Урок "Психологічна глибина та суперечливий образ Анни Кареніної у романі Льва Толстого"

Про матеріал

Даний урок - це приклад уроку-параболи. "Психологічна глибина та суперечливий образ Анни Кареніної у романі Льва Толстого". Про урок-параболу можна дізнатися в рубриці "Методичні рекомендації"

Перегляд файлу

Урок

10 клас

Тема: Психологічна глибина та суперечливий образ Анни Кареніної у романі Льва Толстого

Мета: охарактеризувати образ головної героїні роману Льва Толстого «Анна Кареніна» в його психологічній глибині, формувати навички дослідження художнього твору, аналізу літературного героя; розвивати читацьку компетентність та естетичний смак; виховувати людяність,толерантність у ставленні до оточуючих.

Очікувані результати: учні вміють виділяти ключові епізоди роману, характеризувати образи головних героїв твору в їхній психологічній глибині (особливо Анни Кареніної), доводять загальнолюдське значення роману, висловлюють особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі.

Тип уроку: урок-дослідження

Методи: дискусія, бесіда, робота з книгою.

Обладнання: портрети Льва Толстого, ілюстрації до роману, підручники, м’ячик для пінг-понга, портрети актрис – виконавець ролі Анни Кареніної, презентація.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель.

Нехай мені доля вготовила муки.
Не камінь на плечі, а цілий обвал.
Я буду до щастя простягувать руки,
Я буду молитись на свій ідеал.
Нехай моя доля знедолена плаче,
Карає і мучить нестерпним життям,
Я – все-таки сильна, я щось таки значу,
Я світ цей дивую красивим дитям.
Накотяться біди – повинна здолати,
Підкотиться туга- повинна змовчать
Немеркнуче світло: я – жінка, я – мати,
Запалена Богом остання свіча.
І хто мене кине – покинутий буде.
Хто словом осудить – осудиться сам.
Земна і небесна – такою прибуду!
Такою достанусь грядущим вікам.

Ганна Чубач

Учитель. Я дозволила собі розпочати сьогоднішній урок словами відомої української поетеси Ганни Чубач. Ці поетичні рядки, на мій погляд, є гімном жінці: жінці-матері, жінці-дружині, жінці-коханій.

Саме про всі ці жіночі іпостасі, які розкриються перед нами через образ головної героїні роману «Анна Кареніна», і йтиме мова на уроці.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

ІV. Робота над темою уроку

Слово учителя.

Отже, Анна Кареніна – головна героїня однойменного роману геніального російського письменники Льва Толстого. Це чи не найсуперечливіший жіночій образ у світовій літературі. Толстому хотілося написати роман про жінку з вищого світу, яка «втратила себе», навколо якої б легко згрупувалися різноманітні чоловічі типи, що будили уяву письменника. Багато в чому до реалізації цього задуму Толстого підштовхнули мотиви пушкінської творчості, зокрема, незакінчені прозові уривки «На розі маленької площі» та «Гості з’їжджалися на дачу». Достовірно відомо, що зовнішній образ Анни Кареніної склався у письменника під враженням від зустрічі Толстого зі старшою донькою Пушкіна М.О.Гартунг. Однак у толстовської героїні були й інші прототипи, в тому числі сестра близького друга письменника М.А.Дьякова-Сухотіна, що пережила шлюбно-розлучний процес і мала іншу сім’ю. Сучасники знаходили і багато інших прототипів, окремі обставини життя і смерті яких співвідносилися із сюжетною лінією роману. Знайти про це повідомлення – це було ваше домашнє завдання.

Повідомлення учнів.

ПРОТОТИПИ Анни Кареніної

По образу:

У 1868 році в будинку генерала Тулуб`єва Л. Н. Толстой зустрів Марію Олександрівну Гартунг, дочку Пушкіна.Толстой описав деякі риси її зовнішнього вигляду: темне волосся, білі мережива і маленька лілова гірлянда братків (анютины глазки).

По зовнішньому вигляду і сімейному стану, прототипом Анни Кареніної могла бути Олександра Олексіївна Оболенська (1831—1890)

Характер:

Дружина письменника так розповідає про задум характеру героїні:

«Лёве представился тип женщины, замужней, из высшего общества, но потерявшей себя. Он говорил, что задача его сделать эту женщину только жалкой и не виноватой и что как только ему представился этот тип, так все лица и мужские типы, предоставлявшиеся прежде, нашли себе место и сгруппировались вокруг этой женщины.» — С. А. Толстая, запис у щоденнику, 24 лютого 1870

Доля:

Анна Степанівна Пірогова, яку нещасна любов привела до загибелі в 1872 році. «Вона виїхала з будинку з вузликом у руці, повернулася на найближчу станцію Ясенки, (поблизу Ясної Поляни), там кинулася на рейки під товарний поїзд». (С. А. Толстая). Л. Н. Толстой їздив в залізничні казарми, щоб побачити нещасну.

