Урок «Техногенні хімічні загрози в нашому житті: причини, наслідки, правила поведінки»

Сценарій проведення уроку з хімічної безпеки для учнів 8 – 9 класів

Автор: Єлькін А.В., учитель-методист Запорізького навчально-виховного комплексу №19 Запорізької міської ради Запорізької області

Тема уроку: «Техногенні хімічні загрози в нашому житті: причини, наслідки, правила поведінки»

Предмет: за навчальною програмою закладу.

Мета уроку: ознайомитися з причинами та наслідками хімічних аварій, основними заходами щодо забезпечення хімічної безпеки населення.

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.

Оснащення для проведення уроку: Слайди презентації, мультимедійний екран, картки для групової роботи, роздатковий матеріал, відеофільми.

Небезпечно відчувати себе безпечно в небезпеці.

(Латинське прислів'я)

Хід уроку

I. Повідомлення теми і мети уроку

Перегляд мотивуючого ролику.

( https://youtu.be/YLecuf_jmMs )

II. Актуалізація опорних знань (бесіда, вправи)

1) Які хімічні речовини відносяться до аварійно хімічно небезпечних речовин?

Робота з картками. Розподілити назви та формули речовин на дві групи – безпечні, небезпечні: Н₂О, пестициди, сода, хлор, кухонна сіль (NaCl), аміак (NH₃), цукор, ртуть, залізо, золото.

Картки з небезпечними речовинами прикріплюються на дошці.

2) Що таке надзвичайна ситуація з хімічними речовинами (хімічна аварія)? Перерахуйте її можливі наслідки.

3) До яких наслідків може призвести вплив аварійно хімічно небезпечних речовин на організм людини?

В ході вступної бесіди вчитель з’ясовує рівні компетентності (обізнаності) учнів з теми та визначається з найбільш бажаними (оптимальними) варіантами донесення інформації.

III. Основна частина уроку

Перший модуль. Хімічні підприємства. Промислові об’єкти. Аварійно хімічно небезпечні речовини

Обговорення. Яку роль відіграє хімічна промисловість в забезпеченні потреб людини? Які хімічні підприємства Вашого регіону Вам відомі? Які промислові об'єкти вважаються хімічно небезпечними об'єктами? В яких промислових процесах застосовуються аварійно хімічно небезпечні речовини?

Бажана відповідь (якщо учні дають неповні відповіді, вчитель доповнює):

Основними виробниками аміаку в Україні є ПАТ «Концерн Стирол» (знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Горлівка Донецької області), Одеський припортовий завод, ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» у Луганській області, ПАТ «Азот» (м. Черкаси), ПАТ «ДніпроАзот» (м. Кам'янське Дніпропетровської області), ПрАТ «Рівнеазот» (м. Рівне).

Можна також застосувати метод відбору та запропонувати учням визначити з переліку підприємств ті, що розташовані поблизу місць їх проживання.

Хлор застосовують при виробництві численних неорганічних та органічних сполук – соляної кислоти, хлорного вапна, гіпохлоридів, хлоратів та ін. Багато хлору використовують для відбілювання тканин і целюлози, яка йде на виготовлення паперу; для знезараження питної води та стічних вод. У кольоровій металургії його використовують при хлоруванні руди з метою вилучення і розділення кольорових металів. На основі хлорорганічних продуктів виготовляють пластмаси, синтетичні волокна та каучуки, замінники шкіри.

Ртуть. П’ять найпоширеніших речей у нашому житті, що містять ртуть:

• Енергозберігаючі лампи (люмінесцентні лампи), які можуть містити від 1 до 70 мг ртуті); відпрацьовані люмінесцентні лампи розглядають як найбільше джерело забруднення довкілля ртуттю.
• Градусники (ртутні термометри), які можуть містити близько 2 г ртуті.
• Ртутно-цинкові гальванічні елементи (батареї) та батарейки, які містять токсичні та небезпечні ртуть, а також свинець, кадмій, нікель, цинк і луги.
• Мило і креми. Ртуть там використовується для освітлення шкіри. Основний негативний ефект – загроза порушення роботи нирок. Ртуть в косметичних засобах може викликати висипання, знебарвлення шкіри і рубців.
• Барометри. У цих приладах, які використовують для вимірювання тиску повітря, теж є ртуть. Замість ртуті в них може бути використаний і спирт, але ртуть точніше визначає тиск.

