Урок "Розвязування вправ на всі дії з десятковими дробами"

 5  клас . Математика. Урок № 100

ТЕМА: «НИЗЬКО ВКЛОНЮСЬ ТОБІ, МАМО!»

РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ВПРАВ НА ВСІ ДІЇ З ДЕСЯТКОВИМИ ДРОБАМИ

МЕТА: узагальнити та систематизувати вміння та навичка застосовувати правила арифметичних дій з десятковими дробами;

розвивати вміння аналізувати інформацію, логічне мислення, пам'ять, увагу, усний та письмовий рахунок, усне та писемне мовлення;

виховувати спостережливість, почуття відповідальності, інтерес до предмету, повагу до своїх рідних, близьких, любов до ближнього. 

ТИП УРОКУ: узагальнення та систематизації знань, вмінь та навичок.

ОБЛАДНАННЯ: плакати, лото, доміно, картки.

ХІДУРОКУ

І. Організація класу.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні, напередодні великого весняного свята – 8 Березня, ми проведемо з вами незвичайний урок, урок, присвячений усім жінкам – МАМАМ, БАБУСЯМ, СЕСТРИЧКА і просто ЖІНКАМ. І, звісно, пов’яжемо цей урок з математикою (предмет, також жіночого роду) – Царицею всіх наук. Згадаємо арифметичні дії з десятковими дробами.

ІІІ. Узагальнення та систематизація ЗУН.

Коло, риску, закарлючку

На папері пишить ручка,

Все з’єдналось загадково

І з’явилось перше слово.

                                Здогадались, яке саме?                  І. Січовик

1. Метод «Конвеєр». Розв’язати кругові приклади та скласти слово.  

Додаток 1.

Наймиліше слово «МАМА».

Слово «мама»

Великеє,

Найкраще слово.

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває, іноді, дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу, стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї матері святої,

Що в мир наш Бога принесла.

Т.Г.Шевченко

Ми говоримо: «Мама, матуся», а кого ми ще забули згадати?

2. Групова робота. Складається доміно, де вийдуть слова «бабуся», «сестра», а потім взаємоперевірка.

Додаток 2.

Дай, бабусю, поцілую

Сивину твого волосся.

Теплим подихом зігрію

Снігом вибілені коси.

Може, і на низ розтане

Лоскотливий іній срібний,

Мов зимові візерунки

На замерзлій з ночі шибі.

А.Костецький

3. Індивідуальна робота. Розгадування ребусів, в яких складаються слова «БАБУСЯ», «МАМУСЯ», «СЕСТРА».

Додаток 3.

Коротке це слово – МАМА, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі.

Ціле її життя з серця б’є великим невичерпним джерелом  безкорисною любов’ю до своїх дітей.  Ціле її життя – це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провини.

А з чого створені наші матусі?

4.                   Групова робота. Розв’язуються приклади, відповіді яких розташовуються в порядку зростання, складаються слова: ДОБРО, ЛЮБОВ.

Додаток 4.

З добра і любові створена мама. Все починається з любові.

Любов – найбільше в світі почуття!

Вона не має меж – безкрая!

З любові починається життя,

Вона усе найкраще починає.

І крила для польоту нам дає,

І доброту народжує, і ласку.

Пустіть любов у серденько своє,

Вона народить в ньому дивну казку.

У серці матері така любов живе,

Як Всесвіт, безконечна і велика.

Вона рікою дивною пливе

І не скінчиться, поки в мами і віку.

 (Н.Красоткіна)

     Мама – це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина.

Ще в колисці немовля

Слово «мама» вимовля.

Найдорожче в світі слово

Так звучить на рідній мові.

Мати,

Матінко,

Матуся,

Мама,

Мамонька,

Мамуся!

Називаю тебе я,

Рідне ненечко моя!

5.          Індивідуальна робота. Але на кожне свято треба нести подарунок. Вашим дарунком буде вітальна листівка, яку ви складете, якщо правильно розв’яжете приклади.

Складається лото (на першому аркуші паперу рівняння, відповіді для яких на розрізній листівці).

Додаток 5.

Дарувати подарунки тим, кого ти любиш найбільше – це щастя і задоволення і це набагато приємніше, ніж їх отримувати.

На мамине свято,

На мамине свято,

хороших дарунків

для мами багато.

Т. Коломієць

А коли приходе це свято?

6. Індивідуальна робота. Розташувати точки на числовому промені.

Додаток 6.

На мамине свято,

на мамине свято

Я в гості весну

Запросив у кімнату.

Ви помітили, що дійсно свято усіх жінок випадає на початок весни. Чому? …

7. Дебати. Діти встають у коло і передають масажний м’ячик, отримуючи його, висловлюють свою думку.

…

Якось я спитала у Весни:

• Ти чому приходиш, поясни?

