Урок позакласного читання «З любов’ю до рідної землі»

Урок позакласного читання «З любов’ю до рідної землі»

Мета: Вдосконалювати навички читання; вчити сприймати змальовані словами образи природи рідної землі у віршованих текстах; продовжити роботу над розвитком мови дітей, її образністю, виразністю. Виховувати любов до рідної землі.

Обладнання: аудіо, ілюстрації, слайд-шоу, виставка малюнків, художні книги

Хід уроку

I.Привітання

1-й ведучий. Добрий день вам, люди добрі,
Щиро просим до господи!
Раді вас у нас вітати,
Щастя та добра бажати!

2-й ведучий. Є багато країн на землі,

В них — озера, річки і долини...    ;

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди — Батьківщина.

1-й ведучий. Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краї.

Пам'ятай!

Найкраща квітка та, що квітує там, де зросла.
Не зривай її.

Щоб погубити молоде дерево, потрібні хвилини,
а виростити - роки. Не каліч дерев та кущів.

Не галасуй у весняному лісі.

Якщо ти знайшов гніздечко - не зачіпай.

Не лови барвистих метеликів, що літають над квітами.

2-й ведучий. Є багато пташок голосних,

Любі й милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

Звучить аудіо запис голосів птахів

Вчитель:

Разом з вітром журавель

Із чужих летів земель.

Вітер дуже дивувався:

«Нащо ти летів, старався?

Чим так вабить ця земля?» -

Запитав у журавля.

«Тут мене ростила мати,

Тут навчився я літати,

Тут зів’ю гніздо і я,

Батьківщина тут моя.»

1-й ведучий. І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна —

Дорога нам усім Україна.

 

 Пісня «Україна моя» Вікторія Сорочик

(Україно, моя Україно)

У краях, що дощами омиті,

Простягнулася наша земля,

Де Карпати лісами покриті,

Де орел понад степом кружля.

Там, де батько Дніпро рукавами

Обіймає поля і сади,

Де віками живемо ми з вами,

І Господь, що нас любить завжди.

Приспів:

Україно, моя Україно,

Ти в душі і у серці живеш,

Народила і доньку, і сина,

В майбуття за собою ведеш.

 

І хай носить нас вітер по світу,

Хай часами суворе життя,

Я не зраджу мою Україну,

Не покину, як мати дитя!

Лине пісня дзвінка і привітна,

Де у полі дозріли хліба,

Там, де прапор наш жовто-блакитний,

Де козацькая слава жива.

Приспів. (2)

II.Виразне читання віршів про Україну.

Україна
Я — дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море.
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
-  Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?

Мене вчили по-вкраїнськи

Господа молити.

За свій рідний край і народ

Я господа молю:

Зішли, Боже, Україні

І щастя, і долю!

(Ю.Шкрумеляк)
Мій рідний край

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль веде дорога в світ.

І найдорожча рідна мова —

Джерельцем радісно дзвенить,

І мила пісня колискова,

Чумацький шлях кудись зорить.

Усе найкраще і єдине,

І радощі усі й жалі...

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі!

(Н.Красоткіна)

Учень

Всією душею, всім своїм серденьком

Люблю тебе, рідний край, земленько рідненька.

І вас люблю, гори, ліси та гайочки,

І вас, ріки повноводні, маленькі струмочки...

Бо в тих ріках і струмочках — в чистій тій водиці,

Бачу тебе, рідний краю, дорога землице!

Ти мене годуєш, як свою дитину,

Тому люблю тебе, земле, люблю Україну!.

Учениця

Гарна, велика країна моя,
Є в ній озера, річки і моря,
Гори високі, степи та ліси, —
Скільки багатства і скільки краси!

Боже, хай воля твоя допоможе
Нам мудрими й добрими стати,
Землиці дар зберегти —
Барвисте й ошатне вбрання.
Не йти по землі навмання,
А бачити кожну стеблину,
У серці нести Україну.

III. Повідомлення завдань уроку

Учитель

Все на Землі, все треба берегти,
І птаха, й звіра, і оту тварину,
Не чванься тим, що цар природи ти,
бо, врешті, ти лише її частинка.
Так, частка — невелика і залежна,
Цю істину сприймай беззастережно,
Якщо береш, то треба віддавати,
Коли й надалі хочеш царювати.

