Урок "Причини поразки та здобутки Української Центральної Ради"

ТЕМА - Українська   революція

ТЕМА - Причини поразки  та  здобутки   Української   Центральної   Ради

МЕТА :

• подати політичну характеристику провідних діячів України цього періоду –М. Грушевського та  В. Винниченка , підкресливши сутність та основні напрями їх політичних поглядів;
• продовжити формування таких історичних понять , як „історичний парадокс”, „автономія” , „федерація” та „революційний романтизм”;
• підвести студентів до логічних висновків щодо основних причин падіння Української  Центральної  Ради;
• сформувати  чітке уявлення про основні здобутки цього періоду української революції;

• розвивати навички праці з текстом історичних документів, що підвищує теоретичний рівень курсу, допомагає глибинному осмисленню студентами історичного процесу;
• забезпечувати розвиток вміння оцінювати та співставляти історичні процеси та явища;
• сприяти розвитку організаційних та комунікативних вмінь співпраці в малих групах(парах);
• заохочувати вміння логічно мислити , чітко формулювати свою думку, робити власні критичні висновки на основі накопичення фактів ;
• продовжувати виховання національної самосвідомості, патріотизму та активної громадянської позиції;
• виховувати толерантність -  терпимість до існування протилежних поглядів серед студентів.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ:

Після цього заняття студенти зможуть:

• синхронізувати історичні події відповідного періоду;
• формулювати власні судження щодо причин і наслідків Брестського мирного договору;
• порівнювати, аналізувати, робити висновки під час складання характеристик історичних персоналій М. Грушевського, В. Винниченка;
• орієнтуватись в історичній термінології та понятійному апараті відповідних тем курсу;
• робити аргументовані висновки щодо здобутків і прорахунків УЦР у державотворчому процесі.

ОБЛАДНАННЯ:

• класна дошка, комп’ютерна презентація або ілюстративний матеріал (портрети М. Грушевського, В. Винниченка), роздатковий матеріал-історичний документ, підручник  “Історія України”(рівень стандарту) для 10 класу закладів загальної середньої освіти / В.С. Власов, С.В. Кульчицький. – Київ : Літера ЛТД, 2018.- 256с.; РС або ноутбук, проектор або телевізор.

ТИП УРОКУ: комбінований урок

ХІД  УРОКУ:

      І.  Організація початку уроку:

• Привітання зі студентами
• Фіксація відсутніх на уроці.

ІІ. Актуалізація знань студентів , отриманих на попередніх заняттях.

(Перевірка опорних знань з теми за наступними питаннями –(метод-бесіда зі студентами) - використання слайду 1 комп’ютерної презентації - сл. 1.

• 3 та 4 Універсали Центральної Ради, зміст та історичне значення. Який з них був більш прогресивним кроком вперед на шляху національного самовизначення? -сл.2,3
• Поясніть історичний парадокс ( парадокс - формальнологічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу як істинності, так  і хибності певного висловлювання) – Як Брестський мирний договір допоміг Центральній Раді втриматись при владі і як Брестський мирний договір прискорив її падіння?-сл.4

ІІІ.Мотивація теми уроку.

• Майбутній громадянин України зможе   навчитись пояснювати , оцінювати історичні факти минулого , розібратись у різноманітті політичних сил сучасності та прогнозувати хід майбутніх історичних процесів , якщо буде знати характерні риси політики минулого , значення революційних подій 1917-1918 рр. , коли український народ створив національний парламент , свій уряд та розпочав будівництво власної державності.

ІV.Вивчення нового матеріалу.

План вивчення нового матеріалу

1. Політичний портрет М. Грушевського (метод – випереджальне завдання, виступ студентів з повідомленнями)-сл. 5

Михайло Сергійович Грушевський

(1866-1934)

Орієнтовний варіант виступу

Михайло Сергійович Грушевський – видатний український історик, політичний та державний діяч. Народився 17 (29) вересня 1866 р. в м. Холмі (сучасний Хелм в Польщі) в сім’ї викладача-славіста, вчився у Тіфліській гімназії, потім на історико-філологічному факультеті Київського університету. Брав активну участь в діяльності київської «Громади».
     У 1894р. Грушевський переїхав до Львова, де очолював кафедру історії Східної Європи в університеті. У1898-1913рр. очолював разом з Іваном Франком товариство ім. Т.Г Шевченка, редагував і видавав праці молодих дослідників в «Записках Наукового товариства», яких вийшло понад 100 томів. У 1898р. вийшов перший том його «Історії України-Русі», а згодом – другий, третій (1900). М. Грушевський пропагував досягнення української науки; читав курс лекції з української історії в Парижі, Лондоні, Лейпцигу, Берліні. Займався і політикою. В 1899р. був одним із основників Української націонал-демократичної партії (УНДП).

Політичні погляди Грушевського формувалися під впливом федеративної ідеології Кирило-Мефодіївського товариства та українського громадівського соціалізму М. Драгоманова.

У 1905-1907рр. М Грушевський активно займався науковою діяльністю у Києві. У статтях «Конституційне питання та українство в Росії», « Звільнення Росії та українське питання» він виступав з ідеями перетворення Росії у федерацію вільних народів. Автор приділяв велику увагу вирішенню українського питання вважаючи його складовою частиною в проблемі перетворення Росії в демократичну державу. М. Грушевський організував Українське наукове товариство, яке видавало часопис «Україна». У Петербурзі заснував «Український вісник» як орган Української громади в Державній Думі Росії.

В 1908р. Грушевський став головою товариства українських поступовців (ТУП), яке об`єднувало більшість українських партій та громадських організацій. ТУП виступав за національно-територіальну  автономію України. З початком першої світової війни в листопаді 1914р. на підставі наклепницького звинувачення в «Симпатіях до Австрії» Грушевський був заарештований російською владою, засланий до Симбірська, потім до Казані.  Згодом він одержав «Вид на жительство» в Москві, але із забороною відвідувати Україну під будь-яким приводом.

Лютнева революція 1917р.звільнила М.Грушевського з-під нагляду царської охранки. У березні 1917 року він повернувся до Києва і як відомий серед політичних і громадських організуй ідеолог і керівник українського національно –визвольного руху очолив Українську Центральну Раду.

Центральна Рада спочатку діяла як громадська організація, об’єднуючи навколо себе широке коло людей найрізноманітніших класових, ідеологічних і політичних переконань. Роль Грушевського і полягала в тому, щоб на основі консолідації слабких ще політично і організаційно національних сил перетворити це громадянське зібрання в орган Конституційної влади, в парламент України.

Спираючись на загальну підтримку українського населення, Грушевський і його однодумці поклали фундаментальні принципи широкої національно-територіальної автономії України в Російській федеративній республіці. В основу перших законодавчих актів Центральної Ради(Українська автономія в складі Російської федерації). Тимчасовий уряд Росії постійно ухилявся від визнання української автономії та не поспішав з передачею хоч якоїсь частини влади Центральній Раді. Лише після страшного провалу наступу в Галичині, щоб якось підштовхнути українців до участі у чужій їм війні за інтереси Антанти, О. Керенський змушений був визнати за Центральною Радою право на урядування в п’яти губерніях  (Київській, Полтавській, Волинській, Подільській та Чернігівській) колишньої царської імперії.

Напруження у відносинах між Центральною Радою і центром особливо зросло після більшовицького перевороту в Петрограді, тому що лідери українського і національного руху на чолі з Грушевським не поділяли більшовицької концепції соціалізму. Вони вважали головним творчим класом республіки трудове селянство, а не переважно зрусифікований робітничий клас, прагнули зберегти нейтралітет щодо перебігу подій у Росії.

Після проголошення Декретів II Всеросійського з’їзду Рад Центральна Рада, втративши надію на скликання Установчих зборів прийняла Третій Універсал 7(20) листопада 1917 року, який проголосив утворення Української Народної Республіки (УНР). Було прийнято і цілий пакет соціальних програм – ліквідація власності на поміщицькі та інші нетрудові доходи, передача цих земель народу без викупу, встановлення 8-годинного трудового дня, державного контролю над виробництвом і т.п. Забезпечувалась свобода слова, друку, віри, зібрань, страйків, недоторканість особи, помешкання, поширення прав місцевого самоврядування, гарантії «розвитку всіх народностей на Україні сущих» на основі національно-персональній автономії та інші демократичні свободи.

Продекларувавши утворення УНР як складової частини Російської Республіки – Федерації «рівних і вільних народів», - Універсал встановлював суверенітет УНР над землями, заселеними в більшості українцями: Київщиною, Волинню, Чернігівщиною, Полтавщиною, Харківщиною, Таврією (без Криму). Остаточне визначення кордонів УНР мало бути встановлене згідно волі народів суміжних територій, де більшість населення становили українці. Нажаль,  з прийняттям Третього Універсалу Центральна Рада дещо запізнилась. Він не повернув їй підтримку дезорганізованих і розчарованих мас.

Контролювати хід подій Центральна Рада вже не могла. Повстання у великих містах, вторгнення більшовицьких збройних сил на Україну поставили питання про само існування УНР.

Дні і тижні після падіння Тимчасового уряду були вирішальними для Центральної Ради. Гострі суперечки між більшовиками і націоналістами завершилися тим, що більшовицькі делегати покинули Всеукраїнський з’їзд Рад у Києві і 25 грудня 1917 р. проголосили в Харкові Україну Республікою Рад . Уряд новоутвореної радянської республіки беззастережно визнав над собою владу Раднаркому. Натомість в Києві продовжувалися пошуки компромісу. Націоналістам не вдалося взяти гору. Грушевський доклав усіх зусиль, щоб консолідували покинутий більшовиками парламент.

Проголошення Радянської влади в Петрограді, ультиматум, пред’явлений Раднаркомом Центральній Раді, що означав фактичний відхід більшовиків від принципів федералізму і продовження імперської політики збереження «єдиної і неділимої», поставили Грушевського і його прихильників перед неминучістю історичного вибору. В таких умовах і народився Четвертий Універсал – декларація незалежної України, - затверджений Малою Радою і проголошений 24 січня 1918 року, але датований 9(22) січня – днем, коли мали зібратися Установчі збори.

Відстоюючи незалежність і повну державну самостійність України, Універсал водночас відбив прагнення його авторів до соціалістичного вибору і в кінцевому рахунку – до створення федерації соціалістичних республік усього світу. Але це бачилось десь там, у далекій перспективі. Згодом у своїй статті «Україна окремішна» Грушевський, розуміючи це і твердо стоячи на ґрунті реалій кінця 1918 року, звертається до своїх сучасників, а може й до нас сьогоднішніх: «Поки що ж перед нами велике і тяжке завдання соціального і політичного будівництва на Україні». І Грушевський твердо заповідав своїм нащадкам: «… всі, хто приймає до серця інтереси українського народу, повинні дбати про збереження української окремішності від сторонніх впливів і втручань».

Але сил для захисту суверенітету республіки у Центральної Ради не було, а ідея соціалістичного федералізму ставала все більше і більше ілюзорною; стомлені війною, розгублені, політично дезорієнтовані і введені в оману селянські маси України фактично стояли стояли осторонь тієї героїчної боротьби, яку вела Українська Центральна Рада проти більшовицького наступу на Україну.

Викладач  пропонує співставити вже відомі студентам поняття „автономія” та „федерація”, розкривши їх сутність.

2.Політичний портрет В. Винниченка (метод – випереджальне завдання,  виступ студента з повідомленнями , а  також – метод дослідження історичного документу за завданням  викладача) - сл. 6

Володимир   Кирилович  Винниченко

( 1880 – 1951)

Орієнтовний варіант виступу

Український письменник , політичний діяч , Винниченко Володимир Кирилович (1880 - 1951) -  український письменник, політичний діяч. Навчався в Київському університеті. За нелегальну політичну діяльність був виключений і ув'язнений. У 1907 - 1914 рр. - в еміграції. З 1907 р. - член ЦК Української соціал-демократичної робітничої партії. В. -  один з організаторів Центральної Ради, заступник голови Центральної Ради, голова Генерального секретаріату і генеральний секретар внутрішніх справ (1917 - 1918). Із серпня 1918 р. - голова «Українського національного союзу». Організатор антигетьманського повстання. В листопаді 1918 - лютому 1919 рр. - голова Директорії. В 1919 р. після відставки залишив Україну, продовжував політичну діяльність в Австрії. 1920 р. мав невдалу спробу співпраці з радянською Україною, після чого емігрував остаточно. Присвятив себе літературній діяльності. В еміграції написав соціально-психологічні драми «Закон», «Великий секрет», «Пророк», «Над» та ін. 1920 р. у Відні надруковано його тритомну книжку «Відродження нації», в якій розповідається про надзвичайно складні та суперечливі політичні події в Україні в 1917 - 1919 рр. Під час другої світової війни був в'язнем концтабору на території Франції. У повоєнні роки займався живописом (понад 100 творів).

Вчитель пропонує познайомитись з політичною діяльністю та поглядами В. Винниченка , дослідивши історичний документ – уривок спогадів самого політика-

Історичний документ: ”Генеральний Секретаріат у тому періоді свого існування ( йдеться про початковий період ) не мав ніякої влади, яку має звичайне Правительство. До його розпорядження не було ні одного салдата. Але сотні тисяч українців, які були в армії, готові були на найбільші жертви по одному його слову.

Генеральний Секретаріат не міг ні наставити, ні скинути ні одного урядовця, не міг ні одній адміністративній інституції дати розпорядження чи наказу. Але ті українці, які були в інституціях і на посадах урядовців, накази Генерального Секретаріату ставили вище за накази Уряду.

Генеральний Секретаріат не мав ніяких грошей, не накладав ніяких податків, не мав ніяких засобів і органів для зібрання грошей з населення для своїх потреб. Але ті невеличкі гроші (кілька десятків тисяч рублів), які Центральна рада мала в Національному Фонді, були знесені без примусу, без усяких органів збірання, без обману, без насильства й експлуатації ” .

(В. Винниченко. Відродження нації. Київ - Відень - 1920, частина I. - С. 226-227).

Питання викладача для бесіди зі студентами:

Які сильні та слабкі сторони крайового уряду — Генерального Секретаріату?

У чому виявляється революційний романтизм автора цих рядків?

Ким взагалі має бути політичний діяч — романтиком чи прагматиком?

До речі : Революційний романтик – людина добрих намірів і великих задумів. Людина, що бореться за втілення і вираження принципу природної справедливості, добра, свободи, рівності тощо. 

“Соціаліст Винниченко ненавидів старий (буржуазний!) світ з його соціальними контрастами і кривдами, національною безправністю України. Внутрішня установка на боротьбу за світ новий, який малювався в уяві з усіма крайнощами соціалістичного утопізму (фізичне знищення панівних класів, встановлення диктатури пролетаріату, ліквідація приватної власності, заперечення “буржуазної” моралі, відкидання інституту сім'ї, “перебудова” людини...), - була органічною для В. Винниченка, якого, здається, ніколи не покидала ідея загальної гармонії, щасливого облаштування життя”. Так  зазначає Володимир Панченко, сучасний український літературний критик, автор відомих підручників на літературну та історичну тематику, професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Завершення обговорення – цитата самого В. Винниченка: “Воістину, ми за тих часів були богами, які бралися з нічого творити цілий новий світ”.

3.Причини поразки Української  Центральної Ради (метод- поділ студентів на малі групи(можливо –на пари)для швидкого обговорення та пропонування своїх тез (не менш 4-5 різних й аргументованих) щодо прорахунків УЦР)

Епіграф: „Творець має право на помилку, адже вона - елемент пошуку! ”

Анатолій Некрасов, сучасний письменник, філософ і педагог.

В результаті бесіди викладача із студентами в зошитах останніх повинні бути нижченаведені записи(орієнтовні):

Причини поразки УЦР(слайд 7-8)