Ситуация:

Розлучення було вельми рідкісним явищем. І багато шуму наробила історія одруження Олексія Костянтиновича Толстого на С. А. Бахметьєвій, що заради шлюбу з ним покинула чоловіка Л. Міллера. До шлюбу з Л. Міллером, Софья Бахметьєва народила дочку від князя Г. Н. Вяземського (1823—1882), який бився на дуелі з її братом і убив його.

Екскурс в морально-етичні цінності доби Анни Кареніної.

Учитель.

Розлучення між подружжям в дореволюційний час було обтяжене важкими, цинічними і дорогими умовностями. За законом тих часів тільки фізичні недоліки подружжя, безвісна п'ятирічна відсутність одного з подружжя чи зрада могли служити приводом для розлучення. Коли не було перших двох умов, доводилося удаватися до третьої. Але для узаконення розлучення зрада повинна була бути реальною і формально доведеною. Тоді невинний отримував право на інший брак і на своїх дітей, а винний позбавлявся цих прав.

Суспільні погляди вищого світу на роль сім’ї та подружні обов’язки у Росії ХІХ століття були досить неоднозначними. У сім’ї, як і в усьому суспільстві, панували закони брехні й лицемірства. Головне – зовнішня картинка, ілюзія благополуччя та вишуканості, а внутрішнє життя родини залишалося «поза кадром». Завести коханця чи коханку було справою честі, адже це негласне ствердження привабливості та популярності у світському житті, головне, щоб коханці були достойними такої честі. А ось зізнатися одруженій жінці у щирих і чистих почуттях, тобто не лицемірити і не брехати, – це означало вчинити важкий злочин, за який приходилось відповідати все життя.

У такий час – час брехні і лицемірства – довелося жити і щиро кохати нашій героїні Анні Кареніні.

Створення схеми «Роль жінки у сім’ї»

Зіставлення.

Учитель.

Чи можна замість слова «Жінка» підставити ім’я Анни Кареніної? Про що це свідчить? (Анна повністю відповідала статусу дружини державного чиновника)

Робота в групах

Слово вчителя. Зараз ми спробуємо дослідити образ Анни, щоб зрозуміти всі внутрішні порухи її душі.

І група:

Зовнішність (цитування)
Виховання
Ставлення до людей

ІІ група

Риси характеру (цитування)
Уподобання
Ставлення людей

Евристична бесіда:

Як ви вважаєте, чи була Анна Кареніна щасливою у сім’ї, адже вона мала все для того: солідного і багатого чоловіка з вищого світу, сина, красу, популярність? Чому не наважилась завести коханця, адже на той час це було звичне явище?
Як ви гадаєте, чого не вистачало Анні Кареніні для сімейного щастя?

Створення траєкторії життя Анни Кареніної

Сімейне життя з Вронським

Кохання до Вронського

Народження сина ??? СМЕРТЬ

Народження Виховання Одруження Сімейне життя

Сімейне життя з Вронським

Дослідження

Учитель.

Ми бачимо, що знайомство з Олексієм Вронським змінило все життя Анни. Він подарував їй щастя пізнати палке та пристрасне кохання, з іншої сторони – ми знаємо трагічну розв’язку роману. Чому ж так сталося? Що ж все-таки безпосередньо стало причиною самогубства Анни? З траєкторії життя Анни Кареніної ми бачимо, що її сімейне життя йшло рівно, було передбачуване та спокійне. Пристрастям там не було місця. Тільки народження сина Сергія розбурхало почуття Анни. Але це були материнські почуття. А як щодо почуттів просто жінки?

Робота в групах.

Дослідження «Історія стосунків Анни та Вронського»

І група:

Знайомство
Початок сімейного життя

ІІ група

Розвиток стосунків Анни та Вронського та тлі світського життя
Криза сімейних стосунків

Порівняльна характеристика

Образ Анни Кареніної – дружини Олексія Кареніна та Анни Кареніної - дружини Олексія Вронського.

Учитель.

Як бачимо, у житті Анни Кареніної з'явилося дещо нове – це почуття кохання, до якого прагне, на мою думку, кожна жінка. Але поряд з тим з'явився і осуд суспільства, і замкнутість, і страх бути покинутою, який переростає в маніакальний, що нищить Анну до тла. Вона згоріла від своїх бурхливих і нестримних почуттів.

Гра «Пінг-понг»

Учитель.

То чи виправданий був вчинок Анни, коли вона покинула свого законного чоловіка і сина і обрала кохання? Все ж таки, вона більше знайшла чи втратила?

Кожна група наводить свої аргументи на користь твердженн:

І група – Анна зробила правильно, що піддалася своїм почуттям, бо кохання – це найважливіше.

ІІ група – Анні потрібно було залишатися у сім'ї, бо сім'я – це найважливіше.

Точка зору

Як, на вашу думку, склалося б життя Анни Кареніної, якби вона жила у наші дні?

Підсумок: ваші думки розділилися. Одні вважають, що вона не вчинила б самогубства, бо суспільство зараз сприймає розлучення як звичне явище. Інші вважають, що саме її пристрасні почуття стали причиною її смерті.

То ж хто винен у смерті Анни – час, суспільство, вона сама – дати однозначної відповіді і досі складно. Я впевнена, що коли ви станете батьками, відчуєте радість справжнього кохання, материнства чи батьківства, ваші погляди можуть кардинально відрізнятися від сьогоднішніх. Головне - потрібно пам'ятати: життя подароване нам Богом, отже, воно неоціненне.

Таким чином, домашнім завданням для вас буде перечитати роман «Анна Кареніна», коли по-спражньому закохаєтеся, а потім, коли створите сім’ю.

14. Культурологічний дайджест

Учитель.

Роман Льва Миколайовича Толстого "Анна Кареніна", як магнітом, притягує до себе театральних і кінорежисерів - його екранізували більше тридцяти разів, а порахувати всі поставлені вистави взагалі не можливо, так само як і актрис, які зіграли Анну. Ось найяскравіші виконавиці цієї ролі.

Грета Гарбо: встигла зіграти Анну Кареніну не один, а двічі - в німій і звуковій версіях екранізації роману.

Вів'єн Лі: в ролі Кареніної стала повною протилежністю Гарбо - її Анна була веселою і життєрадісною, зразковою дружиною і люблячою матір'ю.

Алла Тарасова: блискуча Алла Тарасова, зірка МХАТу і "перша офіційна актриса Радянського Союзу" Алла Костянтинівна Тарасова, подібно до Грети Гарбо, зіграла Кареніну двічі - спочатку на сцені, а потім і в телевізійній версії спектаклю.

Тетяна Самойлова: головна Кареніна світового кінематографу, Кареніна Анни Самойлової до цього часу вважається неперевершеною, а сам фільм - кращою екранізацією знаменитого роману.

Майя Плісецька: Для зірки світового балету Майї Михайлівни Плісецької роман Толстого має особливе значення. Саме в його екранізації балерина вперше дебютувала як драматична актриса. Крім блискучого виконання Майї Михайлівни спектакль знаменитий ще й тим, що костюми для нього шив сам П'єр Карден, що для радянського часу було знаменною подією.

Жаклін Біссет: Серіал "Анна Кареніна" режисера Саймона Ленгтона з зеленоокою красунею Жаклін Біссет в головній ролі побачив світ у 1985 році. Актриса називає Кареніну найулюбленішою і близькою їй за духом роллю.

Тетяна Друбич, яка зіграла цю роль у сорок дев'ять років.

Яскравими виконавицями були Ірина Апексимова і Софі Марсо.

Анна Ковальчук. Зіграла Кареніну в спектаклі Театру імені Ленсовета, в якому вона працює. Причому з цією роллю у Анни сталася майже чарівна історія: варто було їй в інтерв'ю зізнатися, що вона мріє про цю роль, як їй тут же її запропонували.

Кареніна у виконанні Кіри Найтлі на сьогоднішній день – найбільш спірне втілення написаного Толстим образу. Практично всі - і глядачі, і критики - накинулися на фільм драматурга Тома Стоппарда (до речі, його ім'я стоїть в титрах попереду Льва Толстого) і режисера Джо Райта за те, що нинішня екранізація мало схожа на роман. Всіх дратує умовність декорацій, спрощена сюжетна лінія, в якій знайшлося місце далеко не всім персонажам, і схематичні, можна навіть сказати, пунктирні образи головних героїв. Але, як з'ясувалося, творці картини і не претендували на створення повноцінної екранізації. За словами Джо Райта, роман "Анна Кареніна" для нього - медитація на тему любові в різних її формах.

