Урок-реквієм до річницітрагедії Бабиного Яру «Уроки Голокосту: мужність, пам’ять, співчуття”

Урок-реквієм  до  річниці Трагедії Бабиного Яру

«Уроки Голокосту: мужність, пам’ять, співчуття”

 Мета: поширити знання  учнів про  початок розстрілів в Бабином яру, визначити кількість жертв, наголосити , що в 2016р. виповнюється 75 років з початку тих подій; виховувати почуття толерантності, національної терпимості.

Слайд 1+ лунає пісня О.Розембаума «Бабин Яр»

  Вчитель: Бабин Яр.....Тут розстрілювали, тут спалювали трупи і тут просівали попіл. Після Другої світової війни назва київського яру стала символом людської трагедії. Так історично склалося, що Бабин Яр і в Україні й у світі втілює значно більше, ніж географічна назва та одна з трагічних адрес масових розстрілів часів Другої світової війни. У літопису глобальної єврейської Катастрофи (Шоа), саме з цією київською місцевістю пов’язують початок Голокосту в Європі, хоча насправді хвиля розстрілів котилася до Києва від самого кордону.

Слайд 2

Учень: Німці зайняли Київ 19 вересня 1941-го. Негайно була організована поліція, яка складалася, на перших порах, в значній частині з тих, хто прийшов з нацистами - галіційці. Почалася хвиля арештів, обшуків, облав.

 Слайд 3

 За лічені години в місті створилася напружена атмосфера вишукування «кривдників» - комуністів, чекістів, активістів та зведення рахунків з ними. Торкнулося це і євреїв.

 Слайд 4

Вчитель: Для німецьких окупантів “проблема київських євреїв” відразу стала актуальною. Київ – одне з найбільших (після Москви і Ленінграда) міст Радянського Союзу за чисельністю населення. Четверту частину його населення складали євреї. За переписом 1939 р. у Києві проживало 846,7 тисяч жителів, у тому числі українців  – 53,2%, євреїв – 25,5%, росіян – 16,5%. Акція по знищенню єврейського населення була організована блискавично і фундаментально. 26 вересня 1941 р. відбулася нарада, на якій розглядалися заходи щодо ліквідації єврейського населення міста.

Слайд 5

Було визначене місце розстрілу – Бабин Яр, один з найбільших на території Києва ярів, довжиною понад 2,5 км, глибиною від 10 до 50 метрів, де можна було б розмістити тисячі трупів. До Бабиного Яру існували зручні підходи, поряд залізнична станція Лук’янівка – товарна, що давало можливість створити враження у приречених, що їх чекає переїзд на нове місце проживання.

Слайд 6

Гітлерівські солдати і місцева поліція оточили синагоги і вивезли всіх, хто молився в невідомому напрямку - ніхто більше ніколи їх не бачив. Незабаром на березі Дніпра під Києвом стали знаходити мішечки з єврейськими молитовним приладдям. Особливо багато людей загинуло в Голосіївському лісі, який був завалений трупами. 28 вересня всюди було розклеєно оголошення німецької влади. У літературі наводяться різні варіанти цього наказу, хоча за змістом вони однакові.

Слайд 7 ( прочитать текст оъявления со слайда)

Оскільки в цьому місці проходила залізниця, то багато євреїв думали, що їх збирають для евакуації в який-небудь концтабір в Німеччині, і цим пояснювали наказ захопити білизну і теплі речі. Саме тому основна частина київських євреїв спокійно зібралася на вказане місце.

Слайд 8

Вчитель: 29-го числа місяця вересня 1941 року в бік Лук'янівки рушили тисячі киян. Вони йшли, навантажені речами, з торбинками ... В руках, з валізами, з вузликами. Несли грудника, вели зовсім маленьких за руки, котили перед собою коляски з неходячімі старими.

Слайд 9

Ось свідчення людей, які бачили пекло:

 «Наприкінці території кладовищ людей гнали вправо вздовж Бабиного Яру, де був збудований як би живий коридор з автоматників, і всі мимоволі потрапляли на велику рівну площадку. Хто намагався ухилитися вбік, того жорстоко били палицями і цькували собаками.Людей били і без всяких на те причин. Нам весь час доводилося ухилятися від ударів ...  У краю майданчика були підвищення, а між ними вузькі проходи, що ведуть в яри,в яких фашисти знищували мирних громадян. На цьому майданчику гітлерівці зривали з людей одяг і напівроздягнених гнали до місця страти.Люди металися з одного місця на інше, як збожеволілі, крики приречених і автоматні черги злилися в суцільний гул ».

