Тема уроку: Урок позакласного читання. Василь Симоненко «Я не бував за дальніми морями».
Мета уроку:
— Доброго дня, діти! Сьогодні на уроці позакласного читання ми будемо знайомитися з творчістю видатного українського поета Василя Симоненка. Ми поговоримо про його поезію «Я не бував за дальніми морями», в якій поет виражає свою любов до рідної землі та висловлює патріотичні почуття. Сідайте зручніше, і розпочнемо!
— Уявіть, що вам пропонують вибір: подорожувати за кордоном або залишитися вдома, у рідному краї. Що б ви обрали?
Учні висловлюють свої думки
— Кожен із нас по-різному ставиться до подорожей. Але Василь Симоненко у своєму вірші «Я не бував за дальніми морями» стверджує, що для нього найбільшим скарбом є рідна земля. Сьогодні ми поговоримо, чому поет так сильно цінує рідний край і як це відображено у його поезії.
— Василь Симоненко (1935–1963) — видатний український поет-шістдесятник, який, попри коротке життя, залишив яскравий слід у літературі. Його творчість була спрямована на вираження патріотичних почуттів, любові до рідної землі та боротьби за права людини. Симоненко мав глибоке відчуття відповідальності перед Україною і народом, що відображалося в його поезіях. Багато його творів зосереджені на темі Батьківщини, рідної мови та гідності людини.
— Які ще факти з життя поета вам відомі?
Учні відповідають (можна обговорити важливі віхи життя Симоненка).
— А зараз я попрошу вас послухати цей чудовий вірш, який ми з вами сьогодні будемо аналізувати.
Учитель або підготовлений учень читає вірш виразно.
Я не бував за дальніми морями
Я не бував за дальніми морями,
Чужих доріг ніколи не топтав,
В своїм краю під буйними вітрами
Щасливим я і вільним виростав.
Мене ліси здоров'ям напували,
Моря квіток у весни чарівній,
І зорі осміхалися, й сіяли
На рідній, на своїй землі мені.
Летів, мов мрія, вечір чорнобровий,
І ранок бринув у росі рясній,
І день котився дивний, загадковий,
Як щастя мить, єдина і ясна.
Я не бував за дальніми морями,
Чужих доріг ніколи не топтав,
В своїм краю під буйними вітрами
Щасливим я і вільним виростав.
— Вірш «Я не бував за дальніми морями» описує відчуття людини, яка не подорожувала далекими країнами, але вважає свій рідний край найкращим місцем на землі. Давайте тепер спробуємо проаналізувати цей вірш.
— Яка, на вашу думку, головна тема цього твору?
Учні відповідають (любов до Батьківщини, радість від життя на рідній землі).
— Так, головна тема вірша – це любов до рідної землі. Поет підкреслює, що навіть без подорожей до далеких країв, він відчуває щастя й гармонію на рідній землі.
— У вірші ми також бачимо важливі мотиви: мотив щастя, мотив свободи і мотив природи рідного краю. Що саме дає ліричному героєві відчуття щастя і свободи?
Учні відповідають (ліси, весна, зорі, рідна земля).
— Саме рідна природа і відчуття приналежності до свого краю робить героя вільним і щасливим.
— Як ви гадаєте, які образи використовує поет для опису рідної землі?
Учні відповідають (ліси, весна, зорі, вітер).
— Симоненко використовує яскраві природні образи: ліси, квіти, зорі, ранок, вечір, день. Усі ці образи є символами краси та гармонії рідної землі, що робить її унікальною та неповторною для героя.
— Як у цьому вірші проявляється патріотизм поета?
Учні відповідають
— Симоненко висловлює свою любов до Батьківщини не через війни чи боротьбу, а через гармонію з рідною природою, через відчуття щастя від життя на своїй землі. Поет показує, що справжнє щастя – це знати свої корені й відчувати зв’язок із рідною землею.
— Який настрій ви відчули під час читання цього вірша?
Учні відповідають (радісний, світлий, спокійний).
— Дійсно, вірш має дуже світлий і гармонійний настрій. Він передає відчуття спокою та радості від життя на рідній землі, навіть без подорожей у далекі краї.
— А тепер давайте обговоримо: чи важливі для нас подорожі, щоб відчувати себе щасливими? Чи можна бути щасливим, не виїжджаючи за межі свого краю, як це описано у вірші Симоненка?
Учні висловлюють свої думки, обговорюють значення подорожей і прив’язаність до рідного краю.
— Усі ваші думки цікаві та важливі. Дійсно, кожен по-різному сприймає щастя. Для когось це подорожі та нові враження, для інших – рідна домівка та близькі люди.
— Я сподіваюся, що цей вірш вас надихнув, і ви зрозуміли, що рідна земля – це безцінний скарб, який треба цінувати й берегти.