачали занадто багато часу на те, чого не мали, замість того, щоб цінувати те, що мали.

Вдячність – це потужна практика, яка може змінити наш погляд на життя. Вона допомагає нам цінувати прості радощі, визнавати доброту інших та усвідомлювати власні досягнення.

8. Страх слідувати за власними захопленнями

Життя надто коротке, щоб не прагнути того, що справді робить нас щасливими. Одна з найпоширеніших речей, про яку люди жалкують перед смертю, – це те, що вони не дозволили собі свободу слідувати за своїми пристрастями. Вони жалкують, що не витрачали менше часу на роботу чи обов'язки, а більше на те, що справді приносило їм радість.

9. Неприйняття власної недосконалості

У світі, який часто підштовхує нас до досконалості, прийняття своєї недосконалості може здатися контрінтуїтивним. Проте це ключовий аспект життя без жалю.

Багато людей наприкінці життя шкодують про енергію, яку вони змарнували, прагнучи досконалості. Вони жалкують, що не прийняли свої недоліки і не жили більш вільно.

Пам'ятаймо, що наші недосконалості роблять нас унікальними. Вони є частиною нашої історії, нашої подорожі. Прийнявши їх, ми

10. Невміння прощати і відпускати

Тримання образ і претензій може тяжко позначитися на нашому духовному стані. Коли ми наближаємося до кінця життя, цей тягар стає ще більш очевидним.

Найчастіше перед смертю люди жалкують про те, що не змогли пробачити і відпустити минулі образи. Вони жалкують, що не відпустили ці негативні емоції, щоб жити більш спокійним і радісним життям.

Перечитаємо перше речення: «Якщо глянути на нас просто, по-життєвому, ми перебуваємо у становищі пасажирів...»

- Хто такі ці пасажири? (Все людство)

- Як вони сюди потрапили? (Вони випадково опинились в цьому потягу, взявши квиток. Здається, що вони рухаються до єдиної мети, проте вони роз 'єднані, замкнені в своїй самотності.)

- Чи є в них імена, чи повідомляє нам автор про їх стать, вік?

(Це єдине безлике «ми». Деіндивідуалізовані, позбавлені особистої цінності люди або Ніхто - які зливаються в однорідну масу.)

В статусі пасажирів зафіксовано два важливих моменти:

1. Випадковість (Зібрались разом в потягу, а могли ніколи не зустрітися)

2. Тимчасовість (Зайняли місця на якийсь короткий проміжок часу).

Ефект швидкоплинності посилюється від того, що засобом пересування обрано потяг, в якому втілена ідея динамізму.

- Чи можуть люди вирватись з тунелю? Чи роблять вони спробу врятуватися? Чому? (Людство приречене на похмуре існування в тунелі і змирилося із приреченням. Вони вважають, що врятуватися неможливо, бо «…вже не видно світла його початку, а світло його кінця настільки слабке, що погляд щомиті шукає його і знову втрачає, і навіть в існуванні початку і кінця тунелю не можна бути впевненим». Аналогія з теперішніми подіями в Україніє

Всі, включно автора та читачів засудженні на існування в тунелі, всі мають рани - страждання і бачать одні й ті ж видіння. (Додаток 1. Символізм «Залізничних пасажирів»).

II. Світобачення Франца Кафки.

- Головна подія розповіді? (Катастрофа потягу)

- Що це може бути за катастрофа? Символічне значення катастрофи? (Можливо, це хвороба, якісь трагедії в житті, переживання і ...смерть, війна).

- Що видиться пасажирам? (Чудовиська на фоні темного тунелю, тобто кошмар)

- Що ще бачать пасажири? (Картинки з калейдоскопу. Калейдоскоп - дитяча іграшка. Вони бачать гру уявлення. Людське буття - калейдоскоп.)

