Урок "Психологічна глибина характеру та суперечливість образу головної героїні роману Л. Толстого Анни Кареніної".

Конспект уроку з зарубіжної літератури для 10 класу на тему: «Психологічна глибина характеру та суперечливість образу головної героїні роману Л. Толстого Анни Кареніної».

  Мета: допомогти учням розкрити суперечливий образ головної героїні роману Анни Кареніної, зрозуміти причини її трагічної долі; дослідити майстерність автора у створенні образу героїні; розвивати навички аналізу літературного образу, зіставляти з реальним життям, особистими спостереженнями; виховувати високі моральні якості, естетичні смаки.

  Обладнання: підручник; текст роману Л. Толстого «Анна Кареніна» (в оригіналі чи в перекладах на вибір викладача); ілюстрації до твору (на вибір викладача).

  Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань і вмінь.

Хід уроку

У смерті Анни винні не люди, з яких

складається суспільство. У смерті Анни

винен сам державний устрій. Мертве

суспільство, мертва дійсність вбиває

 любов тим, що позбавляє її сенсу життя.

Мертвий хапає живого.

В. Єрмілов, літературознавець

І. Актуалізація опорних знань учнів

  Слово викладача. Із самого початку своєї появи образ Анни Кареніної викликав неоднозначні оцінки, оскільки він не вкладається у звичні канони жіночих персонажів. Основна проблема твору: доля жінки з вищого товариства. Це сімейно-побутовий роман. Однак, Л. Толстой розширив його межі, вивчаючи соціальну дійсність і поглиблюючи психологічні дослідження над характерами героїв. Відомо, що під час роботи над романом «Анна Кареніна» Л. Толстой перечитував О. Пушкіна і, зокрема, роман «Євгеній Онєгін». Пушкін назвав «Євгенія Онєгіна» «вільним романом». Л. Толстой перейняв цю назву для свого твору. За широтою порушених проблем роман можна вважати «широким, вільним».

Історія створення роману «Анна Кареніна»

  Роман «Анна Кареніна» Л.Толстой писав чотири роки (1873-1877). Письменник захопився ідеєю написати роман про сімейне життя, створити образ заміжньої жінки з вищого світу, яка загубила себе. В задумах митця з’явився образ майбутньої героїні - Анни Кареніної. Письменник згадував: «Це було, як тепер: після обіду я лежав на дивані й палив. Чи замислився я, чи тільки боровся зі сном, не знаю, але несподівано переді мною промайнув оголений жіночий лікоть витонченої аристократичної руки. Я мимоволі почав придивлятися до цього видіння. З’явилися плечі, шия і, нарешті, цілий образ вродливої жінки у бальному платті, яка неначе благала про допомогу, дивлячись на мене сумними очима. Видіння зникло, та я вже не міг звільнитися від його враження, воно переслідувало мене і вдень і вночі, і, щоб позбутися його, я повинен був знайти йому втілення». В процесі роботи Толстой не обмежився темою сім’ї, розширив межі сімейно-побутового роману, поглибивши психологічну, морально-етичну лінії, зробивши певні філософські узагальнення й роздуми про природу щастя і нещастя людей, про природу суспільних відносин взагалі. І в результаті твір перетворився на великий соціально-психологічний роман із глибоким морально-філософським змістом.

• Яка початкова назва роману? («Два шлюби».)
• Подумайте, чи змінилося що-небудь зі зміною назви роману? (Так, досягнута більша концентрація уваги на образі головної героїні.)
• Визначте різновид роману. (За жанром це сімейно-побутовий роман.)
• Хто слугував прототипом зовнішності Анни Кареніної? (М. О. Гартунг, старша донька О. Пушкіна. Але нагадує вона Анну «не характером, не життям, а зовнішністю». Другий прототип Анна Степанівна Пирогова, знайома Толстого, яку нещасливе кохання призвело до загибелі - вона кинулася під товарний потяг.)
• Що вам відомо про М. О. Гартунг? (Л. Толстой познайомився з М. О. Гартунг 1868 року на балу в Тулі. Марія Олександрівна була надзвичайно красивою, розумною, мала почуття гумору. Вона прожила довге і тяжке життя: рано стала вдовою, але любила й виховувала племінників, жила скромно, завжди була привітною. У голодні 1918–1919 роки часто біля пам’ятника О. Пушкіну москвичі бачили жінку, одягнену в усе чорне, в чорній вуалі, яка годинами сиділа поруч на лавочці з букетиком квітів. Це була Марія Олександрівна. Вона приходила на зустріч зі своїм великим батьком. 7 березня 1919 року Марія Олександрівна померла. Похована на цвинтарі Донського монастиря.)

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Засвоєння учнями нових знань, формування вмінь та навичок

    Слово викладача. Упродовж усього періоду існування роману виникала низка питань, що залишаються актуальними й нині. Серед них можна назвати такі: «Анна - жертва кохання чи його раба?», «Хто винен у трагедії героїні?», «Толстой засуджує Анну чи виправдовує її?», «Анна - трагічна героїня чи легковажна жінка?»

   «Що погано? Що добре? Що потрібно любити, що ненавидіти? Задля чого жити, і що таке Я? Що таке життя?.. Яка сила керує всім?» - запитував себе Лев Толстой, як запитували себе багато поколінь людей до нього й після нього, як запитуємо себе про це ми. У чому полягає сила й естетична привабливість творів Л. Толстого для сучасних читачів - ми поговоримо сьогодні на уроці.

     Сім’я для Толстого була однією з умов щасливого життя. Думки про сім’ю, сімейні стосунки цікавили письменника впродовж усього життя. Л. Толстой показує життя різних сімей з метою віднайти щасливу родину і зрозуміти, що ж людині потрібно для щастя. Разом із тим, розповідаючи про різні родини, автор намагається знайти і причини трагедії головної героїні.

1. Робота з текстом роману.

• Як починається роман? (Із фрази «Усі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива родина нещаслива по-своєму».)
• Як ви гадаєте, чому ці слова вважають психологічним ключем до твору? (У центрі уваги письменника не щасливі сімейні стосунки, а, навпаки,— нещасливі.)
• Як ви розумієте зміст другої фрази: «Усе змішалося в домі Облонських…»? (Роман починається не із зображення щасливої родини, а з розпаду сім’ї, руйнування людських стосунків. Доллі дізналася про зраду чоловіка.)
• Яким було її перше рішення? (Вона вирішила розлучитися.)
• Яким у романі постає подружжя? (Доллі присвятила себе чоловікові й дітям. Це головний орієнтир її життя. Стіва вважав її завжди заклопотанною, стурбованою, недалекою. Сам Степан Аркадійович часто зраджував дружину, не вбачаючи в цьому нічого поганого. Він по-своєму любить дітей, жінку, але не розуміє всі її клопотання.)
• Хто помирив подружжя? (Анна Кареніна, яка доводилася сестрою Стіви.)
• Яким було остаточне рішення Доллі? (Вона врешті-решт вирішила заради дітей зберегти сім’ю.)
• У чому трагедія цієї сім’ї? (Ця сім’я нещаслива, оскільки порушена внутрішня духовна єдність між подружжям, кожний із них живе сам по собі. Справжнє щастя ніколи не можна будувати на брехні та лицемірстві.)
• Які риси вдачі Стіви підкреслюються в романі? (Він лінивий, завжди веселий, байдужий до справи, якій служить, має багато друзів, з котрими гарно проводить час.)
• Які дві сюжетні лінії можна виділити в композиції роману «Анна Кареніна»? (Сюжетна лінія Анни Кареніної і лінія Костянтина Левіна.)

2. «Творча лабораторія» (Характеристика стосунків Анни та Олексія Кареніна).

• Проаналізуйте стосунки в родині Кареніних. (Каренін одружився з Анною, яка була сиротою, на двадцять років молодшою, її тітка влаштувала цей шлюб. Можливо, Анна не кохала чоловіка, а просто підкорилася волі тітки.)
• На вашу думку, чи були Кареніни щасливими? (Вони про це просто не думали. Зовні все було пристойно. Шлюби без кохання вважалися звичним явищем.)
• Що відомо про Олексія Олександровича Кареніна? (Він займав високу посаду, був втіленням петербурзької аристократії.)
• Як ви гадаєте, чи кохав він Анну? (Можливо, кохав по-своєму. Інакше він би не переживав так болісно розрив із нею.)
• Чи згодні ви зі словами Анни про те, що Каренін - «зла машина»? (Анна назвала його «злою машиною», але це не є цілком справедливо. Адже так вона сказала тоді, коли покохала Вронського. Олексій Олександрович виявляє і людські якості: глибоко страждає, переживає за Анну під час її хвороби, піклується про маленьку доньку Анни і Вронського. Навіть Вронський відчув, що не здатен на такі вчинки і відзначив: Каренін був «на недосяжній висоті». Складається враження, ніби Каренін приховує від усіх і від себе самого свою доброту. Втрата Анни була для нього початком кризи всього життя, він розуміє непотрібність добра в суспільстві).

3.  «Творча лабораторія» (Аналіз стосунків Анни і Вронського).

• Як починається історія Анни і Вронського? (Герої зустрічаються на вокзалі і їх знайомить брат Анни - Стіва Облонський. Анна їхала в одному купе з матір'ю Вронського. Вронський «відчув необхідність ще раз поглянути на неї - не тому, що вона була дуже красивою, не завдяки витонченості й скромній грації, які були в усій її поставі, але тому, що у виразі миловидного обличчя… було щось особливо ласкаве й ніжне... Ніби надлишок чогось так переповнював її єство, що мимоволі виражався то в блиску погляду, то в посмішці...» У цьому описі можна побачити початок майбутніх стосунків героїв, внутрішню силу Анни, її жагу до життя. Катастрофічність цього знайомства ніби передбачена нещастям на залізниці, коли потягом задавило сторожа.)
• Що відомо про Вронського? (Він один із синів графа Кирила Івановича Вронського, представник «золотої молоді» Петербурга. Красивий, багатий, має великі зв’язки, вихованець Пажезького корпусу, флігель-ад’ютант.)
• Як автор показує зародження їхнього кохання? (Це сталося на балу. І та зустріч змінила не тільки долю Кіті, а й Анни та Вронського.)
• Як ви думаєте, чи кохав він Кіті? (Мабуть, ні. Йому подобалася Кіті, але він був задоволений тим, що не освідчився їй. Після повернення від Щербацьких Вронський заснув міцним і спокійним сном. Закоханий не міг би так поводитися.)
• Яким було його ставлення до Анни? (Він покохав цю жінку. Заради неї жертвує своєю військовою кар’єрою, всупереч світським законам розглядає свій зв’язок з Анною як шлюб. Вронський прагне створити сім’ю, мати дітей.)
• З тексту роману відомо, що Кіті знаходить деякі спільні риси між Вронським і Левіним. Чи згодні ви з героїнею? (Спільне між ними те, що обоє сміливі, мужні, правдиві, прямі у вчинках. Але є риси, що більше зближують Вронського з Кареніним. Адже в нього теж є певні правила, яких він дотримується.)
• Як змінюється ставлення Кіті до Анни на балу? (Кіті бачить Анну «зовсім новою» - Анна сп'яніла від захоплення, яке вона викликала в оточуючих. Кіті зрозуміла таємний, незримий зв'язок Анни і Вронського, у якого була закохана, й відчула «відчай і жах».)

• Що ми знаємо про заміжжя Анни? (Тітка віддала Анну заміж за чоловіка, який був набагато старшим за неї. Жінка жила спокійно, розмірено, почуття ще дрімали в ній. Усю любов вона перенесла на сина. Після зустрічі з Вронським Анна намагається зосередитися на своєму сімейному житті, але це в неї не виходить. Зовнішність чоловіка, його вуха викликають у неї неприємні відчуття. Вона розуміє, що в її стосунках із Кареніним багато вдаваності, «але раніше вона не помічала цього почуття, тепер... ясно й боляче усвідомила його».)
• Чи намагається Анна боротися зі своїм почуттям? (Анна не сприймає брехні. Вона намагається боротися зі своїми почуттями, але не може, втрачає над собою контроль. Зустріч із Вронським на станції під час страшної бурі. Цей символічний образ ніби попереджає про біду та її невідворотність.)
• Які деталі свідчать про несумісність Анни та її чоловіка? (У зовнішності героїні письменник постійно підкреслює внутрішній вогонь, що одухотворює її красу, робить її привабливою: «Вогник замерехтів в її очах»; «В очах її спалахував радісний блиск»; «нестримний дрижачий блиск очей і посмішки обпалив його». Цей внутрішній вогонь дрімав у ній, «але прийшов час, і Анна зрозуміла, що вона жива, що їй необхідно любити й жити». Анна розуміє, що чоловік вісім років душив її життя, «душив усе, що було в ній живого». Автор зображує Кареніна раціональним, холодним: «кожна хвилина життя Олексія Олександровича була зайнята й розподілена», ніби він був не людиною, а машиною.)
• Чи було кохання єдиним талантом Анни? (Анна — розумна, тонка, делікатна й освічена людина. Вона багато читає, розуміється в мистецтві, може вільно говорити й про агрономію, й про розведення коней та про інші справи.)
• Як складалися взаємини Анни із Вронським на початку їх кохання? (їх охопила пристрасть, але почуття Анни сповнені протиріч. Вона відчуває «сором, радість і жах перед цим вступом у нове життя». Коли Вронський упав на скачках, Анна зовсім утратила самовладання. Вона зізналася чоловікові у зраді. Її охопило глибоке почуття провини. Каренін наполягав на «дотриманні зовнішніх вимог пристойності». «Жити як раніше Анна не могла, як не могла й залишити сина», унаслідок чого опинилася в безвиході)
• Прокоментуйте епізод пологів Анни. За що Анна просить у Кареніна вибачення і що відчуває після одужання? (Під час пологів Анна відчуває, що їй «залишилося жити небагато» й осмислює своє життя по-новому. Просить вибачення у Кареніна, і той прощає її. Після одужання Анна розуміє, що так само ненавидить чоловіка, навіть за його великодушність, і що тепер вона ще в гіршому становищі, навіть жалкує, що не померла.)
• Яку роль відіграє у творі опис мандрівки Анни і Вронського до Італії? (Спочатку вони були щасливими: «Анна відчувала себе безмежно щасливою». Вронський же незабаром «відчув, що в його душі піднялося бажання бажань, нудьга». Заради Анни він відмовився від кар'єри, звичайного життя; Анна заради нього полишила сина. Мандрівка раптом утратила свою чарівність, необхідно було повертатися.)

• Як Анна ставилася до своїх дітей? Як на вашу думку, чи щасливі вони? Чи дорослі мають зважати на дітей, коли влаштовують своє життя? (Навряд чи діти були щасливими, адже цього не може бути, коли між дорослими такі складні стосунки. Бажано, щоб дорослі зважали на дітей, але в житті, на жаль, таке не завжди трапляється.)

• Прокоментуйте епізод у театрі.
• Що спричинило загибель Анни? (Анна не може розібратися у своїх почуттях, вона ревнує, почувається нещасною через загальний мовчазний осуд розчаровується в коханому. Іде на самогубство імпульсивно й необдумано.)

   4. Виконання завдань пошуково-дослідницького характеру

    Викладач. Почуття, відчуття, переживання, страхи у романі Л. Толстой зобразив за допомогою внутрішніх монологів. «Внутрішні монологи у творах Льва Толстого, - як зазначає літературознавець В. О. Ковальов,-висвітлюють те, як його герої реагують на ті чи інші явища життя, як переосмислюють їх, з'ясовуючи для себе різноманітні життєві питання, як пізнають себе, свій внутрішній світ, як виражають своє ставлення до оточуючих та оточення, як відшукують моральні норми, щоб керуватися ними у своїй поведінці... Толстовські внутрішні монологи героїв завжди висвітлюють їх справжній душевний стан певної миті, показують їх справжні почуття, справжні бажання, справжнє ставлення до навколишнього чи оточення». Це поняття називають «діалектикою душі».

• Знайдіть приклади внутрішніх діалогів героїні роману, прокоментуйте, з'ясуйте роль у творі та значення для розкриття «діалектики душі» героїні.

Очікувані відповіді.

• Анна, познайомившись із Вронським і відчувши потяг до нього, намагається  позбутися цих почуттів. Вона вирішує приділяти більше уваги своєму синові, чоловікові. Намагається переконати себе в тому, що Каренін «хороша людина, правдива, добра й чудова у своїй сфері». Але водночас відзначає подумки неприємну деталь, якої раніше якось не помічала: «Вуха у нього так дивно стирчать!»;
• Анна, посварившись із Вронським і шукаючи виходу із «глухого кута», думає: «Так, у ньому було торжество марнославного успіху. Звісно, була й любов, але здебільшого - гордість успіху. Він вихвалявся мною. Тепер це минуло. Пишатися немає чим. Не пишатися, а соромитися. Він узяв від мене все, що міг, і тепер  не потрібна йому. Він обтяжений мною й намагається не бути щодо мене безчесним. ...моє кохання стає все пристраснішим і себелюбним, але його все згасає та згасає, і ось чому ми розходимося... І допомогти цьому не можна...»;
• Анна Кареніна аналізує свої почуття, їх розвиток і згасання, з'ясовує для себе причини свого нещастя. І це допомагає читачеві зрозуміти «діалектику» її душі.

   Коментар викладача.

   З усією палкістю душі Анна поринула у безодню кохання до Вронського. За її словами, любов для неї те ж саме, що шматок хліба для голодного. Увесь світ і для себе, і для Вронського вона прагнула замінити коханням. Вона хотіла жити. Але покинувши все заради Вронського, Анна поступово починає відчувати, що вони віддаляються один від одного. Анна доходить висновку: Вронський не для того кохання, яке їй потрібне. Взагалі, Анна неначе замкнула себе в любові. І сам автор вважає неможливим втечу від життя, навіть якщо це буде втеча в кохання. Тому що любов, яка замикається в собі, позбавляється найголовнішої функції - дарувати щастя світові й одержувати щастя від нього. Саме в цьому, на думку Толстого, і полягають причини загибелі кохання Анни і Вронського.

5. Робота з ілюстраціями.

• Хто з художників ілюстрував роман «Анна Кареніна»? (О. Верейський, О. Самохвалов, Ю. Євстратова, О. Алексєєв.) Зокрема, портрет головної героїні намалювали О. Бем (1870; на цьому портреті Анна схожа на М. О. Гартунг), М. Врубель (1883), М. Нестеров (1887), Н. Верещагіна-Розанова (1940), М. Соколов (1946).
• Розгляньте ілюстрації до образу головної героїні.
• Яка з них вам сподобалася найбільше?
• На вашу думку, хто з художників найбільш вдало передав «діалектику душі» Анни за допомогою фарби чи олівця?

    6. Спостереження над текстом.

• Л. Толстой відомий як майстер деталі. Проаналізуйте, які деталі характерні для кожного героя. (Щодо Анни автор увесь час підкреслює її красиві руки, у Доллі руки, навпаки, сухі і кістляві; Олексій Каренін постійно глузує над Анною, вигадуючи якогось ніжного й закоханого чоловіка (він навіть не підозрював, що в його пародії на кохання - відображення сімейних стосунків). Анна бачить його вуха і очі, в яких не відчувалося життя. В портреті Вронського автор весь час робить акцент на гарних білих зубах. До речі, після смерті Анни у нього почався зубний біль.)

7. Проблемні завдання.

• Визначте основні проблеми роману Л. Толстого «Анна Кареніна». (Роль сім’ї в житті людини («думка сімейна», за словами Л. Толстого), пошуки основ міцних сімейних стосунків, питання вибору людини (жінки або чоловіка) права на життя за порухами серця чи відповідальність перед членами родини.)
• Визначте головні сюжетні лінії роману. (Головні сюжетні лінії роману пов’язані із життям кількох сімейних пар. Анна — Каренін, Доллі — Облонський, Кіті — Левін. Окрім того, у творі згадуються сімейні історії Вронських, Бетсі Тверської, княгині Лідії Іванівни, селянина Івана Парменова.)

8. Скласти колективний портрет «вищого світу».

     Герої роману «вищого світу» дотримуються зовнішньої пристойності й легко ставляться до життя. Звикли жити в неробстві, обманювати й лицемірити. У салоні Бетсі Тверської панує «звична урочиста обстановка неробства», нудьги. Ліза Меркалова говорить: «Ви живете, а я нудьгую... мені дуже, дуже нудно. І всі ті самі, і всі ті самі. Усе те саме». Автор іронічно говорить про салон княгині Бетсі: «Розмова почалася мило, а саме тому, що була надто вже мила, вона знову зупинилася. Слід було застосувати правильний засіб, що ніколи не підводив - злослів'я». Улюблене заняття цих людей - плітки. Вони раді перемити кісточки одне одному, варто лише обрати об'єкт: «Кожен мав що сказати осудливе про нещасну й висміяти її, і розмова весело затріщала, як вогнище, яке розгоралося». Будь-яке виявлення живої думки, справжніх почуттів зустрічало у вищому світі нерозуміння, здивування й осуд. Подружня зрада була справою звичною, навіть веселою. Звичайна світська інтрижка навіть схвалювалася, але визнання справжніх почуттів було неможливим.

   Мати Вронського, дізнавшись про зв'язок сина із Кареніною, спочатку була задоволена, але потім змінила свою думку, зрозумівши, що «це не був той блискучий, граціозний світський зв'язок, який би вона схвалила, але якась відчайдушна пристрасть, як їй розповідали, що могла призвести його до дурниць».

   Олексій Вронський - складний і неоднозначний образ. У своєму романі Л.Толстой порушує усталену літературну традицію зображення блискучого молодого дворянина, який спокусив заміжню жінку. Кохання змінило його, однак він теж переживає свою внутрішню драму.

• Як ви вважаєте, у чому полягала внутрішня драма Вронського?

   Внутрішня драма Олексія Вронського криється в його особистісних якостях. Він, як і Каренін, живе згідго із законами та мораллю вищого товариства. Автор показує Вронського дилетантом в усьому, чим би він не займався. Свідченням того є декілька яскравих епізодів. Наприклад, Вронський виявився дилетантом під час перегонів, саме тому загинула його коняка Фру-Фру. Герой був дилетантом у малярстві. Він гарно копіює чиюсь манеру, але в його роботах відсутні душа й особиста думка. Саме тому портрет Анни, який малював художник Михайлов, виявися набагато кращим, ніж його картина. Михайлов зумів вловити в Анні «душевні почуття», а Вронський не побачив цього в коханій жінці. Часто у Вронського відсутні власні думки, слова. Вронського влаштовує стилізація під життя.

         Коментар викладача.

   Як зазначає автор, у кожній із цих родин, та й в усьому аристократичному товаристві, немає щастя. Тут усі знаходяться у відвертому або прихованому розлученні. Вищий світ — це не родини, це любовні зв’язки. Мати Вронського відома тим, що і до заміжжя, а особливо після одруження, мала безліч романів. Брат Вронського одружений і має дітей, але утримує танцівницю. Князь Чеченський має дві сім’ї і в обох є діти. Графиня Лідія Олексіївна, що втішає Кареніна в тяжкі для нього часи, не живе зі своїм чоловіком, який їй зраджує. Баронеса Шталь, коханка Петрицького, з’явилася в нього на вечірці тільки для того, щоб повідомити про своє розлучення і про те, як вона хоче заволодіти грошима чоловіка.

    Отже, стосунки в цих сім’ях базуються на фальші, брехні, лицемірстві, показному благополуччі. Всі герої в романі самотні, не здатні зрозуміти одне одного, бо втратили саме поняття «кохання».

• Як ви вважаєте, чи боялася Анна осуду вищого товариства? (Ні. Про це свідчить її присутність у театрі, коли всі «злобно й з завистю» дивились на неї. Вона б усе могла витримати, якби її лише «саму себе тримало кохання». Анна виявилася сильнішою від Вронського.)

9. Проблемна ситуація.

• Як ви гадаєте, у чому трагедія Анни Кареніної? (Л. Толстой показує трагедію Анни як наслідок багатьох процесів: і соціальних, і моральних. Анна створена для великих почуттів, але вони відсутні в тому світі, в якому вона живе. В тому суспільстві порушуються всі принципи - добра, правди, людяності, тут забувають про духовну єдність, а без цього неможливе щастя ні окремої людини, ні людства в цілому.)

•  Узагальніть висновки бесіди та обговорення порушених питань. (Образ Анни Кареніної розкритий автором у всій його суперечливості, із глибокою психологічною мотивацією.)             

10. Робота з епіграфом.

• Прочитайте слова літературознавця В. Єрмілова. Чи згодні ви з його точкою зору? Свою думку аргументуйте.

 На жаль, у романі всі герої самотні та нещасливі, тому що втрачено «ключ кохання». Звідси й уся ця брехня і ницість, що охопили суспільство. Отже, у цьому суспільстві можуть жити лише люди бездушні, «мертві», не здатні до справжніх почуттів (порівняйте, у Бетсі, яка зраджує свого чоловіка, усе нормально). Суспільство не сприймає нічого справжнього і не прощає подібного.

