Урок: Правобережна Україна в другій половині ХVIII ст.

Урок №45

Правобережна Україна в другій половині ХVІІІ ст.

Мета: сформувати в учнів знання про соціально-економічне та політичне становище українських земель під владою Польщі в другій половині ХVІІІ ст., охарактеризувати гайдамацький рух на українських землях; розвивати вміння та навички роботи з історичними документами, аналізувати та систематизувати матеріал, вміти виділяти головне й другорядне, зіставляти інформацію з різних історичних джерел, робити висновки, узагальнення, порівняння, вміння вести дискусію, висловлювати свою точку зору, працювати з картою.

Основні поняття: «гайдамаки», «Коліївщина».

Обладнання: карта, підручник, роздавальні картки з текстовими історичними джерелами, портрети І. Гонти та М. Залізняка.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• пояснювати причини національно-визвольної боротьби на Правобережній Україні;

• показувати на карті території, охоплені національно-визвольним рухом;

• застосовувати то пояснювати на прикладах терміни «гайдамаки», «Коліївщина»;

• визначати хронологічну послідовність основних подій;

• називати імена ватажків національно-визвольного рух;

• розвинути вміння та навички роботи з історичними документами, аналізувати та систематизувати матеріал, вміти виділяти головне й другорядне, зіставляти інформацію з різних історичних джерел, робити висновки, узагальнення, порівняння, вміння вести дискусію, висловлювати свою точку зору.

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку. 

Оголошення теми уроку. (Слайд №1)

Домашнє  завдання на наступний урок.

1. Опрацювати параграф №38 за підручником, с. 287-294.

2. Скласти історичний портрет М.Залізняка.

Перевірка домашнього завдання.

Опитування учнів:

1.               Хто такі брати Розумовські та значення їхньої діяльності для України?
2.               Назвіть коли була запроваджена Друга Малоросійська колегія та мету її існування?
3.               Як ви вважаєте, чому за часів правління Катерини ІІ посилюються процеси щодо ліквідації гетьманської влади на Лівобержній Україні та Слобожанщині?

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Евристична бесіда (слайд №2)

1. У складі яких держав перебували українські землі в другій половині ХVІІІ ст.?

2. Показати на карті приналежність українських земель до інших держав.

3. Яким було становище українських земель під владою Польщі в першій половині ХVІІІ ст.?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Після Прутського миру 1711 р.  Петро І змушений був відмовитися від Правобережної України. Вона залишилася під владою Польщі. На Правобережжі відновився колонізаційний процес, що проходив під знаком повернення польських порядків. Одержавши величезні земельні простори на Правобережній Україні, магнати почали відроджувати своє господарство, своє панування, що призвело до виникнення нової форми боротьби українського народу — гайдамацького руху.

Гайдамацький рух — національно-визвольний рух на Правобережній Україні у першій половині та середині XVIII ст. (слайд №3)

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.

1.               Гайдамацький рух.

Правобережна Україна в середині XVIII ст. продовжувала залишатися в складі Речі Посполитої. Тут і далі зростали землеволодіння польських феодалів. Маєтки окремих магнатів не поступалися королівським. У цей час відбувається зростання панщини, збільшується кількість податків та урізноманітнюються роботи на полі пана. Правобережні селяни усе частіше втрачали власні землі, які приєднувались до фільварків, різко зменшилась кількість господарств, що були достатньо забезпечені тягловою силою. Міста, більшістю яких володіли магнати, ледве животіли, ремесло і промисли розвивалися повільно.

Самостійна робота у групах (слайд №5)

Клас ділиться на три групи.

1-а група

Опрацювати текст параграфа підручника № 36 с.287.

Завдання

1. Як у тексті пояснюється походження слова «гайдамака»?

2. Назвіть причини розгортання гайдамацького руху на Правобережній Україні.