Вчитель пропонує ознайомитися більш детально з роздатковим матеріалом.

Пестициди – хімічні засоби захисту рослин (ХЗЗР), які широко використовуються у сільському господарстві. відходи пестицидів – непридатні пестициди, які  визначаються Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН як запаси пестицидів, що більш не можуть бути використані за прямим призначенням з різних причин (заборони використання; втрати властивостей або маркування та документації в результаті неналежного або тривалого зберігання тощо) і тому потребують знешкодження та видалення.

Другий модуль. Хімічний захист населення. Загальні відомості

Хімічний захист населення – складова частина комплексу заходів, що проводяться в країні для забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях з хімічними речовинами.

Важливість забезпечення хімічного захисту обумовлюється наявністю на території промислових регіонів великої кількості хімічно небезпечних об'єктів.

Особлива увага приділяється захисту населення, яке проживає в безпосередній близькості від хімічних виробництв. Необхідно відзначити, що способи захисту населення мають свою специфіку та особливості.

Заходи щодо захисту населення від хімічних аварій здійснюються силами підприємства, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, на території яких виникла хімічна аварія і склалася надзвичайна ситуація. Організація захисту покладено на органи управління у справах цивільної оборони і надзвичайними ситуаціями.

Основні заходи з хімічного захисту населення включають:

• своєчасне виявлення виникнення хімічної аварії та оповіщення про неї;
• забезпечення населення, персоналу аварійного об'єкту і учасників ліквідації наслідків хімічної аварії засобами індивідуального захисту органів дихання та шкіри і застосування цих засобів;
• укриття населення та персоналу в притулках, що забезпечують захист від аварійно хімічно небезпечних речовин.

Засоби захисту населення у випадку надзвичайної ситуації з аварійно хімічно небезпечними речовинами (хімічної аварії).

Одним з ефективних способів захисту населення є використання засобів індивідуального захисту (протигазів, респіраторів, ватно-марлевих пов'язок тощо).

Додатковий матеріал

Протигаз –  пристрій для захисту органів дихання, очей і обличчя людини від отруйних, радіоактивних речовин, бактерій, що знаходяться в повітрі у вигляді пари, газів або аерозолів. На нафтогазодобувних, вугільних і гірничорудних підприємствах застосовуються фільтруючі та ізолюючі протигази.

Фільтруючі протигази розраховані на захист від бойових отруйних речовин і практично не захищають від аварійно хімічно ряду небезпечних речовин, таких, як аміак, окиси азоту, окис етилену. Існують додаткові патрони до протигазів, які усувають недоліки цивільного протигазу.

Протигаз був винайдений видатним українським ученим М.Д. Зелінським.

Складові протигазу – гумова шолом-маска; фільтруюча коробка; очковий вузол; обтічники; клапанна коробка; сполучна трубка. Деякі протигази містять мембрану переговірного обладнання; деякі – оснащені обладнаннями для питва (через гумову трубку); а деякі – обладнанням, що дозволяє протирати скло з боку обличчя.

Протигази вже довгий час залишаються ідеальним засобом захисту, який перешкоджає попаданню через дихальні шляхи в організм різних отруйних речовин. Але, все-таки, необхідно чітке розуміння того, що отруйні речовини, які можуть завдати серйозної шкоди людині, відрізняються один від одного своєю дією, а значить і фільтри протигазів повинні бути різними при роботі в різних агресивних середовищах.

Протигази для забезпечення захисту населення (цивільні протигази), як правило, зберігаються на складах, розташованих за межами міст – іноді на відстані 50-80 км. В таких умовах реальна доставка і видача їх може зайняти 6-8 годин. Тому з метою забезпечення захисту населення, що проживає поблизу найбільших хімічно небезпечних об'єктів, бажано мати протигази в особистому користуванні.

