урок "Стандартизація на підприємствах"

Урок № 5

Тема розділу:  Схемна документація

Тема уроку: Стандартизація на підприємствах

Мета:

навчальна: засвоїти, закріпити, поглибити і вдосконалити знання, навички і уміння з основних понять «Стандарт», «Стандартизація», «Об’єкти стандартизації»

виховна: виховувати увагу і акуратність при виконанні графічних робіт, наполегливість, працьовитість, впевненість у своїх силах; формувати навички колективної роботи в поєднанні з самостійністю учнів; виховувати взаємоповагу і взаємодопомогу в колективі, толерантність у відносинах: учень – учень, учитель – учень.

розвиваюча: розвивати, логічне мислення, вміння самостійної пошукової роботи.

Тип уроку: комбінований

                                    Методи та прийоми  проведення уроку: конспект,

                                    Міжпредметні зв’язки: електротехніка, технологія електромонтажних робіт

                      КМЗ: Презентація, комп’ютер, мультимедійний проектор, міжнародні стандарти

Хід уроку

І. Організаційна частина

Перевірка наявності учнів на уроці, чергових та готовності учнів до роботи.

ІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку

Оголошення теми  уроку.

ІІІ. Актуалізація і корекція опорних знань, навичок і умінь учнів, перевірка домашнього завдання

1. Що таке стандарт ?
2. Які Ви знаєте Державні Стандарти?

ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів

Сьогодні ми з Вами розглянемо основні Державні стандарти.

V. Засвоєння нового навчального матеріалу

1. Основні поняття та визначення

2.  ЄСКД

1. Основні поняття та визначення

Сучасні умови господарювання змушують кожне підприємство запровадити дієвий комплексний механізм управління якістю продукції та дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація продукції.

Стандартизація – це встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Здійснюється вона за певними принципами і результати стандартизації відображаються в спеціальній нормативно-технічній документації.

Стандарт – це нормативно-технологічний документ, що встановлює якісні характеристики і вимоги, яким має відповідати певний вид продукції.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Суб'єктами стандартизації є центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації; рада стандартизації та технічного регулювання; технічні комітети стандартизації; інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами, головні з них:

– врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної діяльності та ефективності виробництва, інтересів споживача і держави;

– гармонізація з міжнародними, державними, регіональними, а за необхідності – з національними стандартами інших країн;

– взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів, придатність їх для сертифікації продукції;

– участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін-розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади;

– відкритість інформації щодо чинних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства.

Згідно з Господарським кодексом України у сфері господарювання застосовуються такі нормативні документи із стандартизації: міжнародні стандарти, державні стандарти України, кодекси усталеної практики, класифікатори, технічні умови.

Міжнародні стандарти – найбільш жорсткі до вимог якості продукції, розробляються Міжнародною організацією стандартизації – ICO, використовуються для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку.

Державні стандарти України встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації на продукцію, виконувані роботи та послуги, а також на різні елементи народногосподарських об'єктів державного значення (транспорт, зв'язок, енергосистема тощо). Державні стандарти містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.

Кодекси усталеної практики (звід правил) розробляються на ту продукцію, на яку не має державних стандартів України, або за необхідності встановлення додаткових вимог, котрі передбачаються при укладанні угоди на поставку продукції.

Класифікатори розробляються з власної ініціативи з метою конкретизації вимог до продукції самого виробника. Об'єктами стандартизації на підприємстві можуть бути окремі деталі, вузли, складальні одиниці, оснащення та інструмент власного виготовлення. Такі стандарти розробляються і використовуються для створення внутрішньої системи управління якістю продукції.

Технічні умови розробляються переважно при проектуванні нових видів продукції, на які ще не має стандартів. Вони регламентують норми і вимоги щодо якості тих видів продукції, для яких державні стандарти не розробляються.

Стандарти і технічні умови мають динамічний характер, вони періодично переглядаються, уточнюються з врахуванням інноваційних процесів і вимог споживачів продукції.

У системі управління якістю важливим елементом є сертифікація продукції та видача підприємству відповідного документа – сертифіката.

Сертифікація продукції – це діяльність, що пов'язана з підтвердженням відповідності якості продукції встановленим вимогам.

Мета сертифікації – запобігання реалізації продукції, небезпечної для здоров'я і життя громадян та навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі підприємств у міжнародній торгівлі. Сертифікація продукції є водночас процедурою отримання сертифіката.

Сертифікат – це документ, який засвідчує високий рівень якості продукції та її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000. Якщо підприємство передбачає вигідно продати товар на світовому ринку, то він мас бути сертифікованим, а рівень його якості повинен відповідати вимогам міжнародних стандартів. В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація виробів.

Обов'язкова сертифікація здійснюється лише в державній системі управління суб'єктами господарювання для підтвердження відповідності продукції обов'язковим вимогам нормативних документів.

