Методична розробка уроку допоможе вчителеві ознайомити учнів із лірикою поетеси; допомогти учням усвідомити життєві й мистецькі пріоритети Л.Костенко; удосконалювати навички ідейно-художнього аналізу поетичних творів; розкривати настрої й почуття ліричної героїні; прищеплювати любов до поетичного слова; формувати в учнів свідому активну життєву позицію; розвивати пам'ять, логічне й образне мислення та мовлення; виховувати учнів у дусі поваги й любові до високого поетичного мистецтва, відповідальності перед народом.
УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ
«СПАСИБІ, ЩО ТИ ВИБРАЛА МЕНЕ…»
(ПРИЗНАЧЕННЯ ПОЕТА І ПОЕЗІЇ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МИТЦЯ ПЕРЕД НАРОДОМ У ПОЕЗІЇ ЛІНИ КОСТЕНКО «ДОЛЯ»)
Мета: ознайомити учнів із лірикою поетеси; допомогти учням усвідомити життєві й мистецькі пріоритети Л.Костенко; удосконалювати навички ідейно-художнього аналізу поетичних творів; розкривати настрої й почуття ліричної героїні; прищеплювати любов до поетичного слова; формувати в учнів свідому активну життєву позицію; розвивати пам'ять, логічне й образне мислення та мовлення; виховувати учнів у дусі поваги й любові до високого поетичного мистецтва, відповідальності перед народом.
Тип уроку: комбінований.
Форма уроку: інтерактивний.
Обладнання, наочність: портрет Ліни Костенко, виставка поетичних збірок, епіграфи, аудіо запис «Місячної сонати» Л. ван Бетховена, репродукції картин (О.Івахненко «Доля», О.Макаренко «Доля», О.Мак «Доля»).
Методи, форми та прийоми роботи: словникова робота, асоціативний кущ, «Екран внутрішнього бачення», «Цитата для роздумів», «Метод гіпотез», «Карусель», проблемні запитання, рефлексія, робота з епіграфами.
Теорія літератури: персоніфікація, алегорія, епітет.
Міжпредметні зв’язки: музика («Місячна соната» Л. ван Бетховена), живопис (О.Івахненко «Доля», О.Макаренко «Доля», О.Мак «Доля»), історія України (тоталітарний режим в Україні), українська мова (синоніми).
Випереджувальні завдання:
Хід уроку
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Слово вчителя.
Якби одне з багатьох українських видавництв вирішило видати поетичну збірку Л.Костенко, яка була б повністю присвячена темі творчості, то вийшла б дуже велика за обсягом книжка. І не дивно, що видатна поетеса приділяє величезну увагу згаданій темі, адже творчість для неї – це сенс життя, і вона прагне висловити своє розуміння цього поняття.
ІІ. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Звучить «Місячна соната» Л. ван Бетховена.
Учениця читає вірш Л.Костенко «Доля» (або учні інсценізують поезію).
Обмін враженнями.
«Екран внутрішнього бачення».
Асоціативний кущ.
частина чого-небудь фортуна зірка умови життя майбутнє чогось
напрям життєвого шляху ДОЛЯ бажане, щасливе життя
талан стан, у якому перебуває або перебуватиме що-небудь
Словникова робота.
Доля – хід подій, збіг обставин, незалежних від бажання, волі людини.
Доля – фортуна, талан, фатум, щастя.
Робота з репродукціями картин.
Цікава думка!
Кожне мистецтво (у властивім, отже, високім, значенні цього слова) є річ небезпечна. Бо у митця воно – через покликання – сполучається з Долею і часом. Долею його стає, зі всіма трагедійними перспективами… Тим то й трудна поезія, що вона є саме труд. Навіть не праця (тільки), а й труд і трудівництво, дуже близьке до подвигу й подвижництва. Бо, дійсно, лише Муза могла б парафразувати відомі євангельські слова: «Хто хоче йти за Мною, хай залишить усе».
Г.Клочек
- Що персоніфіковано в образах Доль? (Різні, іноді діаметрально протилежні, погляди на світ, особу і суспільство).
Теорія літератури.
Персоніфікація – (від лат. persona – особа і fasio – роблю) – окремий вид уособлення, коли предметам, явищам і абстрактним поняттям надаються властивості людини, вони олюднюються з метою яскравішого зображення.
Поезія – рідна сестра моя.
Правда людська – наша мати).
Цитата для роздумів.
Питання про призначення поета і поезії, про Слово у духовному житті суспільства було особливо актуальним власне для українських митців, які розуміли, що в умовах бездержавності Слово було чи не єдиним оберегом нації.
Треба врахувати, що Ліна Костенко вибрала долю українського поета, тобто поета на той час ще бездержавної нації. А ще їй випало бути поетом в тоталітарній суспільно-політичній системі, лояльною до якої вона аж ніяк не могла бути.
Г.Клочек
Теорія літератури.
Алегорія – (від гр. allegoria, від allos інший і agoreuo – говорю) – образне інакомовлення, яскраве втілення в конкретному образі абстрактного поняття чи думки.
«Цитата для роздумів».
Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого.
В. Стус
- Поміркуйте про громадянську позицію митця. Що сталося б з українською літературою, якби не було руху опору шістдесятників? (Міркування учнів).
- Як ви вважаєте, чи була Л.Костенко свідома свого покликання ще з початку літературного творчого шляху? (Так).
- Ким є Поет у її розумінні? (Поет – деміург, медіум, творець).
Словникова робота.
Медіум – за уявленнями спіритів – особа, яка є посередником між людьми та «світом духів».
Творець – той, хто створює матеріальні або духовні цінності; той, хто творчо здійснює, виконує щось.
Деміург – у Давній Греції – спочатку майстер, вільний ремісник, художник; творча сила, творець чого-небудь.
Словникова робота.
Відступництво – відмова від своїх ідеалів, політичних переконань, зрада.
«Метод гіпотез».
ІІІ. ПІДСУМОК УРОКУ
«Карусель».
Проблемне запитання.
Робота з епіграфами.
Чудна мені доля дісталась.
О.Зайвий
Багато справ ще у моєї долі.
Л.Костенко
Моя доля – вітер серед поля.
І.Франко
Виходжу в ніч. Іду назустріч долі.
Л.Костенко
Ти не лукавила зо мною…
Т.Шевченко
Мене куплять і спродувати не раджу.
Л.Костенко
Кожен є ковалем своєї долі.
Клавдій
Вітай незнану долю, як сестру.
Ю. Клен
Доля – у світлі поезії,
Світло поезії – в долі.
С.Шевченко
Доля кожного з нас – доля Вкраїни.
В.Самійленко
Так стукає доля у ворота.
Л.ван Бетховен
Мудрий той, хто знає долю; а знає долю той, хто знає життя; а знає життя той, хто живе і мислить.
О.Лосєв
Куди веде нас незбагненна
доля?
А чи – куди ми долю
ведемо?
А може, так, без долі,
за водою
За звичкою в тумани
пливемо?
М.Адаменко
Мені ти не слала барвінку і рути –
Лиш гостре каміння, стерню і терни,
І все-таки, доле, ні краплі отрути
У серці не маю з твоєї вини.
В.Письменний
- … Доля ніколи не шукає людину. Людина сама її має знайти й заволодіти нею. Знайдеш – буде твоя.
- А як не знайду?
- То так і проживеш. Без долі.
М. Матіос
- Чи розкривають вони сутність поглядів Ліни Костенко на роль поета в суспільстві?
- Що б ви ще додали?
- А чи вірите ви в долю?
Проблемне запитання.
Я вибрала долю собі сама.
І що зі мною не станеться –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
Заключне слово вчителя.
Професор Микола Ільницький окреслив життя і творчість поетеси містким визначенням – «вірність поезії як долі». Доля прозирає крізь вірші, поезія є долею, тут уже важко щось одне виокремити. Вкрай малослівна щодо себе самої, Ліна Костенко залишає нам право побачити у віршах відблиск свого життя, високих почуттів, тяжкої письменницької праці. Її біографія наче вписана у творчість, інкрустована у поезію.
Поезія Л.Костенко – окремий поетичний світ, він живий і мінливий, розвивається всередині себе, породжуючи безліч тлумачень і сприйняттів. Це світ справжньої Краси, Мистецтва, духовної Свободи, про яку могла тільки мріяти людина тоталітарного суспільства, це світ Добра і Правди.
«Поетична хвилинка».
Доля
Дивлюся в обличчя Долі,
Доля глядить в моє.
Жодна із нас, здається,
Іншу не впізнає.
Чому мене не вела
Тоді, як я знемагала
Під брилами кривд і зла?
Коли я Сизифів камінь
Під регіт гучний юрби
Тягла в підмурівок храмів
Омріяної доби?
Чому мене не ховала
Під тепле своє крильце,
Коли мені всі завії
Нещадно мели в лице?
Нащо мене віддала
Недобрій Долі чужій?
Чом я тебе не знала
В годину біди й олжі?
Мовила Доля стишено:
Згорьована й неусміхнена,
Правдива доля твоя.
Така я тобі судилась:
Між боротьби й клятьби,
Замість ховать під крила –
Я їх віддала тобі.
Замість шляхи стелити –
Дала я тобі снагу
І камінь важкий котити,
І зла подолать могуть.
Силоньку всю до крихти,
Що дав нам на двох пан-Біг,
Дух, що міцніший криці,
Я віддала тобі…
Така доброта і втома
У Долі стоїть в очах!..
У нас ще далекий шлях.
Ще наше не зжате поле,
Ще лихо довкіл снує.
Ходім, моя світла Доле,
Щастя трудне моє.
Галина Могильницька
Отак звичайно проминає день –
ліплю його із «можна»
і «не можна»,
сміюся в очі недругам вельможним.
Отак звичайно проминає день.
Ходжу за руку з правдою, і вслух
кричить душа від гострої задухи.
О моя доню, ти мене не слухай,
по квіти підем на казковий луг.
Забуду там на мить якусь себе,
на інші помандруємо планети.
А доля вже гука до мене: - Де ти?
Вдягаю – що ж –
на себе знов себе,
і знов іду по гострому ножу,
і знов мене добродії бояться.
А я іду
і хочеться сміяться
від захвату –
а я ж таки живу!
Олеся Омельченко
IV. РЕФЛЕКСІЯ.
V. ОЦІНЮВАННЯ. АРГУМЕНТАЦІЯ ОЦІНОК
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. ІНСТРУКТАЖ ДО ВИКОНАННЯ
Обов’язкове:
За бажанням:
«Перо – це наша спільна доля…»
«Поет не може бути власністю»
«Я вибрала Долю собі сама…»
«Безсмертний дотик до душі…»
Слово про Поета.
Л.Костенко: творчість як доля.
«Іду назустріч долі чи недолі…»
Моя доля.
«Доле наша, де ти?»
Тема творчості в ліриці Л.Костенко.
«Доля» - тема місця і ролі митця в суспільстві.
Призначення поета і поезії, відповідальність митця перед народом.
«Вірність поезії як долі».
Використання алегоричної форми сну у вірші Л.Костенко «Доля».
Афористичне вираження думки про високе призначення поезії, високі моральні принципи автора.
Монолог Долі.
ЛІТЕРАТУРА