Урок. Тарас Шевченко "Мені однаково, чи буду..."

Навчальний предмет

 Українська література. 8 клас

Розділ. Українська література XIX  століття

Тема. Тарас Шевченко «Мені однаково, чи буду…» (з циклу «В казематі»)

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань і розвиток на їх основі вмінь і навичок

Мета: опрацювання ідейно-художнього змісту програмової поезії, яка належить до циклу «В казематі», розвивати культуру зв’язного мовлення пам’ять, логічне мислення, увагу, спостережливість, уміння коментувати основні мотиви, ідеї поезії Т. Шевченка, висловлювати власні міркування; виховувати любов до рідного краю, народу; співчуття до простих, знедолених селян-кріпаків; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці, коригувати  правильну і чітку звуковимову

Обладнання: портрет Т. Шевченка, його збірка «Кобзар», дидактичний матеріал (тестові завдання, картка)

Хід уроку

І. Нервово – психологічна підготовка здобувачів освіти  до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Експрес-опитування (технологія «Незакінчене речення»)

- «Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені… нічого не значитиме…»,— так Т. Шевченко охарактеризував… (Його батько)

- Тарас Григорович дуже часто називав своєю батьківщиною село. (Кирилівку)

- Посада, на якій перебував майбутній поет у пана Енгельгардта? (Служник-казачок)

- Здібності, що були виявлені у Тараса Шевченка ще з дитинства? (До малярства).

- Земляк-художник, який познайомив Тараса Григоровича з видатними діячами російської й української культур. (І. Сошенко)

- Спільними зусиллями митців… Шевченко був викуплений з кріпацтва. (К. Брюлова, В. Григоровича, О. Венеціанова, В. Жуковського, Є. Гребінки)

- У 1840 р. Т. Шевченко надрукував поетичну збірку… («Кобзар»)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 2. Міні-дискусія (метод «Прес»)

Вмотивуйте, аргументуйте або спростуйте тезу «Дитинство Т. Г. Шевченка було щасливим».

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

 ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

Твори геніальних поетів ніколи не бувають прочитані до кінця. Що більше пізнаєш справжнього Шевченка, то більше в його творах знаходиш незвіданого. Його феномен залишається до кінця не пізнаним. А чари його слова, мені здається, не будуть розгадані ніколи. Такою самою мірою, як і загадка його генія, хвилює нас його життєвий шлях і творчість. Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. До таких творів поета належить вірш «Мені однаково, чи буду…».

2. Виразне читання вірша вчителем та дітьми

3. Історія написання поезії.

Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію «Мені однаково, чи буду…», тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у роботі Кирило-Мефодіївського братства дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинили появу вірша «Мені однаково, чи буду…». Дана поезія написана під час перебування письменника в казематі у 1847 р.

4. Робота над змістом поезії.

Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений на висилання до Сибіру. Але особисті страждання не лякають його. Митцеві не страшно й бути забутим людьми. Трагічне  невільницьке та сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. Сумна доля чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой уважає, що зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що трагічна доля чекає Україну. Її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою. Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет. У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і викорінять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави:

Як Україну злії люди

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять.

Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.

Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні».

Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі: «На нашій — не своїй землі». Та перед цими рядками є й інші: «На нашій славній Україні». З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого — все таки, «не своя», бо невільна, сама собі не належить.

Саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але наразі відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й «малого сліду». Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що «малого сліду не полишу» на Україні і що його «не пом’яне батько з сином». Ці запевнення поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть,— все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п’яти рядків:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую збудять…

Ох, не однаково мені.

У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня. Тому з повним правом можна вважати поезію «Мені однаково, чи буду…» зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.

5. Бесіда за питаннями:

— Яким настроєм пройнята поезія?

— Над чим Т. Шевченко розмірковував у творі?

— Про що свідчить початок вірша?

— Чому поет хвилюється за долю України?

— Через що Т. Шевченку байдуже стосовно до того, чи будуть про нього згадувати, чи забудуть?

— Про що поет згадує, живучи у неволі?

— Яким чином дана поезія пов’язана з життям письменника?

— Як Т. Шевченко характеризує Україну? (На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі)

— Що таке молитва? Чому Т. Шевченко хоче, щоб молодь не забувала тих, хто загинув заради волі, щасливого життя на Україні, і молилася за неї?

— Що свідчить про небайдуже ставлення поета щодо подальшої долі рідного краю?

— Хто і як окрав рідну землю? Як їх називає письменник.

— Чим закінчується поезія? Яким чином змінюється настрій ліричного героя?

— До чого закликає письменник у цій поезії?

— Чи виконав наш народ заповіт Т. Шевченка? Відповідь вмотивуйте.

— Чим схвилювала вас дана поезія?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Опрацювання тестових завдань

1. Поетові байдуже, де він:

а) буде жити;

б) зможе оселитися;

в) перебуватиме в ув’язненні;

г) писатиме власні твори.

2. Розмірковуючи над власною долею, Т. Шевченку «однаковісінько», чи його:

а) шануватимуть в суспільстві;

б) хто згадає або забуде;

в) вважатимуть за революціонера;

г) твори будуть мати популярність.

3. Поет виріс у неволі:

а) на Аралі;

б) в Петербурзі;

в) між чужими;

4. Помираючи, Т. Шевченко прагне все:

а) із собою забрати;

б) залишити у спадок рідному народові;

в) своє майно знищити;

г) ним написане вивезти за кордон.

5. Україну поет називає:

а) приниженою;

б) щасливою;

в) знесиленою;

г) славною;

6. Т. Шевченко хотів, щоб батько з сином:

а) молились за Вкраїну;

б) захищали рідний край від ворогів;

в) оберігали традиції українців;

г) допомагали знедоленим.

7. Поетові не байдуже, як Україну «присплять люди»:

а) ледачі;

б) незграбні;

в) злі;

г) хитрі та улесливі.

8. Рядок, яким закінчується поезія:

а) «Мені однаково, чи буду»;

б) «Однаковісінько мені»;

в) «Та не однаково мені»;

г) «Ох, не однаково мені».

2. Як ви вважаєте, яким чином поет свою недолю пов’язує зі стражданнями уярмленого народу? Свої міркування обґрунтуйте.

3. Люди, які Україну «присплять», у творі названі:

а) лихими;

б) лукавими;

в) жорстокими;

г) щирими.

 VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

I відділення – вивчити уривок з  поезії Т. Шевченка «Мені однаково, чи буду…».

II відділення – виразно читати поезію Т. Шевченка «Мені однаково, чи буду…».