- Що ж таке калейдоскоп? Калейдоскоп - це

1. випадковість (Скалки кольорового скла складаються в певний візерунок);

2. ненадійність (Один поштовх і візерунок розпадеться);

3. швидкоплинність (Швидка зміна картинок);

4. абсурдність (В русі скалок немає змісту, мети);

5. не цінність (Проста дитяча іграшка)

За Кафкою виходить, що людське життя схоже на пекло (небуття), а не на звичне для нас земне життя з його злетами і падіннями, зміною дня і ночі, приємними подіями та негараздами. (Додаток 2. Світобачення Кафки.)

III. Жанр

- Що уявляє собою сюжет? Чи розвинений він ? (Сюжет майже відсутній. Це алегорична розповідь про людське існування трансформована в розповідь про катастрофу потягу.)

- Чи наповнений сюжет символістичними образами, філософськими думками? (Безперечно. Твір має філософський зміст.)

- Чи можемо ми визначити час дії в розповіді? (Ні. Розповідь відірвана від будь якого соціально-історичного контексту. Хоча твір написаний в 1917 році, коли по Європі пронеслась ціла низка революцій, продовжувалась І Світова війна, і Кафка відчував, що людство заганяє себе в темний кут.)

- Що нагадує вам ця ситуація, чи актуальна сьогодні?

Словникова робота. ПРИТЧА

Порівняння з опорною схемою. (Додаток 3. Жанр твору.) За всіма ознаками ми можемо стверджувати, що ця розповідь є притчею. Проте відсутній моралістичний висновок. Перечитаємо останнє речення: «Що мені робити?» або «Навіщо мені це робити?» не питають в цих місцях».

- Чому не ставлять ці питання в таких місцях? ( за Кафкою людське життя настільки абсурдне, настільки позбавлене змісту, що будь які питання, адресовані йому безнадійні, недоречні і навіть неможливі.)

В кафкіанському запереченні самого права на питання приховується філософський, по-своєму повчальний заряд. Заклик до відмови від запитувати виглядає як ніщо інше як традиційна мораль. І так ми дійшли висновку, що розповідь «Залізничні пасажири» - притча. Хоча твір зовсім маленький за обсягом проте в ньому втілено глибокі філософські роздуми великого песиміста Кафки над долею людства. Я навіть назвала б цей твір - твором-пересторогою.

А вам я бажаю бути оптимістами, ніколи, ні за яких обставин не опускати руки, не забиватися у глухий кут, а йти до людей і люди допоможуть. На згадку про наш урок хочу подарувати вам буклети, який містять корисні поради: «Як бути оптимістом».

Життя кожного з нас розвивається сходинками. Кожний такий момент — стрибок по сходинці.

Вгору або вниз.

Буває по-різному.

А що робити, щоб таких добрих «магічних моментів» було набагато менше?

Поради тут прості і старі, як світ.

Нехай щастить!

Доповніть буклет своїм висловлюванням.

Домашнє завдання.

За Кафкою життя - потяг. А пасажири — ми. Потяг складається з вагонів. (Звернення до фотографії локомотива з вагонами). Потяг – це життя. У житті є дитинство, юність, зрілість, старість. Ось вам і вагони. Отже, життя — це локомотив з вагонами, а пасажири, тобто ми, їдемо кожен в своєму. Ми переходимо з вагону у вагон, а потяг їде. Ми маємо багаж, не купу валіз з речами, а життєвий багаж-досвід. Люди не існують на Землі, а живуть. Ми радіємо і переживаємо, злимося, співчуваємо, творимо, ламаємо, допомагаємо, зраджуємо, кохаємо. Є вагони загальні, плацкартні і купейні. А у вагонах провідники. Хто вони? Скільки філософії в такій маленькій розповіді! Недаремно говорять, що читати твори Франка Кафки і цікаво, і нелегко. Творче завдання: написати твір-роздум на одну з тем: «Потяг життя», «Наші провідники», «Тунель. Що це?».