Урок"Тарас Шевченко. Життєпис поета (участь у Кирило- Мефодіївському братстві, арешт, перебування в казематі, заслання). Роздуми автора про власну долю, долю України, плинність"
поглибити знання школярів про життя і творчість Т. Шевченка, зокрема про його викуп з неволі, причини його покарання царем, арешт, перебування в казематі; заслання; проаналізувати програмову поезію письменника; розвивати вміння виразного читання, аналізу художнього тексту в контексті з біографією письменника, коментувати основні мотиви, ідеї його поезій; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття пошани, поваги до життя і творчості Т. Шевченка
Тарас Шевченко. Життєпис поета (участь у Кирило- Мефодіївському братстві, арешт, перебування в казематі, заслання). Роздуми автора про власну долю, долю України, плинність, скороминущість життя людини на землі, про її долю. «Думи мої, думи мої...» (1847)
українська література 8 клас
Мета: поглибити знання школярів про життя і творчість Т. Шевченка, зокрема про його викуп з неволі, причини його покарання царем, арешт, перебування в казематі; заслання; проаналізувати програмову поезію письменника; розвивати вміння виразного читання, аналізу художнього тексту в контексті з біографією письменника, коментувати основні мотиви, ідеї його поезій; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття пошани, поваги до життя і творчості Т. Шевченка; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь та навичок.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, міні-виставка книжок поета. 
Є в Шевченка народження дата,
Дати смерті в Шевченка нема
Ліна Костенко.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Літературний диктант «Всім відомий Т. Шевченко»
1. Місце народження Т. Шевченка. (с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії)
2. Соціальний стан Тараса у дитячі роки. (Кріпак)
3. Ім’я пана майбутнього письменника. (Енгельгардт)
4. Здібність поета в дитинстві. (Малювати)
5. Друзі, за допомогою яких Т. Шевченка було викуплено з кріпацтва. (К. Брюллов, І. Сошенко, О. Венеціанов, В. Жуковський, Є. Гребінка)
6. Сума викупу Тараса з кріпацтва. (2 500 руб)
7. Заклад, в якому навчався Тарас Григорович, отримавши «вільну». (Академія мистецтв)
8. Перша збірка поета. («Кобзар»)
9. Назвіть відомих історичних осіб, яким Т. Шевченко присвятив свої твори. (І. Трясило,
І. Підкова…)
10. Посібник, який написав письменник для початкового навчання. («Буквар южнорусский»)
11. Композитор, який присвятив Т. Шевченку понад 80 композицій. (М. Лисенко)
12. Назва таємного антикріпосницького братства, у якому Тарас Григорович брав активну участь.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності учнів
IV. Основний зміст уроку
1. Вступне слово вчителя
Тарас Григорович Шевченко — велика та невмируща слава українського народу. В його особі український народ ніби злив свої найкращі духовні сили й обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштував свою ліру Кобзар, тому й оживало в слові його все те, що таїлося в самій глибині серця. Із тим скарбом — словом свого найкращого сина — український народ і виходить до всіх людей землі.
І щоб глибше усвідомити ту велетенську роль, яку відіграла ця людина в житті нашого народу, перегорнемо ще одну сторінку його життя, переконаємося ще раз у тому, що Шевченко — велетень, філософ, сіяч — сіяч розумного, доброго, вічного. Сьогодні знову і знову відкриваємо все нового і нового Шевченка, Шевченка — Великого Кобзаря.
2. Життя і творчість Т. Г. Шевченка (матеріал для вчителя і учнів)
ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО (09 березня 1814 р.— 10 березня 1861 р.)
2.1. Родина поета, його дитинство.
Тарас Григорович народився в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить пророчим виявився батьків заповіт: «Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледаще; для нього спадщина по мені… нічого не значитиме…».
У 1822 році батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса. Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині почалися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.
Після смерті батька, мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у Кирилівського дяка-п’яниці Петра Богорського.
2.2. Навчання і служба Тараса.
У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832 р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяєва (здібності до малярства виявилися у Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, побував у трьох церковних малярів. Поте жоден з них не виявив у хлопця таланту).
Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури.
2.3. Викуп поета з неволі.
Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, О. Венеціановим, В. Жуковським, Є. Гребінкою).
22 квітня 1838 спільними зусиллями згаданих митців за 2 500 руб був викуплений з кріпацтва. Цього ж року він став вільним слухачем Академії мистецтв, а згодом одним з найулюбленіших учнів видатного російського художника Брюллова. Юнак поглинав книги з мистецтва, всесвітньої історії, слухав лекції з анатомії, філології, зоології, часто бував у театрах і музеях.