V. Узагальнення вивченого на уроці

Л. Толстой показує трагедію Анни як наслідок багатьох процесів: і соціальних, і моральних. Героїня не може зміритися із жодними компромісами, напіврішеннями, оскільки саме кохання не приймає подібного. Анна створена для великих почуттів, але вони відсутні в тому світі, в якому вона живе. У тому суспільстві порушуються всі принципи — добра, правди, людяності, тут забувають про духовну єдність, а без цього неможливе щастя ні окремої людини, ні людства в цілому. На жаль, у романі всі герої самотні та нещасливі, тому що втрачено «ключ любви». Звідси й уся ця брехня і ницість, що охопили суспільство. Отже, у цьому суспільстві можуть жити лише люди бездушні, «мертві», не здатні до справжніх почуттів. Суспільство не сприймає нічого справжнього і не прощає подібного.

Епіграфом до роману є слова: «Мне отмщение, и аз воздам». Це слова з Біблії: «У меня отмщение и воздаяние, когда поколеблется нога их; ибо близок день погибели их, скоро наступит уготованное для них» (Другозаконня, гл. 32, 35). Ці слова були повторені і в «Посланні до Римлян» апостола Павла: «Не мстите за себя, возлюбленные, но дайте место гневу Божию. Ибо написано: “Мне отмщение, Я воздам”, говорил Господь» (гл. 12, 19).

Л. Толстой у своєму романі виступає не як суддя, а як гуманіст. Згадаймо, що він хотів зробити героїню роману «жалюгідною, але не винною.» Тому автор не засуджує Анну, а намагається зрозуміти витоки її трагедії. В епіграфі до роману Л. Толстой проголошує, що ніхто не має права судити людину, окрім вищого суду — Бога. Отмщеніє у творі — усьому суспільству, в якому забуті моральні цінності.

VІ. Мотивація навчальної діяльності

Життя - це посмішка уранці,
Це фотографія у рамці,
Життя - це посмішка крізь сльози,
Життя - це сонце і морози!
Життя - це квіти навесні,
Життя - це жарти і пісні.
Життя - це кайф, як не крути,
Його нам варто перейти!
Життя - це щастя, що навколо,
Це біль, що серце всім колола.
Життя - це вулиці, це люди,
Життя -природа, що усюди.
Життя - це віддане кохання,
Життя - це мрія, сни, зізнання.
Життя - любити до останку,
А не любити до світанку!
Життя - це бачити себе
В очах, що люблять лиш тебе!
Життя - це інколи образи,
Життя - обірвані всі фрази!
Життя - це ревнощі, сумління,
Життя - це страх, це рух, горіння...
Життя -це все ж таки й страждання..
Але і дружба, це кохання!
Життя - це погляд несміливий,
Це погляд ніжний і звабливий!
Життя - прогулянки до ранку,
Життя - це поцілунок зранку!
Життя - це сонечко зимою,
Трава покритая росою.
Життя - холодні грози літом,
Життя - це бути з цілим світом!
Життя - це страх перебороти,
Це щось зробити, як всі проти!
Життя - побути десь самому,
Життя - поспати не удома!
Життя - побути в небезпеці,
Життя - це вижити у спеці...
Життя - це плавати вночі,
Життя - згубити десь ключі!
Життя - кричати досхочу,
Життя – зізнатись: "Так. брешу!"

Життя - протанцювати ніч,
Здолати будь-що пліч-о-пліч!
Життя - це когось врятувати,
Життя - комусь коханим стати!
Життя - залізти на гору,
Життя - злітати на зорю!
Життя - побитися із кимось,
Щоб серце швидче все ж забилось!
Життя - це сильно полюбити,
Життя - це згодом розлюбити!
Життя - це просто заблудитись...
І на коліна все ж не опуститись!
Життя - гуляти під дощем,
Бути з заплаканим лицем.
Життя - в собі знайти все ж сили,
Щоб просто жити...мати крила!
Життя - це полюбити те,
Що ненавидів більш за все!!!
Життя - пробачити образи,
Не згадувати більш ті фрази!
Життя - це витерпіти біль,
Не сипати на рану сіль...
Життя - це полюбити все,
І захід сонця, і себе!