Засоби індивідуального захисту шкіри складаються зі спеціального захисного одягу, в яку входять загальновійськовий захисний комплект, легкий захисний костюм, захисний комбінезон, захисний фільтруючий одяг. Спеціальний одяг зазвичай мають ліквідатори аварій. Населення повинно вміти пристосовувати повсякденний одяг і взуття для використання їх в якості підручних засобів для захисту шкіри.

Пам’ятайте!

З предметів побутового одягу найбільш придатні для захисту шкіри є плащі і накидки з прогумованої тканини або тканини, що покрита хлорвінілової плівкою. Для захисту ніг можна використовувати гумові чоботи, гумові боти та калоші.

Населення, яке проживає в районах розташування хімічно небезпечних об'єктів, в деяких випадках при виникненні хімічної аварії та/ або надзвичайної ситуації з АХНР, може сховатися в захисних спорудах цивільної оборони, в яких передбачена герметичність приміщень, що використовуються в якості тимчасового укриття.

Для зменшення вражаючої дії аварійно хімічно небезпечних речовин на людей, які перебувають під час хімічної аварії в будівлях і спорудах, рекомендується використовувати різні підручні засоби для посилення герметичності приміщень, і цим можна суттєво зменшити проникнення зовнішнього повітря в приміщення та знизити концентрацію аварійно хімічно небезпечних речовин.

Третій модуль. Хімічний захист. Спеціальні знання

Важливе значення в справі забезпечення хімічного захисту населення має навчання населення поведінці при загрозі виникнення або в умовах надзвичайної ситуації, що виникла на хімічно небезпечному об'єкті. Особливо це стосується населення, що проживає поряд з хімічно небезпечним об'єктом.

Як підготуватися до хімічної аварії. Треба знати характеристики найбільш поширених аварійно хімічно небезпечних речовин!

Відомості про аварійно хімічно небезпечні речовини вчитель пропонує зачитати учням.

Перший учень:

Аміак – безбарвний газ з різким задушливим запахом, легший за повітря, добре розчинний у воді. Використовують переважно для виробництва азотних добрив, вибухових речовин і азотної кислоти. Рідкий аміак використовується в холодильних установках. Водний розчин аміаку (нашатирний спирт) застосовується в медицині. Аміак є горючим газом, з повітрям утворює вибухонебезпечну суміш. Ємності з аміаком при нагріванні можуть вибухати. Перевозять аміак у зрідженому стані під тиском в залізничних цистернах з написом «Аміак».

Попадання аміаку в організм людини можливе за допомогою дихальних шляхів, а також через шкіру. Аміак має задушливу дію, збуджує центральну нервову систему і викликає судоми. При тривалому впливі аміаку на організм та при його високих концентраціях в приміщенні, де знаходиться людина, аміак може спровокувати летальний результат, що в терміновому порядку вимагає вживання заходів з надання першої допомоги.

Що робити у випадках отруєння аміаком (розповідає вчитель):

• При перших ознаках отруєння аміаком (нежить, кашель, важке дихання, задуха; підвищене серцебиття, порушена частота пульсу; при контакті з рідким аміаком виникає обмороження, можливий опік з пухирями, виразки) потерпілому слід якомога швидше полишити місце його високої концентрації. Якщо потерпілий знаходиться у несвідомому стані або дезорієнтований – його необхідно вивести або винести на свіже повітря, забезпечити тепло і спокій, а потім викликати бригаду швидкої допомоги та приступити до надання долікарської допомоги.
• Зробити інгаляцію зволоженим киснем або теплою водяною парою з розчином ментолу у хлороформі за допомогою небулайзеру (прибору для інгаляцій).
• Дати випити тепле молоко з харчовою содою та знеболюючі засоби.
• Шкіру промити проточною водою та накласти примочки 5 %-ного розчину лимонної, оцтової або борної кислоти (кислота нейтралізує гідроксид амонію NH₄OH, який має лужну реакцію).
• Очі ретельно промити проточною водою, після чого закапати по 1-2 краплі розчину дикаїну або змастити вазеліном чи оливковою олією та накласти на повіки ватно-марлеву пов'язку.
• Рот, ніс, горло промивати впродовж 15 хвилин 5 % -ним розчином лимонної кислоти.