2.4. Причини покарання царем Т. Шевченка, арешт письменника.
У 1846 р. Тарас Шевченко вирушив до України з метою там оселитися, знайшов роботу в Київській археографічній комісії та почав змальовувати й описувати історичні пам’ятки по всій Україні. Цього ж року в Києві поет познайомився з викладачем історії Київського університету, в майбутньому — видатним учнем-істориком, письменником та публіцистом М. Костомаровим, який загітував Шевченка вступити до таємничої політичної організації — Кирило-Мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов’янського єднання, маючи за мету утворення федерації вільних слов’янських народів. Основний програмовий документ організації — «Книга буття українського народу», написана Костомаровим. У ньому читаємо, що недалеко вже той час, коли в Україні всі люди будуть «вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога Єдиного, і, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польщі, і в інших слов’янських краях». У цій же книзі гостро затавровано Петра І та Катерину ІІ, названо їх катами за те, що вони позбавили Україну волі.
2.5. Перебування Т. Шевченка в казематі.
5 квітня 1847 р. Шевченка було заарештовано і відправлено до Петербурга. Тут, у казематі, захований від усього світу, в брутальних допитах і нестерпного очікуванні вироку провів Тарас Григорович квітень і травень. Проте Шевченко звинувачували, головним чином, не в участі в Кирило-Мефодіївському братстві, а в написанні революційних творів. Найбільшу лють у високопоставлених жандармів викликала поема «Сон».
2.6. Заслання письменника-бунтаря.
Після закінчення слідства поет «за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений», засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати й малювати. Заборона писати й малювати найбільше обурила Тараса: «Забрано найблагороднішу частину мого бідного існування!»
Окрім того солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо, ненависний був дух солдафонства, що чавунно печаттю лягав на живу душу.
Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Писав ночами при світлі місяця на випадково знайдених шматках обгорткового паперу оцупком олівця, хтозна-як добутого.
У 1848 р. поета взяли художником у наукову експедицію під керівництвом гуманної людини О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря.
У 1850 р. Шевченка переведено до Новопетровського укріплення — на півострові Мангишлак. Тут, за розрахунком царських прислужників, поет повинен був загинути, якщо не від хвороб, то від нудьги та безнадії. На муштру Шевченко мусив ходити навіть хворим, а хворів він безперервно два роки — цингою та золотухою.
2.6. Звільнення Тараса Григоровича, його останні роки життя.
На початку 1857 р. друзі поета отримали царський дозвіл на його звільнення. У 1859 р. Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга.
4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання академіка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря».
Шевченко багато працює: пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням свого «Букваря», планує видання кількох підручників.
10 березня 1861 р. Трас Григорович Шевченко помер.
Труну з тілом Великого Кобзаря несли студенти з церкви аж на Смоленське кладовище. «Були в нас на Україні великі воїни, великі правителі, а ти став вище за всіх їх, і сім’я рідна в тебе найбільша, зібралися до тебе усіх язиків люди, як діти до рідного батька»,— сказав П. Куліш, звертаючись до померлого поета.
У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну й поховано на Чернечій горі біля Канева. Тут на одній з найвищих гір Дніпрових покоїтиметься прах його, і як на горі Голгофі, подібно хресту Господньому, стоятиме хрест, котрий буде видно і по той, і по сей бік нашого славного Дніпра. Після поховання люди довго не розходились, деякі залишилися й ночувати біля Тараса…
Було це 22 травня. А 24 над домовиною почали насипати високу могилу — гору, яку пізніше названо Тарасовою.
3. Додаткова інформація про Великого Кобзаря
3.1. Спадщина Т. Г. Шевченка.
3.1.1. Літературна.
240 поезій з них — понад 20 поем, драма «Назар Стодоля», 20 повістей (до нас дійшли 9); щоденники; автобіографії, фрагменти двох незакінчених драм.
Оригінали більшості творів Шевченка зберігаються в Інституті літератури НАН України.
Твори Шевченка перекладені приблизно 100 мовами світу.
3.1.2. Мистецька. Шевченко-художник.
210 акварелей, передусім пейзажів; 150 портретів, з яких 43 — автопортрети; 27 офортів, з яких 6 — серії «Живописна Україна»; понад 230 олівцевих рисунків ландшафтів України; ескізи, етюди, начерки — на 360 сторінках рукописів та альбомів.
3.2. Цитатні висловлювання про видатного українського митця.
І.Я Франко писав так: "Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком — і вказав нові світи й вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій".
Своєю мелодикою, ритмічною віртуозністю поезії Шевченка створюють авторові славу одного з наймузикальніших поетів світу. У своїй стихійній силі творця він, здається, не хотів знати ніяких законів, крім тих, що диктували йому його власна мистецька інтуїція, сила задуму, вогонь темпераменту (О. Гончар).
Шевченка не без підстави називають революціонером художньої форми, вказуючи на те, як сміливо відходив він од літературних канонів… Вроджене чуття прекрасного, чуття гармонії підказувало художникові ті шляхи, щоб, незважаючи на притиски,… нести людям своє свіже, вільне, справді розкріпачене слово (О. Гончар).
Шевченко як поет — це був сам народ, що продовжував свою поетичну творчість. Шевченкова пісня була сама по собі народною піснею, яку міг заспівати тепер увесь народ, яка повинна була вилитись з народної душі відповідно до стану сучасної народної історії (М. Костомаров).
Душа Шевченка до того ступеня насичена народністю, що всякий, навіть посторонній, запозичений мотив приймає в його поезії українську національну закраску.
І не те важне, що вірш його складений з боку поетики, як і не те, що Шевченко йшов інтелектуально в перших рядах з мислителями свого часу, а надзвичайно важне те, що вірш його є пам’ятником органічної української культури, що він виростає з питомо національного ґрунту (Є. Маланюк).
Органічність Шевченкового фольклоризму, мабуть, не знає собі рівних в історії світової літератури. Органічністо продовження, розвитку закладених у народних піснях художніх можливостей — аж до творення нової якості (М. Коцюбинський).
Геніальна творчість і життєвий шлях Т. Шевченка, що еволюціонував від кріпака до академіка, врешті, набагато більше – до речника етнонаціонального буття та консолідатора українського етносу, зробили його символом українства й одним із найпотужнішим чинників у формуванні українських державних інтересів (М. Жулинський).
Муза у Шевченка жива, конкретно-відчутна, уявленна. Вона саме українська. Вона багатолика, мінлива і водночас стала у своїй життєдайності й святості (В. Пахаренко).
Поезія Шевченка безперечно вкорінена в міфі, тобто в українській народній творчості. Поет трансформує цей міф, створюючи на його основі літературу (Р. Харчук).
В гневе он как пророк, в смирении как апостол; его ласка переходит в молитву, его кротость — в подвиг любви и прощения; каждое чувство он доводит до пафоса и религиозен в каждом своем слове: иным и не может быть великий национальный поэт жрец и жертва своего народа, облагородивший, возвысивший, претворивший в красоту и святыню все, что создала его родина (Корній Чуковський)
Кобзар відродив і повернув рідному народові Слово, пішов за це Слово на хрест, спокутуючи десятиліттям каторги, стражданням й смертю «первородний» гріх свого народу – гріх покори, безмовності, переверництва (О. Кравчук).
Шевченко досяг унікальної позачасової співзвучності зі свідомими й несвідомими почуттями народу (Г. Грабович).
Мистецька спадщина Шевченка, глибинно прочитана у зіставленні з літературою, може підняти завісу над рухом його творчого мислення (І. Вериківська).
Мистецтво стало для Шевченка головним інструментом – раз і назавжди інтуїтивно обраного формою духовного і практичного освоєння дійсності, що відкривала перед ним найбільше можливостей на шляху до розуміння світобудови (Л. Генералюк).
«Кобзар», ся маленька книжечка, відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову (І. Франко).
Шевченко прекрасно розумів, що таке збірка поезій, певні зусилля прикладав, щоб надати їй суцільності, умів подати першу поезії «Кобзаря» як ключ до нього (М. Зеров).
Шевченкові ніколи не доводилося вигадувати, про що писати, розмірковувати над темами своїх віршів, бо належав до тих творців, які пропускають через своє серце стогін народу, які лишаються з ним до останніх хвилин життя (О. Коваленко).
У своїх релігійних поглядах Шевченко йде за народною мораллю, в якій бере верх любов до ближнього, пошана до батька-матері, вшанування материнства, пошанівок рідного слова (М. Федунь).
Сьогодні Україна, без перебільшення, постала на шевченківському моноліті духу, думки, слова (М. Жулинський).
Шевченко – єдиний поет-художник в усій світовій культурі, який врятував націю від винародовлення в умовах колонізації (М. Жулинський).