Добровільна сертифікація проводиться з ініціативи виробника для підтвердження відповідності продукції вимогам, що не віднесені законодавчими актами до обов'язкових, і сприяє підвищенню конкурентоспроможності товарів на ринку. Наприклад, разова поставка якої-небудь продукції (сільськогосподарської сировини, картоплі, овочів), поставка лісу, пиломатеріалів і т.ін.

Нині існує єдина міжнародна система сертифікації продукції, яка координує всі заходи, пов'язані з її сертифікацією. Координатором цієї системи є спеціальний комітет із сертифікації – СЕРТІКО, який діє у складі ICO, Україна з 1993 року є членом ICO та Міжнародної електротехнічної комісії – IEС.

В Україні створено державну систему стандартизації та сертифікації. Національним органом, що проводить і координує роботу із забезпечення її функціонування, є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).

Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил згідно з Законом України "Про стандартизацію" здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації та його територіальні органи – центри стандартизації, метрології та сертифікації.

На підприємствах функції безпосереднього контролю якості складових частин і готових для споживання виробів виконують від діли технічного контролю (ВТК). Головне завдання технічного контролю – постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований у нормативних документах, через безпосередню перевірку кожного виробу й цілеспрямований вплив на умови й чинники, що забезпечують таку якість.

2.  ЄСКД

В даний час  діє Єдина система конструкторської документації (ЄСКД). Стандарти, що входять до ЕСКД, встановлюють єдині правила та положення щодо порядку розроблення, оформлення та обігу конструкторської документації на вироби, що розробляються і випускаються підприємствами всіх галузей промисловості Росії.

Застосування ЕСКД при розробці  забезпечує:
а) можливість взаємообміну технічними документами між різними підприємствами всередині країни і між державами без їх переоформлення;
б) скорочення типів і спрощення форм технічних документів і графічних зображень, що знижують трудомісткість проектування;
в) механізацію та автоматизацію обробки технічних документів і що міститься в них.

Вимоги стандартів ЄСКД поширюються на всі види конструкторської документації і науково-технічну літературу. ЕСКД - мову конструктора, і його повинен знати і вміло застосовувати розробник будь-якого виду виробів.

Термінологія

Виріб - будь-який предмет виробництва, підлягає виготовлення на підприємстві. Розрізняють вироби основного виробництва, призначені для постачання (реалізації), і вироби допоміжного виробництва, призначені для власного споживання підприємством-виробником.

Деталь - виріб, що не має складових частин і виготовлене з однорідного матеріалу без застосування складальних операцій. До деталей відносять також вироби, виготовлені із застосуванням зварювання, пайки, склеювання і т. д. Приклад деталей: феритовий сердечник, пелюстка роз'єму, тримач транзистора і т. д.

Складальна одиниця - виріб, складові частини якого підлягають з'єднанню між собою складальними операціями (скручуванням, зчленуванням, клепкою, пайкою, розвальцьовування, склейкою, і т.п.). До складальним одиницям також відносять:

а) вироби, конструкція яких виконана у вигляді, що дозволяє розбирати їх на складові частини для зручності упаковки, транспортування і т. д.;

б) сукупність виробів, спільно монтованих в іншій складальної одиниці;

в) сукупність виробів, що мають загальне функціональне призначення, покладених в упаковку і призначених для використання спільно з іншими упакованими виробами.

Комплекс - виріб, складене з двох і більше складальних одиниць, не з'єднаних на підприємстві-виготовлювачі складальними операціями, але призначених для виконання взаємозалежних експлуатаційних функцій. Кожен з виробів, що входять в комплекс, може служити як для виконання основних, так допоміжних функцій.

У першому випадку прикладом комплексу є система, що складається з радіоелектронних приладів, виготовлених на спеціалізованих підприємствах і стикуються з іншими пристроями апаратури тільки на місці експлуатації. У другому випадку в комплекс можуть входити, наприклад, деталі й складальні одиниці, призначені для монтажу, ремонту та експлуатації РЕА за місцем установки: комплект запасних частин, засобів укладань, випробувальної апаратури, і т. д.

Комплект - два і більше виробів, не з'єднаних на підприємстві-виготовлювачі складальними операціями, але мають загальне експлуатаційне призначення допоміжного характеру. До комплектів відносять також деталь або складальну одиницю, що поставляється разом з набором інших деталей або складальних одиниць, призначених для виконання допоміжних функцій при експлуатації цієї деталі або складальної одиниці (наприклад, осцилограф в комплекті з укладальної тарою, запасними частинами, монтажним інструментом, змінними частинами) .

 Неспеціфіцірованние вироби - деталі, що не мають складових частин.

Специфіковані вироби - складальні одиниці, комплекси, комплекти, мають у своєму складі два і більше складових частини.

Покупні вироби - вироби, не виготовлені на даному підприємстві, а одержувані в готовому вигляді.

  ІХ. Повідомлення домашнього завдання