Урок “Того великого вогню і смерть не погасила” (Леся Українка як особистість).

 Урок 1,2                                            

Тема.  “Того  великого  вогню  і  смерть  не  погасила” 

(Леся  Українка  як  особистість).

Мета:  висвітлити  учням  багатогранну  постать  Лесі  Українки,  простежити  життєдайні  та  трагічні  сторінки  її  життя,  а  також  умови  формування  поетичного  таланту;  відкрити  світ  її  захоплень,  уподобань,  формувати  навички  дослідницько-пошукової  роботи;  з”ясувати,  що  вплинуло  на  формування  її,  як  Людини,  громадської  діячки,  розвивати  мислення  учнів,  сприяти  вихованню  почуттів  любові  та  гордості  за  приналежність  до  нації,  яка  має  такого  генія,  та  формування  потреби  складання програми  самовиховання  за  допомогою  естетичних  уподобань,  моральних  цінностей,  які  сповідувала  велика  поетеса,  виховувати  “прометеїв  вогонь”  у  душах  учнів.

1.                                                                                                                     “Я  маю  в  серці  те,  що  не  вмириає”

                                                                                         (Л.Українка)

2.                                                                                                                     “Я  честь  віддам  титану  Прометею”

                                                                                            (Л.Українка)

Тип  уроку:  вивчення  особиcтості  письменника. 

 Урок – філософське  дослідження.

Методи  і  прийоми:  робота  в  групах,  словникова  робота,  евристична  бесіда,  художня  оповідь,  виразне  читання  автобіографічних  поезій  і  фрагментів  біографічних  творів,  листів.

Обладнання:  фотопортрети  Лесі  Українки,  репродукції  картин:  І.Айвазовський  “Дев”ятий  вал”  та  інщі  картини,  Рафаель  “Сікстинська  мадонна”,  записи  музичних  творів:  П.Чайковський  “Вальс”  з  балету  “Лебедине  озеро”  або  музика  Шопена,  Моцарта,  Бетховена;  виставка  творів  про  Лесю  Українку.

       Хід  уроку.

І.  Організаційний  момент.

1.       Вступне  слово  вчителя.  Хто  ми  є – щось  маленьке  у  великому  Всесвіті,  якась  піщинка,  а  чи  великий  світ – світ  емоцій,  чеснот,  розуму,  ми  холодні  прагматики,  а  чи  гарячі  серця,  здатні  до  творення?
2.       Позитивна  установка.  Є  світ,  є  я,  є  я  в  світі!  (діти  повторюють  слова  пам”ятки).  Я – розумна  істота.  Я – особистість  творча.  Я – задумуюсь,  вчуся  висловлюватись.  Я – хочу  знати.  Я  готовий сприймати  нове. 
3.       Поетична  хвилинка.  (на фоні  музики  П. Чайковського  “Вальс”  або  Л. Бетховена  “Елізі”,  або  грає  сопілка).  Виразне  читання  вірша  “Надія”.   

   -  Чиї  твори  щойно  прозвучали?  (це  “Вальс”  з  балету  Чайковського  “Лебедине  озеро” – один  із  улюблених  творів  Лесі.  Вона  сама  добре  грала  на  фортепіано,  її  улюблені  композитори:  Ф. Шопен,  П.Чайковський,  Шуман,  Бетховен,  Моцарт.  Інший  твір – це  вірш  9-річної  Лесі  “Надія”).

•            Як  ви  гадаєте,  таку  дитину  можна  назвати  особистістю?  Чому?
•            Які  чинники  характеризують  уже  сформовану  особистість  (світогляд,  характер,  обдарування;  учні  користуються  схемою  “Чинники,  що  формують  особистість”:  дивись  додаток  до  уроку).
•            Які  ж,  на  вашу  думку,  з  цих  чинників  впливають  на  формування  особистості  (оточення,  вдача,  освіта,  обдарування). Ця  схема  допоможе  нам  сьогодні  з”ясувати  питання  про  формування  і  становлення  Лесі  Українки  як  особистості.

ІІ. Повідомлення  теми, мети,  епіграфів  уроку.

    Запишіть  до  зошитів  тему,  епіграфи  уроку,  та  давайте  визначимо,  що  ми  повинні  навчитися  на  цьому  уроці,  які  ми  поставимо  перед  собою  завдання?  (Задуматись  над  життям  письменниці,  спроектувати  грань  її  особистості  на  свою,  ознайомитись  з  листами,  щоденником,  спогадами  про  Лесю,  аби  Леся-людина,  Леся-митець  зайшла  в  одній  особі  до  вас,  щоб  ви  побачили  її  очі,  вираз  обличчя,  почули  її  голос;  щоб  ви  збагнули  її  вдачу,  характер  і  смак,  які  ви  змогли  б  залучити  до  свого  ідеалу  людини?).

- То  що  ж  таке  ідеал?