2-а група

Документ 1

«...Виникали широкі... прояви народного опору. Його учасників називали гайдамаками. ...Слово «гайдамака» тюркське за походженням й означає «волоцюга», «грабіжник». Від початку 18 ст. й надалі поляки називали так селян-утікачів, які ховалися глибоко в лісах і час від часу виходили грабувати шляхетські маєтки. Гайдамаки... поступово перетворилися на головну загрозу для неї ( Польщі ). Однією з причин зростання їхньої чисельності було закінчення 15–20-річного терміну звільнення селян від повинностей. Після стількох років свободи багато селян не бажали миритися з раптовим закріпаченням і приєднувалися до гайдамаків. Польська армія не була великою перешкодою для втікачів. Через небажання шляхти фінансувати її, військові сили Речі Посполитої зменшилися до... 18 тис. чоловік. Із них 4 тис. закріплювалися за Правобережною Україною, чого було замало, аби утримати порядок. Але чи не найвирішальнішим чинником, що сприяв зростанню гайдамаччини, було сусідство із Запорозькою Січчю, з якої надходили постачання, людське поповнення і... досвідчені ватажки». 

(О. Субтельний Україна. Історія. — К.: Либідь, 1991. — С. 174)

Завдання

1. Визначте причини розгортання гайдамацького руху на Правобережній Україні.

2. Як Орест Субтельний пояснює походження слова «гайдамака»?

3-я група

Документ 2

«Пам’ять козацьких вільностей і безпанського життя була тут іще занадто свіжа, і панські заходи коло заведення кріпацьких порядків будили велике роздражнення і серед місцевої людності... Та не було такої організованої форми для народної опозиції, як давала давніша козаччина, хоч грунт для всяких повстань народних був тепер ще придатніший,бо державна організація польська за сей час, що проминув від часів Хмельниччини, ослабла ще більше і правительство втратило всяку силу і значіння. Україна була зоставлена місцевій шляхті, властиво — панам магнатам, що володіли тутешніми староствами і величезними власними маєтностями, а сі магнати хоч і мали величезні засоби, одначе дуже мало займалися своїми українськими володіннями та й між собою найчастіше не жили в згоді. Брацлавщину... навідували розбійничі ватаги. Їх звали найчастіше гайдамаками (назва неясна щодо свого походження і значіння, толкують її з турецької мови як «ворохобник», «своєвільник»)». 

(М. Грушевський Ілюстрована історія України. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 410–411)

Завдання

1. У чому автор вбачає причини розгортання гайдамацького руху на Правобережній Україні?

2. Як Грушевський пояснює походження слова «гайдамака»?

На роботу з документами учням відводиться 5 хв. Потім вони демонструють результати своєї роботи, називаючи причини гайдамацького руху, які були ними визначені на основі аналізу історичних документів.

Всі пропозиції учнів записуються на дошці, потім ними робиться висновок з даного питання.

Приклад висновку: (слайд №5)

Розповіді учнів:

Хід гайдамацьких повстань з’ясовується шляхом прослуховування розповідей учнів, під час яких учні самостійно складають хронологічні ланцюжки.

Повстання під проводом Верлана.

Приклад хронологічного ланцюжка (слайд №6):

Гайдамацьке повстання 1750 р.

 Прикад хронологічного ланцюжка: (слайд №7)

Коліївщина.

 М.Залізняк та І.Гонта.(слайд №8, 9, 10)

Приклад хронологічного ланцюжка: (слайд №11)

Завдання

1. Покажіть на карті території, охоплені повстаннями.

2. Визначте причини поразки та значення Коліївщини.

Орієнтовна відповідь: (слайд №12)

Робота з літературними джерелами (слайд №12)

Документ 3

«Отаке-то було лихо

По всій Україні!

Гірше пекла.. А за віщо,

За що люди гинуть?

Такого ж батька, такі ж діти, —

Жити б та брататься.

Ні, не вміли, не хотіли,

Треба роз’єднаться!

Треба крові, брата крові,

Бо заздро, що в брата

Є в коморі і на дворі,

І весело в хаті!