"Любімо, шануймо, бережімо природу —
вічне джерело нашого життя ".

М.Рильський

Вчитель. Діти, у природі є три скарби: вода, земля і повітря. І яка б не трапилась біда, якщо вони збережені — все відроджується знову. Проведемо бліц-опитування.

Бліц-опитування

1. Що б ви змінили, якби стали чарівником?
Відповіді дітей.

— Не дозволив би нашим заводам забруднювати воду неочищеними стоками; не дозволив би будівництво біля водойми; за неповагу до води людина повинна нести відповідальність перед законом.

2. Ви зустрілися з Водою, про що її запитаєте?
Запитання дітей.

—Яка допомога Вам потрібна? Що Ви любите? Який колір Вам приємний? З ким (з чим) любите дружити?

3. Якими, на вашу думку, можуть бути відповіді Води?
Відповіді дітей.

- Вода хоче бути чистою; любить вона шепіт голубих хвиль; любить дружити з рибами, які хочуть жити у прозорій воді; любить рибалок, які шанують воду і все, що в ній живе; вода не розуміє, чому людина забруднює те, що споживає.

Найкраще там, де я живу
Росту, учусь, цілющу воду п’ю…
Де народивсь не так давно,
Простори видно у вікно.
Красиві ниви і поля – 
Це рідна все моя земля.
А поряд річка Інгулець
і шлях до школи навпростець.
А в школі все моє життя
Творю, люблю до забуття…
Природі другом я зовусь,
Джерельної води нап’юсь.
Примножу зелень на землі –
Прибуде їжа на столі.
І для майбутніх поколінь –
Зберегти зелень і блакить
Доки живу, мені не лінь!

 -  Як треба ставитись до рідної землі?

IV. Розкриття теми уроку

1.                   Рідний край! Дорога серцю земля батьків та прадідів наших. Оспівані в піснях народних безмежні степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса! Хіба є що на світі краще за це миле серцю привілля? Хіба є що на світі дорожче за Вітчизну?
2.                   Що таке Батьківщина?
   Під віконцем — калина,
   Тиха казка бабусі,
   Ніжна пісня матусі,
   Дужі руки у тата,
   Під тополями — хата.
3.                   Під вербою — криниця,
   В чистім полі — пшениця,
   Серед луку — лелека
   І діброва далека.
4.                   Україно, земле рідна, 

         Земле сонячна і хлібна,
         Ти навік у нас одна.

 

 

Земля

   "Земля дає все і забирає все", — говорили стародавні орачі. "Земля — мати наша, всіх годує і пестить", — стверджували їхні нащадки. "Хто на землі сидить, той не впаде, — вчили селяни своїх дітей. — Не випускайте землі з рук, тримайтеся міцно за неї — вона єдина вас не зрадить".

   Глибоку повагу відчувала людина до землі-трудівниці, яка "парує та людям хліб готує". Повага ця часто доходила до обожнювання. "Клянусь землею!" — вигукував впевнений у собі лицар-козак, цілуючи землю або навіть з'їдаючи її. Землею лікувалися, прикладаючи її до ран, як оберіг землю брали з собою в дорогу. В деяких місцевостях до Благовіщення вважалося гріхом бити землю, тому що вона була вагітна паростками трав і квітів. Цієї пори навіть заборонялося вбивати у грунт,кілки, а отже і починати будівництво.

   На плодючій землі дитину посади, і вона сама виросте. Українцям
дісталася плодюча щедра земля, але не земля родить, а руки. Навіть
землю плідну потрібно було доглядати, як матір рідну: лише тому земля повертає, хто про неї дбає.

5.                   Ти, як мати, найрідніша,
   Ти з дитинства наймиліша,
   Ти і взимку найтепліша —
   Наша отча сторона.
6.                   Українка

Звідки ти взялася, Україно-ненько?
Може, із землиці, що така рідненька?
Може, із тополі, що в степу зростає?
Може, з соловейка, що на ній співає?
Може, із калини, що у полі квітне?
А можливо, з тебе, моя мама рідна.