І Весна сказала прямо:

• Поспішаю я   на свято Мами!

Поспішають квіти проростати,

Поспішають журавлі вертати,

Поспішає сонечко теплішати,

Поспішають діти розумнішати.

В Африці далекій, пам’ятаю,

Говорив мені премудрий Слон,

Що якби на світі мам не стало,

То й весни на сіті не було!

Ще сказав: «Ви помічали, може, -

Кожна мама із Весною схожа…».

І відкрив мені він таємницю,

Що Весна із мамою сестриці.

8. Фізкультхвилинка.

Додаток  7.

9.                   Історична довідка. Тепер ми з вами згадаємо жінок-математиків: Феано, Гіппатію, Емілію де Шатле, Марію Лаланд, Софію Ковалевську…

Додаток 8.

Жінки – це диво! У них живе якась незбагненна сила, яка їх робить напрочуд сильними, витривалими, мужніми, мудрими, дотепними.

10.     Загадки. Саме час розгадати загадки, бо вони допомагають розвитку логічного  мислення, без якого неможлива математика.

Додаток 9.

11.               Літературне лото. Помислили, а тепер давайте пригадаємо пісні, прислів’я, приказки, казки, де говориться про бабусю, маму, сестру.

…

Як матер покинеш, так і сам загинеш.

Що мати навчить, то й батько перевчить.

Материна молитва з моря викидає, а прокльони в калюжі топлять. 

ІV. Підсумок уроку.

Мамо, як добре з тобою,

Як щиро звучить твій сміх!

Стежиною йдемо в’юнкою

І  сонечко сяє для всіх!

Як добре нам гомоніти,

Співати удвох пісень.

І білому світу радіти,

Стрічаючи кожен день.

Здається, так завжди буде,

І щастю немає меж.

Та все ж, помиляються люди,

І я помилялася теж.

Всього їй не розказала,

Зробити не все змогла…

Найкращої пісні не склала,

А мама … назавжди пішла.

Тому ви часу не гайте

І доки ще мама жива,

Найкращі пісні складайте,

Кажіть най тепліші слова!

Вона ж – найрідніша людина,

На крила дітей підніма.

На цілій землі – єдина,

І кращої в світі нема!

СВЯТО ЖІНКИ

Промінь сонця запалить ранкову росу, -

І заграє вона, забринить веселково

Скільки мовлено вже про вічну красу

Тільки я про жіночу скажу своє слово.

Ніжні перси і довга русява коса

Та смаглявого личка привабна родзинка …

І хоч кажуть, що  світ порятує краса,

Та врятує його тільки ЖІНКА.

То ж за все тобі, матусю,

Я низесенько … вклонюся!

Н. Земна

V. Домашнє завдання.

Додатки

Додаток 1

2.8 + 7.03 =        9.83 – 1.01 =        8.82*0.2 =        1.763:0.63 =

      М                         А                          М                        А

Додаток 2

Додаток 3

МАМУСЯ

БАБУСЯ

СЕСТРА

Додаток 4

5.54 * 0.1           9.728 : 3.2          3.04 + 2.5          8 – 0.16          6.4 * 4.5

    Л                         Ю                     Б                         О                     В

11.37  – 8.27      22.74 * 0.5         3.84 : 3.2           12 + 10.74       3.1 * 10

    Д                         О                      Б                         Р                     О 

Додаток 5

Додаток  6

Н (0.1); А (0.5); В (0.7); Е (1); С (1.6); Н (1.8); І (2.1).

Додаток 7

  Додаток 8

Феано (6 століття до н.е.)

           Перше ім’я жінки, яке зустрічається в історії математики, це Феано (Теано) - учениця і дружина давньогрецького філософа, великого математика і мудреця - Піфагора, який жив у VI - V ст. до н.е.

Після повернення зі своїх мандрівок Піфагор заснував школу або, як її часто називають, університет в Кротоні, дорійської колонії  на Південі Італії. Спочатку у Кротоне на нього дивилися скоса, але через деякий час можновладці в цьому місті вже шукали його порад в справах величезної важливості. Він зібрав навколо себе невелику групу відданих учнів, яких посвятив у глибоку мудрість, йому відкриту, а також в основи окультної математики, музики, астрономії, які розглядалися їм як трикутна підстава для всіх мистецтв і наук. У віці 60 років Піфагор одружився на своїй учениці Феано, дівчині дивовижної краси, яка підкорила серце мудрого філософа своєї чистої і полум'яною любов'ю, безмежною відданістю і вірою.

Ввідомо, що вона була найважливішим слухачем у школі Піфагора. Про це свідчить задача з Палатинської антології – найвідоміші збірки Х-ХІVст., проте запитаємо самого Піфагора.

- Скажи мені, знаменитий Піфагор, – скільки учнів відвідують твою школу і слухають твої бесіди?

- Половина з них вивчають математику, четверта частина – музику, сьома частина мовчить і, крім того, є ще жінки.

Злиття цих двох життів виявилося досконалим. Феано перейнялася ідеями чоловіка з такою повнотою, що після його смерті вона стала центром пифагорейского ордена, і один з грецьких авторів призводить, як авторитет, її думки стосовно вчення Чисел. (Е. Шюре. Великі Посвячені)

Сім'я Піфагора представляла собою справжній зразок для всього ордена, його будинок називали храмом Церери, а двір - храмом Муз.

Феано народила Піфагору двох синів і дочку, всі вони були вірними послідовниками свого Великого батька. Один з синів Піфагора став згодом вчителем Емпідокла і познайомив його в таємниці піфагорійського навчання. Дочки своєї Дано Піфагор довірив зберігання своїх рукописів. Після смерті батька і розпаду союзу Дано жила в найбільшої бідності, їй пропонували великі суми за манускрипти, але вірна волі батька, вона відмовилася віддати їх в сторонні руки.

Жінка-математик Гіпатія Александрійська

                 Гіпатія – дочка відомого грецького вченого Теона, вона народилася і жила в Александрії в 370-415рр. Шістнадцять століть тому, Гіпатія була одним з найбільш ерудованих в математиці і астрономії людей у ​​світі. Її легендарне знання, скромність, красномовство розквітло в період Знаменитої  Олександрійської Бібліотеки. Вона була настільки всебічно освіченою, що на її думку зважали всі вчені того часу. Гіпатія написала коментарі до праць Діофанта і Аполлонія. Але, на жаль, наукові праці Гіпатії не збереглися.

Гіпатія внесла свій внесок у геометрію і астрометрію, крім того, зіграла важливу роль у створенні астролябії. "Зберігай своє право на думку, мислити неправильно краще, ніж не думати зовсім", говорила Гіпатія.

Від Теона, знаменитого астронома і механіка, Гіпатія отримала перші знання з геометрії й астрономії. Вони жили в Мусейоні, в той час провідному науковому центрі Єгипту. Там же знаходилася і Олександрійська бібліотека, заснована і зібрана спадкоємцями Олександра Македонського.

За книгами древніх філософів Гіпатія провела багато років. Дивовижна працездатність, гострота розуму, глибоке розуміння Платона і Аристотеля здобули їй повагу професорів Мусейона. Вона була ще дуже молода, коли у неї з'явилися перші учні. Замість звичайного одягу молодої дівчини вона стала носити темний плащ філософа. Слава про її незвичайні знання розповсюджувалися все ширше і ширше. Олександрія, перлина Єгипту, здавна славилася своїми вченими. Тепер Гіпатія стала її нової гордістю.

Гіпатія жила у важкий час гонінь, коли за наказом єпископа Феофіла у 391 році, був знищений Мусейон і майже повністю знищена Олександрійська бібліотека, яка вже горіла в часи Цезаря і тоді у вогні загинуло близько семисот тисяч томів, але була відновлена ​​Антонієм, саме він розпорядився доставити в Олександрію всі книги з Пергама. Феофіл, а пізніше його племінник і спадкоємець, єпископ Кирил довгий час не чіпали Гіпатію, яка також намагалася публічно не виступати проти гоніння на науку. Адже славою Олександрії була Гіпатія. Однак Гіпатія одного разу не витримала і в публічній лекції дозволила торкнутися богословських поглядів Кирила, який був освіченою людиною, і свого часу навіть слухав її лекції, які розходилися з колишніми постановами церковних соборів. Це викликало сильне невдоволення Кирила, так як грало на руку його ворогам у боротьбі за владу.

Чи міг Теона знати, що Гіпатії судилася така страшна смерть? Гіпатію підстерегли, її буквально розірвали на частини, а останки були спалені на багатті. Після цієї події, префект Олександрії, Орест, який був єдиним сильним противником Кирила, був зломлений. Так Кирило став володарем Олександрії. Гіпатія загинула в 415 році, під час великого посту.

Противники Гіпатії вбили не тільки її. Їм вдалося знищити і спадщину великої Жінки - не залишилося жодного запису, зробленого Нею. Тобто, вбита була і сама пам'ять про Теона. Лише за збереженими спогадами сучасників змогли вчені відновити її біографію. Багато століть по тому про Гіпатію напишуть наукові праці та романи, назвуть її двічі вбитою.

Гіпатії присвячено багато віршів.

Гордість народу, серце і мрія:
В числах відчула музику,
Давній астроном Александрії –
Вченого світу Муза!

Вогнем спопелили Гіпатію
Мудру красуню безвинну,
Вченого світу симпатію,
Генія розум єдиний!