«Уб’єм брата! Спалим хату!» –

Сказали і сталось.

Все б, здається; ні, на кару

Сироти остались.

В сльозах росли, та й виросли;

Замучені руки

Розв’язались — і кров за кров,

І муки за муки!

Болить серце, як згадаєш:

Старих слов’ян діти

Впились кров’ю. А хто винен?»

(Шевченко Т. Г. Гайдамаки // Кобзар. — К.: Радянська школа, 1983. — С. 91)

Завдання

1. Чому змальовані події Т. Г. Шевченко називає «лихом» для України?

2. Як би ви відповіли на запитання, що звучить в даному уривку: «А хто винен» в тому, що тоді діялося на Україні.

Робота з документом

Самостійна робота з витягом з указу Катерини ІІ, виданого після придушення Коліївщини, частина указу з підручника с. 294.

Завдання

1. Як в даному указі Катерина ІІ пояснює те, чому Росія взяла участь у придушенні Коліївщини?

2. Якими були справжні цілі Росії? Відповідь обґрунтуйте.

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

Англійський історик Ерік Гобсбон, говорячи про селян-втікачів, які переховувалися в лісах і час від часу виходили грабувати шляхетські маєтки, вживає для їх характеристики поняття «соціальне розбійництво». Чи згодні ви з визначенням гайдамаків як руху «соціальних розбійників»? Чому?

На уроці може зав’язатися дискусія, тому що діти можуть висловити цілком протилежні точки зору.

V. Підсумки уроку.

Оголошення оцінок за роботу на уроці.

Повстання під проводом Верлана

Це було перше велике гайдамацьке повстання проти польсько-шляхетського панування в Україні, яке розгорнулося на Правобережжі у 1734–1738 рр. Верлан був сотником надвірних козаків князя Любомирського, об’єднав гайдамаків, себе оголосив полковником. Повстанці захопили Вінницю. Згодом до них приєднуються загони Гриви, Жили, Ведмедя, Іваниці, Рудя, Моторного та ін. Повстання поширюється на великі території. Повсталі використовували різні форми боротьби: руйнування маєтків польських магнатів і шляхти; загарбання й спалення майна панів; знищення архівів, документів на власність; розправи зі шляхтою. Гайдамацьке військо пройшло по Брацлавщині і Волині, звільнило Жванець, Кременець, Броди, Збараж, обложило Кам’янець-Подільський. Згодом поширилися чутки, що царське військо прийшло допомогти звільнитися від польського панування і возз’єднатися з Лівобережжям у складі Росії. Тоді Верлан присягнув на вірність імператриці Анні Іоанівні. Але згодом повстання було розгромлене польсько-шляхетськими каральними загонами за допомогою російського царського війська. Частина гайдамаків відступила в Молдавію. Незважаючи на поразку, повстання мало значення:

• повстання під проводом Верлана охопило значну територію Правобережжя;

• воно показало велику силу гайдамацьких загонів, які спиралися на військову організацію;

• було спрямоване проти соціального гніту і мало національно-визвольний характер.

Гайдамацький рух 1750 р.

Це повстання охопило значну територію Правобережжя, також частково поширилося на Лівобережжя, Слобожанщину та білоруські землі.

Це була широка хвиля гайдамацького руху. Діяли десятки загонів повстанців під керівництвом Сухого, Ляха, Мамая, Лисого, Вуса, Подоляка, Письменного та ін. Спостерігалася тенденція до перетворення  розрізнених виступів у загальне повстання народних мас проти польського панування.

Повстанці розгромили польські загони і зайняли Умань, Вінницю, Чигирин, Фастів. Згодом повстання охоплює значну територію й поширюється на Брацлавщину, Київщину, Волинь. Використовувалися різноманітні форми боротьби, більш рішучі, ніж у попередньому повстанні: убивства магнатів, шляхти, орендарів, руйнування їхніх маєтків,костьолів; розподіл їхнього майна і цінностей, поміщицької землі між селянами. Поляки були налякані розмахом повстання. Польські магнати та шляхта вимушені були залишати свої маєтки і втікати.

