Урок №_____
Тема: Способи цитування.
Мета: поглибити і систематизувати знання учнів про цитату, способи цитування; удосконалювати вміння знаходити цитати у висловлюваннях, правильно розставляти розділові знаки та інтонувати речення з цитатами; розвивати навички правильно добирати цитати й використовувати їх в усному й писемному мовленні.
Обладнання: мультимедійна презентація, словники, підручник, зошит одного уроку, роздатковий матеріал.
Хід уроку
(в ході уроку продовжуємо заповнювати «Орфоепічну скриньку»)
У перекладі з латинської слово citata означає «зрушую, викликаю». У минулому його використовували в юриспруденції як твердження, що доводить правоту. У літературних творах України термін з’явився в 1820-х роках, а в 1861-му увійшов до довідників і словників як «дослівна витримка з тексту».
ЦИТА́ТА, и, жін. Точний, дослівний уривок з якого-небудь тексту (Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 219)
Цитата — це точно переданий уривок якогось твору, чиїсь слова, що вводяться в текст для пояснення чи підтвердження правильності висловлюваних думок.
Цитата — це особливий спосіб відтворення чужої мови, різновид прямої мови.
Відомий український педагог Василь Сухомлинський сказав: «Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжно величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити».
В.Сухомлинський стверджував, що «інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя».
Якщо цитата наводиться у вигляді прямої мови, тоді розділові знаки при ній ставляться так само, як і при прямій мові.
Проблемне питання: В чому ж різниця між реченнями з прямою мовою і реченнями з цитатами?( Різниця полягає в спеціальному призначенні цитат і обов'язковому точному посиланні на джерело цитованого висловлювання).
Якщо цитата наводиться як складова частина в авторському реченні, тоді вона береться в лапки й починається з малої букви.
Цитата може використовуватися в тексті як самостійне висловлювання:(слайд 8)
«Мова народу — це найбільший національний скарб... Святим обов’язком митця є невтомно шліфувати, гранити, вияскравлювати алмази народного слова» (О. Гончар).
Якщо цитата наводиться не повністю, то на місці пропуску ставлять три крапки.
Вказівку на джерело, яка стоїть безпосередньо після цитати, беремо в дужки і після другої дужки ставимо крапку. Перед дужками, у яких указане джерело висловлювання, зберігаються знак оклику, знак питання, три крапки та їх поєднання.
У В. Сухомлинського є такі рядки:
Я був на далекій чужині,
Там небо таке ж голубе,
Та тільки нема Батьківщини,
Нема там, Вітчизно, тебе…
«Я слухав пісні на чужині —Хороші думки в тих словах, Але то не крила орлині, Що є в наших рідних місцях» (В. Сухомлинський).
Віршована цитата, якщо вона записана у вигляді строфи, в лапки не береться.
У цитованому суцільним рядком вірші зберігається велика літера, яка була на початку кожного віршового рядка.
Учні обирають завдання, обриваючи пелюстки на квітці.
Вставити пропущені розділові знаки:
Різновид цитати — епіграф. (Епіграф – це короткий вислів, уміщений перед текстом твору або його частинами як виразник основної думки).
Він в лапки не береться. Вказівка на джерело пишеться під епіграфом справа без дужок, крапка після неї не ставиться.