Після смерті Гіпатії Александрійської протягом 1000 років в історії математики ми не зустрічаємо імен жінок.

Єлена Лукреція Корнаро ПІскопіа (1646-1684)

            Перша жінка в світі, що отримала ступінь доктора філософії (Ph.D.) в університеті Падуї.

Вона  була першою у світі жінкою -  студенткою.

В Падуансскому університеті встановлено її скульптурний пам'ятник

     Французькі жінки – математики.

Інша французька жінка  XVIII ст. Марія Лаланд, разом зі своїм братом та чоловіком склала тригонометричні таблиці під назвою «Таблиці Лаланд».

Як дуже здібна математик – обчислювач була відома також француженка Гортензія Лепот. Відомо, що на честь її навченості її ім’ям було названо декоративну квітку, яку вона привезла з Індії.

Глибоким творчим талантом володіла француженка Софія Жермен (1776 - 1831). Батьки дівчини забороняли їй займатися математикою, яку вона любила з дитинства, тоді Софія писала свої викладки таємно, закрившись ковдрою…

Якось, на початку XIX ст., вона написала всесвітньо відомому німецькому математику Гауссу листа, в якому вона прохала про роз’яснення деяких недоречностей, що виникли в ході її досліджень.

Листа вона підписала чоловічим ім’ям, бо не була певна, що відомий вчений стане приділяти увагу жінці, яка займається математикою.

 Гаусс дав достойну оцінку своєму талановитому незнайомому кореспонденту і побажав зустрітися з ним особисто. В 1807 році така зустріч відбулася при не зовсім відповідних умовах. Під час війни французькі війська зайняли німецьке місто Геттинген, де проживав Гаусс. Софья звернулася з особистим проханням до генерала, командувача окупаційними військами,  дарувати життя Гауссу, щоб він не повторив трагічну долю великого Архімеда з Сиракуз. Дізнавшись про це, Гаусс був глибоко вражений цим і до кінця життя глибоко поважав та цінував дружбу з Жермен.

Іншим поціновувачем таланту Софії Жермен був видатний французький математик Лагранж. За дослідження з теорії пружності Софія Жермен була нагороджена премією Французької академії наук. Вона відзначилася також в області геометрії та теорії чисел.

В наш час відзначилася франзузький теоретик в області теорії функцій комплексної змінної Жакеліна Лелон – Ферран.

Італійські жінки – математики

Найбільш яскравими математичним даром та ерудованістю володіла італійка Марія Гаетана Аньєзі (1718 - 1799), яка була першою у світі жінкою, що посіла посаду професора математики в університеті, а саме в найстарішому Болонському університеті, заснованому в XI ст. Вона написала «Курс аналізу для використання італійським юнацтвом», в якому дано оригінальні доведення багатьох теорем, а також геометричний трактат. На її честь дона з кривих ліній, що вона дослідила, і донині називається «кривою Аньєзі».

 В наш час в Італії працюють:

- над тензорним аналізом – Марія Пасторі;

- над диференційними рівняннями – Марія Чикуіні – Чебраріо;

- над алгебраїчною геометрією – Піа Наллі.

Англійки жінки – математики

                    Кароліна Лукреція Гершель британский астроном, сестра та помічниця Вільяма Гершеля.

               Народилася  16 березня 1750 у Ганновере. Перша жінка – астроном, яка відкрила 8 комет та декільеа туманностей.

У 1828 Лондонське королівське астрономічне товариство нагородило її  Золотою медаллю, та обрало своїм почесним членом. Її  ім'я нанесено на карту Місяця.

Англійка Мері Соммервіль (1780 - 1872) мала листування з видатними вченими, серед яких були Гей – Люссак, Лаплас, Араго та ін. вона написала декілька книжок з астрономії та фізики, а також переклала на рідну мову видатний твір Лапласа «Небесна механіка».

Її ученицею була  Ада Байрон (1815 – 1852)

Єдина донька поета Дж. Байрона, також займалася математикою і зокрема математичними машинами. Ада Августа Байрон народилася 10 грудня 1815 року.

 Відтоді цей день вважається Днем програміста на честь народження Ади Августи Лавлейс, єдиної доньки славетного англійського поета Джорджа Гордона Байрона та його дружини Аннабелли Мілбенк

Німецькі жінки – математики

Однією з найвидатніших німецьких математиків XX ст. була Еммі Нетер (1882 - 1935), «найпотужніша жінка  - математик, яка будь – коли існувала». Еммі Нетер народилася 23 березня 1882 року в сім’ї математика Макса Нетера в Ерлангені (Німеччина) і там же в 1907 році захистила дисертацію. В 1916 році Е. Неттер переїздить в м. Геттинген, який на той час  мав славу в усьому світі як найважливіший математичний осередок. Тут Неттер працювала під впливом великого німецького математика Давида Гільберта. Однак основний період наукової діяльності Е. Неттер починається приблизно з 1920 року, коли вона започатковує новий папрямок в алгебрі. В 1922 – 1923 рр. вона працює професором Геттингенського університета та набуває  в світі слави як голова великої наукової школи. Неттер протягом 10 років підтримувала тісний зв’язок з Росією; в 1928 – 1929 рр. читала лекції в Московському університеті. В 1933 році, з приходом до влади фашистів, Е. Неттер як і більшість відомих геттингенських математиків була вигнана з університету і була змушена виїхати за кордон. Останні півтора року життя вона прожила в невеличкому містечку штату Пенсильванія (США), де і померла 14 квітня 1935 р.