При виявленні будь-якої підозри на витік аміаку

негайно телефонуйте за номером 101.

Другий учень:

Хлор – при нормальних умовах отруйний газ жовто-зеленого кольору з різким подразнюючим специфічним запахом; важчий за повітря приблизно в 2,5 рази, внаслідок чого стелиться по землі, накопичуючись в низинах, підвалах, колодязях, переходах, тунелях. Використовується хлор у якості дезінфікуючого засобу, особливо у плавальних басейнах та у шкільних закладах. також хлор використовують у виробництві хлорорганічних сполук (вінілхлориду, хлоропренового каучуку, дихлоретану), барвників, лікарських та інших речовин, для вибілювання тканини, паперу тощо. Зберігається і перевозиться під тиском в сталевих балонах і залізничних цистернах жовтого кольору з червоною смугою. При виході в атмосферу хлор димить та заражає водойми; при випаровуванні – утворює з водяними парами білий туман. При вдиханні хлор дуже подразнює слизову оболонку і викликає у людини гострий кашель; виникає ураження легенів. Хлор негативно діє на шкіру, слизові оболонки й очі. Вдихання хлору протягом довгого часу призводить до летального результату.

Що робити у випадках отруєння хлором (розповідає вчитель):

• Найважливіший крок у першої допомоги потерпілому від хлору – позбутися від джерела хімікату, якщо це можливо.

• Одягніть протигаз і виведіть потерпілого на свіже повітря.
• Робити штучне дихання не можна, необхідно у важких випадках застосувати кисневу інгаляцію.
• Якщо людина є непритомною у зв'язку з отруєнням хлором, дайте потерпілому подихати нашатирним спиртом, піднісши флакончик до носа.
• Коли потерпілий прийде до тями, варто дати йому якомога більше води, молока (можна з содою) та їжі, яка в достатній кількості містить білок.
• Для зменшення подразнення потерпілому промийте шкіру, очі, рот, носа 2 % розчином харчової соди або водою.
• Забезпечте до потерпілого доступ чистого повітря та надайте йому повний спокій.
• У разі перорального надходження (проковтування) хлорвмісних рідин потрібно потерпілому промити шлунок, краще це робити через зонд або викликати блювоту після великої кількості пиття. Для промивання шлунку ні в якому разі не використовуйте розчин харчової соди, щоб не пошкодити слизові оболонки шлунка! Після цієї процедури дайте потерпілому кілька таблеток активованого вугілля.
• При найменших ознаках гострого отруєння хлором необхідно негайно викликати швидку допомогу для госпіталізації та лікування потерпілого в медичному закладі.

Третій учень:

Ртуть – перехідний метал, при кімнатній температурі являє собою важку сріблясто-білу рідину. Ртуть – один з двох хімічних елементів (і єдиний метал), прості речовини яких при нормальних умовах перебувають в рідкому агрегатному стані (другий такий елемент – бром). Застосовується в термометрах, манометрах, приладах, при виробництві хлору та їдкого натру (в якості катода). Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні. Ртуть легко випаровується навіть при низькій температурі.

З потраплянням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя. Потрапивши в організм людини, ртуть негативно позначається на білковому обміні, шкодить нервовій та ендокринній системі і ниркам і навіть може викликати порушення психіки і серцево-судинної системи.

При отруєнні ртуттю спочатку з'являються підвищена стомлюваність, слабкість, сонливість і головний біль. Пізніше починають тремтіти руки, повіки, а у важких випадках –  ноги.

