Урок "Читання складального креслення зварної конструкції"

`

Перечинський

професійний

ліцей

МАЛЕШ ТАЇНА МИКОЛАЇВНА

Викладач професійно-теоретичної підготовки Перечинського професійного ліцею, спеціаліст вищої категорії, старший викладач

Освіта: Харківський інженерно-педагогічний інститут

Інженер-викладач машинобудівних дисциплін

Анотація

Методична розробка інтегрованого уроку з теми «Складальне креслення. Читання складального креслення зварної конструкції» поєднує два предмети – «Читання креслень» і «Обладнання та технологія зварювальних робіт». Такий урок дає можливість створити в учнів систему знань взаємопов’язаних предметів для рішення однієї проблеми. Набуті знання з спецтехнології без інтеграції їх в креслення, чи навпаки, не мають сенсу в практичному застосуванні умінь і навичок. 

Тема уроку: «Складальне креслення. Читання складального креслення зварної конструкції»

Мета уроку:

• Формування базових компетентностей при вивченні призначення і змісту складального креслення, читанні складального креслення зварної конструкції, удосконалення профільних компетентностей в визначенні зварних з’єднань по умовному позначенню на кресленні і вибору режимів для їх зварювання.
• розвиток ключових компетентностей: аналітичних, інформаційних, комунікативних, рефлексивних;
• формування умінь в прийнятті самостійного рішення, розвиток професійного інтересу, виховання бережливого і ефективного використання матеріалів і ресурсів.

Тип уроку: комбінований. 

Форма проведення: інтегрований урок з елементами інтерактивного навчання.

Дидактичне забезпечення:

план-конспект уроку, креслення, індивідуальні картки-завдання, презентація, довідниковий матеріал, підручники.

Матеріально-технічне забезпечення:

ноутбук, мультимедійний проектор, мережа WI-FI, додатки Viber і Coogle Форми .

План уроку

«Те що я чую, я забуваю,

те що я чую і бачу – я трохи запам’ятовую,

те що я чую, бачу і повторюю – я починаю розуміти»

Інтегрований урок з теми «Складальне креслення. Читання складального креслення зварної конструкції» включає два предмети – «Читання креслень» і «Обладнання та технологія зварювальних робіт». Основна задача цього уроку – навчити учнів читати креслення зварної конструкції. На період вивчення теми з креслення «Складальне креслення. Читання складального креслення», учні вже вивчили теми «Умовні позначення швів зварних з’єднань», «Основні типи зварних з’єднань», «Режими ручного дугового зварювання покритими електродами» з спецтехнології.

В ході уроку, після вивчення матеріалу з креслення «Складальне креслення. Читання складального креслення», викладач, разом з учнями читають креслення зварної конструкції і розраховують режими зварювання для одного з швів зварного з’єднання. Таким чином відбувається інтеграція двох предметів для рішення однієї проблеми – формування у учнів компетентностей в читанні складального креслення відповідно до професії, визначенні кількості зварних з’єднань, які потрібно виконати за цим кресленням, означенні типу зварного з’єднання за умовним позначенням, визначенні типу і характеру шва та форми підготовки кромок за довідниковим матеріалом, розрахунок режимів зварювання для відповідних швів.

Такі уроки потребують кропіткої роботи з їх підготовки, але вони більш ефективні для сприйняття та засвоєння учнями, так як відбувається взаємозв’язок двох предметів і теоретичні знання відразу закріплюються практичними уміннями для удосконалення професійних навичок.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Перевірка наявності учнів.

Перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Повідомлення теми програми і уроку.

Мотивація уроку.

Кожен кваліфікований робітник має володіти навичками в читанні складальних креслень, так як складальне креслення – це «інструкція» для виготовлення виробу. А будь-яка зварна конструкція – це виріб, який вам потрібно буде виготовити. І поряд не буде наставника, який допоможе. Приймати рішення доведеться самостійно. Отже вам необхідно знати, як визначити кількість деталей, що входять до конструкції; як зображуються зварні з’єднання на кресленні, знайти їх за умовним позначенням; вміти означити характер зварного шва і форму підготовки кромок відповідно до типу з’єднання; обрати для них режими зварювання.

Перевірка попередніх знань, необхідних для вивчення даної теми.

• Що таке деталь?

Деталь – це виріб виготовлений з матеріалу однієї марки без застосування складальних операцій.

• Які поверхні деталей зварного з’єднання є стичними?

Кромки.

• Як позначається на кресленні зварний шов?

Видимий – суцільною лінією, невидимий – штриховою.

• Як зазначають місце розташування зварного шва на кресленні?

Лінією-виноскою з односторонньою стрілочкою і поличкою.

• Коли на кресленні в умовному позначенні шва зварного з’єднання не вказується стандарт?

Тоді, коли всі шви зварних з’єднань виконують за одним стандартом і він вказується в технічних умовах на кресленні.

• Коли на кресленні в умовному позначенні стоїть тільки цифра, що вона означає?

Тоді, коли на кресленні є декілька однакових швів, то їх позначають єдиним номером, який проставляють на поличці лінії-виноски, а умовне позначення вказують тільки на одному з них.

• Які зварні з’єднання ви знаєте?

• Стикове
• Кутове
• Таврове
• З’єднання внапусток
• Торцеве

• Як умовно позначають зварні з’єднання?

• С – стикове
• У – кутове
• Т – таврове
• Н - внапусток

• Які параметри входять до режиму зварювання?

• Сила зварювального струму 
• Рід і полярність струму
• Діаметр електрода
• Напруга дуги
• Довжина дуги
• Швидкість зварювання
• Тип і марка електрода

• Назвіть основні режими зварювання?

• Діаметр електрода
• Сила зварювального струму
•  Напруга дуги.

• Розшифруйте умовне позначення зварних швів. (Додаток 1 і 2)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Повідомлення нової теоретичної інформації (мультимедійний супровід) (Додаток 3)

Складальним кресленням називають документ, що містить зображення складальної одиниці та інші дані, необхідні для її складання (виготовлення) та контролю. Це креслення складають за робочими кресленнями або ескізами деталей, які входять до складу виробу. (Додаток 4)

Складальне креслення повинно містити такі дані:

• зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розміщення і взаємозв’язок складових частин;
• розміри з граничними відхиленнями та інші параметри і технічні вимоги, які мають бути виконані за цим кресленням;
• вказівки про характер спряження і методи його виконання, якщо точність спряження забезпечується в процесі складання підбиранням і пригінкою деталей;
• вказівки про способи з’єднання нероз’ємних частин виробу;
• номери позицій складових частин;

На складальному кресленні, коли це необхідно, наводять дані та зображення, які додатково показують будову та принцип дії виробу. У нашому випадку на кресленні додатково зображені місцеві вигляди, які показують форму підготовки кромок.

При штрихуванні кожної деталі складальної одиниці додержуються таких правил: перерізи двох статичних металевих деталей заштриховують у різні боки, при чому перерізи однієї і тієї ж деталі на різних виглядах штрихують в один і той же бік.

До кожного складального креслення входить специфікація.

Специфікація – це документ, який визначає склад складальної одиниці. Він потрібний для виготовлення конструкторських документів і планування запуску у виробництво складових частин складальної одиниці. (Додаток 5)

Специфікація має вигляд таблиці, до якої заносять номери позицій, позначення робочих креслень, назва складальних одиниць, кількість.

У загальному випадку специфікація має містити такі розділи:

• документація;
• складальні одиниці;
• деталі;
• стандартні вироби;
• матеріали, тощо.

Для того, щоб правильно прочитати складальне креслення необхідно:

• уявити просторову форму складальної одиниці в цілому і кожної деталі окремо за кількома виглядами;
• ознайомитись з основним написом креслення, з складальною одиницею в цілому, її призначенням, розташуванням виглядів і розрізів, усіма написами і технічними вимогами;
• визначити, з яких деталей складається вузол (прочитавши специфікацію), яку форму має кожна з деталей і як вони з’єднанні між собою.

Порядок читання складального креслення.

А тепер давайте разом спробуємо прочитати складальне креслення зварної конструкції за таким алгоритмом.

• Як називається зварна конструкція? (читаємо основний напис)

Зварна конструкція називається опора.

• Скільки зображень є на кресленні?

На креслені 7 зображень.

• Які із зображень відносяться до основних виглядів?

На кресленні 3 зображення, які відносяться до основних виглядів.

• Які ще зображення містить креслення?

Креслення містить 4 місцевих виглядів.

• Чи є на кресленні розрізи, скільки їх?

На креслені є 5 розрізів – вигляд спереду і місцеві вигляди.

• Які деталі входять до складу вузла і скільки їх? (читаємо специфікацію)

До складу вузла входять 5 деталей – вушко, плита, ребро жорсткості, основа і стояк.

• Які габаритні розміри виробу?

Габаритні розміри конструкції: 35мм, 40мм, 45мм і 56мм.

• Яка товщина стінок деталей?

Товщина стінок 8мм.

• Скільки умовних позначень на кресленні, що вони означають?

На кресленні 5 умовних позначень зварних з’єднань.

• Назвіть зварні з’єднання, які потрібно виконати по цьому кресленню.

На кресленні зображені такі зварні з’єднання: С9 – стикове, У6 – кутове з катетом 5мм, Т1 – таврове з катетом 5мм, Т3 – таврове з катетом 4мм.

• Скільки зварних швів потрібно виконати за цим кресленням, покажіть їх.

Потрібно виконати 6 швів: С9 – один, У6 – один, Т1 – один, Т3 – три.

• Які  технічні вимоги містяться на кресленні?

Технічні вимоги:

Зварні шви по ГОСТ 5264 – 80

Електроди марки Э50 ГОСТ 9467 – 75

Для визначення і розрахунку режимів зварювання необхідно дати характеристику кожному зварному з’єднанню.

На кресленні умовно зображено такі зварні з’єднання: С9, У6 – ∆5, Т1 – ∆5,

Т3 – ∆4.

Для  зварного з’єднання С9 -  вушка і основи:

1. За ГОСТ 5264 – 80 ( Додаток 6) зробимо характеристику зварного з’єднання: форма поперечного перерізу (зображена на кресленні), товщина зварювальних деталей – 8 мм (визначаємо за кресленням), тип з’єднання – стикове, зварний шов – стиковий, форма підготовки кромок – зі скосом однієї кромки (кромка вушка), характер зварного шва – однобічний на знімній підкладці.
2. Залежно від товщини металу вибираємо діаметр електрода (Додаток 7). Він становить 4 мм. Зварювання виконуємо в один шар коливальними рухами для кращого провару кореня шва і розплавлення зварюваних кромок.
3. Зварювальний струм розраховуємо залежно від обраного діаметра електрода за формулою: , де К – коефіцієнт пропорційності, визначаємо за Таблицею 7.5. (Додаток 8)  = 180-200 А.
4. Тип і марка електрода вибирається залежно від зварювального матеріалу. У нашому випадку матеріал не вказано, але в тех. вимогах вказана марка електрода – Э50 ( з мінімальним тимчасовим опором 50 кгс\мм) Даний електрод призначений для зварювання низьковуглецевих  конструкційних сталей. Тип електрода – АНО, або УОНИ-13\55.
5. Довжина дуги має бути приблизно рівна діаметру електрода – 4мм.
6. Рід і полярність струму визначаємо відповідно вимог до зварювання і матеріалу конструкції. У нашому випадку ми можемо обрати у якості джерела зварювання випрямляч. Рід струму – постійний, полярність – пряма.

Відповідь на запитання учнів.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

Повідомлення завдання.

Виконайте тест. https://forms.gle/vgSfZgVpQheroxue9

Перевірка та оцінка робіт.

V. Підведення підсумків.

Аналіз діяльності учнів.

Оголошення та мотивація оцінок.

Домашнє завдання:

1. Зробити характеристику  з’єднання У6
2. Визначити режими зварювання для даного з’єднання. Товщина елементів зварної конструкції 4мм.

Додаток 1

Завдання для повторення попередніх знань, необхідних для вивчення теми уроку

Додаток 2

Допоміжні знаки для позначення зварних швів.

Додаток 3

Мультимедійний супровід до уроку

Додаток 5

Специфікація до складального креслення «Опора»

Додаток 7

Вибір діаметра електрода залежно від товщини металу

Додаток 8

Значення коефіцієнта пропорційності залежно від діаметра електрода

Орієнтовні режими зварювання кутових швів зі скосом кромок

Інформаційні джерела

1. Анисимов М.В., Анисимова Л.М. Креслення: Підручник. – Вища шк.., 1998.
2. Волошкевич П.П. Технічне креслення та комп'ютерна графіка: навчальний посібник / Волошкевич П.П, Бойко О.О., Базишин П.А., Мацура Н.О. – К.: Львів, Світ, 2014. – 224 с.
3. Гуменюк І.В.Технологія електродугового зварювання: Підручник /І.В. Гуменюк, О.Ф. Іваськів, О.В. Гуменюк. – К: Грамота, 2006, 512 с.
4. Колекція картинок Google. Режим доступу – https://www.google.com.ua
5. Сидоренко В.К. Креслення/ Сидоренко В.К. – К. : Львів, Оріяна-нова, 2004. – 356 с.