          11.  Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

• Знайдіть символи твору і різні перестороги, що відіграють роль у розвитку сюжету. (Образи бурі, заметілі, вітру, залізниці, шляху, свічки)
• Прокоментуйте кожен із цих образів. (Залізниця — символ сил, ворожих і людині; буря, вітер, заметіль — попередження, знамення нещастя; образи вогню, тепла, свічки пов'язані із розкриттям образу головної героїні — від блиску очей до внутрішнього стрижня.)

    Коханню Анни і Вронського передує погана прикмета: смерть чоловіка під колесами поїзда, що стає прообразом гибелі героїні, смерті кохання.

    Коли Анна поверталася до Петербурга і на станції зустрілася з Вронським, була сильна заметіль. Ця природна стихія теж є неначе попередженням бурі, що сколихне життя Анни. Після розмови Анни з Вронським у вітальні Бетсі, коли героїня зрозуміла, що кохає Вронського, вона піднімається сходами, повертаючись додому: «Анна йшла, опустивши голову…обличчя її блистіло яскравим світлом, що нагадувало страшне полум’я пожежі серед темної ночі». Це і є образ-символ кохання Анни і Вронського. Воно осяяло життя героїні не вранішнім світлом, а спалахами пожежі у пітьмі. У цій пітьмі їй і судилося померти.

    Сцена перегонів є уособленням аморального, абсурдного життя, де триває жорстока боротьба, в якій беруть участь усі герої роману (Каренін, Вронський, Анна та інші). Окрім того, ця сцена надає сюжетові роману катастрофічного темпу, зображаючи тривогу життя, атмосферу доби.

    Залізниця символізує загальне зло, антигуманні сили, які загрожують людству. Сни Анни виявилися «віщими», оскільки попереджали її про ті складні перипетії долі, які очікують героїню.

     Ще один образ-символ — свічка, що неодноразово з’являється в романі. Образ свічки — це символ кохання Анни, що спалахнуло в її житті й швидко згасло.

12. Дискусія.

    Анна: хто вона — жертва чи легковажна жінка?

    Російський письменник В. Вересаєв вважав, що «Анна здійснила злочин проти живого життя. Вона зрадила чоловікові, кинула сина… Достойний вихід для Анни лише один: прийняти прощення чоловіка, задавити огиду до нього і повернутися до брехливого життя, мороку й узаконеної ганьби. Анна цього не зробила — і гине. Але люди не мають права кидати в неї камінням «Вищий моральний закон» і без того карає її жорстоко».

         IV. Закріплення знань, умінь та навичок учнів

    Епіграф роману «Мне отмщение, и аз воздам». Це слова з Біблії: «У меня отмщение и воздаяние, когда поколеблется нога их; ибо близок день погибели их, скоро наступит уготованное для них» (Другозаконня, гл. 32, 35). Ці слова були повторені і в «Посланні до Римлян» апостола Павла: «Не мстите за себя, возлюбленные, но дайте место гневу Божию». Ибо написано: «Мне отмщение, Я воздам», говорил Господь» (гл. 12, 19).

• Яку роль відіграє епіграф у розкритті ідейно-художнього задуму твору?

   Толстой у своєму романі виступає не як суддя, а як гуманіст. Згадаймо, що він хотів зробити героїню роману «жалюгідною, але не винною…» Тому автор не засуджує Анну, а намагається зрозуміти витоки її трагедії. В епіграфі до роману Л. Толстой проголошує, що ніхто не має права судити людину, окрім вищого суду — Бога. Отмщеніє у творі — усьому суспільству, в якому забуті моральні цінності.

• Як ви думаєте, чим пояснюється популярність творів Л. Толстого в наш час?

    І в наш час, коли людство захопилося технологічними і соціально-економічними експериментами, надзвичайно важливими є думки Л. Толстого про духовну мету, відновлення людської єдності, пошуки сенсу буття, а також цінність життя особистості.

         V. Підбиття підсумків уроку

VI. Домашнє завдання

    Написати твір-мініатюру на тему: «У чому справжнє щастя жінки? (за романом Л.Толстого «Анна Кареніна»).