Урок "Природне довкілля і традиційна культура українців"

Про матеріал
Конспект уроку з українознавства для учнів 2 класу. Мета: розширити та поглибити знання учнів про природу, як джерело багатства нашої мови; красу та силу рідного слова; формувати в учнів уявлення про значимість навколишнього світу; виховувати любов та бережливе ставлення до природного довкілля та до рідного слова, бажання примножувати природні багатства та зберігати традиції рідного краю.
Перегляд файлу

Відкритий урок – подорож

2-Є клас

Хмельницький НВК №4

Вчитель початкових класів  Пінькевич Г.В.

 

Тема   Природне довкілля і традиційна культура українців

Мета: розширити та поглибити знання учнів про природу, як джерело

          багатства нашої мови; красу та силу рідного слова; формувати в учнів

          уявлення про значимість навколишнього світу;  виховувати любов 

          та бережливе ставлення до природного довкілля та до рідного слова,

          бажання примножувати природні багатства та  зберігати традиції

          рідного краю

 

Обладнання: виставка малюнків „ Мій рідний край” ,виставка  дитячих книг про природу ,портрети  поетів ,карта України, квітка соняшника ,конверти із завданнями, дитячі іграшки мультимедійна презентація

 

                                               Хід    уроку

1.Організація класу

                                     Пролунав дзвінок –

                                     Починаємо урок,

                                     Працюватимем старанно,

                                     Щоб  почуть  наприкінці,

                                     Що у нашім другім класі

                                      Діти - просто молодці.

 

 

Здрастуй, сонце,здрастуй, небо !

Я всміхаюсядо тебе,

Бо у світ приходять  діти,

Щоб  сміятись та радіти.

 

2.Повідомлення теми та мети уроку

Слово вчителя:

        - Світ, що оточує людину – це її рідний край, країна, де вона народилася і росте, де почула перші звуки рідної мови, це те, що повинно стати найдорожчим. А багатство рідної країни – це її природа, яка дає все, що необхідно людині для життя.

       - Найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину.

       -  Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна природа рідного краю. Сьогодні ми поговоримо про природу нашої Батьківщини – наше довкілля.

        - А як ви думаєте, що таке довкілля?

 

 

Складемо асоціативний кущ слова «довкілля.»

      Довкілля – це: рослини, тварини, поле, ліс, вітер, сонце, місяць, зорі, люди, вода, грунт, корисні копалини, дощ, сніг…

 

( Це усе, що оточує живий організм в природі.) Довкілля або навко́лишнє приро́дне середо́вище — всі живі та неживі об'єкти, природні явища, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). 

 

  • А ми живемо з вами в якій країні?

 

      - Щасливі ми з вами , що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі. Тут жили наші прадіди, діди , тут живуть наші батьки- тут корінь українського роду ,що сягає сивої давнини. І де б ми з вами не були скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

 

       - Діти, подивіться на карту України і скажіть, чи ви любите подорожувати?( Так)

     - Які куточки рідної землі ви відвідали?

( Діти відповідають, що разом з батьками були у Карпатах, Києві,…)

-  А що вам найбільше запам'яталося?

( Діти відповідають, що найбільше сподобалась краса рідної землі )

 

       - Сьогодні ми з вами також будемо туристами. Вирушаємо в дорогу.

 

   Наша   рідна земля - це..............(всі разом УКРАЇНА)

 

І перша наша зупинка  „ РІДНИЙ  КРАЙ”

Слайд __

(Вчитель підходить до виставки малюнків „ Мій рідний край” показує                                                                                                                                             малюнки і продовжує розповідь.)

Україна- це квітучий край з рутою, м'ятою,барвінком, калиною.

 

Україна - це вікова боротьба нашого народу за незалежність, волю і щастя.

 

Україна - це милозвучна рідна мова, вишитий рушник,  задушевна пісня, запальний танок,  мистецтво.

 

       Столиця України -  Київ, це дуже гарне місто. Особливо навесні, коли цвітуть каштани.( Демонструється на слайді і карті України прикріплюється квітка соняшника)

      Київ стоїть на Дніпрі.(Показує на карті) . Це могутня повноводна ріка. Вона крутить турбіни багатьох електростанцій.

      Україна – дуже багата  своїми родючими землями. Білий, смачний і пахучий хліб печуть із пшениці, що росте на безмежних ланах, переливаючись золотом.

 

    - А які вірші ви знаєте про природу  нашої  Батьківщини?

(Діти читають  вірші про природу.)

 

Послухай, як струмок дзвенить.