Емілі, маркіза дю Шатле (1706 - 1749)

Життя Емілі де Бретейль, маркізи де Шатле викликає подив у багатьох відношеннях. Вона народилася у 18-му столітті в епоху французького дворянства, її ім'я було пов'язано з іменами Лейбніца, Ньютона і Вольтера. Емілі прожила 43 роки. Озираючись назад, можна сказати, що її незвичайне життя було цілком природне для неї.

Габріель-Емілія ле Тоннел'є де Бретейль народилася в Парижі 17 грудня 1706.

Її батько Ніколя Луї Тоннел'є де Бретейль, був головним секретарем і послом Людовика XIV. Ця посада помістила його в центр суспільного життя і створила йому і його родині високий статус і повагу. Її мати, Габріель Анн де Фролан, виховувалася в монастирі.

Можливості отримати освіту для дівчаток в цей час були обмежені: або в монастирі, або в школі, або вдома. Брюс навчалася вдома і отримала відносно гарну освіту. У неї були великі здібності до наук, які вона проявила, не дивлячись на юний вік. Це переконало її батька, що ця дівчинка заслуговує уваги. Вона обіцяла вирости дуже красивою, а викладачі та гувернантки займалися розвитком її інтелекту.

Вона була напрочуд добре освічена і до 12 років вільно спілкувалася латиною, італійською, грецькою і німецькою мовами. Вона здобула освіту в галузі математики, літератури і науки. Вона так само любила танцювати, була чудовою виконавицею вокалу, співала оперу, і виступала як актриса в аматорських виставах. Вона вивчила Вергілія, Тассо, Мільтона, Горація і Цицерона. Але її істинною любов'ю була математика.

Досягнувши юності, Емілі стала красивою і незалежною, з сильним і пристрасним характером. Вона реально оцінювала свої перспективи на вступ у шлюб. Їй хотілося б знайти чоловіка, який дозволив би їй бути незалежною і повністю реалізувати свої інтереси і нахили. Вона вирішила, що знайде це в шлюбі з Флораном - Клодом, маркізом дю Шатле, графом Лаумонт. Вони уклали шлюб 20 червня в 1725 році, коли Брюсові було 19 років.

Вона стала маркізою де Chastellet (правопис Châtelet був введений Вольтером і став стандартним). Шлюб був укладений не з любові, а з розрахунку і подружжя не мало ічого спільного між собою, що було характерно для того часу.

Маркіз був військовою людиною і губернатором. Він проводив багато часу зі своїми солдатами. Добродушна, обмежена людина, любляча військову службу, полювання і нічого більше, він нікому не заважав і нікого не цікавив.

Емілія Дю Шатле була зовсім іншою людиною. Ще в будинку батька вона вивчила латинську мову і грунтовно ознайомилася з римськими класиками. Пізніше вона пристрастилася до математики та метафізики. І це був не дилетантський інтерес до наук, значно поширений серед освічених жінок XVIII століття. Маркіза дю Шатле трудиться наполегливо, серйозно й уважно, викладає Лейбніца і переводить Ньютона.

Думка сучасників і, особливо, сучасниць лестить Емілі. Ось думка дами, пані дю Деффан: «уявіть собі жінку високу і суху, з різкими рисами обличчя і загостреним носом - ось фізіономія прекрасної Емілії, якою вона так задоволена, що не шкодує зусиль, змушуючи милуватися собою. Вона бажає здаватися гарною наперекір природі і багатою, наперекір своєму скромному статку». Дама явно Емілії не симпатизує.

А ось що каже чоловік, сучасник, Гюстав Лансон: «Вона мислила». І ще: «Її вважали педанткой, але вона була щиро-серйозна. Вона писала наукові та філософські теми. Вона володіла чоловічим розумом і чоловічим серцем: пряма, вірна, вона була здатна на самопожертву: вона була набагато краще тих жінок, які нерідко насміхалися над нею і лихословили про неї».