Словникова  робота: 1. Ідеал – найвища  мета,  до  якої  прагнуть  люди  і  яка  керує  їхньою  діяльністю;  взірець  досконалості,  довершення,  приклад.    2. Геній – найвищий  ступінь  обдарованості,  таланту  людини,  виразом  якої  є  творчість,  що  має  історичне  значення  для  життя  суспільства;  або  це  людина  великого  духу.

- Зверніть  увагу  на  дошку  і  запишіть  до  зошитів  проблемне  питання:  “Чи  може  Леся  Українка  бути  нашим  ідеалом?  Що  вона  має  в  серці  таке,  що  не  вмирає?

 Велич  Лесі  Українки  зрозуміли  її  сучасники  ї  нащадки.  Вона  була  титулована  одним  словом – геній.  Ліна  Костенко  написала  про  Лесю  Українку:  “Є  таланти,  є  явища,  є  особистості  європейського  рівня”.

- Отже,  як  сформувалась  особистість  європейського  рівня?  Пропоную  форму  роботи – урок – дослідження,  пошук.  (клас  ділимо  на  групи,  кожна  з  яких  досліджує  ту  чи  іншу  грань  життя  Лесі  Українки,група  представляє  матеріали,  інші  заповнюють  схему,  складають  план).

ІІІ.  Сприйняття  і  усвідомлення  учнями  нового  матеріалу.

1.       Робота  в  парах.  Завдання  1:  Перше,  що  ми  бачимо  в  людині – це  її  зовнішність.  Розгляньте  портрети  Лесі  Українки.  Знайдіть  у  спогадах  про  неї  опис  зовнішності  і  зачитайте  їх.   Завдання  2:  Доведіть,  що  оточення  має  великий  вплив  на  формування  особистості.  Хто  із  оточуючих  і  як  впливав  на  Лесю.   Завдання  3:  Доведіть,  що  освіта – один  із  найважливіших  чинників  формування  особистості.  Де,  як, і  чого  навчалася  Леся?  Завдяки  чому  здобула  таку  освіту  і  розвинула  інтелект.  Завдання  4:  Розгляньте  картини  Айвазовського  “Дев”ятий  вал”,  “Чорне  море”,  прочитайте  поезію  Л. Українки  “Негода”,  “Тиша  морська”,  порівняйте  ці  твори  мистецтва,  кому  вдалося  краще  передати  настрій  моря,  його  мінливий  характер.   Завдання  5:  Як  і  під  чиїм  впливом  формувався  світогляд?  Визначте  національні  погляди  Лесі  Українки,  загальнолюдські  погляди  та  її  життєве  кредо.  Завдання  6:  Зверніть  увагу  на  епіграф  “Я  честь  віддам  титану  Прометею”.  Так  писала  Леся  Українка.  Напевно,  ви  чули  такий  вислів  “прометеїв  вогонь”  він  символізує  негасиме  прагнення  до  високих, шляхетних  цілей.  Чому  Лесю  називають  “Дочкою  Прометея”?  

Дає  відповідь  на  завдання  перша  пара. Матеріали,  які  представляє  група.  Група  демонструє  портрети  Лесі  Українки  у  різні  періоди  її   життя,  описує  один,  який  сподобався  найбільше.  Зачитують  спогади  сучасників  про  зовнішність  поетеси.

 Сестра  О.Косач-Кривнюк  про  зовнішність  Лесі  „1879 – Лесі  йшов  восьмий  рік – білява,  тендітна  1882 – 11  років – бліденька,  аж  зеленкувата,  тоненька  та  довгенька,  починає  відпускати  косу.  1882 – 15років – Леся  вже  заввишки  з  маму,  тільки  зовсім  тоненька  та  кволенька.  1897 – 26 років – дуже  худа,  бліда,  страшно  втомлюється,  ноги  попухли  внизу;  1899 – 28 років – струнка,  з  виразом  терпіння  дама,  обличчя  якої  так  сильно  оживлене  внутрішньою  духовністю,  що  вона  виглядає  прямо  красивою.  32 роки – схудла,  і  до  того  змарніла,  що  до  павутинки  подібна“.  (На  розкладці  демонструються  портрети  цих  років).

 Покоївка  Ганна  Поліщук  з  Колодязного:  „Виглядала  Леся  вище  середнього  зросту,  тоненька,  худа  дуже,  лице  мала  загоріле,  темне,  довгасте,  без  рум’янців.  Любила  прихмурювати  очі.  Не  признавала  ніякої  пудри.

 Переважно  одягала  блузку  і  спідницю.  У  Колодяжному  ходила  в  українському  вбранні,  а  як  їде  в  Ковель,  то  переодягається.  Леся  накульгувала“.

 Аріадна  Трущ:  „Лесю  уявляють  мужеською,  але  вона  відзначалася  великою  жіночністю.  Леся  любила  одягатися.  Одягалася  гарно,  але  скромно,  спеціально  любила  гарні  блузки.  На  лівій  руці  носила  чорну  рукавичку.  Ходила  Леся  рівно,  але  з  паличкою...“

 Вчитель:  Косіяч  Гранат,  молодий  чиновник,  який  служив  з  батьком  в  одній  установі,  залишив  такі  спогади:  „Невисока  білява  молода  жінка,  бліда,  тендітна,  ніби  стомлена,  але  енергійна,  весела.  Ось  вона  сміється  і  з  її  звужених  повік  випромінюється  тепло,  густа  синява,  біля  очей  лягають  тоненькими  павутинками  зморшки.  Ось  вона  перестає  сміятись,  і  враз  павутиннячко  зникає,  зникає  і  синява  очей.  Вони  стають  світлими,  блакитними,  допитливими,  ніби  вона  чогось  жде  від  співбесідника.  Ось  вона  піднімає  невеличку  руку,  білу-білу,  із  синіми  прожилками,  і  поправляє  сплетені  вузлом  коси.  Між  брів,  не  зачіпаючи  високого  сяючого  чола,  стримить  тоненька  риска“.

 - Звісно,  фотографії – це  миттєвості,  тому  не  завжди  вони  фіксують  характерний  звичайний  вираз  обличчя.  Лише  один  знімок  Климентій  Квітка,  чоловік  поетеси,  вважав  вдалим  „скромний  вираз  на  тій  карточці  ближчий  до  властивого  Лесі  виразу.  Можу  запевнити,  що  і  сама  Леся  находила  сей  знімок  побіднішим  за  інші“,  хоча  казала,  що  вираз  обличчя  надто  вже  смутний.

 Значно  ближчим  до  істини  є  живописні  портрети.

 Відомі  дві  прижиттєві  малярські  роботи:  Ф. Красицького  та  І. Труша.

 За  свідченнями  Климентія  Квітки  „найбільш  вартим  репродукції є  портрет,  що  змалював  Іван  Труш  у  Києві,  хоча ...  тоді  вираз  Лесі  був  виключно  втомлений“.

 - Чи  характеризує  зовнішній  портрет  великої  поетеси  її  внутрішній  світ,  характер?   (Привітна,  терпляча,  добра,  жіноча).

 Висновок.  Як  багато  про  людину  може  сказати  її  зовнішність:  про  життєві  обставини,  характер,  вдачу,  моральні  якості,  тобто  внутрішній  світ.

Дає  відповідь  на  завдання  друга  пара.

 Учитель.  Дослідники  мають  довести,  що  вплив  оточення  на  формування  особистості  величезний.  „Пригляньтесь  уважно  до  портретів  Лесі  Українки,  Олени  Пілки  та  Петра  Косача – і  побачите,  яка  то  міцна,  викристалізувана  порода“, - радить  літературознавець  і  дисидент  Євген  Сверстюк.  Він  продовжує:  „Дитина  потрапляє  у  світ,  витворений,  викроєний,  сформований  батьками  ще  до  народження  дітей, - дитина  потрапляє  у  світ  культури  батьків“.

 Який  висновок  щодо  значення  сім’ї,  батьків  у  формуванні  і  розвитку  дитини  ви  можете  зробити?

 Матеріали,  які  представляє  група.

 Олена  Пілка.  Письменниця,  етнограф,  видавець,  редактор,  перекладачка,  активна  громадська  діячка  і  мати  Лариси  Косач.

 18-літньою  дівчиною  вона  записала  у  щоденнику:  „Всі  народжені  мною  діти  будуть  розмовляти  українською  мовою“.  (Можна  скористатись  допоміжними  матеріалами  за  №2,  це  уривок  з  автобіографії  Олени  Пілки).

 Мати  вплинула  на  формування  світогляду,  сформувала  патріотичні  погляди.  Вплинула  на  вибір  життєвого  шляху.  Прилучала  з дитинства  до  перекладацької  праці  (зокрема,  творів  Гоголя,  навіть  Гомера).  Заохочувала  до  вивчення  фольклору,  етнографії.  Завдяки  матері  Леся  „змалечку  пише  добірною  українською  мовою“.  Мати  підбирала  домашніх  вчителів,  не  віддала  до  гімназії,  бо  це  була  казенна  наука,  всуціль  зрусифікована.  Вона  ж  вибрала  доньці  вельми  красномовний  псевдонім.  Отже,  мати  вплинула  на  формування  світогляду,  на  розвиток  обдарувань,  на  рівень  освіченості.

 Петро  Косач.  Це  був  родовитий  землевласник,  маршалок  повітового  дворянства  з  генеральським  званням,  батько  Лариси,  юрист,  любив  літературу  і  музику.

 Він  врятував  життя  Лесі,  коли  вона  була  ще  немовлям.  Оскільки  мати  не  могла  годувати  груддю  доньку,  бо  захворіла  на  тяжку  анемію,  то  батько,  боячись,  що  дитина  загине,  взяв  відпустку  і  за  лікарськими  приписами,  які  старанно  виконував,  налагодив  штучне  годування  і  виходив  Лесю  сам.  Може,  тому  вони:  донька  і  батько,  були  найщирішими  і  найніжнішими  приятелями.  Та  й  Леся  була  подібна  до  нього  і  вродою,  і  вдачею.  Для  своєї  улюблениці  Петро  Косач  побудував  „білий  домик“,  де  Леся  писала  свої  твори,  був  одним  з  перших  читачів.  Підтримуючи  обдарування  і  захоплення,  все  ж  найбільше  турбувався  про  здоров’я,  тривожився,  коли  у  „білому  домику“  до  пізньої  ночі  горіло  світло.

 Найбільше,  що  дав  дочці, - безкорисливу  справжню  любов,  матеріально  забезпечив  здобуття  освіти,  сприяв  розвитку  обдарувань,  захоплень,  вплинув  на  формування  характеру і  вдачі.

 Михайло  Драгоманов.  Професор,  ерудит,  соціаліст,  учитель  багатьох  українських  письменників;  материн  брат,  Лесин  духовний  батько.  Був  виключений  з  Полтавської  гімназії  за  захист  честі  товариша,  з  Київського  університету – за  захист  України  від  обрусителів.  Вплинув  на  політичні,  національні,  релігійні  погляди  своєї  „духовної  дочки“.  Вони  листувалися.  Дядько  висилав  їй  книги,  керував  її  читанням,  згодом  вона  робила  запити  сама,  чим  немало  дивувала  Драгоманова:  такою  серйозною  і  ґрунтовною  була  її  лектура.  Це  зміцнило  Лесину  освіту  і  поширило  світогляд.

 В  одному  з  листів  Косачів вона  підведе  риску  під  їхніми  стосунками:  „Він  навчив  мене,  як  терплять  лихо  і  б’ються  з  долею“.  Вплинув  на  формування  світогляду,  характеру,  на  розвиток  інтелекту,  сприяв  освіті.

 Родини  Старицьких  і  Лисенків.  У  Києві  склався  тріумвірат  родини  Косачів,  Старицьких  і  Лисенків.  Їх  єднає  захоплення  театром,  музикою,  літературою,  їхні  національні погляди  співпадали.  Таке  спілкування  вплинуло  на  формування  мистецьких  уподобань,  світоглядної  позиції  та  політичних  переконань.

 Батькові  сестри. Вплинули  на  формування  особистості  Лесі  Українки  батькові  сестри.

 Олена  Косач  (Тесленко-Приходько)  навчила  плести  вінки.  Леся  завдячувала  їй  умінням  гарно  вишивати.  Ця  енергійна  завзята  тьотя  Єля  згодом  буде  звинувачена  у  співучасті  в  організації  замаху  на  одного  високо посадового  чиновника,  заарештована  і  заслана  в  Сибір.  Це  їй  присвячений  перший Лесин  вірш  „Надія“.

 Олександра  Косач  (Шимановська)  була  першою  вчителькою  музики.

 Отож,  тітки  вплинули  на  формування  світогляду,  на  розвиток  обдарувань  та  захоплень.

 Інші  особи. Серед  відомих,  навіть  знаменитих  людей  того  часу,  що  оточували  поетесу,  були  такі: І. Франко,  М. Павлик,  М. Коцюбинський,  С. Мержинський,  М. Кривнюк,  А. Кримський,  К. Квітка.

 Можна  сказати,  що  вона  переросла  своє  оточення  і,  скоріше,  впливала  на  нього,  а  не  навпаки.

 Висновок.  Оточення  надзвичайно  впливає  на  формування  особистості,  на  розвиток  обдарувань,  захоплень, світогляду, на  характер,  на  рівень  освіченості.

 І,  можливо,  найважливішу  роль  відіграє  найближче  оточення – родина,  де  дитина  росте  і  розвивається.  Врахуйте  це,  майбутні  мами  і  батьки.

Дає  відповідь  на  завдання  третя  пара.

 Учитель.  Вашій  групі  належить  довести,  що  освіта – один  з  найважливіших  чинників  формування  особистості.

 Виступи  учнів.  Читати  почала  в  4  роки.  Леся  Українка  за  допомогою  гувернанток  і  матері  вивчила  німецьку,  французьку,  російську  мови,  а  згодом  засвоїла  ще  9  іноземних  мов.  Систематично  навчалася  до  чотирнадцяти  років,  далі – самоосвіта.  Вчилася  гри  на  фортепіано.  У  професора  Мурашка – живопису.

 Людмила  Драгоманова  зазначає  у  спогадах:  „Леся  мала  широку  освіту  та  інтерес  до  західних  європейських  культур...  Європейські  мови  і  літератури  знала  добре,  як  і  ми,  що  вчилися  по  французьких  гімназіях  та  університетах“.

 Про  рівень  її  освіченості  свідчить  такий  промовистий  факт.  М. Павлик  у  листі  до  Драгоманова  пише:  „Леся  так  просто  ошеломила  мене  своїм  образованієм  та  тонким  розумом.  Я  думав,  що  вона  тільки  в  крузі  своїх  поезій.  Але  це  далеко  не  так.  на  свій  вік  це  геніальна  жінка“.