Як гомонить ліщина, -

З тобою всюди кожну мить

Говорить Батьківщина.

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

Послухай , як  вода шумить –

Дніпро до моря лине –

З тобою всюди кожну мить

Говорить Батьківщина   ( Петро Осадчук ).

 

„ Буваю, часом сліпну від краси,

   Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -

   Оці степи, це небо, ці ліси, -

   Усе так гарно, чисто, незрадливо,

   Усе, як є – дорога , явори,

   Усе моє, все зветься Україна.

   Така краса, висока і нетлінна,

   Що хоч спинись із Богом говори... ( Ліна Костенко).

 

Он повзе мурашка,

Он хлюпоче річка.

Не зривай ромашку,

Не топчи травичку.

В зелені діброва,

В китицях ліщина.

Глянь яка чудова наша Україна.

Журавлі над лугом

Линуть рівним клином.

Будь природі другом ,

Україні – сином  ( Анатолій Камінчук ).

 

 

Зупинка друга „ ПОЕТИЧНА”

 

      - Для кожного народу дорога його мова. І кожна людина знає, що вмирає мова, то вмирає народ. І той  хто  зневажливо ставиться до мови, не викликає поваги і до самого себе. Спілкування з природою дає найбільшу насолоду і радість, викликає найпалкішу любов до мови, до рідного краю, до життя.

Природа є джерелом натхнення для поетів, письменників, художників ,

композиторів. Красиве в навколишній  природі є скрізь – необхідно тільки вміти побачити  та відчути  цю красу.

 

        (Діти читають напам'ять вірші про українську мову, природу.)

     Соняшники                                           Вербові сережки

Уже важка, як олово                           Біля яру , біля стежки

Роса за перелазами.                             Одягла верба сережки.                                                 

А в соняшників голови                        Головою помахала,

Косинками пов'язані.                           Потихеньку питала:

Косинками барвистими                       - Де ота біленька хатка,

І маминою хусткою -                           Що гарнесенькі дівчатка?

Щоб горобці – пройдисвіти                 Хай би вибігли до стежки-

Насіння не полускали.                          Подарую їм сережки.

Це соняшники  граються                                                Л.  Костенко.

У піжмурки, як діти :

На вітрі колихаються ,

Наосліп ловлять літо.

   А. Качан.

 

       Наша мова                                                      Твоя рідна мова                 

                                                                    Край в якому зростає людина,                        Тепла , як сонячна днина                        Це, любий друже, - твоя Батьківщина 

Добра ,неначе весна,                                Знай, що нічого ріднішого немає

Мова віків України,                                 Мови, в якому вона розмовляє,

Казка її чарівна.                                       Мови співочої , нашої мови.

                                                                   Все в ній багате від слова до слова.

Мова – усміхнена квітка                          Друже мій любий , коли підростеш,

Радість весела дзвінка                              В ній чарівний, справжній скарб

Гарна, як небо улітку                                                                       віднайдеш.

Ніжна , як пісня струмка.                        Час проміння ,і яскраво засяє.

                                                                    Мова ,якою народ розмовляє.

Мова- джерельна криниця                       Хай же буяє ,мов квітка ранкова,

Райдужно – сонячний цвіт                       Мовонько  чиста, твоя рідна мова !

Це українська зірниця,                                                        ( В.Зорік )

Що зачаровує світ.

 

 

Фізкультхвилинка

 

Третя   наша зупинка „КОЛИСКОВА”

 

      Для кожного з нас любов до оточуючого починається з колиски, з маминої пісні. Коли ви були маленькими, ваші мами співали вам ніжну ,лагідну пісеньку.

     Колискова – це душа народу, яка ходить навшпиньках. Почути її кроки можуть тільки ті, хто вміє слухати. Українська колискова ввібрала в себе всю красу і пахощі рідної природи: волошкові степи і солов'їні гаї.

А зараз  заспіваємо колискову пісню.

 

( Діти виходять до ігрового столу,  беруть улюблену іграшку і виконують колискову )

 

Четверта зупинка „ ІГРОВА”(робота в групах)

 

       - Нашу культуру  неможливо уявити без народних ігр, загадок , прислів'їв, скоромовок, народних прикмет – цих золотих зерняток народної мудрості. Вони маленькі ,але дорогоцінні скарби для нашого народу. Ви вже багато їх знаєте.

      - Я пропоную обєднатися у групи за  і кольоровими стрічками, що є у вас, підійти до кубика такого самого кольору. Попрацювавши у групах ви маєте  бмінятися  знаннями  цих видів усної народної творчості.

(Конверти  із завданнями отримують 4 групи)

 

П’ята зупинка « Мудрі поради » (Повідомлення з тих часів)

 

Скільки років Землі –

і мільярд , і мільйон,

а яка вона й досі ще гарна!

                                           Л.Костенко

 

 

            Природа й досі  залишається багато в чому для нас загадкою…

(повідомлення дітей)

  1-ий учень:

     -   В давнину вона просто зачаровувала людей своєю красою, незбагненністю та силою. Земля видавалася їм живою істотою, яку не можна  ображати,   завдавати їй болю.

 

2-ий учень:

      - Казкові богатирі  завжди  тримали  нерозривний  зв'язок з землею: припавши до неї, отримували  надзвичайну силу, відірвавшись – втрачали  її. Землю називали  матір’ю, годувальницею, святинею. Їй  кланялися, нею клялися і проклинали.

 

3-ій уч.:

       -Небесні світила – сонце, місяць і зірки – викликали  захоплення і вимагали  свого  трактування.

 

          -У давнину  вважалося, що на небі сяє стільки зірок, скільки людей живе на світі, бо в кожної  людини – своя зірка. Коли людина  народжується, на небі  з’являється нова зоря, а коли помирає – гасне її зірка.

 

          - Існували повір’я про вітер, туман, блискавку, грім, дощ тощо.

Найцікавіші, найфантастичніші легенди пов’язані з рослинами.

 

          Неначе  тюльпани – це крихітні антени, що приймають голоси з космосу. А стебла трав – це язички полум’я, яке в пориві гніву хотіло спалити землю, але від  умовлянь ласкавої  дівчинки  Зеленоглазки обернулося оксамитом смарагдовим, що покриває велетенські простори. І тепер на вітрі тріпотить зелений вогонь, своє колишнє завзяття пригадує, протее зворотної дороги немає: не може він клятву свою порушить – не чинити людям зла.

 

 Природа хворіє. Увага!

    - Погляньте на нашу планету. Чомусь вона зовсім невесела. Що сталося?

     - Погляньте на Краплинку, Росточок, Метелика, Сонечко – наших вірних друзів. Вони теж сумні.

 

- Певно я маю відповідь на це питання.

       * Околиці  сіл збідніли на лелечі гнізда,

       *замулилися на видолинках живі джерела,

       *поріділи солов’їні переспіви!!!

     - А може, в цьому є і кожного з нас провина?  Вирушаючи до лісу, не вс іпам’ятають священне правило: гриби ні за яких обставин не можна виривати, а лише підрізати. У пошуках лікарських рослин ми нерідко забуваємо: висмикнута із землі травичка навічно позбавлена свого родоводу; розчавлена на квітці бджола вже  ніколи не запилить квіточку; зрубана на березі верба, яка надійно оберігала русло, не стане на дорозі буревію, вилитий недбайливцем мазут залишить на довгі роки мертву пляму на живому тілі землі.

      Якщо чорні клуби диму і стічні води забруднюють повітря і річки, страждає не тільки природа – хворіє і страждає людина. І рибам, і птахам, і звірям, і травам, і деревам, і квітам для життя необхідні зони спокою.

      Потурбуватися про це може тільки  людина. Захищаючи природу, людина захищає себе.

       У хворої природи здорових людей не буває. Є тільки один спосіб співіснувати з природою. Це — пізнавати її закони й узгоджувати з ними свої дії. За порушення цихзаконів людство вже несе відповідальність.

     Єдиний вихід для нас — берегти довкілля, рідну природу і тоді вона стане для нас люблячою і мудрою матір'ю.

 

Ст.4. Червона книга Землі.

      Людина на земній кулі знищила багато диких тварин і рослин,тому було створено Червону книгу для охорони природи.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення.

 

 

Все на землі, все треба берегти -

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти -

Бо врешті, ти його частина.

Б.Лепкий

 

     - Отямся, людино, доки ще не пізно! Поглянь навколо – які кольори, пахощі, звуки! Це твоя земля. На все це дивишся, все це вбираєш у себе, сповнюєшся високістю простору, що навкруги, і відчуваєш, щоти не в силі не любити цей рідний куточок землі.

 

(Діти читають вірші)

На землі, у домі вселюдському –

Протиріч і негараздів тьма.

Будьте, люди, обережні в ньому!

Іншої домівки в нас нема.

П.Власюк

 

 

Обережно ступай,

Не зламай живі квіти,

Бо вони, як і ти,

Потребують тепла.

Адже все на Землі

Прагне бути зігрітим.

Зупинися, не смій заподіяти зла !

 

Обережно ступай,

Нахились, придивися,

Не гаси під ногами земного життя.

Десь співає цвіркун,

Заховавшись під листям,

Он гніздечко – не руш,

І другому затям.

 

Он біжить по землі працьовита комаха.

Не дави, не топчи,

Не руйнуй, не ламай.

Все потрібне Землі:

І рослина, і птаха –

Ти ж людина, не звір.

Обережно ступай !

В.Геращенко

 

 

Шоста зупинка « Умілі  ручки»

 

     -  Здавніх  часів люди люблять   прикрашати жито, одяг, предмети  побуту.

Декоративно – прикладне мистецтво – є одним з найдавніших видів мистецтва.

        Побутові речі та предмети вжитку прикрашали орнаментами та візерунками (вишивкою, різьблення, малюнком, витинанкою).

Витинанки пов’язували з основними подіями в житті селянина, і кожній відповідала певна традицій накомпозиція. До жнив клеїли врожайну, на заручини – заквітчану, яку потім змінювали на весільну. От і ви, мабуть, упершее познайомилися із цім стародавнім видом декоративно – прикладного мистецтва, коли вирізали сніжинки до Нового року.

       Сьогодні ми познайомимося з історією виникнення витинанок й навчимося техніки витинання.

       Цікава історія виникнення витинанок.

       Колись у давнину, в одному українському селі, ввечері: сиділа під хатою дівчина і мріяла про свого нареченого, який давно пішов у далеку країну і не повертався. Раптом затріпотів біля неї голуб і сів на коліна. Дівчина не сполохалася, бо то був їхній голуб. Він прилетів здалеку. Його брав із собою хлопець – коханий дівчини. Приніс голуб на клаптику паперу звісточку. Вона сповіщала, що хлопець живий-здоровий і незабаром повернеться у село. Дівчина довго думала: «Яку б це відповідь дати?». Потім зайшла до хати, взяла ножиці та папір і почала витинати узор. І як розгорнула папір, то побачила гарну-прегарну витинанку. Вона і незчулася, як це в неї просто вийшло. Прив’язала витинанку-звісточку до голуба, і він поніс її в далекий край коханому. Коли ж наречений повертався додому, він мав цю витинанку із собою, і як заходив у село, то всім показував її. Люди дивувалися чарівному узору. І там, де хлопець проходив, всі почали витинати таку ж красу. Так в Україні з’явилися витинанки.

       - Як вирозумієте слово – ВИТИНАТИ ?

       - То що ж таке витинанка?

       Перш за все, дамо визначення терміну «витинанка».

        Витинанки – орнаментальні й фігурні прикраси житла, ажурно витяті ножицями з білого або кольорового паперу. Від назви техніки виготовлення походить і термін.

       Витинанки бувають різні, але найбільш яскравим символом у народному декоративному мистецтві є «Дерево життя» або «Вазон». Він складається з трьох частин: верхня - символізує сферу богів, середня-життя людей и всього живого на землі, нижня (коріння) – основа і початок світу. Основним елементом зображення є деревце з квітами у горщечку.

 

       Отже, на сьогоднішньому уроці ми створимо своєрідний власний оберіг – «Дерево життя». В ньому об’єднуються Дійсність, Майбутнє і Минуле

кожної людини.

 

V. Практична робота. Правила роботи з ножицями і клеєм.

Демонстрування різних зразків витинанки.

         - На  парті у вас заготовки. Вам необхідно вирізати це деревце і приклеїти до картонної основи.

        ( Виконання  роботи учнями)

Виставка робіт.

      - Я думаю, що виготовленні обереги допоможуть нам зберегти наше рідне довкілля і продовжити життя нашої планети.

 

YIПідсумок уроку

      - От і підходить наша подорож до кінця.

Хочу завершити наш урок віршем А. Камінчука «Не хочу»

 

Метелика ловити я не хочу:
він — квітка неба,
хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
щоб радісно було мені й тобі!
І квітку лісову не стану рвати,
її додому я не понесу,
бо вдома їй джмеля не погойдати
і не попити ранками росу!
І ні стеблинку, гілку чи травинку
я не ображу:
це — страшенний гріх!
Бо в кожній з них
живе тремка живинка,
що світиться довірою до всіх...

 

  • Чи сподобалась вам подорож ?
  • Що нового ви дізналися на уроці ?

 

docx
Додано
18 квітня 2019
Переглядів
942
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку