Урок позакласного читання й розвитку зв'язного мовлення

Про матеріал

Розробка урока позакласного читання й розвитку зв'язного мовлення , на якому, працюючи в групах над українськими народними легендами "Легенда про Україну", "Козацьке випробування", "Мальва", "Батьків заповіт" і "Легенда про український рушник",учні розкриваютьдля себе й один для одного мудрість свого народу, справедливу народну мораль.

Перегляд файлу

Урок позакласного читання та розвитку зв'язного мовлення.

3 клас

Тема: Українські народні легенди.

Мета: залучити учнів до визначення духовно-моральних цінностей на основі змісту українських народних легенд;

стимулювати творчу ініціативу під час роботи в групі;

вдосконалювати мистецтво комунікативності;

1. Вступне слово:

- Усна народна творчість є неоціненною культурною спадщиною, яку залишили нам наші пращури. Передаючись з вуст у вуста, від покоління до покоління, народні твори, звичайно, змінювались. Незмінною залишалася народна мудрість,проста на перший погляд, але справедлива та розумна народна мораль.

2. Визначення своєї ролі в групі.

- Ви об'єдналися у групи і для плідної роботи визначте свою роль у групі:

Спікер, який направляє роботу в групі.

Секундант, який слідкує за часом виконання роботи.

Апонент, який готує питання для іншої групи.

Доповідачі презентують результати роботи групи.

3. Робота в групах.

Обговорення. Підготовка.

(Завдання в конверті)

1 група

Легенда про Україну

Як тільки Господь Бог створив на Землі народи, вони відразу

почали просити в нього найкращі землі для поселення. Не поспішали тільки українці. Вони були козаками, мандрували по землі, милувалися красою світу і нікому не заважали. Якось роззирнулись і побачили, що повсюдно снують люди, обживають займані місцини. Тоді пішли й вони до Господа. Побачив Сотворитель чубатих вояків і здивувався:

- А чого вам треба, хлопці? - запитав.

- Та землі-материзни хочемо, Боже.

- Буде вам земля. Ідіть і осідайте он на тому клаптику між морями, - показав пальцем униз.

- Та там уже іспанці, Боже!

- Ага, то біля них селіться.

- Не можемо, Господи, там французи, а далі німці і ще якихось людей повно.

Подивився Бог згори і переконався, що все вже роздано.

А козаки йому дуже сподобались - і не хотів Творець залишати їх без землі.

- Гаразд, - сказав Господь. - Віддам я вам он той куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. Але то незвичайний куточок - раїна. Земля там пахне медом, вода - як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. На той куточок будуть зазіхати нечестивці, тому його треба пильнувати та боронити. Якщо будете завжди такими відважними лицарями, як мені видається, то на тій землі станете господарями, а як ні - то рабами нечестивців.

- Дякуємо, Господи! Буде так, як кажеш. Благослови в дорогу!

Поблагословив їх Сотворитель і провів до райських воріт. Відтоді господарюють козаки в райській країні і захищають її від усякої нечисті. З того часу називають цей райський куточок Україною, а народ - українцями.

1 завдання. Скласти сенкан зі словом «Україна».

2 завдання. Створити влучний вислів,який передає головну ідею

легенди.

2 група

Козацьке випробування

Легенда Поділля

Як приходив хтось у Січ, то запорожці випробували міру його спритності. Накажуть йому варити куліш, розкажуть як, застережуть, щоб не сирий був і не перекипів. А самі йдуть наче косити. Парубкові ж так накажуть:

— Коли зготуєш, то виходь на могилу й клич нас. Ми почуємо та й прийдемо.

Залізуть козаки в очерет і лежать. Ото хлопець зварить куліш, виходить на могилу, починає кликати. Вони чують, та не відгукуються. Кличе він їх, кличе, а тоді в сльози.

Козаки лежать у траві, чують усе це й кажуть:

— Ні, це не наш!

Тоді повернуться в курінь, дадуть тому хлопцеві коня і грошей на дорогу й скажуть:

— Іди собі! Нам таких не треба!

А котрий хлопець вдасться спритний та кмітливий, то вийшовши на могилу, крикне, гукне разів зо два. А як не відгукнуться, то він сам іде куліш їсти. Та ще й вдарить гопака й пісні затягне.

Тоді запорожці, прихопивши коси, йдуть до куреня. А він:

— Де вас чорти носили, панове? Кликав я вас, кликав, та й захрип. Тоді, щоб не вистиг куліш, почав сам їсти!

Перезирнуться запорожці та скажуть:

— Вставай, джуро! Тепер ти рівний нам козак!

І приймають парубка до свого товариства.

1. Передати зміст легенди за допомогою пантоміми (один з учасників читає текст).

2. Сформулювати ключовий висновок на основі легенди.

3 група

Мальва

Легенда Полтавщини

Давно те діялось. Важко жилося людям на нашій славній Україні. Багато ворогів зазіхало на її багаті землі. То кримчаки налітали, то поляки, то турки. Грабували, забирали в рабство, полювали за красунями, котрих згодом продавали. Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокирою. А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні.

Порубали його вороги, накинули аркан на шию дружині і потягли за собою. Тільки доньці Мальві вдалося сховатися. Люди шанували дівчинку за те, що зналася на усякому зіллі і лікувала травами. Ту науку перейняла від матері, а батько її ще змалечку навчив вояцькому ремеслу. Не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива, горда Мальва наводила жах на ворогів. П’ять корів обіцяли тому, хто видасть її.

Якось в осінню негоду прийшла обігрітися до козака Нагнибіди. Та запроданець виказав дівчину. Порубали її на шматки та й розкидали на всі боки. І розрослося чудове зілля, яке односельці називали Мальвою. А село, де росла і жила красуня, назвали Мальвині Граблі. Добре пам’ятали люди, як вона граблями вбивала бусурманів.

Біля кожної хати ростуть мальви. Це пам’ять про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій рідний край, свій народ і віддала за нього своє життя.

1. На квітках мальви записати й назвати якості, які продемонстрували українські жінки впродовж всієї історії українського народу.

2. Вибрати влучний афоризм, який передає головну ідею легенди:

“Все гинее - слава не поляже.”

Т.Г.Шевченко

“Ми смертні.Та знайте:народ не вмира.”

Б.Олійник

“Ніяка в світі сила нас не зламає,бо нас коріння наше в землі тримає.”

Г.Дудка

4 група

Батьків завіт

Старовинна українська легенда

Вмираючи, батько сказав синові:
— Оце, сину, я вмираю. Якщо хочеш зберегти це добро, що я тобі залишаю, та ще й нове придбати, то роби в полі так, щоб нікому не казав першим «здрастуй», їж хліб з медом, а в свято одягай нові чоботи.
Сказав це і помер.
Син так і робив. Ні з ким не вітався, їв хліб з медом, а в свято носив нові чоботи, а ті, що вже були на ногах, закидав на горище.
Пройшов деякий час, і син дожився до того, що вже немає за що купувати ні мед, ані чоботи.
— Ні, негаразд! — міркує він. — Це батько навчив мене на лихо, треба робити інакше.
Почав він раніше всіх людей їздити в йоле. Ото працює, а люди їдуть та всі до нього першими вітаються. Цілий день працює. Стомиться, сяде їсти звичайний хліб з водою, а він йому солодким здається, наче з медом. А в неділю дістане з горища чоботи, почистить їх, взує, вони в нього як нові.
Через таку працю почало господарство його прибувати. І тоді тільки син зрозумів батьківський заповіт: що треба раніше всіх бути в полі, щоб люди до нього вітались, а не він до них; працювати до втоми, щоб як сяде їсти, хліб був смачний, як з медом, і щоб гарно гарно ходити на свято, то треба чоботи, хоч і старі, але чистити, щоб вони були як нові завжди.

1. Сформулювати,які цінності хотів передати батько сину в своєму завіті.

2. Який заповіт цей чоловік складе своїм дітям?

5 група

Легенда про український рушник

Було це дуже давно, коли зродилися кришталеві сльози-намистинки, що росою в народі звуться, коли пташки до сонечка літали та щоранку тією росою вмивалися.

Жила тоді в одному селі мати і мала вона трьох красенів-синів. Працьовиті були вони і люди їх поважали. Одного лише хлопці не вміли — вишивати як їх ненька. Сядуть біля неї, коли з усім упораються, та й кажуть:

— Ви, матусенько, шийте та вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжується у ваших руках квіти та птахи.

Горнулася мати до синів і такі мудрі слова їм говорила:

— Долю я вам кожному вишию, а пам’ять про себе в рушниках залишу, то ж бережіть їх.

Багато вишила мати за своє життя рушників і всі між синами розділила. Даруючи, навчала:

— Сини мої, мої голуби! Пам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не їхали, куди б не йшли, а рушник в дорогу беріть. Хліб у нього загортайте та людей пригощайте. Хліб на рушнику життя величає, здоров’я береже.

Та життя людини, як дитина, швидко минає. Померла старенька, мати. Осиротіли сини. Поховали свою неньку, а на могилі рушник білий прослали, щоб вітер порох на неї не трусив.

Правду кажуть чи ні, та чутка про те диво й понині ходить. Переповідають, що на тому рушникові квіти через три дні розцвіли. Хто вишив їх, ніхто не знає. Лише вітер про те розповідає і просить вишити рушник на згадку.

1. - Яку долю вишивала мати своїм синам? Якими квітками? Якими кольорами? (Група користується довідником).

Довідник

Символи на рушниках.

Чудодійна оберегова сила рушника в його візерунках. Рушник можна читати так, як читають книгу. Треба лише розумітися на орнаментах.

Через просту і водночас геніальну систему знаків – квадратиків, хрестиків, «вужиків» - розкривається ставлення українця до тих філософських категорій, як Всесвіт, життя на Землі, народження, смерть, осмислення свого місця та покликання.

Барвінок є символом немеркнучого життя.

Калина є символом крові та невмирущого роду..

Дуб і калина –

мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої.

Виноград

Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім ї.

Мак
З давніх – давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.

Лілія
Квітка лілії – то символ дівочих чарів, чистоти і цноти.

Силуети двох пташок – знак любові та парування. В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує хрест. Він – магічний, тому й благословляє пару на утворення сім ї.

Ружа

Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний круг з вічним оновленням.