Урок "Сторінками народної творчості"
Літературне читання, 4 клас 10.10. 2019 рік
Тема: Урок позакласного читання. Сторінками народної творчості.
Мета: повторити жанри усної народної творчості; збагатити уявлення учнів про малі форми усної народної творчості; навчати виділяти в них головне, вживати у власному мовленні прислів'я та приказки; розвивати творчі здібності учнів, спритність; виховувати любов до рідного краю, культури своєї країни.
Нумо, діти, підведіться!
Всі приємно посміхніться.
Привітайте нашу гостю
І за парти тихо сядьте.
Пролунав уже дзвінок,
Починаємо урок!
-Діти, давайте налаштуємося на урок
Тепло своїх долоньок ( слайд 2)
Я друзям віддаю,
Урок новий, цікавий
Із радістю почну.
1)Вправи для розвитку артикуляційного апарату
- Понюхайте квітку
- Задуйте свічку
- Як пищить комар (дз-дз-дз)
- Спів зозулі(ку-ку-ку)
2)Робота над скоромовкою (слайд3)
Ґава ґаву запитала:
- Ти на ґанок не літала?
- Не літала я на ґанок,
То й проґавила сніданок.
3) Вправа « Читай правильно та швидко»( слайд 4 і 5)
ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ
- Сьогоднішній урок позакласного читання присвячений усній народній творчості.
- І ми з вами будемо працювати у двох групах та заробляти собі бонуси у вигляді книжечки. Виберіть спікерів і ми вирушаємо в дорогу.
- Що таке усна народна творчість? (Народна мудрість)
- Чому усна? Чому народна? Чому творчість? (Передавалася з вуст в уста; складав сам народ; від слова «творити».)
- Які жанри усної народної творчості вам відомі? (Прислів’я, приказки, лічилки, загадки, усмішки, народні казки, притчі, легенди, народні пісні)
- Тож давайте ще раз перегорнемо сторінки книги усної народної творчості.
- Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку ( свої очікування пишуть на книжечці та прикріпляють до усної народної творчості).
- І ось ми вже з вами в країні усної народної творчості і давайте складемо асоціативний кущ.
- З якими словами асоціюється у вас слова «усна народна творчість» ( виберіть і прикріпіть) лежать на парті і учні прикріпляють магнітами (прислів’я, приказки, лічилки, загадки, усмішки, народні казки, притчі, легенди, народні пісні)
1.Сторінка перша. Приказки та прислів’я. (слайд 6)
Доповідь дослідників:Прислів’я — це короткі влучні вислови повчального змісту. Прислів’я та приказки відображають риси людей, за які поважали наші пращури людину або, навпаки, засуджували. (Кошева)
Приказка — жанр фольклорної прози, короткий сталий образний вислів, нерідко становить частину прислів’я, але без висновку, і вживається в переносному значенні. Часто приказка є скороченим прислів’ям. (Решетілов)
Робота в групах
1)Кожна група одержує завдання дібрати прислів’я, об’єднані однією темою:
Бджола мала, а й та працює.
Без роботи день роком стає.
Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
Без труда нема плода.
Будеш трудиться — будеш кормиться.
Діло майстра величає!
Добре роби — добре й буде!
Серце матері гріє краще сонця.
Сестра з сестрою, як річка з водою.
Син та дочка - ясно сонце, світлий місяць.
Батька з матір'ю почитати - горя не знати.
Батьки працьовиті - і діти не ледачі.
Батько карає, батько і хвалить.
В гостях добре, а вдома краще.
1.ша група — про працю;
2.га група — про родину;
2)Утворити прислів’я. Гра «Хто правильно закінчить прислів’я
Не одежа красить людину, як на світі жить.
Скажи мені, хто твій друг, а добрі діла.
Книга вчить, а людина – знанням.
Пташка красна своїм пір’я і я скажу тобі, хто ти.
3) А які прислів’я ти знаєш?( відповіді дітей)
2.Сторінка друга. Загадки (слайд 7)
Доповідь дослідника:Загадка — це цікава задача. Вона має форму питального або розповідного речення, у якому слова часто римуються. (Набока)
Конкурс «Кращий відгадувач загадок»
Жовті зуби маю
І усі ховаю,
Довгі коси маю,
Та не заплітаю. ( Кукурудза)
Два брати у воду дивляться, та вони повік не зійдуться. (Береги)
Через річку повисло червоне коромисло. (Веселка)
Маленький, кругленький, а за хвіст не піднімеш. (Клубок)
Я — вода, і на воді плаваю.( Крига)
Гуляє по полю, та не кінь. (Вітер)
Сама холодна, а інших припікає. (Кропива)
Ввечері вмирає, а зранку оживає. (День)
Коли немає — чекають, коли прийде — тікають. (Дощ).
Без рук, без ніг, а ворота відчиняє. (Вітер)
Батько — високий, мати — низька, син — гарячий, дочка — мокра. (Небо, земля, вогонь, вода).
Зайде в дім — не виженеш дрючком, прийде час — сам вийде. (Промінь сонця).
Вночі спить на землі, а вранці тікає.( Роса).
Хоч сам не біжить, а стояти не велить. (Мороз).
Розстелений кожушок, а на ньому посіяний горошок. (Небо та зорі)
3.Сторінка третя. Українська народна пісня (слайд 8 )
-Українці, як соловейки,— співучий народ. Кажуть, де три українці, там цілий хор. Споконвіку наші предки мали хист до співу. Ще змалку знали вони багато пісень, колядок, щедрівок.
Доповідь дослідника: Народна пісня — невеличкий усний віршований твір, що співається. Перший жанр усної народної творчості, з яким людина ознайомлюється з перших днів свого життя,— це колискові пісні. Коли в сім’ї народжується дитина, поруч із нею постійно знаходиться матуся, тато. І коли мама чи тато вкладає немовля спати, то обов’язково співає пісні. (Кошевий)
- Як їх співають? (тихо, спокійно, ніжно)
- Як ви думаєте, для чого їх співають? ( щоб дитина спокійно заснула)
— Матуся за допомогою колискової пісні передає свою любов і ніжність до своєї дитини, бажання бачити своє дитя щасливим, здоровим, розумним.
- У народі говорять: « Колискова пісня колискова, то найперша материнська мова». Ми з вами вчили колискові пісні.
- А хто з вас може заспівати колискову. (Дівчатка співають колискову).
- А може ще якусь пісню заспіваєте?( Бажаючі співають).
4.Сторінка четверта. Народні казки. (слайд 9 )
Одним із найулюбленішим жанром усної народної творчості є казка.
-Які народні казки ви знаєте? Перевіримо ваші знання з допомогою вікторини.
КАЗКОВА ВІКТОРИНА
1. Хто з’їв Колобка?
а) Вовк; б) лисиця; в) дід.
2. Хто врятував Івасика-Телесика?
а) Орел; б) гуска; в) качка.
3. Хто загубив рукавичку?
а) Баба; б) дід; в) собачка.
4. Яке яйце знесла Курочка-Ряба?
а) Дерев’яне; б) срібне;в) золоте.
5. Кого покликала кішка тягнути ріпку?
а) Мишку; б) собачку; в) дочку.
6. З чого пригощала Лисичка Журавля?
а) 3 глечика; б) з тарілки; в) з банки.
- Що таке казка?
Доповідь дослідника:Казка — це фольклорний розповідний твір про вигадані, а часто й фантастичні події. Термін «казка» походить від слова «казати», тому їх завжди переказували. Казки поділяють на окремі основні групи. ( Копиця)
- Які групи казок ви знаєте? ( про тварин, фантастичні, побутові)
-Сьогодні ми з вами познайомимося з побутовою казкою «Наймит і пан». (слайд 10 )
Побутові казки розкривають родинне і громадське життя ( про бідних, багатих, брата та сестру, лицаря, лукаву жінку).
Фізкультхвилинка для очей (слайд 11 )
5.Сторінка п,ята. Народні усмішки . (слайд 12 )
Доповідь дослідника:Народні усмішки – це невеликі за розміром дотепні гумористичні твори, у яких висміюються негативні явища людського життя. ( Федоров)
-- Бабусю, почитай мені газету, - просить онук.
- Як же я тобі, рідненький читатиму, коли я вже літер не бачу?
- То давай я на літери буду дивитись, а ти читай.
-- Батько запитує свого сина:
- Чому ти тільки двійки та трійки приносиш?
- Треба, тату, з найменшого починати...
Конкурс на краще виконання усмішок
Фізкультхвилинка(слайд 13)
6.Сторінка шоста. Притчі . (слайд 14)
Доповідь дослідника:
Притча – невелике оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, справедливості.( Трофименко)
-А які притчі ви знаєте?( «Без труда нема плода», «У пригоді»)
- Про що розповідається у притчі « У пригоді»
7.Сторінка сьома. Легенди . (слайд 15)
Доповідь дослідника:Народні легенди – це невеликі за обсягом твори – розповіді. У них відбилися народні уявлення про виникнення рослин, звірів, птахів, походження імен людей, назв річок, озер, про події минулого та видатних історичних діячів. ( Суббота)
- Звідки пішло прізвище та ім,я Богдана Хмельницького?
- Чому місто назвали Сміла?
- Ось ми і перегорнули останню сторінку нашої книги.
-Чи сподобався вам сьогоднішній урок?
- Що найбільше сподобалося?
- Які перлини народної творчості ми опрацювали?
- Підрахуйте зароблені вами за урок бонуси, у вигляді книги.
Наступний урок позакласного читання проведемо за темою « Міфи Стародавньої Греції».
Прислів’я — це короткі влучні вислови повчального змісту.
Прислів’я та приказки відображають риси людей, за які поважали наші
пращури людину або, навпаки, засуджували.
Приказка — жанр фольклорної прози, короткий сталий образний вислів, нерідко становить частину прислів’я, але без висновку, і вживається в переносному значенні. Часто приказка є скороченим прислів’ям.
Загадка — це цікава задача. Вона має форму питального або розповідного речення, у якому слова часто римуються.
Народна пісня — невеличкий усний віршований твір, що співається. Перший жанр усної народної творчості, з яким людина ознайомлюється з перших днів свого життя,— це колискові пісні. Коли в сім’ї народжується дитина, поруч із нею постійно знаходиться матуся, тато. І коли мама чи тато вкладає немовля спати, то обов’язково співає пісні.
Народні усмішки – це невеликі за розміром дотепні гумористичні твори, у яких висміюються негативні явища людського життя.
Притча – невелике оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, справедливості.
Народні легенди – це невеликі за обсягом твори – розповіді. У них відбилися народні уявлення про виникнення рослин, звірів, птахів, походження імен людей, назв річок, озер, про події минулого та видатних історичних діячів.
Бджола мала, а й та працює.
Без роботи день роком стає.
Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
Без труда нема плода.
Будеш трудиться — будеш кормиться.
Діло майстра величає!
Добре роби — добре й буде!
Серце матері гріє краще сонця.
Сестра з сестрою, як річка з водою.
Син та дочка - ясно сонце, світлий місяць.
Батька з матір'ю почитати - горя не знати.
Батьки працьовиті - і діти не ледачі.
Батько карає, батько і хвалить.
В гостях добре, а вдома краще.
Не одежа красить людину, як на світі жить.
Скажи мені, хто твій друг, а добрі діла.
Книга вчить, а людина – знанням
Пташка красна своїм пір’я і я скажу тобі, хто ти.
Не одежа красить людину, як на світі жить.
Скажи мені, хто твій друг, а добрі діла.
Книга вчить, а людина – знанням
Пташка красна своїм пір’я і я скажу тобі, хто ти.
Як пан по-німецькому балакав
Одна вдова, проста жінка, та оддала дочку за поганенького, але дуже пихатого панка. От раз той зять і поїхав до тещі в гості. А дорогою й каже своєму наймитові:
— Я балакатиму до тещі не по-нашому. А ти їй скажеш, що я вже забув по-своєму балакати, а тільки по-німецькому вмію. А як я що скажу по-німецькому, так ти їй по-нашому переказуй.
От приїхали. Теща рада, що зять приїхав, вітається до нього, а він:
— Вухри-мохри! Вухри-мохри!
Вона злякалася та й питає наймита:
— Що це йому таке сталося, що річ йому одібрало?
— Та то він уже забув по-своєму балакати, а навчився по-німецькому, — каже парубок. — Але ви можете сміливо з ним своєю мовою балакати — я вмію перекладати.
От теща і питає зятя:
— Може, обідати вже будете?
А він:
— Вухри-мохри! Вухри-мохри!
А наймит перекладає:
— То він каже, що не хоче обідати.
Пан сердиться, що наймит так каже, та аж кричить: «Вухри-мохри!», бо їсти страшенно хоче.
А наймит:
— Ідіть, паніматко, од його, а то бачите — сердиться, що ви з обідом докучаєте.
Теща з наймитом пообідала, а зять зостався не ївши. От увечері знов теща питає зятя, чи не вечерятиме.
А він:
— Вухри-мохри! Вухри-мохри! Наймит каже:
— Не хоче вечеряти, каже, щоб дали тільки шматок хліба та води.
Так теща йому тільки те й дала, а повечеряла з наймитом. Зять уже так сердиться на наймита, а не хоче по-своєму балакати. От уранці лагодиться вже він їхати. Теща й того, й сього несе на віз дочці та онукам на гостинець.
А він радий, що такого багато, та:
— Вухри-мохри! Вухри-мохри!
А наймит перекладає:
— Не несіть нічого! Пан не хоче брати, каже, щоб забрали геть.
То теща і позабирала все назад.
От як виїхали за слободу, пан почав наймита лаяти:
— Я через тебе голодний сидів і додому нічого не везу. Коли так, чого я сюди й приїздив?
А наймит каже:
— А хіба я знаю по-німецькому! Я думав, що як слід перекладаю.
Так парубок провчив пихатого пана.
Наймит і пан
(українська побутова казка)
Було це давно. Бідняк став проситися до багача на службу.
– Робітники мені потрібні, але що ти вмієш робити? – запитав вельможа.
– Я варити і пекти можу, копати, молотити, худобу пасти,– відповів бідняк.
– А яку ти плату бажаєш за свою службу у мене за рік?
– Та небагато. Будете мене одівати, годувати та дванадцять рублів на рік давати.
Багачу сподобалось, що бідняку багато платити не треба, і взяв його до себе на службу.
На другий день, лише почало світати, встали всі слуги, а потім піднялись і господарі. Дивляться, а нового робітника не видно. В полудень господар розізлився, пішов будити нового наймита. Відкрив двері, дивиться, а той сидить без одежі, склавши руки, на постелі.
– Це ти мені так служиш?
А наймит відповідає:
– Пане, я тебе з самого ранку чекаю, а ти, очевидно, забув про нашу умову.
– Яку умову?
– Так ти ж обіцяв, що мене вбирати і годувати будеш, так ось я жду, коли ти прийдеш мене вбрати і нагодувати.
Народні казки
Легенди
Притчі
Народні пісні
Народні усмішки
Прислів,я
Приказки
Скоромовки
Народні казки
про публікацію авторської розробки
Додати розробку