7.                   У кожного народу є слова, що можуть зникнути лише тоді,коли зникне сам народ, який створив це слово. До таких належить прекрасне й просте слово – Батьківщина. «Воно вічне, як вічний народ», — ці слова належать поету Василю Симоненко. Так що таке Батьківщина?
8.                   Виходять дівчата.

Дівчина 1

Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.

Дівчина 2

І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.

Пісня «Сорочка мамина»

Дівчина 3

Є щось святе в словах «мій рідний край».
Для мене — це матусі пісня ніжна,
І рідний край, від квіту білосніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай.

9.                   Дівчата співають пісню «Чорнобривці».

Чорнобривці насіяла мати
У моїм світанковім гаю.
Та й навчила веснянки співати
Про щасливу долю свою.
Приспів:

Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.

Хвилинки милування "Пробудження природи"

Мета. Учити спостерігати і бачити зміни в природі, які відбуваються з приходом весни, слухати і чути звуки весни, відчувати красу, ніжність і
велич рідної природи. Розвивати вміння почуватися щасливим від
споглядання, роздумів, збагачувати своє емоційне та фізичне здоров'я. Вчити передавати свої почуття словами, рухами, мелодією.

Клен зітхнув

Старий клен цілу зиму спав. Крізь сон чув завивання хуртовини й тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав його віти, нагинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув старий клен, ніби до нього доторкнулося
щось тепленьке й лагідне. Прокинувся. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.

• Годі спати, - зашепотів теплий лагідний Вітер. -
  Прокидайся. Весна наближається.
• Де ж вона — Весна? — питає Клен.
• Ластівки на крилах несуть, — каже теплий Вітер. — Я
  прилетів із далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями, заквітчалась квітами. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.

Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки. Бо йде Весна-красуня.

Веснянка

Ой минула вже зима,
Снігу, льоду вже нема.
Ой нема, ой нема,
Снігу, льоду вже нема. (2)

Прилетіли журавлі,
І великі, і малі.
Журавлі, журавлі,
І великі, і малі. (2)

Ми цю пісеньку співаєм
І весноньку викликаєм.
Ой весна, ой красна,
Ти прийшла до нас, весна.

У ч е н и ц я (в костюмі весни).

До вас у гості я прийшла

І тепло всім принесла.

Я всміхаюсь сонечку:

Здрастуй золоте!

Я всміхаюсь квіточці -

Хай вона цвіте!

Я всміхаюсь дощику:

Лийся, мов з відра!

Друзям усміхаюся,

Зичу всім добра!

Благослови, мати, весну зустрічати!
Веснянками, гаївками її привітати!
Пташок викликаю з теплого краю!
Летіть, соловейки, на нашу земельку!
Спішіть, жайворонки, пасти корівоньки!

Хоровод «Вийди, вийди, сонечко!»

Люблю весну

Я так люблю весну, люблю тепло,
Духмяний аромат пори цвітіння!
Здається, що ніяке в світі зло,
Не пустить в час такий свого коріння.

Розвиток зв'язного мовлення (диференційовано).

Група 1 Група 2

Розказати, якою б ви намалювали     Розказати, що ви зобразили б на
весну-чарівницю за цим віршем,         картині "Хоровод весняних квітів".
Які кольори переважали б на             Які фарби використали б для свого
цьому малюнку?                   малюнка?

 

V.Презентація завдань творчих груп:

Мистецтвознавці;

Екологи;

Літературознавці;

Народознавці.

Народні прикмети, які допомагають передбачувати погоду.

З берези тече багато соку — літо буде дощовим.

Потріскалась кора на ясенах — буде холодна весна.

Яка погода в листопаді, така й у квітні.

Багато інею на деревах — буде багато меду.

Дерева у січні часто покриваються інеєм — на хороший врожай.

Тополя розкривається пізно — літо буде прохолодне.

Розпустився дуб — пора сіяти горох.

Якщо дуб розпустився раніше ясена — літо буде сухе.

Доки не розпустилася жовта верба, не висаджуй у грядку ніякої розсади.

Багато шишок на соснах та ялинах — на врожай хліба, каштан розвився раніше за яблуню — на сухе літо.

Пізно цвіте горобина — буде довга грибна осінь.

Ліс без вітру шумить — на дощ.

Зацвіла ліщина —- пора сіяти моркву, петрушку, мак.

Запахла калина — сій огірки, гарбузи.

З'явилися квіти на бузині — сади капусту, на осиці листя як п'ятикопієчна монета — сади картоплю, зацвіла горобина — пора братися за огірки та помідори.

Приказки, прислів'я,

Де ростуть дуби, там немає біди.

Щоб здоров'я добре мати, треба дуба не рубати.

З  дубом подружиш, хворіти не будеш.

Посадив дерево — себе прославив, посадив сад — рід прославив.

Немає більшої краси, ніж гаї та ліси.

Що в лісі вродиться, то у дворі згодиться.

Велике дерево поволі росте.

Нема такого дерева, щоб на нього птиця не сідала.

Жолудь малий, та з нього великий дуб виростає.

Який корінь, таке й дерево.

Де верба, там і вода.

Дуб — дерево хороше, та плоди його тільки свиням годяться.

Не піднось на природу руку — буде тобі і твоєму внуку.

Багато лісу — не губи, мало лісу — бережи, нема лісу — посади.

Народні порівняння.

— Послухайте народні порівняння і спробуйте сказати, коли вони вживаються в мовленні і чому говорять саме люди так.

Зігнувся, як верба над водою. (Про людину, яку зігнуло горе або вік.)

Росте, як верба. (Про дитину, про яку не дуже дбають).

Великий мов дуб; міцний, як дуб. (Про сильного хлопця.)

Коренастий як дуб. (Про не дуже високого, але міцного хлопця.)

Як калина у лузі; як калина при дорозі. (Про самотню дівчину чи жінку.)

Гнучка як верба. (Про дівчину.)

Стоїть мов явір над водою. (Про людину в горі.)

Гарна як калина. (Про вродливу дівчину.)

Щічки червоні як кетяги калинові. (Про червонощоку дівчину.)

Білолиця, білотіла, як тая береза. (Про дівчину.)

Мов дуб-богатир. (Про хлопця, який славиться своєю силою.)

Правила поведінки у природі.
Повідомляє творча група учнів-екологів.

• Не ламай гілки дерев та кущів, не обривай з них листя, цвіт. Рослина — така сама жива істота, як і ми. Кожна гілочка, листочок потрібні їй для життя.
  Листя важливе для дихання рослин. За його допомогою на світлі утворюються речовини, якими рослина живиться. Окрім того, листя затримує пил, виділяє у повітря кисень, яким дихає людина. Дерева прикрашають наші парки, сквери, а з обламаними гілками дерева сумні й негарні.
• Не псуй кору дерев. Це не тільки порушує красу природи, а й дуже згубно діє на саме дерево. З нього витікає сік, а у порізи можуть проникнути живі мікроби, від яких дерево захворіє, а то й загине.
• Не зривай і не збивай ногами чи палицею гриби, навіть отруйні. Своєю підземною частиною, грибницею, вони зростаються з корінням дерев і забезпечують їх водою, мінеральними речовинами.

Народні прислів'я

Весняний дощ зайвим не буває.

Травень ліс одягає, літо в гості чекає.

Перегній відвезем, так і хліб привезем.

Весна красна квітами, а осінь пирогами.

Журавель летить високо, бачить далеко,
Горобець малий, та вдалий.

Ліс сам себе чистить.

Де багато пташок, там нема комашок.

Де вода, там і верба.

Бджола мала, а й та працює.

Зима без снігу — літо без хліба.

Зозуля стала кувати — морозу не бувати.

 Гра «Добери кінцівку».

Бджоли раді цвіту — люди... (літу).

Влітку один тиждень... (рік годує).

Ластівка день починає, а... (соловей кінчає).

Де цвіток — там... (медок).

 «Приказки про природу»

Близькими до прислів' я є приказки, іноді це укорочені прислів'я, але без властивого їм значення.

Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїми знаннями.

Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.

На ледачій землі і трава не виросте.

 «Народні прикмети про природу»

 Наші давні предки дуже мало знали про навколишній світ, який здавався їм незбагненним і таємничим, і тому дуже уважно приглядалися до змін у середовищі, де проживали, запам'ятовували
умови. Так, наприклад, з'ясувалось, що коли у вересні гриміло, то осінь була довга, а зима холодна. Таким чином з'явилися прикмети, які допомагали людям передбачати різні зміни погоди, зміни в природі взагалі. Народні прикмети пов'язані насамперед з  ат-
мосферними явищами, кольором неба, хмарністю, швидкістю й напрямом вітру, а також зі станом рослин, поведінкою тварин.

Якщо в тиху погоду сонце сильно пече — на грозу або град.

Зірки падають — на вітер, сильно мерехтять — на негоду.

Якщо дощ почався на світанку — скоро закінчиться.

Сильно запахла акація — на дощ.

Густа ранкова роса — на гарну погоду.

Якщо в негоду пташки защебетали — на ясну погоду.

Ластівки низько літають перед дощем.

Квітень з водою — травень з травою.

Побачив грака — весну зустрічай.

Пісня "Як у нас на Україні".

1. Тече річка-невеличка через гори, через гай.
Рано-вранці небо кличе: "Вставай, сонце, вставай!
Розбуди усе навколо, хай почує рідний край.
Пісню гарну, серцю милу добрим людям співай".

Приспів:
Як у нас на Україні - всі лани квітучі,
Так у нас на Україні — люди всі співучі.
Хай же щастя буде довгим і пісень багато,
Бо без пісні на Вкраїні не буває свята.

2. Тече річка в синє море, прокладає собі путь.
І моря, й струмки прозорі сили їм додають.
По землі вода гуляє, напуває рідний край,
Все навколо оживає, співай, земле, співай!

Приспів.

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна!

Усміхнімось,  друзі,  квітам,

Травам,  деревам і людям.

І нехай в усьому світі

Краси й добра прибуде.

1.Відповіді на запитання. "Пригадайте, поміркуйте".

Які картини природи рідного краю постають у вашій уяві під час читання?

Твори яких жанрів прочитали?

Назвіть авторів і їхні твори, які найбільше вам припали до душі.
Поясніть свій вибір.

2. Гра "Доберіть порівняння".

Ліс, неначе ...
Голос, мов...
Дощ, мов ...
Річка, як.,.
3 . Розгадування кросворда "Краса України".

 

 

1.       Столиця України — ... (Київ).
2.       Карпати — мальовничі... в Україні (гори).
3.       Красуються у вишневих садках українські ... (села).
4.       Коли б не     не знали б ми про те, що є фіалка й пролісок на світі (ліс).
5.       У ...і села йде весна весела (міста).
6.       І синіють ... заливні (луки).
7.       Дніпро і Десна — ... України (ріки).
8.       В Україні є Чорне і Азовське ... (море).
9.       Україна — це наша ... (Батьківщина).

 

10. ... шумлять — я слухаю,
    хмарки біжать — милуюся. (Гаї.)
11. Весною вкриваються зеленим килимом ... (ниви).
12. Творці краси рідного краю — ... (люди).

VI. Підсумок уроку.

Які з прочитаних творів ви хотіли б прочитати ще раз? Чому?

А закінчити наш урок хочу віршем Оксани Сенатович:

У сльоту, і в час негоди,
і в погоду, друже мій,
серцем слухати зумій
звуки рідної природи,
звуки — дивні голоси
незвичайної краси.

Розмовляють доли, води...

Стань, послухай, роздивись.

Мову рідної природи

розуміти серцем вчись.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Україна -— це безмежні колосисті поля, пишні вишневі та яблуневі сади, повноводні ріки і синьоокі озера, різнобарвні луки і затишні гаї, мальовничі села і великі міста, це мудрі й талановиті люди. Ми з вами — діти цієї чудової землі.

 

 

 

 

 

 

Бережи рідну землю. Не зривай даремно квіти, не топчи їх, а уважно вдивляйся — і побачиш у них краплиночки Божої краси. Не ламай даремно гілок, а краще посади деревце, і воно зростатиме разом з тобою. Не
забруднюй нашу землю, і тобі буде приємно ходити по ній — чистій, мудро і гарно прикрашеній Богом.