 Слайд 10,11,12,13 переключати поки говорить слідуючі слова

Учень: «Приреченим веліли ... скласти всі свої речі в купу. Люди ставали в колони по сто чоловік ... З цвинтарної сторожки було добре видно, як перша колона зупинилася біля крутого обриву, як людей роздягали догола, як акуратно в штабелі складали їх одяг, як розстрілювали з автоматів і кулеметів на краю прірви, як хапали жінок, за ноги піднімали дітей і кидали їх в Бабин Яр ».

Слайд 14,15,16,17 переключати поки говорить слідуючі слова

Розстріли тривали протягом п'яти днів. Але найбільш інтенсивними вони були в перші два дні, коли загинула основна маса людей. Крім того, в Кирилівській психіатричній лікарні були знищені всі хворі євреї (близько 300 осіб), яких вивезли в відділення, розташоване в лісі. Підводили їх до ями і зіштовхували туди лікарняні санітари. Крім того, частина євреїв була зосереджена в таборі на Керосинній вулиці. Починаючи з 29 вересня і до 3 жовтня щодня з табору йшли 15-20 вантажних машин, куди заштовхували євреїв до 16 і після 35 років. Вони поверталися, везучи назад лише їх одяг.

Слайд18

Вчитель: На кінець п'ятого дня Київ став містом, «вільним від євреїв» - «юденфрай». Точна цифра загиблих в Яру невідома. Згідно зі звітом, виявленому в Німеччині, був розстріляний 33 771 чоловік. Але, цілком ймовірно, це стосувалося лише перших двох днів.Так що загальну цифру жертв Яру можна визначити приблизно в 50-60 тисяч чоловік.

Слайд 19,20

У період окупації міста німецькими військами з 19 вересня 1941 р. по 6 листопада 1943 р. стратили майже 200 тисяч осіб. Бабин Яр був місцем масових страт і поховань, він став величезною братською могилою, де тільки згідно з офіційними радянськими даними загинуло більше ста тисяч осіб – військовополонених, євреїв, циган, комуністів, підпільників, моряків Дніпровського загону Пінської військової флотилії, партизанів, націоналістів, заручників...

 Слайд 21

Учень Сьогодні на тлі монументальних споруд, які символізують трагедію єврейського народу, майже загубилися пам’ятні хрести, що не дають забути про українські жертви. З ініціативи ОУН на честь 55-ї річниці трагічної загибелі у Бабиному Яру Олени Теліги та інших учасників націоналістичного підпілля було встановлено дубовий Пам’ятний Хрест.

Слайд 22

Реквієм  Пам’ятник-проект загиблим у Бабиному Яру  За підтримки фундації «Україна-США»  Цей унікальний проект задумано як пересувну експозицію, що виставлятиметься у музеях.

Слайд 23

 Його місія – розповісти глядачам, відвідувачам музеїв про трагедію, яка розігралася на українській землі у роки Другої світової війни. За задумом, «Реквієм» – багатофігурна скульптурна композиція розміром у 15 футів, виготовлена методом лиття. «Реквієм» вшанує пам’ять усіх загиблих у Бабиному Яру.

Слайд 24

Вчитель: Про київський Бабин Яр знає весь світ. Про донецьку шахту №4/4-біс, у стовбур якої з 1941 по 43 рік німці скинули понад 75 тисяч людей до 2009р. пам’ятали хіба краєзнавці. В багатьох містах окупованої України були свої «Бабини Яри» і Донецьк не виключення.

В лютому 1942 р.  в м. Юзівка було запропоновано створити де-небудь на околиці міста гетто для євреїв, щоб його менше бачило населення. Таким місцем було обрано селище Білий кар’єр. Адміністрація доручила в триденний термін виселити з Білого кар’єра все населення. Після цього приміщення, що звільнилися, були заселені євреями. Євреям, що знаходилися у гетто, було заборонено його залишати, виходити на базар та до інших місць. Згідно з  підрахунками, в Білому Кар’єрі знаходилося понад 300 родин.

Учень: Знищення єврейського населення міста в окупованій Юзівці проводилося в основному шляхом розстрілів та отруєння газом в спеціальній автомашині – душогубці. Наймасовішим місцем страти єврейського населення в місті і, водночас, місцем його поховання стала шахта 4-4-біс на Калинівці, законсервована ще в 1920 р. Жертви скидувалися до шурфу шахти після розстрілу на його краю або вже мертвими після газації в автомобілях-душогубках. Окрім єврейського населення до стовбуру шахти було також скинуто тисячі замордованих військовополонених, цивільних мешканців Юзівки та навколишніх населених пунктів.

Вчитель: тільки в 1943р. Було проведено обслідування стовбуру шахти 4/4-біс.

Слайд 25(звуковой)

Слайд 26

З 379 метрів глибини ствола шахти 305 метрів були завалені трупами десятків тисяч чоловік. Після звільнення міста останки були поховані на кладовищі в Мушкетовському, Меморіальної братській могили. На поверхню було піднято лише близько 150 трупів.

Слайд 27, 28

Учень: Кількість похованих у шурфі шахти 4-4-біс було встановлено простими арифметичними підрахунками: шляхом визначення обсягу виробіток шахти, заповнених трупами, та обсягу, який займав пересічно 1 труп. Це і зумовило дані, які фігурують в повідомленнях Надзвичайної комісії і, отже, як у вітчизняній, так і у зарубіжній історіографії – 75 тис.

Слайд 29(пам’ятник)

Вчитель:Одним з наймаштабніших злочинів щодо єврейського населення, скоєних на території Донецької області, стала страта в середині січня 1942 р. євреїв у Артемівську.

Слайд 30,

Слайд 31(ЗВУКОВИЙ),32 ЗВУКОВИЙ

Учень: Коли Артемівськ був звільнений від окупантів, члени державної комісії рахували жителів міста і запитували, куди поділися декілька тисяч євреїв, жителів Артемівська?

 Обстежуючи шахти алебастрового комбінату, пройшовши з факелами близько кілометра під землею, вони виявили закладений цеглиною шурф шахти №46. Коли пробили стіну, освітили факелами, то побачили страшне видовище: величезний, близько 1000 м2 підземний тунель, наповнений трупами. Залишилася вільною лише вузька доріжка, далі пройти було неможливо – усюди трупи і трупи. Трупів було тисячі, вони муміфікувалися. Трупи сидять, напівлежать, стоять навколішки, застигли в тій позі, в якій застигла їх смерть. Міському штабу «Пошук» удалося встановити більше 1,5 тисяч імен загиблих. Всі вони занесені в міську «Книгу Скорботи». Надзвичайна Державна комісія встановила, що за наказом німецького коменданта міста Артемівська майора фон Цобеля, було розстріляне і замуроване більше 3-х тисяч радянських людей.

Слайд 33

Вчитель: Артемівська міська рада народних депутатів, завод «Шампанських вин», Артемівський єврейський добродійний фонд «Хесед Зікарон» стали ініціаторами споруди на місці камери №46 меморіалу. Автор меморіалу В.Ф.Сотник. Великі заслуги в його спорудженні належать колективу заводу шампанських вин і особисто директору заводу А.А.Клейну. Меморіал відкритий 12 січня 1999 року. Меморіалом є скульптурне зображення жінки, символізуючої горе, страждання, скорботу. На грудях в кожної дзвін, який не дає пам'яті заснути. Стіну, де вмонтований меморіал, назвали «Стіною Плачу». З цієї стіни весь час сочилася вода…Це не вода, а сльози по безвинно загиблим …

Слайд 34

Вчитель:Час може зарубцювати рани. Та він безсилий загасити нашу пам’ять. 29.09.2016 виповнюється 75 років від початку Голокосту - знищення Євреїв в Україні. Ми повинні з вами розуміти,що  шовінізм  не можна перемогти лише силовими чи чисто політичними методами. Боротьба з цим злом проходить через душі людей. Крапку може поставити лише перемога людського розуму та волі. Історія Бабиного Яру в минулому сторіччі, зокрема в часи Другої світової війни страшна і повчальна. Десятки тисяч жертв – це реальна ціна за людську безвідповідальність і маніакальне бажання панувати над світом. Водночас, це повчальний урок для нинішнього покоління, яке має знати усю правду про одну з найбільших трагедій людства.

Слайд 35