Мультимедійний журнал ,, До тих, хто зостануться ” ( до відзначення творчості Б. Грінченка )

Про матеріал
Пояснювальна записка 1. Мультимедійний журнал ,, До тих , що зостануться ” – пошуково – дослідницька робота вчителя , який намагався розповісти про Б. Грінченка як постать, що займає особливе місце серед народних письменників і громадських діячів минулого. 2. Вік учасників проекту 11- 12 р. ( учні 6 – Б класу ). 3. Форми реалізації: - Мультимедійна презентація, ,, сторінки ” якої зображають Грінченка як поета, драматурга, укладача ,, Словаря”, громадського і культурного діяча, педагога тощо. 4. Методи реалізації: - вступне слово вчителя - розповіді учнів про Грінченка ( по кожному розділу ); - декламування ліричних творів ( віршів, байок ); - постановка сценки; - виконання пісень, записаних самим Б. Грінченком; - виставка творів письменника, словників. 5. Додатки: - мультимедійна презентація, - світлини виступу. 6. Очікувані результати : - усвідомлення учнями того, що Б. Грінченко – непересічна особистість минулого і сьогодення.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

Мультимедійний журнал ,, До тих, хто зостануться ( до   відзначення творчості Б. Грінченка )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        Розробник : учитель  української

                                                                              мови та літератури

                                                                            ОЗНЗ   «Бібрська ЗОШ I-III ст.

                                                                              ім. Уляни Кравченко »

                                                                              Чабан О.М ( вища категорія,

                                                                              старший учитель )               

 

 

 

 

 

 

2019

Пояснювальна записка

 

  1. Мультимедійний журнал ,, До тих , що зостануться ” – пошуково – дослідницька робота вчителя , який намагався розповісти про                Б. Грінченка як постать, що займає особливе місце серед народних письменників і громадських діячів минулого.
  2. Вік учасників проекту 11- 12 р. ( учні 6 – Б класу ).
  3. Форми реалізації:
  • Мультимедійна презентація, ,, сторінки якої зображають Грінченка як поета, драматурга, укладача ,, Словаря, громадського і культурного діяча, педагога тощо.
  1. Методи реалізації:
  • вступне слово вчителя
  • розповіді учнів про Грінченка ( по кожному розділу );
  • декламування ліричних творів ( віршів, байок );
  • постановка сценки;
  • виконання пісень, записаних самим Б. Грінченком;
  • виставка творів письменника, словників.
  1. Додатки:
  • мультимедійна презентація,
  • світлини виступу.
  1. Очікувані результати :
  • усвідомлення учнями того, що Б. Грінченко – непересічна особистість минулого і сьогодення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сторінка перша

 

Вчитель  

     Незоране поле українське кликало саможертовних трударів, які самі шукали праці, і під їхнім натиском прокладалася рілля за ріллею, крутилися жорна історії. Борис Грінченко ,,ставав на всяке жниво”.Невтомний працелюб, він змушений був через зубожіння рідної культури увесь час переходити з одного поля на інше, і, за словами І. Франка, ,, підставляти плечі під те, що валилось, але повинно стояти,розхитував і валив те, що ще стояло, але мусило впасти .

 

На екран

 

Я безжурний веселощів спів

                                          Обминав на своєму віку,

Свою силу віддав без жалів

      Я на працю поважну й тяжку…

      В вічі глянуть не сором людям,

   Озирнувшись на довгую путь:

Я свій хліб заробив собі сам,

З мого хліба і люди живуть.

 

( Б. Грінченко ,, У життя на бенкетах бучних )

 

 

Учень

     Борис Грінченко  належить до письменників, над творчою спадщиною яких вульгаризатори й ортодокси сталінської доби вчинили особливо брутальний погром. Піднесений у перші роки по своїй смерті та в першій половині 20 – х років українськими діячами на значну висоту, він згодом на багато літ перестав існувати в українській літературі. Не одне покоління було позбавлене можливості ознайомитися зі спадщиною цієї багатогранно обдарованої людини.

 

Учениця

 

    Адже вчорашній ,, учитель життя , ,, пророк , ,, апостол , ,, левит храму України ( скільки найвищих епітетів адресувалось письменнику! ) нараз постав перед громадськістю у зловорожому поличчі, його твори названо        ,, писаннями, що не варті доброго слова

 

 

 

1

 

Учень

    Валуєвих на кривду нашу

       В житті було й перебуло …

     Зневір’ям повнилася чаша

                                               І в чаші – пінилося зло.

                                               І рідне слово завмирало

                                               В засиллі

                                               В дальній глушині

                                               Його зневагою карали

                                               Його палили на вогні.

                                               Його в Шевченковому серці

Вбивали царські холуї,

        Однак воно в нерівнім герці

                                               Стояло за права свої.

З –під надмогильників

                                              З –під кручі,

  Мов ломикамінь, у світи

       Вставало пружно і співучо,

      Свідоме правди й правоти,

         Бо на Шевченківському полі,

   В вогонь готові й на ножі

  Цвіли провісниками волі

 Вітчизни праведні мужі,

               Що власну кров несли на тризну

І відкривали людям зір

                                              На рідний корінь,

                                              На дідизну,

                                              Валуєвим наперекір …

 

Уривки з поезії ( ,, Рідна мова Микити  Чернявського )

 

Сторінка друга

 

Учень

       Доля відміряла йому короткий шевченківський вік – 47 років. У його житті і творчості, у тій напруженій роботі на ниві рідної культури могли бути помилки, але жодного кроку, не освяченого любов’ю до рідного краю, до рідного народу, не було.

 

Учениця

      Він мав кілька псевдонімів – Чайченко, Перекотиполе, Вільхівський, Чернігівець,  Яворенко,  Гримич  і  найбільш вдалий – Вартовий.

 

 

2

       Вартовим він стояв на сторожі українського народу  і його культури.

       В українській літературі Грінченко дебютував як поет. Він залишив нам книжки поезій, які й сьогодні хвилюють нас, бо в них відображена висока патріотична і громадська позиція автора.

 

На екран

 

,, я ніколи не належав до тих поетів, що ввесь свій час можуть оддавати пісні. На поезію завсіди я мав тільки короткі хвилини, вільні від праці – часом любої, дорогої, здебільшого нудної , наймитської. Моя пісня – то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва – надія .

 

Учень

Хай хто хоче, вірить силі

І мечеві хилить шию,

І зневірений у правду

Віддає їм всю надію

Друзі кохані! Серця молоді !

Інше нехай вас єднає:

Тільки на правду складаймо надії :

Правда сама не вмирає

Хай , хто правду занехавши,

Край  свій рідний зневажає

І чужому йде служити, і за свій його вважає.

Друзі кохані! І душу і тіло

Даймо за край свій єдиний,

Кожнеє слово хай буде в нас діло

Задля своєї країни!

 

На екран

 

Збірки поезій

 

1. ,, Пісні Василя Чайченка”

2. ,, Під сільською стріхою”

3. ,, Нові пісні і думи Василя Чайченка

4. ,, Під хмарним небом

5. ,, Пісні та думи

6. ,, Хвилини .

 

На екран

 

 

 

3

,, Його вірші, друковані в ,, Світі під псевдонімом Перекотиполе , мені дуже сподобались… (  І. Франко ).

,, Ви й не збагнете, яке то гірке і вкупі солодке те почуття, що збудили в мені ваші вірші. Я дякую .. Вам і Вашій музі … ”

(Леся Українка)

Сторінка третя

Учень    

     Грінченко – автор численних повістей і оповідань, в яких закладені глибокі гуманістичні, просвітницькі ідеї. Як людині щирої, палкої, відкритої чужому горю душі, йому боліли всі народні болі: і знедоленого хлібороба, і жінки – вдови, і дитини – сироти. Особливо важливий внесок письменника у розвиток дитячої літератури на Україні. Жанр малої епічної форми сягає       50 – ти оповідань.