 Цікаві  спогади  залишив  журналіст  В. Чаговець:  „7  жовтня  1899 р.  в  концертному  залі  літературно-артистичного  товариства  на  кафедрі  стояла  змучена  недугою  28-літня  дівчина,  яка  кидала  в  аудиторію  ідеї,  мислі,  гідні  голови  Мудреця  і  філософа.  Вона  цитувала  Бодлера,  Шекспіра,  Бернса,  Льва  Толстого,  не  забувала  рідного  Шевченка“.

 Ольга  Косач-Кривнюк,  згадує  про  те,  як  її  сестра  уклала  підручник „Стародавня  історія  східних  народів“  з  допомогою  Драгоманова,  котрий  підібрав  їй  французькі  і  німецькі  книжки,  додав  докладні  поради.

 Цікавим  фактом,  що  свідчить  не  тільки  про високу  ерудицію  й  інтелект,  а  й  про  надзвичайну  працездатність  і  бажання  самовдосконалення,  є  спогад  Людмили  Старицької-Черняхівської  про  те,  як  вони  вдвох,  ще  юними  дівчатами,  з  Ларисою  Косачівною  брали  уроки  англійської  мови  у  однієї  англійки.  Лесині  успіхи  і  здібності  вражали  навіть  вчительку.

 Минуло  20  років,  коли  подруги  знову  зустрілись.  „Мої  знання  англійської  сплили  за  водою... – пише  авторка - ...  А  Леся  здивувала  мене  своїм  знанням  англійської  мови: читала  і  балакала  по-англійськи,  як  по-українському“.

 - Завдяки  чому  Леся  Здобула  таку  освіту  і  розвинула  інтелект?

 Висновок. Леся  Українка – високоосвічена  ерудована  людина.  Знання  свої  здобула  завдяки  батькам,  великій  силі  волі,  витримці,  бажанню.  Отже,  короткий  підсумок – semper  tiro  (завжди  учень).  Не  зайве  буде  й  нам  скористатися  таким  девізом.

Дає  відповідь  на  завдання   четверта  пара.

 Яка  була  вдача  нашої  поетеси  і  яким  сформувався  її  характер,  нам  представлять  дослідники.

 Матеріали  до  виступів.  За  словами  сестри  „зо  всіх  шістьох  дітей  Леся  найбільше  була  подібна  до  батька  і  вродою,  і  вдачею ...  у  Лесі  такі  самі  риси  обличчя,  барви  очей  і  волосся,  як  у  батька,  так  само  середній  зріст,  така  ж  постать,  така  сама  тендітність. Вдачею  ж  вони  обоє  однаково  були  лагідні  та  добрі  безмежно,  однаково  обоє  були  здатні  страшенно  скипіти,  коли  їх  дійняти  чимось  особливо  для  них  дошкільним.  Обоє  були  надзвичайно  стримані,  терплячі,  витривалі,  з  виключною  силою  волі.  Обоє  мали  напрочуд  гарну  пам’ять“.

 Вдачу  люди  успадковують,  а  характер  формується.

 Професор  Б. Степанишин   у  своїй  книзі  про  Лесю  Українку  сформулював  14  характерних  рис  великої  українки.  Серед  них  скромність,  самокритичність,  прямота,  делікатність.

 (На  уроці  можна  скористатися  додатковими  матеріалами  за   № 1, № 4,  № 6,  № 9.  два  останніх – це  уривки  з  листів  видатної  письменниці  до  А. Кримського  і  О. Кобилянської,  в  яких  вона  дає  самооцінку  характеру  і  натури).

 Леся  Українка  та  її  любов.  Ще  один  штрих  до  характеру  поетеси – це  її  стосунки  з  Мержинським.  На  таку  любов  здатна  лише  людина  шляхетної  душі  і  глибоких  почувань.  Лесю  не  кохав  Сергій  Мержинський,  але  саме  вона  поїхала  у  Мінськ  до  приреченого,  коли  „розгублені  друзі  сахнулися  врозтіч“,  навіть  родичі  залишили  його.  Коли  постало  питання,  чи  їхати  їй,  ще  не  зовсім  здоровій,  вирішує  їхати,  переступивши  навіть  через  заборону  матері.  З  листів  до  Ольги  Кобилянської  (додаткові  матеріали  № 7,  № 8)  дізнаємося  про  стан  душі  поетеси  у  той  час

 У  ніч  смерті  коханого  вона  створила  драму  „Одержима“  і  тому,  як  напише  згодом,  пережила  цей  немилосердний  удар  долі.

 Ця  сторінка  життя відкрила  нам  жінку  люблячу,  сильну  духом,  саможертовну  і  героїчну.

 Тридцятилітня  війна  з  хворобою  Лариси  Косачівни.  Терплячість,  самостійність,  витримка,  справді  залізна  сила  волі  були  потрібні  Ларисі  Косачівні  в  період  30-літньої  війни  з  хворобою.  „Щоб  не  плакать,  я  сміялась“, - скаже  вона  в  одному  з  віршів.  А  чи  легко  це  було – тамувати  нелюдський  біль?  Та  вона  не  хотіла,  щоб  страждали  через  неї  інші,  тому,  зціпивши  зуби,  мовчала.

 Учитель.  Які  риси  характеру  є  основними  в  Лесі  Українки?  Чому?  Які  життєві  обставини  вплинули  на  формування  характеру?

 Висновок.  Леся  мала  сильний  характер,  залізну  волю,  була  терплячою,  бо  інакше  вона  не  змогла  б  перебороти  хворобу  і  життя  в  таких  суспільних  умовах.

Дає  відповідь  на  завдання  п’ята  пара.  

 Учитель.  Переконайте  нас,  що  захоплення  і  обдарування  у  великій  мірі  характеризують  особистість,  її  духовний  світ.

 Обдарування.  Леся  була  обдарованою  дитиною:  у  4  роки  вже  читала,  мала  хист  до  вивчення  мов.  Мала  малярські,  режисерські  та  акторські  здібності.

 У  дитинстві  любила  вишивати  (мати  спонукала  до  цього,  беручи  дівчину  з  собою  під  час  поїздок  по  селах),  власноруч  вимережила  любому  батькові  сорочку.  Любила  садити  і  доглядати  квіти,  яких  на  клумбах  у  Косачів  було  пре достатньо.  Гарно  декламувала  (це  в  неї  від  батька).  Добре  грала  на  фортепіано,  імпровізувала  власні  композиції.

 Міні-інсценізація. (Попередньо  підготовлена  учениця,  котра  добре  грає  на  фортепіано,  мала  завдання  скласти  розповідь  від  імені  поетеси  і  вжитися  в  образ  Лесі – музики).

 Леся: Мені  здається,  що  з  мене  вийшов  би  далеко  кращий  музика,  ніж  поет,  якби  натура  не  втяла  зі  мною  кепський  жарт.

 Моїми  вчителями  музики  були  тітка  Олена,  батькова  сестра,  потім  дружина  Лисенка,  Ольга  О’Коннор,  яка  мала  бездоганний  смак  і  була  справжнім  професіоналом.

 Я  так  зраділа,  коли  батьки  подарували  мені  фортепіано.

 (Гортає  ноти).

 Скільки  насолоди  дала  мені  музика.  Я  любила  твори  Шопена,  Бетховена,  Шумана,  Гріга.

 Мене  вражала  Бетховенові  „Місячна  соната“.  В  ній  було  стільки  смутку,  стільки  пристрасті  й  болю,  стільки  глибоких  незбагненних  почуттів.

 (Грає  сонату).

Згодом  встає  і  читає  вірш.

  Мій  давній  друже,  мушу  я  з  тобою

  Розтатися  надовго... Жаль  мені!

  З  тобою  звикла  я  ділитися  журбою,

  В  повідувати  думки,  веселі  і  сумні.

(Група  продовжує  представляти  розповідь  про  обдарування).

 Мати  з  батьком,  помітивши  малярські  здібності  своєї  доньки,  сприяли  їх  розвитку.  Леся  брала  уроки  малювання  у  відомого  художника – імпресіоніста  професора  О. Мурашка.  Досить  гарно,  за  словами  матері,  намалювала  кілька  олійних  робіт.

(Демонструється  одна  з  них – „Мати  і  дитина).

 Цю  картину  можна  схарактеризувати  як  ностальгію  за  материнством,  що  не  збулося.  Стільки  ніжності,  доброти  і  любові  у  постаті  матері,  що  навчає  свою  дитину  пізнавати  світ.

 А  Леся  власних дітей  не  мала,  але  любила  своїх  небожат  і  ставилась,  як  до  рідних.  А  дітьми  називала  свої  твори.

(Опис  картини  складає  представник  від  групи).

 „Літня  пора,  полудень.  У  саду  мати  з  донькою  біля пташиного  гнізда.  Щоб  бути  ближче  до  дитини,  мати  стала  на  коліна.  У  жінки  струнка  зграбна  постава,  витончені  руки  і  рухи,  на  обличчі – щира  посмішка,  крізь  яку  світиться  материнська  любов.  Дівчинка  довірливо  тулиться  до  неньки ...  Мовчазний  діалог  двох  рідних  сердець“.

 Захоплення.  Світ  Лесиних  захоплень  такий  же  розмаїтий,  як  і  обдарування.  Пізнати  його  допоможе  „Вальс“  П.Чайковського  з  балету  „Лебедине  озеро“  та  лист  Лесі  Українки  з  Відня.  Звучить  запис  „Вальсу“  П.Чайковського.

 Художнє  читання  листа  ученицею,  яка  грала  Лесю  Українку.  Учні  мають  можливість  познайомитись  з  цим  листом  із  допоміжних  матеріалів  за  № 5.

 Окрім  того,  Леся  багато  подорожувала.  Хоча  ці  мандрівки  були  вимушені,  але  як  багато  дали  вони  поетесі.  Особливо  з  найкращими  витворами  людського  генія.  Бачила  вона  єгипетські  піраміди,  загадкового  Сфінкса,  міланську  оперу  „Ла-Скала“,  турецьку  фортецю,  Бахчисарайський  фонтан,  костел  св. Стефана,  де  насолоджувалась  грою  органа, - все  це  знаходить  відгук  у  її  душі  і  у  творах.

 Поетеса  побувала  на  багатьох  малярських  виставках,  відвідала  Ермітаж  у  Петербурзі,  бачила  шедеври  італійського  живопису  в  оригіналі,  але  чи  не  найулюбленішою  картиною  була  „Сікстинська  мадонна“  Рафаеля.  Листівку  з  репродукцією  цієї  картини  подарував  їй  Сергій  Мержинський  під  час  Лесиного  перебування  в  Мінську.  Це  була  найдорожча  пам’ять  про  кохану  людину.

(Демонструється  репродукція  картина  Рафаеля  „Сікстинська  мадонна“).

 Її  дві  улюблені  стихії:  ліси  і  море.  У  одному  з  листів  поетеса   писала:

 „Найгірша  помилка  мого  життя – се  що  я  зросла  у  волинських  лісах,  решта  все  тільки  логічні  наслідки.  А  проте  я  не  згадую  лихом  волинських  лісів.  Сього  літа,  згадавши  про  їх,  написала  „драму-феєрію“  на  честь  їм,  а  вона  дала  мені  багато  радощів,  хоч  я  від хорувала  за  неї  (без  сього  не  йде!)“.  (Додаткові  матеріали  за  № 3).

 Учитель. Ми  з  вами  матимемо  змогу  познайомитися  з  цим  пречудовим  твором,  гімном  волинським  лісам.  А  от  море...  Цей  величний  витвір  природи!

  Воно  повертало  поетесі  здоров’я,  настрій,  дарувало  натхнення.  Це  була  стихія  нерозгадана,  таємнича,  мінлива.  Леся  відтворила  у  своїх  віршах  характер  моря,  його  душу.

 Напевне,  перебуваючи  в  Криму,  Леся  Українка  відвідала  виставку  картин  І.Айвазовського,  тому  ми  скористаємося  репродукцією  знаменитого  полотна  „Дев’ятий  вал“,  щоб  почути  і  побачити  бурю  на  морі.

(Демонструється  репродукція  картина  І.Айвазовського.  учениця  чи  вчитель  читає  вірш  „Негода“.  Звучить  музичний  запис  „Море“  Ю.Антонова).             

 Учениця. Поетеса,  очевидно,  знала  ці  картини  і,  безумовно  була  захоплена  морем,  його  красою.  Окрім  того,  море  повертало  їй  здоров’я,  настрій,  натхнення.

 Демонструємо  картину  І.Айвазовського  „Дев’ятий  вал“  і  читаємо  уривок  з  вірша  „Негода“  Лесі  Українки.

  В  темний  вечір  сиджу  я  в  хатині;

  Буря  грає  на  Чорному  морі...

  Гомін,  стогін,  квиління  пташині,

  Б’ється  хвиля,  як  в  лютому  горі.

  Там,  на  березі,  мріє  кілками

  Морський  човен,  розбитий,  нужденний.

  Наче  звір,  що  в  пустині  пісками

  Його  вихор  засипав  південний;

  Мов  у  неба  рятунку  благають

  Ті  останки  сумні,  нещасливі.

  А  з  туману  на  них  набігають

  Грізні,  люті  вали  білогриві.

  Вдарить  вал  і  гукне,  мов  з  гармати,

  Скрізь  по  березі  гук  залунає;

  Хоче  море  човна  розламати,

  Трощить,  ломить,  піском  засипає.

 Демонструємо  картину  І.Айвазовського  „Чорне  море“  і  читаємо  уривок  з  поезії  Лесі  Українки  „Тиша  морська“.

  Тиша  в  морі...  ледве-ледве

  Колихає  море  хвилі,

  Не  колишуться  од  вітру

  На  човнах  вітрила  білі.

  З  тихим  плескотом  на  берег

  Рине  хвилечка  перлиста:

  Править  хтось  малим  човенцем, -

  В’ється  стежечка  злотиста.

 Аналізуючи  ці  твори  мистецтва,  ми  прийшли  висновку,  що  майстер  пензля  творив  свої  пейзажі  за  допомогою  фарб,  відтінків  кольорів,  техніки  мазка,  а  поетеса – за  допомогою  слів,  художніх  засобів:  порівнянь,  метафор,  епітетів.

 Велика  поетеса  мала  ще  й  хист  до  малярства,  навчалася  в  київській  школі  О.Мурашка.  збереглося  кілька  її  олійних  робіт.

•            Дивно,  як  вміють  митці  різними  засобами  передати  бурхливий  характер  людської  стихії.

 Цікаві  думки  щодо  специфіки  творчості  художників  і  поетів  висловив  І.Франко  у  своїй  праці  „Із  секретів  поетичної  творчості“:  „Є  багато  спільного  у  митців:  використання  відтінків  барв,  нюансів  світла  і  тіні,  концентрації  художнього  матеріалу,  в  роботі  над  композицією.  Але  перевага  поезії  над  живописом  у  тому,  що  поет  має  можливість  передати  рух,  безперервні  зміни  в  природі“. Справді,  якщо  на  картині  велетенська  хвиля  застигла  назавжди,  то  Лесині  вірші  щоразу  при  читанні  навіюють  ілюзію  бурі.

 Сподіваюсь,  що  два  великі  майстри  передали  і  вам  своє  захоплення  морською  стихією.

 Висновок.  Учні  роблять  свої  висновки  щодо  захоплень  і  обдарувань.

 Учитель. На  мою думку,  найкращим  підсумком  цієї  сторінки  життя  нашої  Лесі  будуть  слова  Ліни  Костенко:  „Леся  Українка,  з  її  освітою,  розумом,  з  її  безпомилковим  етичним  слухом  з  її  хистом  до  музики,  мов,  до  живопису, - вона  була  одним  з  тих  останніх  поетів,  „вихованих  в  буржуазній  культурі“,  тобто – вихована  в  системі  інших  культурних  цінностей“.

Дає  відповідь  на  завдання  шоста  пара.  

 Учитель. Завершальним  етапом  роботи  на  уроці  буде  кредо – поетичне  і  життєве – дочки  княжої  Волині.  Як  і  під  чиїм  впливом  формувався  світогляд,  ми  вже  з’ясували.  Нам  належить  тепер  визначити  світоглядну  позицію  уже  сформованої  особистості.  Отож,  запрошуємо  до  слова  останню  групу.

 Учнівські  виступи.

Національні  погляди  Лесі  Українки.

 Під  впливом  матері  Олени  Пчілки  донька  зростала  свідомою  українкою.  Ось  її  позиція,  вже  дорослої  людини.

 Вона  писала  мовою,  яка  була  заборонена  ще  до  її  народження.  „Моя  мова  мужицька? – писала  Леся  Українка  до  М.Кривнюка. – Так  і  всі  мови  мужицькі,  а  пани  скрізь  намагаються  говорити  по  чужому,  аби  не  так,  як  свої  мужики  говорять“.

 Щодо  України,  її  історичної  долі.  „Ми  відкинули  назву  українофільство,  а  звемось  просто – українцями,  бо  ми  ними  таки  є“.

 „Ми  не  бажаємо  собі  такого  стану:  „славянские  ручьи  сольются  в  русском   море“,  хоч  би  й  революційному,  або  федерація,  або  повна  сепарація – іншої  дороги  ми  не  признаєм“.

Загальнолюдське  у  світогляді  поетеси.

 „Зніміть  з  мене  се  ганебне  тавро  азіата;  воно  гнітить  мене – я  європейка“.

 Те,  що  вона  була  саме  європейка  і  мала  широкий  світогляд,  свідчить  наступне:  „Не  хочеться  приклад  брати  з  наших,  які  тільки  пишуть  і  мало  читають, - і  то  тільки  своє“.

 Леся  Українка  вважала,  що  переклади  з  чужомовної літератури  відіграють  одну  з  провідних  ролей  у  просвіті  народу:  „Як  українці  знатимуть  чужу  літературу,  то,  може,  згине  з  нашої  дилетантизм“.

Оптимізм – життєве  кредо.

 Життя  Лесі  було  досить  складне.  Але  вона  засвоїла  „трагічний  світогляд“ – всі  нещастя  сприймати  стоїчно.

 У  листі  до  А.Кримського  пише:

 „Нащо  думати  про  катастрофи,  дорогий  товаришу.  Над  усіма  нами  вони  висять,  та,  на  щастя,  ми  не  знаємо,  коли  вони  впадуть“.

 „Я  прогресистка  і  думаю,  що  світ  іде  до  кращого,  а  не  до  гіршого“.

 „Я  можу  в  літературі  або  тримати  бойовий  тон,  або  мовчати“.

 „Виконуй  свій  обов’язок,  а  там -  будь  що  буде“.

 Це  був  девіз  і  в  суспільному,  і  в  особистому  житті.  Адже  бути  українкою  в  часи,  коли  країна  звалась  Малоросією – це  уже   подвиг,  але  вона  виконувала  свій  обов’язок.

 Так  само,  коли  вмирав  від  сухот  коханий,  вона  була  з  ним  аж  до  останніх  хвилин – це  не  тільки  саможертовна  любов,  а  й  фанатизм  високої  проби.

 „Не  можна,  гріх  бути  інвалідом,  коли  так  багато  роботи  і  так  мало  людей“, - пише  в  листі  до  сестри  Ольги.  І  кидається  у  вир  громадського  життя.  А  на  той  час  поширились  соціалістичні,  інтернаціональні  ідеї,  якими  захоплюється  поетеса  певний  час  як  прогресивними.  Але  і  ці  ідеї  вона  розглядала  крізь  призму  національного.

 Світогляд  Лесі  Українки  доводить,  що  це  неординарна  небуденна  особистість  справді  європейського  рівня.