• УЦР не змогла в умовах складної економічної та політичної ситуації поліпшити матеріальне становище людей , відновити роботу промисловості, приборкати безлад та анархію, забезпечити виконання обіцяного в своїх  Універсалах
• УЦР не створила національну регулярну армію, достатню за чисельністю та боєздатністю, необґрунтовано розраховуючи на підтримку українізованих частин колишньої царської армії
• УЦР не провела аграрну реформу, що було основною вимогою селянства, продемонструвавши прихильність до соціалістичних ідей та нерішучість у вирішенні соціально-економічних питань
• УЦР не створила системудержавного управління і не могла контролювати ситуацію на місцях
• УЦР недостатньо рішуче і послідовно відстоювала право українського народу на незалежність, йшла на компроміси з Тимчасовим Урядом , підриваючи цим свій авторитет у прибічників створення незалежної української держави
• УЦР недооцінила соціальну та національні програми більшовиків, активність Раднаркому,  сподіваючись на можливість утворення демократичної федерації народів колишньої імперії
• УЦР погодилась на введення в Україну військ Німеччини та Австро-Угорщини , які народ сприймав як окупантів,  та виявилась неспроможною задовольнити німецькі вимоги за умовами Брестського миру
• УЦР не отримала міжнародної підтримки з боку країн Антанти, що перемагали в І світовій війні
• УЦР виявилася неспроможною проводити водночас національну політику та стратегію соціально-економічних змін , що з усією драматичністю виявлялося в гострій ворожнечі між Винниченком і Петлюрою — двома провідними міністрами в уряді. Винниченко доводив, що Центральній Раді слід проводити суспільно радикальнішу, ніж у більшовиків, політику, щоб виправдати сподівання мас на докорінні зміни. Тим часом Петлюра вважав, що слід приділяти більшу увагу будівництву інститутів національної державності
• УЦР мала в своїх лавах молодих патріотів , революційних романтиків , які були недосвідчені в питаннях державного керівництва та організаційних питаннях: В. Винниченкові було 38 років, С. Петлюрі —35, М. Ковалевському (провідникові найбільшої української партії — соціалістів-революціонерів) — 25, Миколі Шрагу (що замінив М. Грушевського на посаді голови Центральної Ради) — 22 роки.

4.Здобутки Української Центральної Ради (метод- поділ студентів на малі групи(можливо –на пари)для обговорення та пропонування своїх тез (не менш 4-5 різних й аргументованих) щодо здобутків УЦР)

Епіграф:

„ Вони любили Україну. Тому саме Центральна Рада стала носієм ідеї українського національного відродження. Ми, українці, ходитимемо колами поразок, втрат і розчарувань, аж доки не виростимо й не піднесемо владу,  гідну себе і своєї Вітчизни – українську владу”.

Олена Бондаренко, сучасна українська письменниця й поетеса.

Здобутки Української Центральної Ради(слайд 9)

• Сам факт організації  УЦР , її спроможність посилити свій вплив та сконцентрувати владу в своїх руках – великий крок вперед на шляху розвитку національної самосвідомості
• УЦР перетворила українське питання в одну з основних проблем революційного часу
• УЦР забезпечила право національно-персональної автономії для національних меншин
• УЦР еволюціонувала  від ідеї автономії до усвідомлення цілковитої незалежності
• УЦР продемонструвала світові  демократичні тенденції розвитку парламентського ладу в Україні
• УЦР розпочала боротьбу за визнання незалежної України в світі та заклала основи її мирної зовнішньої  політики
• УЦР розробила Конституцію України , проголосила М. Грушевського президентом  УНР
• УЦР запровадила українську грошову одиницю – гривню та затвердила історичну символіку української держави(сл.12-14)
• УЦР стала реальним доказом існування української нації.

5. Закріплення набутих знань. Висновки (сл.10-11)

(Бесіда вчителя за питаннями:”З-поміж записаних причин поразки УЦР визначте три-чотири , які ви вважаєте найсуттєвішими.  Переконайте в доцільності  свого вибору”,  „Які можете навести основні здобутки УЦР ?”)

Завершення обговорення,висновок – фраза М. С. Грушевського: “У своїй діяльності Центральна Рада завжди мала єдиний критерій, єдиний компас — це інтереси трудящих мас. І які б не були помилки і невдачі наші, співробітники Центральної Ради можуть із вдоволенням оглянутися на пройдену путь і сказати словами поета: «Ми не лукавили з тобою, ми чесно йшли; у нас нема зерна неправди за собою…”

VІ.   Домашнє завдання , виставлення оцінок за урок (сл.15)

(Домашнє завдання: „Прорахунки та здобутки  Української Центральної Ради” - за конспектом , повторити всю тему „Доба Української Центральної Ради” та підготуватись до  тематичного тестування).