В 1733 році починається її дружба з Вольтером, який залишиться з нею на все життя. З 1732 по 1748 рр.. ці яскраві, внутрішньо неприборкані особистості співіснували в особливому, створеному ними світі, де духовне поєднувалося з пристрасною закоханістю. Вони належать один одному душею і тілом обом здається, що вони люблять в перший раз. Маркіз дю Шатле добродушно поглядав на нову прихильність своєї дружини.

У відносинах Вольтера і маркізи дю Шатле химерно перепліталися любов, наука, література. Ще в 1733 році Вольтер жартівливо писав:

Ее широкий ум все ценит с равным рвеньем:
Писанья, бириби, поклонников, бокал,
Алмазы, оптику, поэзию, помпоны,
Наряды, алгебру, Горация, хорал,
Обеды, физику, суды и котильоны.

                    (Переклад А. Кочеткова)

Вольтер дійсно любить її інакше, ніж своїх колишніх коханих. З любов'ю до неї у нього з'єднуються глибока повага, захоплення її розумом і характером. Це не тільки любов, але разом і розумове товариство. На самому початку їхнього союзу Вольтер поспішає поділитися з Емілією своїми знаннями та інтересами. Він перечитує з нею своїх улюблених англійських філософів і поетів: Ньютона, Локка, Поупа. Де в чому вони були рівні і могли бути товаришами, у неї не було, звичайно, і сотої частки його таланту, його різнобічності. Але пізнаннями у деяких галузях природничих наук і у вищій математиці, вивченої нею під керівництвом кращих фахівців того часу, вона перевершувала свого друга.

У 1734 році Вольтер і Емілі оселилися в замку Сірей-сюр-Блаз на кордоні Лотарингії і Шампані. У якому, як вони думали, Вольтер міг би уникнути переслідування. Замок був оброблений заново з елегантною розкішшю. При цьому не були забуті пристосування для природничонаукових занять: фізичний кабінет і невелика лабораторія. В одній з галерей замку була також влаштована маленька сцена для вистав. У кожного була своя половина. У нього бібліотека, кабінет і лабораторія; у неї - теж. Ця пані препарувала жаб, робила хімічні досліди, вивчала фізику і математику. Вона перевела на французьку мову книгу «Математичні принципи» Ньютона».

Вольтер пише: «Народжена для істини, вона, зміцнивши свої пізнання, додала до цієї книги, зрозумілої дуже небагатьом, алгебраїчний коментар». І додає, що коментар редагував один з кращих математиків тих днів Клеро, так що «нашому віку мало честі, що коментар залишився непоміченим».

C 1734 по 1739 Вольтер прожив майже безвиїзно в Сірее. Потроху в пустельний замок стали наїжджати гості. Відомі вчені Мопертюї, Клер, Бернуллі гостювали по черзі в Сірее. Німецький учений, послідовник Лейбніца Кеніг прожив там навіть цілих два роки, допомагаючи господині в її вчених працях. Італієць Альгаротті привозив на її суд свою популяризацію філософії Ньютона, призначену «для дам». Заїжджали в Сірей і знайомі дами, але набагато рідше, - дамам Емілія взагалі не подобалася.

Маркіз дю Шатле іноді зупинявся в Сірее, і між ним та Вольтером, по видимому, існували почуття поваги і дружба.

Головним предметом занять Вольтера і його божественної Емілії (так називав він її у віршах і листах) були точні науки, до яких мала пристрасть маркіза, що не любила ні віршів, ні історії - улюблених предметів Вольтера. У Емілі інтерес до математики та природничих наук збігається з її сердечними справами.

Вона вивчає математику під керівництвом найвидатніших математиків того часу: Мопертюї, Бернуллі, Кеніга, де Клеро та ін. Один з найзначніших викладачів був П'єр Луї де Мопертюї, відомий математик і астроном того періоду, якого маркиза часто ставила в глухий кут своїми питаннями. Її цікавість і упертість, її жорсткі питання, на які часто неможливо було відповісти, змушували його порушувати звичний спосіб життя і займатися з нею понаднормово.

У результаті такої поведінки у неї часто виникали суперечки зі своїми наставниками. Наприклад, Самуель Кеніг після того, як вона опублікувала свою книгу в 1740 році, пустив слух, що вона просто виклала його ідеї. У Емілі це викликало обурення і вона звернулася за допомогою до Академії наук і до Мопертюї, з яким вона обговорювала цю книгу задовго до роботи з Кенигом.

Навесні 1748, Емілі закохалася в маркіза Жана Франсуа де Сент-Екзюпері Ламберта, молодого красеня офіцера і маловідомого поета. Він не поділяв її пристрасть до життя і роботи, але їхні стосунки розвивалися. Це, однак, не похитнуло її дружби з Вольтера. Дізнавшись про зраду «Божественної Емілії» Вольтер розлютився, але не надовго. «Мій друг, - сказала вона йому, - ви ж самі говорили, що не можете мене любити так, як було спочатку, без шкоди для свого здоров'я. Невже ви будете сердитися, якщо один з ваших друзів зважився допомогти вам?». Вольтер, убитий логікою подруги, змирився.