Що робити у випадках отруєння парами ртуті (розповідає вчитель):

• Залежно від кількості ртуті й тривалості її надходження в організм можливі гострі та хронічні отруєння, а також мікромеркуріалізм (загальне отруєння організму за хронічного впливу пар ртуті та її сполук, які незначною мірою перевищують санітарні норми, упродовж кількох місяців чи років). Найбільш чутливі до ртутних отруєнь жінки й діти.
• При появі симптомів отруєння ртуттю необхідно обов’язково звертатися до лікаря, якщо ж гостре отруєння – викликати швидку допомогу.
• Якщо хворий проковтнув солі або органічні сполуки ртуті, необхідно промити шлунок і ввести антидот (наприклад, унітіол) або інший відповідний препарат, що утворює комплексні сполуки. Подальше лікування пацієнта залежить від конкретних симптомів отруєння.
• Лікування хронічних отруєнь ртуттю також полягає в застосуванні комплексоутворюючих сполук (антидотів) та симптоматичної терапії.
• Профілактика отруєнь ртуттю на виробництві – це дотримання техніки безпеки, а в домашніх умовах – це заміна небезпечних ртутних термометрів безпечними електронними, безпечне поводження з енергозберігаючими лампами, ліками, фарбами тощо.

Четвертий учень:

Непридатні пестициди

Більшість непридатних хлорорганічних пестицидів відносять до стійких органічних забруднювачів (СОЗ) – високотоксичних хімічних речовин, що негативно впливають на здоров'я людей та навколишнє середовище. Вони можуть поширюватися водними та повітряними шляхами на значні відстані, накопичуватися у ґрунті й довгий час не розкладатися та через харчовий ланцюг потрапляти до організму людини.

Тривале зберігання непридатних пестицидів в непристосованих складах і в зруйнованій тарі призводить до забруднення ґрунту, водних джерел (навіть артезіанських вод) і в цілому агроландшафтів та негативно впливає на стан здоров’я людей.

Перегляд відеофільму Обласного конкурсу «Майбутнє Запорізького краю без непридатних пестицидів» - «Бережіть свою сім’ю від непридатних пестицидів».

Що робити у випадках отруєння пестицидами (розповідає вчитель):

• Покиньте місце, де знаходяться пестициди.
• Зніміть одяг, який міг бути просякнутий токсичною речовиною.
• Прийміть душ з милом.
• У разі потрапляння пестицидів на шкіру терміново проведіть дезінфекцію, протерши уражені ділянки будь-яким кислотно-лужним розчином (нашатирний спирт, перекис водню, хлоргексидин).
• Якщо отрутохімікати потрапили до ротової порожнини та глотки, викликайте блювоту, промийте шлунок та прийміть активоване вугілля (сорбент). Через 10 – 15 хвилин прийміть сольове проносне (наприклад, магнезію).
• Якомога швидше зверніться до лікаря!

У разі виникнення надзвичайної ситуації на складі з непридатними пестицидами (в першу чергу – пожежі) виконуйте послідовність дій, рекомендованих ДСНС України для випадків раптового виникнення хімічної небезпеки (http://www.dsns.gov.ua/ua/Himichna-nebezpeka.html).

Четвертий модуль. Сигнал «Увага всім»!

Запам'ятайте характерні особливості сигналу оповіщення населення про хімічну аварію «Увага всім!» - порядок дій при його отриманні, правила герметизації приміщення, захисту продовольства і води.

Перегляд ролику «Сигнал «УВАГА ВСІМ!» (https://youtu.be/YXSg6Whg7a0)

П’ятий модуль. Дії під час та після хімічної аварії

Робота в групах: Як діяти при хімічній аварії. Загальні правила.

Учні розподіляються для роботи в таких групах: 1 група – витік аміаку; 2 група – розлив хлору; 3 група – пожежа на складі з пестицидами; 4 група – потрапляння ртуті в навколишнє середовище.

Учні складають схеми послідовних дій при хімічних аваріях з наданням допомоги постраждалому (5 хвилин + презентація). Учні отримують картки для групової роботи, на яких позначені дії під час хімічної аварії. Вчитель пропонує розмістити їх у порядку послідовності виконання дій.

Закріплення матеріалу. Вчитель промовляє основні правила поведінки під час та після хімічної аварії.

Як діяти при хімічної аварії. Загальні правила:

• Придбайте або виготовте та зберігайте у доступному місці ватно-марлеві пов'язки для всіх членів сім'ї. Майте пам'ятку щодо дій населення при аварії на хімічно небезпечному об'єкті.
• Почувши сигнал «Увага всім!», включіть радіоприймач або телевізор для отримання достовірної інформації про аварію та рекомендованих дій.
• Закрийте вікна, вимкніть електропобутові прилади і газ. Одягніть гумові чоботи, плащ, візьміть документи, необхідні речі, тридобовий запас продуктів, повідомте сусідів і швидко без паніки виходьте із зони можливого забруднення перпендикулярно напрямку вітру на відстань не менше 1,5 км від місця аварії.
• Для захисту органів дихання використовуйте протигаз, а при його відсутності – ватно-марлеву пов'язку або підручні вироби з тканини, змочені у 2-5 % -ному розчині харчової соди (для захисту від хлору), 2 % -ому розчині лимонної або оцтової кислоти (для захисту від аміаку).
• При неможливості покинути зону ураження щільно закрийте двері, вікна, вентиляційні отвори і димоходи. Наявні в них щілини заклейте скотчем.
• Місце укриття вибирайте в залежності від властивостей аварійно хімічно небезпечних речовин. При зараженні аміаком потрібно ховатися в напівпідвальних чи підвальних приміщеннях. При зараженні хлором і фосгеном необхідно піднятися на верхні поверхи будівлі або висоти.
• При аварії на залізничних і автомобільних магістралях, пов'язаних з транспортуванням аварійно хімічно небезпечних речовин, небезпечна зона встановлюється в радіусі 200 м від місця аварії. Входити в неї категорично заборонено.

Як діяти після хімічної аварії:

• При підозрі на зараження аварійно хімічно небезпечними речовинами виключіть будь-які фізичні навантаження, приймайте рясне пиття (молоко, чай) і негайно зверніться до лікаря.
• Якщо ви потрапили під безпосередній вплив небезпечних речовин, то при першій можливості прийміть душ. Заражений одяг зніміть і при можливості передайте для знезараження/ знешкодження.
• Проведіть ретельне вологе прибирання приміщення. Утримайтеся від вживання водопровідної (колодязної) води, фруктів і овочів з городу, м'яса худоби та птахів, забитих після хімічної аварії, до офіційного висновку про їхню безпеку.

Для закріплення матеріалу – перегляд відео «Что делать при СИГНАЛЕ ТРЕВОГИ (сирена)» ( https://youtu.be/RVK8Rv2WA1g )

IV. Підсумок уроку. Зворотній зв'язок. Рефлексія

Питання для самоконтролю:

1) Які органи виконавчої влади здійснюють заходи щодо забезпечення хімічної безпеки населення?

2) Які засоби індивідуального захисту використовуються для захисту органів дихання від впливу аварійно хімічно небезпечних речовин?

3) Які заходи плануються та проводяться для забезпечення хімічного захисту населення?

4) Які властивості характерні для найбільш поширених аварійно хімічно небезпечних речовин (аміак та хлор, ртуть)?

5) Які правила поводження при знаходженні поблизу складів з пестицидами?

5) Що можна зробити у себе дома, щоб заздалегідь підготуватися до хімічної аварії або надзвичайної ситуації з хімічними речовинами, та забезпечити належний захист себе та своїх близьких?

Домашнє завдання

• Уважно вивчіть рекомендації фахівців щодо правил безпечної поведінки в умовах хімічної аварії, які розроблено організаторами заходу в Костянтинівці.
• Систематизуйте відомості про свої дії, спрямовані на забезпечення хімічної безпеки в місці вашого проживання.
• Узгодьте основні моменти своєї поведінки з батьками у випадках виникнення надзвичайної ситуації або хімічної аварії. Запишіть порядок дій в різних ситуаціях та номери телефонів екстрених служб в блокнот.
• Розробіть відповідну пам'ятку для населення, узгодьте її з вчителем зі своєї школи, роздруковуйте її на принтері та поширюйте серед своїх сусідів, родичів, знайомих. 

Найбільш важливі посилання:

1. Сайт Державної служби України з надзвичайних ситуацій: http://www.dsns.gov.ua/
2. Сайт Міністерства охорони здоров’я України: http://moz.gov.ua/
3.  Сайт Міністерства екології та природних ресурсів України: https://menr.gov.ua/
4. Сайт «Запорізька область! Обережно! Пестициди»: http://vestnikm.wixsite.com/pesticides