19 серпня о 18:00Вебінар: Ментальна арифметика: розвиваємо обидві півкулі головного мозку

Урок "Технологія обробки деревини пилянням та струганнням"

Про матеріал
Мета: Навчальна: ознайомити учнів з прийомами стругання деревини, та інструментами (рубанок, шерхебель); ознайомити учнів з ножівкою для поперечного і поздовжнього пиляння деревини, їх будовами та відмінностями зубів за формою; прийомами розведення і заточування зубів ножівки; прийомам пиляння; припусками на пиляння. Виховна: оиховувати в учнів естетичний смак, культуру праці, бережливе ставлення до інструментів та матеріалів; виховувати в учнів правила безпечної роботи ножівкою. Розвиваюча: оозвивати координацію та точність рухів рук та окомір; розвивати вміння виконувати поперечне і поздовжнє пиляння; прийомам розведення і заточування зубів ножівки.
Перегляд файлу

Тема уроку: Технологія обробки деревини пилянням та струганнням

Мета:

Навчальна: ознайомити учнів з прийомами стругання деревини, та інструментами (рубанок, шерхебель); ознайомити учнів з ножівкою для поперечного і поздовжнього пиляння деревини, їх будовами та відмінностями зубів за формою; прийомами розведення і заточування зубів ножівки; прийомам пиляння; припусками на пиляння.

Виховна: оиховувати в учнів естетичний смак, культуру праці, бережливе ставлення до інструментів та матеріалів; виховувати в учнів правила безпечної роботи ножівкою.

Розвиваюча: оозвивати координацію та точність рухів рук та окомір; розвивати вміння виконувати поперечне і поздовжнє пиляння; прийомам розведення і заточування зубів ножівки.

Дидактичне забезпечення: плакати, наочні засоби.

Матеріально-технічне забезпечення: рубанок, шерхебель, вимірювальний інструмент, рашпіль, наждачний папір.

 

ХІД УРОКУ

 

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

 

  1. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ УРОКУ

Тема: „ Технологічний процес обробки деревини пилянням та струганнням”.

На цьому уроці ми повинні: ознайомитись з прийомами стругання деревини, та інструментами (рубанок, шерхебель), правилами безпечної роботи з ним; навчитись налагоджувати інструмент до роботи; ознайомитись з ножівкою для поперечного і поздовжнього пиляння деревини, їх будовами та відмінностями зубів за формою; прийомами розведення і заточування зубів ножівки; припусками на пиляння; прийомам пиляння.

 

  1. ПЕРЕВІРКА РАНІШЕ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

- Які види пиломатеріалів ви знаєте?

- Чим відрізняються бруси та бруски?

- Які вади деревини ви знаєте?

- Назвіть які ви знаєте властивості деревини?

- Навіщо використовують сушіння деревини?

 

  1. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

У процесі пиляння деревина розділяється на частини. Пилки для пиляння деревини вручну являють собою тонку сталеву стрічку від 0,4 до 1,5 мм завтовшки з насіченими на одній з її кромок зубами. Весь ряд насічених зубів називається зубчастим вінцем.

Кожен зуб – це самостійний різець. Розрізняють такі елементи зубів пилки: передню різальну кромку, дві бічні кромки та поверхні, які називаються відповідно передньою і задньою гранями. Простір між передньою і задньою гранями зуба називається западиною. Розміри зубів характеризуються кроком і висотою.

Кроком називається відстань між вершинами сусідніх зубів і позначається буквою Р.

Відстань між вершиною зуба та його основою називається висотою зуба і позначається буквою І.

Залежно від форми зуба та призначення пилки поділяють на поздовжні, поперечні й універсальні.

Поздовжні пилки призначені для пиляння деревини уздовж волокон. Зуби цих пилок мають форму косокутного трикутника. Кут загострення зуба пилки дорівнює 40...60°.

Передня різальна кромка зуба розташована під прямим кутом до полотна і при поздовжньому пилянні вона ріже в торець. Бічні кромки при цьому сколюють або розділяють волокна деревини.

Поперечні пилки призначені для пиляння деревини впоперек волокон, їх зуби мають форму рівнобедреного або рівностороннього трикутника з кутом при вершині 60...70°. Бічні грані зуба заточують під гострим кутом до полотна, в результаті чого на вершині зуба утворюється вістря, яке розрізує волокна деревини.

Універсальні пилки мають зуби у вигляді прямокутних трикутників, прямий кут яких спрямований у бік пиляння і розташований біля основи зуба. Ці пилки заточують так, щоб передня різальна кромка була перпендикулярною до полотна або утворювала з ним кут 75... 80°. Така форма зуба дає змогу пиляти деревину як у поздовжньому, так і в поперечному напрямі. Кут загострення дорівнює 50...60°.

Працюючи ручними пилками, треба мати на увазі, що поздовжні та універсальні пилки ріжуть тільки в одному напрямі – під час руху від себе.

Поперечні пилки ріжуть однаково як під час руху від себе, так і до себе (вперед і назад), що є результатом форми і загострення зубів.

Залежно від призначення розрізняють пилки з малим і великим кроком. Пилки з великим кроком мають збільшену западину між зубами, і їх застосовують для пиляння м'яких порід деревини. Збільшення западини пояснюється тим, що при пилянні м'яких порід знімається багато деревини, яка повинна вміститися в западині між зубами. Пилки з малим кроком застосовують для пиляння деревини твердих порід.

У процесі пиляння полотно пилки заглиблюється в деревину. Між стінками пропилу і полотном виникає тертя. В міру проникнення полотна пилки в деревину тертя між бічними поверхнями пропилу і полотном пилки може досягти такої величини, коли пиляння стане неможливим. Щоб зменшити тертя, ширина пропилу повинна бути більшою від товщини полотна пилки. З цією метою зуби пилки розводять – по черзі відгинають у різні боки на одну й ту саму величину.

 У правильно розведеної пилки ширина пропилу становить 1,5... 2 товщини полотна пилки.

Ручні столярні пилки поділяються на натягнуті з тонким пилковим полотном і ненатягнуті з вільним, товщим полотном. До натягнутих пилок належать усі лучкові пилки, а до пилок з вільним полотном - ножівки.

Лучкова пилка – являє собою дерев'яний станок (лучок) з натягнутим між його стояками пилковим полотном.

Станок пилки складається з двох стояків, середника (розпірки) з вушками на кінцях для кріплення стояків, двох ручок, тятиви і закрутки.

Стояки встановлюють у вушках середника так, щоб він поділяв їх навпіл, тобто щоб вушка були на середині стояків.

Тятива – це дві нитки міцної мотузки, натягнутої між верхніми кінцями стояків. Посередині тятиви встановлена закрутка. Сила натягу тятиви, а отже й полотна пилки регулюється ступенем закручування її ниток. Натяг пилки повинен бути досить сильним. При натисканні пальцем на полотно пилки воно повинно з трудом виводитись із площини натягу.

За призначенням столярні лучкові пилки поділяють на поперечні, розпускні, шипові, викружні й дрібнозубі.

Поперечні пилки випускають 750...800 мм завдовжки, 20...25 мм завширшки і 0,4...0,7 мм завтовшки. Зуби мають форму рівнобедреного трикутника з висотою 5...6 мм і крок 4...5 мм.

Пилки поздовжнього пиляння (р о з п у с к н і) призначені для поздовжнього розпилювання довгих дошок. Довжина пилок 780...800 мм, ширина 45...50 мм і товщина 0,4...0,7 мм. Зуби мають вигляд косокутного трикутника з висотою 6 мм, нахиленого в напрямі різання, і крок 5...6 мм.

Шипові пилки призначені для чистого запилення торців, шипів і вушок, їх випускають 600...700 мм завдовжки, 40.."50 мм завширшки й 0,4...0,5 мм завтовшки. Зуби мають вигляд прямокутного трикутника з висотою 3...4 мм і крок 3...4 мм. Викружні пилки застосовують для обробки криволінійних поверхонь та фігурного пиляння. Довжина пилок 350...500 мм, ширина 4...15 мм, товщина 0,4...1 мм. Зуби мають вигляд прямокутного трикутника з висотою 2...З мм і крок 2...4 мм.

Дрібнозубі пилки в основному призначені для поперечного пиляння та обпилювання торців. Пилки випускають 600...700 мм завдовжки, 35...50 мм завширшкий 0,4...0,5 мм завтовшки. Зуби в них виконані у вигляді прямокутного трикутника з висотою 2...4 мм і мають крок 2...3 мм.

Ножівка – це одноручна пилка, що складається з пилкового полотна, до одного торця якого прикріплена ручка. Найбільшого поширення набули такі види ножівок.

Ножівка широка, її застосовують для поперечного грубого пиляння. Довжина ножівки від 400 до 700 мм і товщина 1,5 мм. Зуби ножівки мають форму рівнобедреного трикутника.

Ножівку вузьку (викружну) застосовують для наскрізних пропилів на площині та криволінійного пиляння. Довжина ножівки 325...530 мм, ширина біля ручки 50...125 мм і на кінці 20...40 мм, товщина полотна до 1,5 мм.

Ножівка з обушком має тонке полотно з дрібними зубами, її застосовують для чистого зарізування неглибоких пропилів і припасування виробів при їх складанні. Верхня кромка ножівки посилена стальною шиною, яку називають обушком. Ножівка має довжину 300...350 мм, ширину полотна 70...100 мм і товщину 0,5...0,8 мм.

Наградка – це коротке пилкове полотно, закріплене в колодці з двома ручками для роботи обома руками. Пиляння провадиться під час руху до себе. Наградка призначена для виконання прорізів на невелику глибину. Довжина полотна наградки 100...120 мм, товщина 0,4...0,7 мм.

Для розкроювання струганого шпону застосовують спеціальні фанерні пилки. Зуби цих пилок дуже дрібні й розташовані на кромці, яка має вигляд випуклої дуги.

ПІДГОТОВКА ПИЛОК ДО РОБОТИ

Добре підготовлений і старанно нагострений інструмент значно полегшує роботу, сприяє підвищенню продуктивності праці й забезпеченню високої якості виробів. Тому за станом інструменту треба систематично стежити.

Перед налагодженням полотно пилки слід очистити від іржі та смолистих нашарувань.

Налагодження пилки починають з правлення полотна. Ця операція полягає в усуненні можливих викривлень полотна та знятті розводу. Розвід знімають перед вирівнюванням зубів за висотою.

Полотно випрямляють легкими ударами молотка на рівній чавунній чи сталевій плиті або протяганням зубчастого вінця полотна між мідними чи алюмінієвими пластинами, злегка затиснутими в лещатах.

Після правлення вирівнюють висоту зубів вінця. Цю операцію виконують спеціальним фуганком або пристроєм, який складається з дерев'яної колодки, що має паз для проходу пилки й отвір для встановлення тригранного напилка. Колодку надівають прорізом на пилку так, щоб зуби пилки дотикалися до напилка.

Рухаючи колодку з напилком по зубах пилки, вирівнюють вершини зубів за висотою. Окремі виступаючі зуби значно погіршують якість пропилу. Крім того, пилка з нерівними зубами швидко затуплюється, зменшується величина пропилу за один прохід. Пропил виходить рваний, і працювати такою пилкою

важко.

Після вирівнювання зубів за висотою перевіряють форму їх. Дуже важливо, щоб усі зуби мали однакову форму. Якщо зуби дуже сточені, їх заточують і пропилюють між ними западини. Потім зуби розводять і гострять.

Гострять і розводять зуби в спеціальному пристосуванні, яке можна замінити дошкою з поздовжнім пропилом. Полотно пилки вставляють у паз пристосування так, щоб із нього виступали тільки зуби з урахуванням можливого прорізування западин. Зуби пилки розводять спеціальним інструментом, який називається розводкою. Найпростіша розводка являє собою сталеву пластину 3...5 мм завтовшки, з боків якої є прорізи 0,6... 1,5 мм завширшки для розведення пилок різної товщини.

Розводку надівають прорізом на зуб і відгинають його. Усі непарні зуби відгинають в один бік, а парні - в протилежний. Загальна ширина розводу не повинна перевищувати двох товщин пилки. Занадто великий розвід зубів знижує продуктивність праці, потребує великих фізичних зусиль і погіршує пропил.

Правильність розведення зубів перевіряють шаблоном, який прикладають до полотна і проводять ним по вінцю зубів з одного боку, а потім з другого. Неправильно відігнуті зуби виправляють. У правильно розведеної пилки полотно не доторкається до стінок пропилу і не треться об них Після розведення зубів пилку гострять. Це роблять тригранним або ромбічним напилком з дрібною насічкою.

Щоб нагострити пилки для поздовжнього пиляння, в яких зуби мають форму косокутних трикутників, напилок вкладають у западину між зубами і м'якими стійкими рухами сточують передню грань першого зуба і задню грань наступного до повного загострення першого зуба. При цьому треба стежити за тим, щоб напилок був точно перпендикулярним до площини полотна. Зуби поздовжньої пилки гострять з одного боку.

Пилку для поперечного пиляння гострять по гранях зубів зняттям фаски під кутом 30..40° так, щоб вершина зуба стала тригранним вістрям. Зуби гострять через один. При цьому треба ретельно стежити за западиною між зубами, щоб заточені фаски точно збігались, не було виступів і зайвих западин. Вершини зубів по всій довжині полотна також повинні бути на одному рівні.

 Стругання – одна з основних операцій обробки деревини. Стругають деревину для того, щоб дістати деталь точних розмірів і форми , рівну й гладеньку. Для стругання застосовують рубанок і шерхебель.

Рубанок складається з колодки, ножа, клина і ріжка. У колодці є наскрізний отвір, у якому за допомогою клина закріплюють ніж.

Передню частину колодки називають носкам, задню – п’яткою, а нижню – підошвою. Застосовують рубанок для точного чистового стругання.

Ніж заточують з одного. Поверхня, по якій заточують ніж, називають фаскою, а гострий кінець – лезом.

Шерхебель має таку саму будову, як і рубанок, але колодка і ніж у нього вужчі. Крім того, ніж має півкругле лезо і фаску. Завдяки такій формі леза шерхебелем можна без особливих зусиль знімати стружку товщиною до 2 мм. Шерхебель застосовують для попереднього (чорнового) стругання дошок і заготовок, а також для зняття великих припусків . Після стругання шерхебелем поверхня деревини стає хвилястою.

Дерев’яні частини рубанка і шерхебеля виготовляють із сухої деревини твердих порід дерева – бука, граба, груші та інших, а ножі – з високоякісної інструментальної сталі.

Продуктивність праці та якість оброблюваної поверхні залежать від налагодження стругального інструмента. Для налагоджування рубанок беруть лівою рукою притримуючи великим пальцем клин і ніж. Ударами киянки по ножу й клинку висувають різальний край (лезо) над підошвою рубанка на 0,1…0,3мм.

Лезо має виступати з колодки без перекосів, рівномірно по всій ширині підошви. Правильність виходу леза перевіряють візуально. Для переміщення ножа назад і розбирання рубанка ударяють киянкою по п’ятці інструмента.

Заготовку закріплюють за допомогою кілочків на верстаку. Висота кілочків повинна бути не більша за половину товщини заготовки. Напрям стругання має збігатися з напрямом волокон. Це полегшує й підвищує чистоту обробки.

Перед струганням треба обрати правильну робочу позу: Стояти біля верстака впівоберта, ліву ногу поставити вздовж верстака трохи вперед, а праву так, щоб кут між ступнями дорівнював майже 75˚. Ліву руку слід тримати на носку рубанка (пальцями обхопити ріжок), а праву – на п’ятці. Вільним рухом рубанок насилають уздовж заготовки, злегка натискаючи на нього. Натиск у різних точках заготовки неоднаковий. На початку робочого руху тільки ліва рука натискує на рубанок униз, а в кінці – тільки права.

Процес стругання складається з двох етапів: стругання базових поверхонь і стругання заготовки в розмір. Стругають спочатку широку базову поверхню – пласть, а потім вузьку – кант. Кут між базовими поверхнями повинен дорівнювати 90˚. Якість стругання періодично перевіряють лінійкою й кутником. Якщо лінійка й кутник щільно прилягають до оброблюваних поверхонь, то якість стругання добра. Базові поверхні позначають хвилястою лінією.

 

  1. ЗАКРІПЛЕННЯ ОДЕРЖАНИХ ЗНАНЬ
  • Для чого стругають деревину?
  • Якими інструментами стругають деревину?
  • З яких основних частин складається рубанок?
  • Чим відрізняється рубанок і шерхебель?
  • Перелічіть операції, які виконують пилянням.
  • Розкажіть про пилки, які застосовують для поздовжнього і поперечного пиляння.
  • Чим відрізняється універсальна пилка від поперечної і поздовжньої?

 

  1. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Правила безпечного пиляння

1. Працювати можна тільки гострими, добре налагодженими пилками.

2. Під час пиляння не можна тримати ліву руку близько біля зубів.

3. Не можна напрямляти полотно пилки по розмітці пальцем.

4. Пиляти на повний змах можна тільки тоді, коли пилка увійде в деревину на глибину 5.,.8 мм.

5. Після закінчення роботи протерти полотно сухою ганчіркою і покласти пилку на місце зубами від себе.

Роздаємо заготовки. Даємо завдання обстругати раніше вирізану заготовку для виробу - киянка. Нагадати учням про техніку безпеки.

Попередній інструктаж:

1.На робочому місці стругальні інструменти класти боком, лезом від себе.

2. Працювати тільки справним інструментом.

3. Пальці рук на інструменті розміщувати так, щоб вони під час стругання не торкалися оброблюваної поверхні.

4. Під час стругання правою рукою впиратися в п’ятку колодки. Не можна рукою впиратися в залізко.

5. Не можна перевіряти долонею якість стругання й гостроту леза.

6. Не можна здмухувати стружку з верстака й стругальних інструментів. Стружку прибирати щіткою. 

 Поточний інструктаж:

Можливі помилки:

Неправильний хват – демонстрація правильної робочої хватки.

Неправильна стійка – демонстрація правильного положення тіла.

Неправильний натиск – акцентування уваги на правильному натиску.

 Заключний інструктаж: Аналізуємо деталі учнів по таких етапах виконаної роботи, як:

- Дотримання розмірів.

- Охайність виконаної роботи.

 

  1. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ

На сьогоднішньому уроці ми з вами розглянули що таке процес стругання та пиляння, для чогр це потрібено і ознайомилися з основними прийомами необхідними для стругання та різання заготовок рубанками та ножівками. (Виставлення оцінок).

 

  1. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 

  1. ПРИБИРАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

1

 

docx
Додано
7 квітня
Переглядів
84
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку