9 клас
Тема. Роман чуттєвості як прояв «жіночої літератури» к.XVIII – ХІХ ст. Джейн Остін.
Мета – формувати компетентності: предметні (познайомити учнів із поняттям «жіноча лірика» та «роман чуттєвості», розвивати вміння працювати з текстом); ключові (інформаційну: уміння систематизувати здобуті знання та критичної їх осмислювати; загальнокультурну: творчі здібності, прагнення досягати високого результату, виховувати доброту, прагнення допомогти ближньому; комунікативну: вміння знаходити спільну мову, працюючи колективно).
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
І. Організаційна частина
ІІ. Оголошення теми уроку
За матеріалом сайту https://uk.wikipedia.org/
- Жіноча література - література, орієнтована на читачок, що включає, зокрема, любовні романи. Жіночу літературу (призначену для жінок), слід відрізняти від жіночого письменства, тобто всієї літератури, написаної жінками.
- Кілька наступних уроків ми будемо вивчати один з найкращих жіночих романів Джейн Остін «Гордість і упередження».
- Давайте визначимо завдання сьогоднішнього уроку.
IІІ. Вивчення нового матеріалу
- В епоху сентименталізму та предромантизму з'являється перший умовний розподіл на «жіночу» і «чоловічу» літературу. Як «жіноча», розглядається література, що апелює до почуттів, пробуджує фантазію, дозволяє відволіктись від повсякдення, де присутній психологізм і дія пов'язана з любовною історією. Протягом XIX ст. поступово формується особливий клас літератури, створюваний жінками, для жінок і, як правило, про жінок. Найбільш яскравими і першими представницями жіночого роману вважаються: Клара Рів, Софія Лі, Енн Редкліф, Мері Шеллі, Джейн Остін, Жорж Санд, Елізабет Гаскелл, Емілі Бронте, Шарлотта Бронте, Джордж Еліот.
Серед рис жанру:
Період правління королеви Вікторії (1837-1901 роки) для внутрішнього життя Англії характеризувався неабиякими правилами.
Вікторіанський кодекс поведінки -- це декларація всіх мислимих чеснот. Працьовитість, пунктуальність, помірність, хазяйновитість... Насправді, всі ці принципи ніхто не підраховував і не формулював. Найкоротший виклад їх суті міститься, як не дивно, в романі американки Маргарет Мітчелл «Віднесені вітром»: «Від вас вимагають, щоб ви робили тисячі якихось непотрібних речей тільки тому, що так робилось завжди».
Про почуття та емоції писали і говорили переважно мовою квітів.
За святковим столом дотримувались принципу «поділу статей»: по закінченні трапези жінки виходили, а чоловіки залишались викурити сигару, пропустити стаканчик портвейну і поговорити. До речі, звичай залишати компанію не прощаючись («піти по-англійськи») дійсно існував, проте в Англії казали «піти по-шотландськи» (в Шотландії -- «піти по-французьки»).
Відкриті прояви симпатії між чоловіком і жінкою категорично заборонялись. Правила повсякденного спілкування рекомендували подружжю при сторонніх звертатись один до одного офіційно (містер такий-то, місіс така-то), щоб моральність оточуючих не страждала від грайливості тону. Вершиною непристойності вважалась спроба заговорити з незнайомою людиною.
Слово «кохання» табуювалось повністю. Межею відвертості в освідченнях був пароль «Чи можу я сподіватись?» з відповіддю «Я повинна подумати».
Залицяння складались з ритуальних бесід і символічних жестів. Приміром, знаком приязні був милостивий дозвіл молодій людині нести молитовник юної леді після повернення з недільної служби.
Дівчина вважалась скомпрометованою, якщо бодай на хвилину залишалась наодинці з чоловіком. Вдівець змушений був або роз'їжджатися з дорослою незаміжньою дочкою, або наймати в будинок компаньйонку. Дівчатам не годилось знати нічого ні про стосунки, ні про народження дітей.
Вагітна жінка являла собою видовище, яке безмірно ображало вікторіанську мораль. Вона закривалась в чотирьох стінах, приховувала свій стан від себе самої за допомогою сукні особливого покрою. Вважалось, що хворій жінці краще померти, ніж дозволити лікарю-чоловіку чинити над нею «ганебні» медичні маніпуляції. Лікарські кабінети були обладнані глухими ширмами з отвором для однієї руки, щоб медик міг визначити пульс або торкнутись до лоба пацієнтки для виявлення жару.
Статистичний факт: у 1830-1870 роках близько 40% англійок залишались незаміжніми, хоча нестачі в чоловіках не спостерігалось. І справа тут не тільки в труднощах залицяння -- справа впиралась ще й в станово-групові забобони: поняття мезальянсу (нерівного шлюбу) було доведене до абсурду.
Хто кому пара і не пара - вирішувалось на рівні складної алгебраїчної задачі. Так, з'єднати узами шлюбу нащадків двох аристократичних родин міг завадити конфлікт, що трапився між їхніми предками в XV столітті. Процвітаючий сільський торговець не смів видати свою дочку за сина дворецького, оскільки представник «старших панських слуг» навіть без гроша за душею на соціальних сходах стояв незмірно вище за крамаря.
Втім, суворі вікторіанські правила впроваджувались в англійське суспільство лише до рівня нижніх прошарків середнього класу. Простий люд - селяни, фабричні робітники, дрібні торговці, моряки і солдати - жили зовсім інакше. Це у вищому суспільстві діти були безневинними янголятами, яких треба було всіляко оберігати від світу - діти з нижчих соціальних верств починали працювати на шахтах та фабриках вже в 5-6 років. Що вже говорити про інші сторони життя.
- Що вас найбільше вразило в біографії?
- Що спонукало її стати письменницею?
ІV. Закріплення матеріалу
1. Скласти сенкан «Жіночий роман».
2. Асоціативний кущ «Дж. Остін»
V. Підсумок уроку
Рефлексія
- сьогодні я дізнався…
- мені було цікаво…
- мені було важко опрацьовувати...
- я виконував завдання...
- я зрозумів, що…
- тепер я можу…
- я відчув, що…
- я навчився…
- у мене вийшло…
- я спробую...
- мене здивувало…
- ці знання я зможу використати (поза уроками)...
- мене здивувало…
- мені захотілося...
VІ. Домашнє завдання