Навіть коли він дізнався, що вона чекає дитину від Ламберта, Вольтер був поруч, щоб підтримувати її.
            Під час вагітності в 1749 її найголовнішою турботою було побоювання, що її «Коментарі» до зробленого нею перекладу «Принципів" Ньютона залишаться не закінченими. Вона була сповнена рішучості завершити переклад і з цією метою вона жорстко регламентує свій спосіб життя. Вона присвячує весь час тільки роботі: піднімається рано вранці і працює до пізнього вечора. Відмовляється від публічного життя і бачиться тільки з кількома друзями. Чим ближче підходив термін, тим напруженіше вона працювала. Вона продовжувала працювати до народження її другої дочки, і, як пишуть дослідники її біографії, дитина абсолютно несподівано народилася в той час, коли маркіза працювала за столом. 2 вересня 1749 вона народила дівчинку. Минуло кілька днів, Емілі почала відновлюватися після пологів і здавалося щасливою. 10 вересня 1749 вона несподівано померла від емболії. Вольтер був з нею до кінця. Вийшовши з кімнати свого померлого друга, Вольтер впав без почуттів внизу на сходах, де його знайшов Сен-Ламбер. Її дочка померла незабаром після цього.

Брюс померла у віці сорока трьох років. Багато авторів, що вивчали її коротке життя, вважають, що Емілі була дійсно унікальна жінка і вчений. Вона жила на повну силу як істинно духовно багата людина. Їй вдалося зберегти свою віру і положення у вищому суспільстві Парижа, продовжуючи при цьому зберігати свою любов до математики. Емілі де Шатле була однією з тих жінок, чий внесок сприяв формуванню курсу математики. І хоча вона не створила власного оригінального вчення, її робота з письмового перекладу, коментарі та узагальнення внесли значний внесок у розвиток науки.

Вольтер писав, що «Вона була великою людиною, чия єдина провина полягала в тому, що вона - жінка».

СОФІЯ КОВАЛЕВСЬКА

Софія Василівна Ковалевська — математик, письменниця і публіцист. Перша жінка, що отримала звання професора математики у Європі Народилася 3 (15) січня 1850 року в Москві в родині артилерійського генерала Корвіна-Круковского. Коли Софії було шість років, батько вийшов у відставку і оселився в родовому маєтку Палібін Вітебської губернії. Дівчинці для занять найняли вчителя. Єдиний предмет, до якого дівчина на перших заняттях не виявила ні особливого інтересу, ні здібностей, була арифметика. Однак поступово у неї відкрилися серйозні здібності до математики. Щоб здобути освіту, в 1868 вийшла заміж за палеонтолога Володимира Ковалевського та поїхала з ним до Німеччини. Тут вона займалася математикою в Гейдельберзькому університеті і в 1871-1874 слухала в Берліні лекції професора Вейєрштрасса, який дав направлення її подальшій математичній діяльності. У 1874 р Геттінгенський університет після захисту дисертації присвоїв їй докторську ступінь.    У 1881 р Ковалевська була обрана членом Московського математичного товариства. Після смерті чоловіка вона переселилася з дочкою в Стокгольм (1884 г.) і отримала кафедру математики в Стокгольмському університеті, із зобов’язанням читати лекції перший рік по-німецьки, а з другого – по-шведськи. Ковалевська швидко опанувала шведську мову і публікувала на ній свої математичні роботи. У 1888 р. Паризька академія наук присудила їй премію за дослідження обертання твердого тіла близько нерухомої точки. У 1889 р. за два твори, які стоять у зв’язку з попередньою роботою, Ковалевська отримала премію Стокгольмської академії і стала членом-кореспондентом Петербурзької академії наук. У квітні 1890 р. Софія Василівна повернулася в Росію в надії, що її оберуть в члени академії на місце померлого в 1889 р. математика В. Я. Буняковського і вона отримає матеріальну незалежність, яка дозволила б займатися наукою на батьківщині. Але коли Ковалевська побажала бути присутня на вчених засіданнях, їй відповіли, що участь в них жінок «не в звичаях Академії». 29 січня 1891 року Ковалевська у віці 41 року померла в Стокгольмі.

 Софія Ковалевська: особисте життя Першим чоловіком Софії виявився молодий вчений, за допомогою якого дівчина змогла виїхати за кордон. Незважаючи на холодність між подружжям, їм на деякий час вдається знайти спільну мову, проте потім вони знову розлучаються. Ковалевська залишається з донькою, а через деякий час дізнається про самогубство чоловіка. В кінці 1880-х рр. близьким другом Софії стає родич її чоловіка соціолог Максим Ковалевський, який залишив Росію через переслідування з боку уряду. Софія запросила його до себе в Стокгольм і забезпечила йому заробіток за допомогою читання лекцій в місцевому університеті. Максим Ковалевський зробив їй пропозицію, але Софія її відкинула. До кінця свого життя вона перебуває в повній самоті, залишаючись вірною одній лише науці.

Софія Ковалевська: досягнення Найбільш важливі дослідження відносяться до теорії обертання твердого тіла. Ковалевська відкрила третій класичний випадок розв’язання задачі про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки. Цим просунула вперед рішення задачі, розпочатої Леонардом Ейлером і Ж. Л. Лагранжем. Довела існування аналітичного (голоморфних) рішення задачі Коші для систем диференціальних рівнянь з приватними похідними, досліджувала завдання Лапласа про рівновагу кільця Сатурна, отримала друге наближення. Вирішила завдання щодо приведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів. Працювала також в області теорії потенціалу, математичної фізики, небесної механіки.

Після С. Ковалевської на початку XX ст. інші дві російських жінки отримали в Геттингенському університеті ступінь доктора задосягнення в області математики: Надія Миколаївна Гернет, яка потім виклада в Петербурзі на вищих жіночих курсах та Любов Миколаївна Запольська, яка працювала на тих же курсах в Москві.

В XXст. в математичній царині працювали та працюють такі російські жінки – математики:

Катерина Олексіївна Наришкіна, Пелагея Яківна Кочина – Полубаринова, Ніна Карлівна Барі, Людмила Всеволодівна Келдиш, Ольга Олександрівна, Ладиженська Ніна Миколаївна, Уральцева Ольга Арсенівна, Олійник Софья Олександрівна, Янівська, Ізабела Григорівна, Башмакова, Галина Павлівна, Матвієвська, Клавдія Яківна, Латишева, Аделаіда Борисівна, Васильєва, Єлизавета  Володимирівна, Вронська, Любов Миколаївна, Запольська Фаїна Михайлівна, Кирилова Любов Іванівна, Чибрикова, Олена Львівна, Ющенко – Рвачева Ада Станіславівна..

 З кожним роком кількість жінок – математиків зростає в різних галузях науки, зростають і рішення проблем математичної науки.

Коротка довідка про становлення у суспільстві авторитету жіночого розуму та думки:

• 1405 р. – Франція. Письменниця Крістіна Пізанська висунула гіпотезу про те, що в результаті гарної освіти жінки могли б стати рівними чоловікам.

• 1619 р. -  Англія. Мері Уорд відкриває  перші  школи для дівчаток
• 1678 р. -  Італія. В університеті Падуї вченому Єлені Лукреції Корнаро Піскопії присуджено звання доктора філософських наук.
• 1764 р. -  Росія. В Петербурзі відкрито Смольний інститут благородних дівиць - перший у Росії привілейований середній загальноосвітній навчальний заклад для жінок.
• 1826 р. -  США.  Відкрито перші державні школи для дівчаток.
• 1850 р. -  Франція. Початкова шкільна освіта розповсюджується  тепер і на дівчаток.
• 1851 р. -  США.  Відкрито перший у світі жіночий  медичний  колледж.
• 1857 р. -  Россия. Відкрито перші жіночі  училища.
• 1876  р. - У Росії відкрито Бестужевські вищі жіночі курси.
• 1881 р. – США. Гарвардський університет починає набір дівчат на загальних підставах.
• 1882 р. – Японія.  Відкрита перша Висща жіноча школа.
• 1884 р. – Великобританія. Оксфордський університет розпочав прийом жінок у якості  студенток, але дипломи випускницям не видавалися до 1920 р.
• 1886 р. – Індія. Медичний  колледж у  Бомбеї розпочав зараховувати жінок-студенток.
• 1903 р. – Франція. Фізик Марі Кюрі стала першою женкою-вченим, що отримала Нобелевськую премію.
• 1905 р. -  Германія.  Гейдельбергський та Фрайбургський університети починають приймати на навчання жінок.

Додаток 9

1. Скільки всього: бабуся, дві мами, дві доньки та онука?     (Троє)
2. Хто най далі бачить?                                                              (Розум)
3. Хто у світі наймудріший?                                                      (Думка)
4. Хто у світі наймиліший?                                                        (Сон)
5. На яке запитання не можна відповісти: «Так»?                  (Ти спиш?)
6. На яке запитання не можна відповісти: «Ні»?                    (Ти мене чуєш?)
7.                   У мене у двох кишенях є гроші. Коли з однієї перекладу в другу 1 грн., то буде порівну.  А коли з другої – в першу 1 грн., то в першій буде вдвічі більше. Скільки було грошей в кожній кишені?                                         (7, 5 грн.)