 

На екран

 

Мала епічна форма творчості Б. Грінченка

 

,, Хата , ,, Непокірний , ,, Екзамен , ,,Дзвоник , ,, Олеся , ,, Грицько ,        ,, Кавуни , ,,Украла , ,,Болотяна квітка , ,,Покупка , ,,Сестриця Галя , ,,Сама, зовсім сама , ,, Батько й дочка

 

Учениця

 

     Гострим сатиричним пафосом відзначається автобіографічне оповідання    ,, Як я вмер ( 1901 ), назване М. Коцюбинським одним з кращим у альманасі ,, Дубове листя ( 1903 ), де воно було надруковане.

 

Учень

І холод і мряка надворі панує,

                                        І вітер осінній реве і лютує.

          Дивлюся: під тином сердешна дитина,

                    Хлоп’ятко маленьке, - вся в латах свитина, -

         Іде, шкутильгає, підходить до хати…

          Недавні ще сльози на личеньку знати,

 І видко в очах голодную муку…

            ,, Христа ради, хліба! Закляклую руку

            Хлоп’я простягає: ,, Не їв ще нічого

                                      Дали у віконце хлоп’яті сухого

                                      Шматок того хліба… Малими руками

                                      Вхопило шматочок, до його вустами

                                      Припало відразу й  пішло по дорозі…

                                      Дмухнув знову вітер - і здув його сльози.

 

4

Сторінка четверта

Учень 

Борис Грінченко є автором багатьох мудрих, цікавих і навчальних байок. Він був глибоким дослідником цього жанру, бо його не задовольняло те, що

,, українські байкарі даремно роблять, що тільки все на позичені сюжети пишуть байки … . Грінченко ж писав байки на власні сюжети.

 

На екран

 

,, … українські байкарі даремно роблять, що тільки все на позичені сюжети пишуть байки …   

                                                                     Б. Грінченко

 

Учениця

Вовк та Ведмідь

 

Вовк десь Вівцю  украв і ніс

                                       До себе в ліс

                                       Аж тут Ведмідь. Не їв нічого з рана.

                                       Йому здалась Овечка непогана, -

                                       Ревнув і надавив Вовка,

                                       Вівцю відняв та й  геть подався,

                                       А сірий наш ні з чим зостався.

                                       - От правда на світі яка ! –

                                       Гукає Вовк. – Моє відняти!

                                       А , злодію ! .. А, розбишако клятий ! …

                                       Щоб луснув ти, пропав

                                       За те, що правду потоптав,

                                       Звіряче право поламав!

                                       -  А цить! – Ведмідь ревнув на його.

                                      - Ач, праведник! … А ти по правді цю

                                     Добув собі Вівцю?

                                     Ти, може, заробив у кого?

                                     Мабуть,то чабан це наділив

                                     За те, що доглядав йому отари?..

                                     Розбійника розбійник докорив,

                                     На злодіяку злодій кликав кари,

                                     Гукав про правду й про права

                                     Вівця ж мовчала нежива

 

 

5

 

 

 

Сторінка п’ята

Учень

Грінченко захоплювався народними скарбами, видав кілька томів фольклорних записів. Проживаючи на Луганщині з 1887 по 1893 роки Борис Грінченко записав 11 народних пісень. Серед них – псалми, веснянки, ліричні пісні.

 

На екран

 

Терени фольклористики й етнографії

 

,, Етнографические материали, собрание в Черниговской и соседних с ней губерниях ” ,, Из уст народа. Малороссийкие расскази, сказки и пр. ”

,, Література українського фольклора  1777 -1900

,, Живі струни

,, Книга казок віршем

,, Два морози

,, Думки ,, кобзарські

,, Колоски

,, Веселий оповідач

 

 Звучить пісня                      ,, Устану я ранесенько

 

Устану я ранесенько,

Умиюся гарнесенько,

Іще сонце не зійшло,

           А личенько розцвіло ( 2 р. )

                                             Як пішла я брати сіно,

                                             В мене личко зчервоніло,

                                             Ой чи  брала, чи не брала,

                                             Василечка пострічала ( 2р. )

                                            ,, Василечку, серце моє,

                                            Нав’яжи сіна в’язок троє ”-

                                            Він  цю в’язку дов’язує ,

                                            Та й до мене підморгує. ( 2р, )

                                           ,, Дівка гарна, молоденька,

                                            Сама станом ще й гарненька,

                                            Ось цю в’язку дов’язую,

                                           Обніму та й поцілую ( 2р. )

                                           ,, Не дам личко цілувати,

                                           Неси сіно аж до хати,

                                           Якщо любиш, не жартуєш,

                                           Біля хати поцілуєш ( 2р. )

 

6

                                           До роботи він береться,

                                           Несе сіно – спина гнеться,

                                           Сіно несе, помагає,

                                           Нехай сватів засилає ( 2р. )

 

Сторінка шоста

Учень

 

Грінченко мав надзвичайно сильно розвинене почуття національної гідності. Він страждав за окрадений народ, в якого забрали його славну історію і можливість розвивати свою мову і культуру. Саме тому                     ,, талановитий поет і повістяр , за словами І. Франка,  ,, покинув епіку задля драми, силкуючись дати нашій літературі  історико  – патріотичну драму вищого стилю .

 

На екран

 

,, Народові треба здорової, моральної і артистичної з літературного погляду драми, а не ( драми ) гопака й горілки , ,, мета театру – не грошові збори, а поширення виднокругу народного  

                                                                 Б. Грінченко

 

На екран

 

Драматичні твори

 

1.  ,, Неймовірний , або чоловік та жінка  без віри – не спілка ( 1896)

2. ,, Ясні зорі ” ( 1897 )

3. ,, Надхмарило ” ( ,, Дядькові примхи ” , 1897 )

4. ,, Степовий гість ( ,, За батька , 1898 )

5. ,, Серед бурі ( 1899 )

6. ,, На  громадські роботи (,, Ярсен Яворенко , )

7. ,, На новий шлях ( 1906 )

8. ,, Миротворці ( 1908 )

 

В останні роки життя працював над драмою ,, Петро Дорошенко

 

На екран

 

Своїми п’єсами заперечив поширювану в ті часи думку, нібито демократичний репертуар конче мусить бути пристосований до невибагливих смаків неосвіченого глядача ( читача ) ,, з народу  .

 

 

7

Сторінка сьома

Учень

Про Грінченка говорить, що він більше працював, ніж жив. І справді, як можна зміряти його спадщину – поета, прозаїка, драматурга, коли лише один ,, Словарь української мови вартий усього життя.

Б. Грінченко, як сам він пише, насамперед перевірив і переробив одержаний матеріал за всіма літерами щодо вибору слова, його пояснення.

Потім значно доповнив реєстр словника новими матеріалами, народної та літературної мови. По – перше, були залучені додаткові матеріали, записані безпосередньо від народу, були використані також записи народної мови, зроблені самим Борисом Дмитровичем та його дружиною Марією Миколаївною. По – друге, письменник разом з дружиною особисто зробили вибірки з ряду літературних джерел, насамперед етнографічних, а також з різноманітних словників.

 

На екран

Громадський і творчий подвиг Грінченка

 

Чотиритомний  ,, Словарь української мови

Студії ,, Огляд української лексикографії , ,, Три питання нашого правопису

 

,, Нехай буде потіхою Вам, як і всій Україні, що він був серед нас, що його велика праця, його велика любов до народу згинуть ніколи і в них він ще довго житиме серед вдячних нащадків …

                                                                     М. Коцюбинський

 

Учениця

Через багато років, закликаючи любити і плекати рідну мову, Рильський напише:

 

                                 Не бійтесь заглядати у словник

                                 Це пишний яр, а сумне провалля,

                                 Збирайте, як розумний садівник,

                                 Достиглий овоч у Грінченка й Даля …

 

На екран

 

,, Думав я , що се справді буде редактування, однак зараз же виявилося, що се буде складання нового словаря з того матеріалу, який дала ,, Києвская Старина та з свого …

                                                                        Б. Грінченко

 

 

8

,, З синівською сумлінністю, з дивовижною на той час повнотою зібрано усе, що на той час вродило квітчасте поле живої української мови… Тільки любов здатна була звершити цей подвиг …

                                                                    О. Гончар

 

Сценка

 

Грінченко

 

Робота…

Роботи неміряні гони.

Слова – криниці

Незглибимі слова

Через перепони,

Попри всі закони,

Ти, мово дідівська, живлюща …

Жива !

Збирайся ж, гуртуйся в ряди словникові

  • Марійко , Маріє, це ранок чи ні ?

Збагнути не можу.

Слова наче в крові

Нутрують, спалахують –

Спати невміч

Слова – у пісні

Слова – у легенди,

Словав – у правічні народні плачі.

А серце здає,

Спрацювались легені.

 

Дружина

Ти, голубе, хворий

Грінченко.

Не вірю, мовчи …

Мовчи, моя рідна,  хай люди не знають.

Не треба жаліти.

Дарую слова,

І радий, Марійко:

Слова не вмирають

Не гасне в народові мова жива

 

Дружина.

Ти, голубе, хворий…

Грінченко.

 

9

Ох, солодко як працювати вночі!

Дружина.

Приляж на хвилинку.

Надворі зоріє …

Грінченко.

Не треба жаліти, Марійко …

Мовчи …

Сторінка восьма

Учень

Його життя – це важка праця, виборювання щоденного шматка хліба. Доля гнала його по всій Україні, як перекотиполе. Та скрашувала це життя

любов до України .,, Україна. В цьому слові для мене все ”,- казав він. Саме тому Грінченко впорядкував ,, Каталог музея українських древностей        В.В. Тарновского ” , розуміючи, що опинився віч – на – віч з неоціненною власністю українського народу: 758 унікальних Шевченкових експонатів: рукописів і книжок поета, його малюнків, особистих речей, шабля Богдана Хмельницького, унікальні середньовічні  клейноди – все пройшло через Грінченкові руки.

Сторінка дев’ята

 

Не оминає Грінченко і перекладацької діяльності. У колі його зацікавлень Шіллер і Гейне, Пушкін і Кольцов, Гете і Байрон , Гюго і Чавчавадзе. Наприкінці 1900 – х років виходять друком у перекладі письменника також твори Г. Гауптмана, О. Мірбо, В. Сарду, А.Шніцлера, С.Амічіса.

 

На екран

 

Публіцистика

 

  • Серія публікації під назвою ,, Тяжким шляхом ”
  • Науково – популярні нариси: ,, Чума , ,, Серед крижаного моря ,         ,, Як вигадано машиною їздити , ,. Під землею. Про шахти , ,, Яка тепер народна школа на Вкраїні
  • Брошура ,, Нарід у неволі
  • Програмні звернення ,. Чого нам треба ?, ,, Якого ладу  нам треба ?
  • ,,Український університет

 

Сторінка десята

 

Учениця

Більше десяти років свого життя віддав Грінченко вчительській праці, бо був твердо переконаний, що саме тут принесе велику користь. Ішов за

 

 

10

німецьким філософом Лейбніцом, який казав: ,, Той, хто держить в руках просвіту, може змінити обличчя землі . А йому так хотілося змінити духовне ,, обличчя ” свого народу.

Для цього він жив і каторжно працював. Дуже переймався браком освіти на селі : ,, Більш як сто років українську школу скасовано, - писав він. – вся наука відбувається московською мовою і з давніх - давен школа впевняє селянина, що його рідна мова – то не мова ,, а нікчемний жаргон, який треба швидше покидати ”.

 

На екран

 

 

Місце вчителювання

 

 Село Введенське Зміївського повіту, село Нижня Сироватка на Сумщині, село Олексіївка ( приватна школа Христі Алчевської ).

 

Учень

Гідна подиву культурно – просвітницька і видавнича діяльність Грінченка. За 1905 – 1907 рр. він створює періодичні видання рідною мовою, організовує товариство ,, Просвіта , видає українську пресу. Та доля до нього немилосердна: розгромлено організоване ним товариство, його кілька разів заарештовують.

Організував видання доступних книжок для широких верств українського суспільства, серед яких були ,, Робінзон ”, ,, Жанна Д’арк”,        ,, Велика пустиня Сахара”, біографії  Івана Котляревського , Григорія Квітки – Основ’яненка, Євгена Гребінки.

 

На екран

Грінченко ,, … засипає мало не всі наші видання своїми, не раз многоцінними писаннями: повістями. Віршами, статтями критичними й популярно – науковими, працює без ,, віддиху” . а також слід відзначити, що Грінченко у своїх писаннях ,, проявляє, побіч знання мови української також гарячу любов до України, щирий демократизм, бистре око на хиби української суспільності ”.                          

                                                               І. Франко

 

Для потреб національної школи Б.Грінченко написав підручник з української мови й ,, Настину читанку , видав і сам написав багато популярних книжок для народу.

 Перегляд відео ,, Настина читанка

 

 

 

11

На екран

 

Статті про школу і для школи

,,  На беспросветном пути. Об украинской школе

,, Народні вчителі і українська школа

,, Української граматики до науки читання й писання

,. Першої книжки для читання в школі ,. Рідне слово .

 

Учениця

,, Настина читанка

 

,, Наша мова зветься українською мовою. Наша земля зветься Україною. Ми звемося українцями. Свою рідну українську мову ми  любимо найбільше од усіх мов на світі …

Але ми повинні і других усіх людей любити і поважати. А всім другим людям повинні робити добро …  

                                                                  Б. Грінченко.

Сторінка одинадцята

Учень

Грінченко, педагог і письменник, розумів, що сила його в єднанні з народом, у знанні його історії, культури, мови, у конкретній справі, у праці важкій задля блага нещасного поневоленого люду, а не в красивих словах. Тому й діставалося поетовим землякам, що на словах любиш й боронили рідний край, а насправді займали позицію очікування найкращих часів. Був надзвичайно  вимогливими до себе й до інших. Керувався принципом: виявляємо силу і матимем, що хочемо. Той, хто байдуже ставився до народу, його інтересів і культури, ставав для нього огидним.

 

Учениця

Переляканий

 

Певна річ, що я люблю

Просто до загину.

Рідну мову та пісні,

Матір – Україну.

Певна річ, бажав би я

Рідної просвіти

І народові в добрі,

Не в убозтві жити.

Певна річ, оце усе!

Тільки ось де лихо –

Кажуть нам: не ворушись,

А сиди лиш тихо!

 

12

Як вкраїнську мову я

Уживати буду?

Тадже лиха я повік

За це не відбуду!

Про просвіту рідну дбать ?

Та як же тут дбати ?

Та за цей сепаратизм

За залізні грати.

Дбати, щоб убозтво й лих

Не було в народі ?

Та се просто, скажуть, вже

Анархізм та й годі!

А як скажуть: гине все, -

Просто в Сибіряку!

Тільки здумають – трусюсь

Зараз з переляку.

Ні, хоч дуже я люблю

Україну неньку,

А сидітиму собі

Краще потихеньку

 

Сторінка дванадцята

Учень

Борис Грінченко був по – справжньому титанічною постаттю, яка прагнула зробити значно більше, ніж це спроможна людина за своє життя. Чисельними реальними справами він віддав усього себе суспільній справі, національній, культурній та просвітительській місії. Це усвідомлювали і його сучасники. Саме це звучало й думках – узагальненнях Михайла Коцюбинського, який писав, що ,, його велика праця, його велика любов до народу не згинуть ніколи, і в них він ще довго житиме серед вдячних нащадків …

 

На екран

 

,, Таких невтомних, завзятих діячів, борців громадських, значити можна дуже небагато, - три, чотири, та й годі. Великий хист, надзвичайна витривалість у роботі скрашені великою любов’ю до рідного краю . 

                                                                  М. Лисенко.

Учениця

Тяжко переживає він смерть  доньки Насті, письменниці, перекладачки. 24 – річною, зазнавши тюрми, вона пішла із життя, а  за нею – її крихітний син Воля.

 

 

13

Учень

На позичені у батька гроші у вересні 1909 року з дружиною Грінченко виїздить на лікування в Італію. Там, розбитий сухотами, змучений тугою за Україною, Борис Грінченко 6 травня 1910 року помирає в м. Оспедалетті.

 

Сценка

 

Грінченко

В нерідній Італії небо нерідне.

Хоч сонце так низько – гляди, не згори.

Хоч зорі, мов яблука,

Хоч море погідне,

Хоч, як під Черніговом, явори…

Забери мене, Марійко, звідси,

Забери…

Не страшно вітрів, ані кривди суворої.

Моя Україно, мій шлях озори!

Якщо і впаду під колеса історії, -

Я Феніксом знову здіймусь догори…

Забери мене. Марійко, звідси,

Забери!

 

Дружина

Та тільки мертвого забрала –

Не встигла вчасно.

Час такий.

Занадто рано відкувала

Зозуля роки

Жаль гіркий

З усіх усюд на Україну

Сльозиться, тужить, поспіша:

Захисник мови і людини

Вже в путь останню вируша –

На кладовище…

Боже, Боже,

Накинь хоч оком з висоти:

Хто ще такі тортури зможе

В житті короткому знести?

За мову, що волає в муках:

,. Вдихни, вдихни слова нові!

За доньки смерть.

За смерть онука.

За роки передгрозові,

 

14

Де віднайти стежину власну,-

Як голку в сіні. Де ти? Де?

Громада просвітян безщасна

В могилу кладе.

 

Грінченко

Кому я потьмарив чи болем, чи журбою

В його житті дні, роки чи хвилини, -

Простіть мені за те. Що й я тяжкою

Скорботою платив в страшні години

За право тільки жить, не вмерти серед бою!

За те мені простіть, що в наші дні похмурі

Боявся я рабом нікчемним бути,

Що не ховавсь лякливо серед бурі,

Що йшов туди, де гуркіт праці чути.

Що камінь єсть і мій у нашім спільнім мурі.

 

За те простіть, що я , мов хмарка у просторі.

Пролину й більш не буду вас тьмарити.

В незнаному розвіявшися морі,-

Ви ж будете огнем життя світити.

І вам сіятимуть з блакиті рідні зорі.

 

Вчитель

Оці луги , сади, діброви,

Моря і погуки чаїні.

Одвічний бунт,

Пекуче слово –

Це Україна.

Оці ставки. Млини, тополі.

Оці будови і руїни.

І вічні

Болі, болі, болі –

Це Україна.

 

Вона вся тут,

У наших грудях

Не вір

У вигадки зміїні.

Вона була і є, і буде –

Тут Україна

 

Саме сьогодні Грінченко з нами, з Україною.

 

15

Список використаної літератури

 

  1. Голобородько  Я.Ю. Духовні імперативи Б. Грінченка// Вивчаємо українську мову  та літературу. – 2007. - № 17-18.- С. 74
  2. Копиленко Н.Б.  З історії ,, Словаря української мови” Бориса Грінченка//Українська мова і література в школі. – 1990. - № 7. – С. 60 -62
  3. Кучинський М. Людмила Старицька – Черняхівська про творчість Б.Грінченка // Дивослово. – 1994. - № 5-6. – С. 55-58
  4. Кучинський М. Літературно – видавнича діяльність Б.Грінченко в оцінці журналу ,, Киевская старина ”//Українська мова і література в школі. – 1993. - № 5-6. – С. 56-59.
  5. Лаборєва Ольга . Літературна вікторина за оповіданнями Б. Грінченка// Дивослово. – 2000.- № 6.- С. 61
  6. Мовчун Л. Борис Грінченко й українська мова // Дивослово. – 2002. - №2. – С.65 -67.
  7. Мовчун А. ,, Ставав на всяке жниво …” ( сторінки творчості                  Б. Грінченка на шкільній сцені ) //Українська мова та література в школі. - № 9. – С. 48 -53
  8. Сивак О.В. ,, Словарь української мови ” Б. Грінченко. Фразеологія // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - №1. – С. 30- 34
  9. Погрібний А. Життя і творчість Б. Грінченка // Дивослово. – 1994. -     № 3. – С.6-12
  10.  Хропко П. Дилогія Бориса Грінченка з життя села// Дивослово. – 1997. - № 2. – С. 33 -35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16

doc
Додав(-ла)
Чабан Ольга
Додано
21 січня 2019
Переглядів
910
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку