Урок позакласного читання "Життя і творчість Т. Г. Щевченка"

Тема: Життя і творчість Т. Г. Шевченка

Мета: продовжити ознайомлення учнів з життям і творчістю Т.Г.Шевченка; розвивати пам’ять, мислення, увагу, техніку читання, вміння самостійно робити висновки; виховувати любов і повагу до світлого образу поета-мислителя і борця. Показати , як поет оспівує красу рідного краю. Вчити виразно, чітко читати вірші, збагачувати словник учнів, сприяти національному вихованню учнів, формувати почуття гордості за Україну.

Об’єкт пізнання: Т. Г. Шевченко.

Проблема: залучити учнів до пошуку інформації про життя і творчість Т. Г. Шевченка; виготовити власноруч «Кобзарики».

Спосіб вирішення проблеми: збір інформації в бібліотеці, інтернеті.

Обладнання: дитячі малюнки до творів поета, презентація, виставка книжок, присвячених Т. Г. Шевченку, портрет Шевченка, грамзапис пісні 

« Зацвіла в долині…»

 

Тривалість: 2 тижні

Предмет: « Літературне читання»

                                    План виконання проекту

І етап. Підготовка.

Визначення теми, мети проекту, виду проекту, його тривалості.

ІІ етап. Планування.

1. Визначення джерела інформації: книги, підручники,
2. Розподіл на творчі групи пошуку інформації.

І група «Пошуковці».

ІІ група «Калинонька».

ІІІ група «Кобзарики».

ІV група «Юні актори»

ІІІ етап. Реалізація проекту.

Збирати матеріал, відібрати головне, найцікавіше.

ІУ етап. Оцінювання роботи учасників проекту.

 

                                    Презентація проекту

 

Учитель:  Благословенна хай буде година,

          І тая хата,  і село, що Україні принесло

         З великих найбільшого сина…   (Б. Лепкий)

− Діти,  кого на вашу думку мав на увазі поет?

• Правильно, Т. Г. Шевченка.   (Слайд 1, портрет Шевченка)
• Сьогодні у нас презентація проекту, присвяченого поету.
• Готуючись, ви :     Досліджували біографію Т. Шевченка, вивчали вірші, малювали ілюстрації до віршів поета, готували інсценізацію про дитячі роки Шевченка, розучували пісні на слова поета.

Таким чином у нашій світлиці сьогодні працюють такі групки:

1. « Пошуковці».                 (Аплодуємо, вітаємо групки)
2. « Калинонька»
3. «Кобзарики»
4. «Юні актори»

Тож розпочинаємо нашу роботу.

                                          І група «Пошуковці.»            Слайд 2

1 учень. Життя нашого поета таке дивне, що читаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда, тому розпочати свою розповідь я хочу так, як починають казки.  За широкими морями, за лісами дрімучими був колись   веселий край – розкішний і багатий, заворожений злими людьми. І жили там  рабами в тяжкій роботі бідні люди. І називають той край - Україною.   

2 уень. І ось у такому краї  в с. Моринці, що на Черкащині в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, незламний Тарас…   

3 учень. В похилій хаті край села               ( Слайд 3  « Хата Шевченка»)

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала  кріпачка – мати, вбита горем.

За що, не знаю, називають  хатину в хаті тихим раєм.

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились, найперші сльози.               

4-й учень.  Коли минав йому другий рік, переселились Шевченки з усією сім'єю до села Кирилівка. Велика була сім'я: батько Григорій, мати Катерина, Тарасик, три його сестрички (Катря, Ярина, Марійка), два братики (Микита, Йосип) і дідусь Іван. Всіх дев'ятеро.            

5 учень. Гарно було в Кирилівці. Коло хати розкішний квітник, стара верба, за хатою садок, а там левада, засіяна квітами, а через леваду в'ється річечка. Серед цієї краси зростав малий Тарас. Піклувалися ним добра мати та старша сестра Катерина.                                    

6-й учень. Любив Тарас неділю, коли людей не гнали на панщину, і всі були в хаті. Збиралися тоді довкола дідуся. Слухали його розповіді про те, як вороги руйнували Січ, як у людей землі відбирали, як лихі над народом знущались, про гайдамаків – борців за правду і волю, про високі могили, у яких спочивають славні запорожці.                                            ( Слайд  сім`я 4)

Вчитель. Хлопчик ріс мовчазним, завжди чомусь замислений, ніколи не тримався хати, а все тинявся бур’янами, за що в сім’ї його прозвали малим приблудою. А зараз ми познайомимо вас ще з однією історією, що трапилася з малим Тарасом.

ІІ. Презентація групи « Юні актори»                 (Слайд 5)

(За столом батько, мати, сестра Катерина,брат; вечеряють)

Ведуча.  Невесела вечеря,зморений батько, зажурена мати, сестра, брат)

Сусід. Слава Ісусу Христу!

Всі. Навіки слава!

Сусід. Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

Мати.  Та коли це такий клопіт, що і вечеря не в вечерю: хлопець десь дівся. З ранку як пішло, то оце і досі немає. Бігали і до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали, – як упав у воду.

Батько. (сердито) Догляділи!

Сусід. Нічого, знайдеться! Може, заснув десь у бур’яні. Проспиться, прийде.

Мати.  Ну і де ж дітися вражій дитині?                 (З’являється Тарас.)

Сестричка. А ось і наш волоцюга. (Обіймає)

Брат. Нарешті прийшов!

Мати. Де це ти був?

Батько. Де це тебе носило, чому мовчиш?

Тарас.   Був у полі та заблукав.

 Батько. Бачили таке?  Хто тебе привіз додому?

Тарас.  Чумаки.

Всі.  Хто?

Тарас. Стрівся з чумаками, питають: «Куди йдеш – мандруєш?» А я кажу – в Кирилівку. А вони кажуть: «Це ти йдеш у Моринці. В Кирилівку треба назад. Сідай ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг до рук, волів поганяти.

Батько. Бачили такого? Чумакувати надумав уже. І як воно згадало, що з Кирилівки?

Сусід. Я ж казав, що знайдеться. Такий головатий не пропаде!

Батько. Ну, почумакував, тепер бери ложку і сідай вечеряти.

Мати. Ну і чого тебе понесло в те поле? Чого?

•       Ач, як мотає! Наче три дні не їв.

(Тарас швидко їсть і пошепки розповідає братові і сестрі, а мати підслуховує)

Мати. Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує, старий такого не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо.       Ой, Тарасе, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід. Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса , мабуть, щось добряче вийде!                              

                                        («актори» кланяються)

7 учень.  Коли було Тарасові 9 років – померла його мати. А мачуха була зла і недобра жінка, часто била хлопчика. А через 2 роки помер і батько. Залишився Тарас  сиротою.

Тяжко-важко в світі жити  сироті без роду:

Нема куди похилитися   хоч з гори та в воду.                    

8 учень. Ось як він писав про своє тяжке дитинство.       

                         Вірш « Мені 13 минало….»                               

             Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога ......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур'яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!

9 учень. А ось яку історію  знаю я.                                                       ( Слайд 7, дяк)

…Після смерті батьків Тарас знайшов притулок у школі, у приходського дячка. За 2 роки він вивчив граматику і псалтир. Його дитяче серце було вражене жорстокістю дяка. Одного разу, знайшовши дяка дуже п’яним, він вжив проти нього власну його зброю – різки, і скільки вистачило  сил, відплатив йому за всю його жорстокість, тобто добряче його відлупцював.        

Вчитель. Слухаючи цю інформацію, ми розуміємо, що дитинство Тараса було нелегке.  Свідченням цього є книжка Оксани Іваненко «Тарасові шляхи».                        (Показую на виставці)

Вчитель. Як же складалася доля Тараса далі?

 

Група «Пошуковці. Т. Шевченко – художник»                  (Слайд 8)

1 учень. Тарас дуже хотів вчитися. У сільській школі він дуже швидко навчився читати, а ще хотів бути малярем. Все, що бачив, хотів малювати. Малював вугіллям, крейдою, і мав тільки одного олівця, якого дуже беріг.   

 

2 учень. Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. На своєму шляху він зустрів добрих і розумних людей, художників К. Брюлова і В. Жуковського, які побачили в ньому талановиту людину. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В. Жуковського , написаний К.Брюлловим і за 2500крб. викупили Тараса у поміщика.                                                                           ( Слайд 9, викуп)

3 учень. 22 квітня 1838 року Шевченко стає вільним. Цього ж року  почав вчитися в Російській Академії Мистецтв, а після її закінчення працює художником у Києві.  За  своє життя він написав понад 1000 картин та малюнків, з яких збереглося лише 835.                                              (Слайд 10 – 13 з картинами)

 

-Діти, та не тільки сум та горе бачив Шевченко. Він зростав в Україні серед мальовничої природи, яка, мов жива істота: дихає, живе, сумує, радіє.

                                                                                                ( Слайд  14 « Природа»)

Він так захоплювався нею, що любов і захоплення до природи виливалися рядками на папері. Деякі такі вірші ми вивчали на уроках. Назвіть їх.

( «Світає…», « Зоре моя вечірняя», « Зацвіла у лузі…», « встала весна…»).

           З іншими ви знайомилися вдома.

-Кому який вірш припав найбільше до душі?

1 учень. «Садок вишневий коло хати…»       

        Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

 

2 учень.  «По діброві вітер віє».                 

       По діброві вітер віє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий –
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке синіє.

 

3 учень «Світає…»                       

        Світає…
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.

 

4 учень. «Встала земля…»                       

         Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають...

Вчитель. Пригадайте, а які рослини найчастіше  згадуються у творах Шевченка  

( верба, калина, тополя). Та особливо любив Шевченко калину.

Групка «Калинонька» підготувала вірші про калину.     ( Слайд 15  «Калина»)

                                           ІІ група «Калинонька»

1 учень. Тече вода з – під явора яром на долину.                              

Пишається над водою червона калина.

Пишається калинонька, явір молодіє,

а кругом їх верболози й лози зеленіють.

 

2 учень. Над дніпровою сагою стоїть явір між лозою.           

Між лозою  з ялиною, з червоною калиною.

А калина з ялиною, та гнучкою лозиною 

Мов  дівчаточка із гаю, виходжаючи співають.

 

3 учень.  Посадила стара мати три ясени в полі                                       

А невістка посадила високу тополю

Три явори посадила сестра при долині

А дівчина заручена червону калину.

Учень 4. Щастя дні і світлої печалі – калину завжди українці величали.

Одна сімя у нас  і Батьківщина, де верби понад ставом і калина.    

Де степ широкий і душа народу

Де райдуги з Дніпра  спивають в воду

Де полониною дівча блукає

І цвіт калини в коси заплітає

Нема, - говорить, - без верби калини

Співучої Вітчизни  - України.

Учень 5. Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина дитина…

Любо - любо стало, пташечка зраділа, і защебетала.           

 

                 Пісня – караоке «Зацвіла в долині червона калина»

 

Вчитель. До речі, діти, у «Кобзарі», слово «КАЛИНА» згадується 385 разів, а всього у творах – 965 разів.

Вчитель. А зараз давайте завітаємо до нашої картинної галереї.

Готуючи проєкт, ми багато малювали малюнків до улюблених творів Шевченка. Тож давайте пограємо в гру «Відгадай, до якого твору». ( Я показую малюнки, а діти називають назву вірша).

Малюнки до таких творів: «Садок вишневий коло хати», «Зацвіла у лузі…», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Світає», «Сонце заходить…», «Зоре моя вечірняя..» (в кінці показую)

-До речі, діти,  вірш  «Зоре моя вечірняя…» – це уривок із великого твору «Княжна», який Шевченко написав, перебуваючи в Орській фортеці. Туди його заслав цар за велику любов до України і за його вірші. Там він пробув цілих 10 років. Йому забороняли писати і малювати. Тому від дуже тужив за Україною і  згадував красу природи, а свою тугу виливав у віршах. А Дмитро Крижанівський написав музику на слова вірша, де створив образ вечора.

                      Звучить пісня «Зоре моя вечірняя…»                                                     

Вчитель.  Шевченків край – співочий куточок України. Тарас ще змалку любив слухати народні пісні , сам любив співати. І коли читаєш його вірші, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню. З часом композитори поклали вірші Шевченка на музику. Так і народилися пісні.

-Діти, а хто з вас відшукав інформацію, які вірші були покладені на музику?

Учень читає:

(«Садок вишневий коло хати», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Зацвіла в долині…»

Всього 72 вірші стали піснями. Коли деякі з них починають співати. Всі люди встають, припиняють розмови, урочисто підспівують.

                             

                                          ІІІ «Кобзарики»

Вчитель. Діти, пригадайте, як називається збірка віршів Т. Шевченка? («Кобзар», показую на виставці різні «Кобзарі», діти виходять зі своїми Кобзариками)                       -А що цікавого ви довідались про цю збірку?

1 учень. Всі вірші Т. Шевченка зібрані в одній книзі, яка називається «Кобзар». Цю книгу український народ поставив на першому місці серед народних скарбів. Кобзаря всі люблять читати і він є у кожній хаті.         

2 уч. Перший «Кобзар» вийшов у 1840 році у Петербурзі. В ньому було лише 8 поезій. А повне видання  було видане о у 1907 році.     (Слайд 16  «Кобзар»)

3 учень. А я знайшла ось таку історію, яка трапилась понад 80 років тому. Три дівчини-сирітки закінчили читати «Кобзар». Витерли білими хустинами сльози і задумались.                                                                              

Старша сказала: «Якби я була багатою, - то виткала би з чистого золота і срібла великий килим і накрила б ним могилу Т. Г. Шевченка.»

«А якби я була багатою, - говорить середня дівчинка-сирітка, - я б усю Чернечу гору, де похований Тарас, тополями і калиною засадила, чудовими квітами всіяла».

Третя ж , наймолодша, мовила: «Якби я була багатою, то купила б  мільйон «Кобзарів» і у кожну бідну хату дала.»

Вчитель. А я знайшла ось таку цікавинку про «Кобзаря».                

Творцем найменшого у світі «Кобзаря» є Микола Сядристий. Він трудився над його виготовленням чотири місяці. Без мікроскопа цю роботу й годі побачити. Книжка легко проходить через вушко голки. У ній – 12 сторінок. Зшита вона звичайною павутинкою. Сторінки зроблені із ялинкової іграшки. Обкладинка виготовлена із пелюсток золотавого-жовтого кольору.                     (Слайд 17)

-Діти, а ще Т. Г. Шевченка називали Кобзарем. До речі, а що то за люди були –кобзарі?                    

Учень. Колись у сиву давнину  ходили по Україні старі люди, співали пісні про тяжке життя, про людські страждання, про козаків. Співаючи, вони грали на старовинному музичному інструменті – кобзі. Від назви цього інструмента їх називали кобзарями.                                  (Слайд  18 «Кобза, кобзарі»)

Вчитель. Але чому саме Шевченка називають Кобзарем? Адже, він не грав на кобзі, не співав пісень, хоча дуже їх любив?

Учень. У своїх віршах та поемах Тарас Григорович описував тяжке життя, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.

А ще тому, що Шевченко підписував свої вірші простим та зрозумілим словом – Кобзар.                                 

 

Вчитель. А чи знаєте ви, що Шевченко прожив лише 47 років, 24 з яких був він кріпаком, 10 років був у засланні, і лише 13 років мав волі.

Учень. В 44 роки поет повернувся із заслання в Петербург, здоров’я було вже підірване. Та ще він написав для дітей “Буквар”,    (Слайд 19, буквар ) мріяв написати ще ряд підручників для початкової школи, але хвороба не дала цього зробити. Останні дні життя поета були дуже важкими: він тяжко дихав, не міг говорити. 9  березня прибули телеграми з Харкова, Полтави, де ще  вітали поета з Днем народження. Та вранці, 10 березня 1861 року у своїй кімнаті - майстерні в Академії мистецтв  він помер.          

Учень. Поховали Т. Г. Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі у Санкт- Петербурзі, а в травні того ж року його прах перевезли на Україну і поховали на Чернечій (а нині Тарасовій) горі біля Канева.

Вчитель. Послухайте, будь ласка, вірш Т.Шевченка «Заповіт». Чому його перевезли на Україну?  

Як умру, то поховайте  мене на могилі,             
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути, як реве ревучий…

                      Відео про Тарасову гору
 

1.   Його ім'я у 1939 році присвоєно Київському державному університету.

На майданах міст і сіл споруджено пам'ятники поету.                      (Слайд 20).

5. Не лише в Україні вшановують його пам'ять. Пам'ятники нашому Шевченку стоять у далекій Канаді, Угорщині, США, Парагваї, Франції, Аргентині. Вулиці багатьох міст світу теж названо його іменем.       
 

6. Дубенчани теж пам’ятають поета. Біля міського Будинку культури – пам’ятник Великому Кобзарю.     (Слайд 23 Дубно)

   В нашій школі щороку проводиться тиждень «Шевченкові дні», виховні години, виставка книжок його творчості.          

-Діти, ми з вами теж вшановуємо пам'ять Т. Г. Шевченка. І сьогоднішній урок – проєкт є тому підтвердженням. Але на цьому ми не закінчуємо ознайомлення із творчістю великого поета. Впродовж наступних років ми продовжимо іти Шевченковими шляхами. Будемо дізнаватися все більше і більше про його нелегке  і, водночас, цікаве життя. І обов’язково побуваємо біля його пам’ятника.

-Минають віки, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе і вічне.

-Вивчаймо його , виконуймо його заповіти. І серед них найголовніший:

Свою Україну любіть.

Любіть її… во время  люте,                                               Слайд 24

В останню тяжкую мінуту

За неї Господа моліть.

 

 

Домашнє завдання): дібрати слова на першу літеру, що характеризували б Шевченка.

                                                           (Слайд 25)

Ш – швидкий;

Е – енергійний;

В – великий, видатний, вільний;

Ч – чесний, чуйний, чемний;

Е – ерудований;

Н – невмирущий, наполегливий, невільник;

К – кріпак, козачок, Кобзар;

О – осиротілий, обдарований, окрилений.