Серед гайдамаків знайшлися зрадники, які фактично допомагали польському уряду боротися з гайдамацьким рухом (Сава Чалий, Касіян).

Але, незважаючи на це, польська влада не могла подолати повстанців самостійно. На допомогу Польщі царський уряд послав каральне військо. Наприкінці 1750 р. основні сили гайдамаків були розбиті.

Національно-визвольний рух на Правобережжі у другій половині XVIII ст. розгортається з новою силою і переростає у найбільше гайдамацьке постання під назвою Коліївщина (назва походить від слів «колоти», «кіл», «колії»). Цей рух мав яскраво виражений антикатолицький та антикріпосницький, національно-визвольний характер.

Повстання почалося навесні 1768 р. Очолив його Максим Залізняк — козак, який походив із сім’ї бідного селянина. Змалку пізнав злидні й поневіряння.

Виступивши з урочища Холодний Яр наприкінці травня 1768 р. (неподалік від Сміли й Чигирина), повстанці визволили від шляхти десятки сіл і містечок Київщини. Тут були знищені королівські органи влади та встановлене народне самоврядування. Поміщицька земля передавалася в руки тих, хто її обробляв, ліквідовувалися важкі повинності.

Налякані посиленням національно-визвольної боротьби в Україні, царська Росія та шляхетська Польща об’єднали свої зусилля і придушили повстання. Тих, хто потрапив до рук карателів, засудили до страти, фізичного покарання або ув’язнення. На смерть були покарані І. Гонта та його найближчі сподвижники. М. Залізняка царський суд після тортур заслав на каторгу до Сибіру.

2-а група

Документ 1

«...Виникали широкі... прояви народного опору. Його учасників називали гайдамаками. ...Слово «гайдамака» тюркське за походженням й означає «волоцюга», «грабіжник». Від початку 18 ст. й надалі поляки називали так селян-утікачів, які ховалися глибоко в лісах і час від часу виходили грабувати шляхетські маєтки. Гайдамаки... поступово перетворилися на головну загрозу для неї ( Польщі ). Однією з причин зростання їхньої чисельності було закінчення 15–20-річного терміну звільнення селян від повинностей. Після стількох років свободи багато селян не бажали миритися з раптовим закріпаченням і приєднувалися до гайдамаків. Польська армія не була великою перешкодою для втікачів. Через небажання шляхти фінансувати її, військові сили Речі Посполитої зменшилися до... 18 тис. чоловік. Із них 4 тис. закріплювалися за Правобережною Україною, чого було замало, аби утримати порядок. Але чи не найвирішальнішим чинником, що сприяв зростанню гайдамаччини, було сусідство із Запорозькою Січчю, з якої надходили постачання, людське поповнення і... досвідчені ватажки». 

(О. Субтельний Україна. Історія. — К.: Либідь, 1991. — С. 174)

3-я група

Документ 2

«Пам’ять козацьких вільностей і безпанського життя була тут іще занадто свіжа, і панські заходи коло заведення кріпацьких порядків будили велике роздражнення і серед місцевої людності... Та не було такої організованої форми для народної опозиції, як давала давніша козаччина, хоч грунт для всяких повстань народних був тепер ще придатніший,бо державна організація польська за сей час, що проминув від часів Хмельниччини, ослабла ще більше і правительство втратило всяку силу і значіння. Україна була зоставлена місцевій шляхті, властиво — панам магнатам, що володіли тутешніми староствами і величезними власними маєтностями, а сі магнати хоч і мали величезні засоби, одначе дуже мало займалися своїми українськими володіннями та й між собою найчастіше не жили в згоді. Брацлавщину... навідували розбійничі ватаги. Їх звали найчастіше гайдамаками (назва неясна щодо свого походження і значіння, толкують її з турецької мови як «ворохобник», «своєвільник»)». 

(М. Грушевський Ілюстрована історія України. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 410–411)