Шевченкові належить виняткова роль у формування української національної ідеології; надавши українській мові статусу мови літературної, він тим самим заклав основи модерної української літератури, а в широкому значенні – базу під українську національну ідентичність (М. Жулинський).
4. Ідейно-художній аналіз твору Т. Шевченка «Думи мої, думи мої…»
4.1. Виразне читання поезії або прослуховування у запису.
4.2. Історія написання твору.
Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, його ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.
З 1849 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847–1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо ненависним був сам дух солдафонства, що чавунно печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря.
Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої…» і була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.
4.3. Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.
4.4. Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.
4.5. Основна думка: думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.
4.6. Жанр: громадянська лірика.
4.7. Опрацювання змісту поезії. Бесіда за питаннями:
— Чому Т. Шевченко перебував в Орській кріпості?
— Що змусило письменника написати поезію «Думи мої, думи мої…»?
— Через що поет звертається до своїх думок?
— Що хвилює Т. Шевченка?
— Про яку «лиху годину» згадує автор твору?
— Чому Тарас Григорович свої думки називає голуб’ятами?
— Через що поет заздрить киргизам?
— Як ви розумієте вираз «бути вільним»?
— Який настрій у поета можна дослідити впродовж цієї поезії? Про що це свідчить?
4.8. Художні особливості твору.
Звертання: «думи мої», «мої голуб’ята», «мої любі».
Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами».
Порівняння: «привітаю, як діток».
Епітети: «сумними рядами», «щире серце», «слово ласкаве», « щира правда», «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами».
Звертання: «думи мої», «квіти мої, діти», «моя ненько», «моя Україно».
Порівняння: «не розвіяв, як пилину», «не приспало, як дитину», «привітай, як свою дитину».
Риторичні запитання: «Нащо стали на папері сумними рядами?», «Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину?», «Чом вас лихо не пристало, як свою дитину?».
Метафора: «думи стали на папері сумними рядами», «найдете щире серце», «найдете щиру правду».
Анафора: «думи мої, думи мої…» (єдинопочаток у віршованих рядках і строфах)
Епіфора: «як свою дитину.» ( повторення однакових слів, словосполучень, речень наприкінці віршованих рядків чи строф)
4.9. Складіть інформаційне ґроно: «Що означає воля для Т. Шевченка?»
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
1. Свої думи Т. Шевченко називає:
а) важливими; б) серйозними; в) хвилюючими; г) єдиними.
2. Звертаюсь до своїх дум, поет у творі просить їх:
а) не кидати його; б) принести щастя простому люду;
в) розвеселити тих, хто засмучений;
г) захистити Бога від покарання панського.
3. Годину, в якій живе Т. Шевченко, він називає:
а) відповідальною; б) лихою; в) щасливою; г) темною.
4. Автор поезії бажає, щоб його думи до нього:
а) повсякчас озивалися; б) мали прихильність;
в) прилітали; г) ставилися з великою шаною і повагою.
5. Річка, яка згадується у цьому творі:
а) Дунай; б) Каяла; в) Ворскла; г) Дніпро.
6. Зі своїми думами Т. Шевченко хоче погуляти:
а) у степу широкому; б) вздовж річки;
в) по Україні; г) неподалік від Аральського моря.
7. Кого у творі названо убогими?
а) Українців; б) кобзарів; в) киргизів; г) моряків Аралу.
8. Убогі, голі перебувають на волі і ще:
а) обробляють ниву; б) борються з несправедливістю;
в) намагаються довести свою значимість; г) моляться Богу.
9. Свої думи автор прагне привітати, як:
а) великих гостей; б) діток; в) миттєве щастя; г) добру прикмету.
10. Зі своїми думами Т. Шевченко хоче:
а) залишитися вільним; б) здобути незалежність України;
в) заплакати; г) померти.
11. В якому році написана поезія Т. Шевченка «Думи мої, думи мої…»?
а) 1845; б) 1820; в) 1847; г) 1807.
12. Жанр поезії Тараса Григоровича «Думи мої…»:
а) інтимна; б) пейзажна; в) громадянська; г) філософська.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
VII. Підсумок уроку
«Сенкан»
Думи
Мої, ласкаві
виростав, доглядав, захищав
«Привітай, Україно, моїх (нерозумних) діток…»
Вірші
VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності
IX. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять поезію Т. Шевченка «Думи мої, думи мої», підготувати ідейно-художній аналіз твору поета «Ой три шляхи широкії».
ЗОВНІШНІСТЬ
У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру , що росіяни називають "угловатостью"; у руках його не було гнучкості, граційності. На смаглявому обличчі – ледь помітні сліди віспи. Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою.
ВДАЧА
Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…", "Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими", "Він був надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги".
ТАЛАНТ Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь.
Літературна Спадщина Т. Г. Шевченка: 240 поезій з них — понад 20 поем, драма «Назар Стодоля», 20 повістей (до нас дійшли 9); щоденники; автобіографії, фрагменти двох незакінчених драм.
Оригінали більшості творів Шевченка зберігаються в Інституті літератури НАН України.
Твори Шевченка перекладені приблизно 100 мовами світу.
Шевченко був академіком гравюри Петербурзької академії мистецтв і залишав по собі багату спадщину: 210 акварелей, передусім пейзажів; 150 портретів, з яких 43 — автопортрети; 27 офортів, з яких 6 — серії «Живописна Україна»; понад 230 олівцевих рисунків ландшафтів України; ескізи, етюди, начерки — на 360 сторінках рукописів та альбомів. До того ж, не все збереглося.
Шевченко був віртуозом інтимного співу. Мав добрий слух, невеликий але гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним декламатором. Запальний театрал і приятель найвидатніших акторів – свого часу, під час солдатчини він проявив блискучі акторські здібності.
СЛАВА В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики навперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні стовплювалися при вході, і навіть чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як по – французьки, очікували його появу з великою цікавістю. Він був предметом загальної уваги і захоплення.
Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербурзька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, колишні політичні вигнанці і в’язні, модні красуні, аристократи й студенти, урядовці усі вони строкатим і галасливим натовпом після заслання оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити , ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках.
Про його популярність свідчить і те, що автопортрет Шевченка купила дядина царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна.
ГРОШІ
Гроші в Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Заходячи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.
У Kиєві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла позав’язувані у вузликах гроші. Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав. У неділю за ці "дурні якісь гроші" він справив банкет для дітвори з цілої околиці.
ОСТАННІ ДНІ ПОЕТА
Про своє фізичне здоров’я Шевченко дбав мало. А воно було дуже надірваним ще в часи заслання. Окрім того, був рідкісним працелюбом. Уже наприкінці вересня 1860 року стало помітно, що поет вельми хворий. Однак він про це нікому не говорив і весь віддавався праці. Лише 23 листопада поскаржився лікарю на біль у грудях. Той порадив не виходити на двір. Домашній карантин Шевченко витримав до Різдва. Казав: "Щоб і на Різдво не виходити? А кутя? А узвар? Ні, не всиджу: колядувати хоч рачки полізу до куми! Це колядування цілком надломило його організм.
Діагноз лікарів був невтішний: водяна хвороба. Останні дні Шевченко провів у великих муках. Проте жоден стогін не вирвався з його грудей. Шевченко лише стискав зуби, виривав ними вуса, давлячи в собі болі, що його мучили.
У неділю 10 березня о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, він охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.
Кріпак із кріпаків, геній із геніїв – це він дочасно віддав своє життя, аби неправда і сваволя, кривда і глум над чесною людиною ніколи не приходила на нашу землю.
6. ГРА «Спіймай помилку»
Тарас Шевченко
1. Тарас Шевченко народився 10 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського району Черкаської губернії . ( 9 , повіту , Київської )
2. Майбутнього поета друзі викупили із кріпацтва 22 квітня 1838 року, продавши портрет імператора , намальований Карлом Брюлловим . ( Василя Жуковського )
3. Шевченко у Петербурзі познайомився з найвідомішими діячами української і російської культур : Євгеном Гребінкою , Олексієм Венеціановим , Олександром Пушкіним . ( Карлом Брюлловим , Василем Жуковським )
4. Коли Тарас став вільною людиною , його зарахували на навчання у Петербурзький університет . ( Академію мистецтв )
5. За участь у Кирило-Мефодіївському братстві та написання революційних творів у 1849 році поета заарештували і згодом заслали у Новопетровськ . ( 1847 , Оренбург )
6. На вироку Шевченкові імператор Микола І власноруч зробив помітку : « Під найсуворіший нагляд із забороною листуватися» . ( «…писати і малювати» )
7. На засланні в Орській фортеці , Оренбурзі , на Аралі і в Новопетровському укріпленні поет провів 12 років . ( 10 )
8. 1860 року Рада Академії мистецтв присвоїла Тарасові Шевченку звання професора – гравера . ( академіка )
9. 10 березня 1860 року у Києві помер народний поет . ( 1861 , Петербурзі )
про публікацію авторської розробки
Додати розробку