урок "Творчість Т.Шевченка від "А" до "Я"

 Тема :        Творчість Т. Шевченка від «А» до «Я»

 Мета: поглибити і закріпити знання учнів з теми Т.Г.Шевченко; розвивати

навички самоосвітньої діяльності учнів , зокрема, пошукової та дослідницької роботи, формувати вміння зв'язного висловлювання та виразного читання, удосконалювати знання поезії , теорії літератури ; виховувати почуття прекрасного , любов і шану до творчості геніального поета, художника Т.Г. Шевченка.

Тип уроку : комбінований.

Форма проведення : урок-дослідження

Хід уроку

Епіграф :

Ти нам залишив прагнення високі

Шляхи священні, по яких іти.

Твого сумління й мужності уроки

Ми бережем і будем берегти.

  Микола Палієнко

1. Організація класу.

Емоційна хвилина.

Вчитель.

Сьогодні у нас у класі відбудеться незвичайне заняття. Це буде урок пізнання та відчуття, на якому ми будемо пізнавати таємниці відомого українця, якого ви знаєте ще з початкових класів та з уроків української літератури, будемо  вчитися відчувати серцем рідну батьківщину так, як він любив, бути справжніми представниками української нації. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух, пам'ять.

Щаслива та нація, котра має своїх геніїв, людей, що стали символами країни, культури, епохи. Україна отримала такого генія у постаті Великого Кобзаря. 9 березня 2014 року виповниться 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – поета, художника, мислителя, палкого патріота.

Океан Шевченкової творчості не має меж, його можна вивчати все життя, так і не збагнувши до кінця. Це таке багатогранне, дивовижне мистецьке явище, можна узагальнити хіба словом – геній.

       На золоту нитку ми зберемо в намисто кращі перлини творчості  (або зоряний шлях)      Т. Шевченка від «А» до «Я».

А – автор

Він був сином мужика – а став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком – а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Доля не пошкодувала йому страждань, але й не пожаліла утіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому після смерті – невмирущу славу і радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отаким був і є для нас, українців, Т. Шевченко.

2. Актуалізація опорних знань

1. Коли і де народився Тарас?
2. Що ви знаєте про його батьків?
3. До чого проявився хист у хлопця в дитинстві?

        ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Асоціативна павутинка  «Шевченко»

        IV.   Опрацювання навчального матеріалу.

Б – біографія

 Перша розповідь

Народився   Тарас   9   березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Його   батьки   були   кріпаками. Сім'я була великою, у Тараса було два брати і три сестри. Він був біля­вий, допитливий і розумний хлопчик, щирий душею. Добре йому жилося разом із батьками. Та щастя три­вало недовго. Коли хлопцеві було 9 років, померла його мати.

Там матір добрую мою Ще молодою у могилу Нужда та праця положила...

А в 12 років Тарас залишився сиротою — помер і його батько.

Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були та голі), Не витерпів лихої долі, Умер на панщині... А ми Розлізлися межи людьми, мов мишенята, Я до школи — носити воду школярам.

Спочатку Тарас служить у сільського дяка, у якого й учився, пасе сільську отару, а, підрісши, починає шукати собі вчителя малювання.

Здібного хлопця забирають до пана Енгельгардта. Там він працював на кухні, а потім прислужував па­нові.

А коли Тарасові минуло 15 років, пан забрав його до Петербурга — столиці Російської імперії й наду­мав зробити з нього власного художника, віддав йо­го в науку до справжнього маляра.

Друга розповідь

Випадково Тарас зустрівся зі своїм земляком, ху­дожником Іваном Сошенком. І той розповів про здібного хлопця своїм друзям, відомим художникам. Вони вирішили викупити Тараса з кріпацтва. Коли йому минуло 24 роки, він став вільним.

Почалося нове життя, він учився малювати у відо­мого художника Карла Брюллова, писав вірші.

Як художник Шевченко одержав під час навчання в Академії за свої малюнки три срібних медалі.

Як поет він у цей час видав свій перший «Кобзар» 1840 року. 

14 років не був Шевченко в Україні. Повернувшись на рідну землю, він відвідує багато міст Київщини, Черкащини, Чернігівщини, багато малює й пише віршів. Саме в цей час Тарас написав рукописний збірник «Три літа» Одного разу Тарас потрапив під дощ, застудився. У той час він жив у лікаря Козачковського у Переяславі. Надії на одужання поет не мав, і тоді він написав свій знаменитий «Заповіт»:

 «Як умру, то поховайте…»

Пізніше цей заповіт друзі Шевченка виконали його було поховано на Чернечій горі в Каневі над Дніпром.

Але цього разу молодий організм переміг хворобу допоміг йому і лікар Козачковський. Поет одужав і прожив ще 16 років.

Та недовго довелося жити Шевченкові в Україні  Незабаром його заарештовують і звинувачують у тому, що він писав проти царя і панів.

 Третя розповідь

Тяжко було поетові. Десять літ він томився у солдатах, та найтяжче було від того, що він не мав права ні писати, ні малювати.

Лише інколи йому вдавалося щось намалювати, переважно олівцем. Таємно він також писав свої вірші. Записував їх н. маленьких листочках, які зшивав у невеличкі книжечки і ховав за халяву чобота.

У цей час були написані такі його вірші, які ви знаєте: «Мені тринадцятий минало», «Сонце заходить, го­ри чорніють», «Зоре моя вечірняя», «І виріс я на чу­жині», «І золотої, й дорогої»

«Зоре моя вечірняя»

Поет був далеко від України, але він линув до неї у своїх думках і снах. І тоді на папір виливалися такі рядки:

Друзі не переставали клопотатись про звільнення Шевченка. І нарешті після смерті царя Миколи І Шевченка звільнили.

 Четверта розповідь

Незабаром після звільнення Шевченко знову поїхав в Україну. Там він зустрівся зі своїми братами Йосипом та Микитою, сестрою Яриною.

Поет мріє оселитися в Україні, побудувати собі ха­ту й одружитися. Та цим мріям не судилося здійсни­тися. Йому забороняють жити в Україні і заставля­ють повернутися до холодного й сирого Петербурга, який для Шевченка завжди був чужим.

Та жити вже залишилося трохи більше року.

Поет тяжко хворіє. А 10 березня 1861 року, на другий день після сво­го дня народження, поет помер. Перед смертю він попросив, щоб його провели у майстерню, де він ма­лював, Але тільки він зійшов із східців, раптом пото­чився і помер

Спочатку Тараса поховали в Петербурзі, а в травні отримали дозвіл начальства і перевезли в Україну. Пам'ятники Шевченку стоять по всій земній кулі.

Перегляд відео «Тарас Шевченко» (відео-презентація)

В – вікторина

А зараз ми з вами проведемо вікторину у формі гри «Вірю – не вірю!»: на партах у вас є картки, ви піднімаєте їх, коли будете впевнені у правильності відповіді.

 «Ці рядки з цього твору?».

1.  «Гайдамаки»

«Багато їх, а хто скаже,

Де Гонти могила,

Мученика праведного,

Де похоронили? »

2. «Сон»

«Лечу, лечу, а вітер віє,

Передо мною сніг біліє,

Кругом бори та болота

Туман, туман та пустота»

3. «Катерина»

«Бере шага аж труситься»

4. «Причинна»

«В таку добу під горою, біля того гаю,

Що чорніє над водою, щось біле блукає.

Може вийшла русалонька матері шукати,

А може, жде козаченька, щоб залоскотати»

5. «І мертвим, і живим…»

«Не дуріте самі себе!

Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»

6. «Наймичка»

«Не зна Марко, чого вона так його цілує,

Сама не з’їсть  і не доп’є його нагодує »

7. «Кавказ»

«За горами гори, хмарою повиті

Засіяні горем, кровію политі

Споконвіку Прометея там орел карає, що день божий добрі ребра

Й серце розбиває»

8. «Мені однаково»

«В неволі виріс меж чужими,

І не оплаканий своїми,

В неволі, плачучи умру і все з собою заберу»

Д – декламація віршів

Ж – живопис

Вчитель. Неповним буде уявлення про  внесок Т. Шевченка у скарбницю української культури, якщо не познайомитися зі спадщиною Шевченка - художника. Навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв у поета з’явився задум створити ілюстрований альбом «Живописна Україна», в якій розповів би про різні події української історії. Саме тут тричі відзна­чений срібними медалями за визначні успіхи в живо­писі

Учень. Олійне полотно «Катерина» (1842); — зразок побутового жанру. Олійне полотно «Селянська родина» (1943)

Учень. Працював в Археографічні комісії протя­гом 1845—1847 р. В цей час він створює багато майстер­них пейзажів. А на засланні Шевченко плідно працює над портретами.

Уся творчість Шевченка — позначена  нова­торськими пошуками в побутовому жанрі, в пейзажі значними досягненнями в техніці гравюри.

Вчитель. Бачимо неперевершений Шевченків талант у поезії, живописі. Не менш яскравим він є, і в музиці. Пісні на його слова стали справді народними.

Перегляд відео «Малярство Кобзаря»

Л - любов

М –  міфи

Учень. Вивчаючи творчість Т. Шевченка давайте  розвіємо міфи про поета

МІФ ПЕРШИЙ: ШЕВЧЕНКО — "НЕ ВІД СВІТУ СЬОГО"

—Це просто якийсь суціль­ний стереотип! Справді, у нас із Шевченка зробили якусь над­людину,  свято­го. А він же був звичайним здо­ровим чоловіком зі своїми зви­чками, поведінкою та потреба­ми! Шевченко був цілком адеква­тною особою. Юні роки навчили його правил виживання. Ма­чуха зненавиділа малого, він за­знавав холоду й голоду, тож зму­шений був якось давати собі раду. Тарас був дуже меткою, розумною і чіпкою дитиною. Таким він залишився на все життя. Попри важке дитинство, Тарас не втратив довіри до лю­дей, не замкнувся в собі. Сучас­ники свідчили, що Шевченко був душею компанії, мав відкриту й щиру вдачу, часто розповідав анекдоти.

МІФ ДРУГИЙ: ШЕВЧЕНКО — ТРАГІЧНА ОСОБИСТІСТЬ

— Звичайно, якщо дослі­джувати лише творчість Тара­са, то можна дійти висновку, що Шевченко був глибоко стур­бованою особистістю, бо кожен із постійних компонентів його поезії — журба.

Проте, коли ми глянемо на свідчення людей, які оточува­ли Шевченка, його дуже рідко ба­чили зажуреним! Він  не "концент­рувався" на своєму горі.

— Справді, у першій половині життєвого шляху Шевченко був знаний як дуже життє­радісна і світла особистість. Щоправда, деякі зміни від­булися після повернення поета із заслання. Перебування в се­редовищі, де проти нього неод­норазово були спроби прово­кацій, додало до характеру по­ета певну обережність.

МІФ ТРЕТІЙ: ШЕВЧЕНКО — ЗЛИДАР

— По смерті Шевченка все його майно описали. Серед най­дорожчих речей був золотий го­динник. Також у Шевченка, була чимала колекція живопису — як влас­ного, так і роботи колег. Чима­ло в майстерні митця було й різноманітного художнього реманенту.

Після смерті друзі поета вла­штували кілька аукціонів, на яких продали його майно, а отри­мані гроші відправили родині. Звичайно, ніякої нерухомості чи землі у володінні Тараса Гри­горовича не було, але й назвати його злидарем не можна, про­те свої основні потреби: у житлі, їжі, одязі — Шевченко задовольняв повністю. Фактично він жив так, як більшість із нас тепер.

МІФ ЧЕТВЕРТИЙ: ШЕВЧЕНКО — НЕВДАХА В КОХАННІ

— національно-визвольний рух чи його похму­ра вдача заважали йому завести стосунки. Шевченко любив жінок і, що найважливіше, жінки лю­били його. Проте в тогочасно­му світі поетові важко було знайти собі супутницю. Помилка Тараса Григоро­вича була в тому, що він, коли вирішив нарешті створити сім'ю, вибирав чомусь значно молодших від себе дівчат: 16 —20 річних. А вони, на жаль, не Могли оцінити інтелектуальну привабливість "старого жени­ха" У той же час за Шевченком сохла княжна Варвара Рєпніна.

З коханням у Шевченка було все гаразд. Він закохувався і в нього закохува­лися найкращі жінки того часу, про те поет так і не "нажив" собі родини, провина, радше, самого Тараса, який запізно пізно вирішив "вити сімейне гніздо".

МІФ П’ЯТИЙ: ШЕВЧЕНКО — КОБЗАР

За життя поет не вва­жав себе кобзарем. "Кобзар" - це збірка поезій

Відома фотографія поета у смушевій шапці та кожусі, з бородою — це фото, яке Шев­ченко зробив після повернен­ня із заслання. Відразу ж по тому він зголив бороду і вби­рався у звичайну міську одежу, у сурдути. Тож на вулицях Ше­вченко не вирізнявся, він був одягнений по-європейськи.

Тому образ кобзаря —- це пізніша міфологія, вияв шано­би, якою його оточив народ як свого захисника. Ми не маємо жодного свідчення про те, щоб за життя Шевченко стилізував себе в одязі під кобзаря чи нази­вав себе так. Він був сучасним, прогресивним інтелігентом.

Видатний поет, наш сучасник - І.Драч, протестує проти примітивно-сентимен­тального трактування постаті Шевченка.

Виклик

Скиньте з Шевченка шапку.

Та отого дурного кожуха.

Відкрийте у нім академіка.

Ще одчайдуха-духа,

Ще каторжника роботи.

Ще нагадайте всім:

Йому було перед смертю всього лише сорок сім.

А то підробили діда і шкутильгаєте з дідом, ….

Шевченко був молодим. Шевченко завжди молодий.

 Вчитель. Кожен наш урок – це сторінка великої книги, перегортаючи, яку ми стаємо добрішими, щирішими душею. Про життя і творчість Т. Ш. написано та видано кілька сотень книг. Він підніс українську літературу на височінь, гідну народу з багатим історичним минулим, народу, що ніколи не мирився з неволею та закріпаченням. Вся його поезія від початку і до кінця – це  наполеглива вимога справедливості.

Н – наслідування

Учениця нашого класу Ілащук М. уже другий рік поспіль перемагає в конкурсі учнівської творчості під гаслом «Об’єднаймося брати мої». У 2012р. – І місце у номінації «Література» створивши переспів віршів Шевченка «Два крила однієї любові», а у 2013р. – І місце у номінації «Історія України і державотворення».

П – пісня

Шевченка не тільки читають - він належить до небагатьох поетів, творчість яких набула співаної форми побутування.

Могутня поезія Шевченка, що з пісні вийшла, сама в пісню перетворилася й стала могутнім дже­релом музичної творчості видатних українських і світових композиторів. Це дає підставу говорити про те, що Тарас Шевченко належить до наймузикальніших поетів світу.

Учні виконують пісню «По діброві вітер виє»

Прослуховування музичних творів за творчістю Т. Шевченка

С - спадщина

Вражає його колосальний творчий спадок:

• 240 віршів, балад, з них 8 поем; драма "Назар Стодоля" і фрагменти двох незакінчених драм;
• 9 повістей зі 20 ним написаних, але втрачених;
• що­денник, автобіографія,
• 250 листів.

   Мистецька спад­щина Шевченка - художника нараховує 835 творів - живописних полотен, рисунків, офортів та ескізів (із них біля 300 не віднайдено).

    Був він першоклас­ним акварелістом - відомо його

• 210 акварелей, пе­редусім пейзажів150 портретів, з яких - 43 автопортрети;
• офорти­стом - відомі 6 офортів серії "Живописна Україна" та 21 офорт, виконаний в останні роки життя; 

Шевченко був чудо­вим рисувальником - залишилося 230 олівцевих рисунків ландшафтів України, етюдів з натури, ви­конаних в Аральській та Картауській експедиціях...

Т – традиції

Майже у кожній хаті традиційно є дві найважливіші книги життя: Біблія та Кобзар.

Минуло вже багато з дня народження славного сина України, але в багатьох  українських родинах , класах, ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він  -  як   член сім’ї, як найдорожча людина. Минуло вже багато з дня народження славного сина України, але в багатьох  українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він  -  як   член сім’ї, як найдорожча людина.

Давайте і ми, огорнимо ліричним рушничком портрет поета (зачитують рядки вірша на смужках паперу і складають рушничок)

В дні перемог і в дні поразок,

В щасливі дні, і в  дні сумні

Іду з дитинства до Тараса

Крізь глум юрби і суєту,

Ні, не в минуле, а в майбутнє,

До тебе я, Тарасе йду.

Ой, тернова ружа

На чолі стоїть!

Ой крута та круча,

Де Тарас стоїть

І крізь роки кличе,

Кличе, кличе, нас!

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього до живого,

У Всесвіті віршів  й поем

І в дощ, і в сніг карбую кроки

І чую, дивлячись в блакить:

Реве та стогне Дніпр широкий.

Щоб розбудити всіх, хто спить.

Ой червона ружа

На столі стоїть

Ой крута та круча,

Де Тарас стоїть

Ой крута та круча,

Де стоїть Тарас,

І крізь роки кличе,

Кличе, кличе нас.

Я не один іду до нього -

Ідуть до нього тисячі.

Неначе грішники до Бога

Свої печалі несучи.

І доки в римах Заповіту

Вогонь поезії не згас.

Той рух до сонця не спинити,

Бо зветься сонце те – Тарас.

У – Україна

  Вчитель.  «Образ України у віршах  Т. Шевченка», зараз ми заквітчаємо нашу неньку -Україну.     (учні підходять до дошки клеять стікери)

Вчитель. Отже, як бачимо, Т. Ш. розвивав і поглиблював тему України, її минулого, сучасного і майбутнього, ставив проблему особистої відповідальності кожного представника нації за прийдешнє своєї батьківщини.

І сьогодні ми маємо вільну незалежну демократичну державу. І як писав великий поет:

«І на оновленій землі

Врага не буде супостата.

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі»

Х – хронологічний диктант

9 березня 1814 – рік народження

1829 – переїзд у Вільно

1831 – переїзд у Петербург

22 квітня 1838 – викуп з кріпацтва

1848 – «Кобзар»

1843 – перша поїздка на Україну

1845 – закінчення художньої Академії, друга подорож на Україну

1847 – арешт, заслання

1857 – кінець заслання

1861 – рік смерті поета

VІ.   Підсумок уроку

Я – громадянин України

Метод «Мікрофон»

• Я відкрив/ла для себе….
• Я здивований тим, що….
• Людина не може існувати, коли…
• Думаю, що Т. Шевченко для свого народу….
• Цей урок примусив мене замислитися над…

Вчитель. Завершити наш урок хочу словами відомого письменника Ю. Мушкетика: «Кажуть, немає програми державотворення? Ось вона, тут! У «Кобзарі»! Читаймо і робімо, як тут написано ,  - й збудуємо Україну!».

Поет, не шкодуючи своїх сил і серця прагне переконати українців: доля ваша у ваших руках, дбайте про неї і про свою Україну, вчіться на помилках історії і думайте про майбутнє.

VIІ.   Рефлексія та оцінювання.

VIIІ. Домашнє завдання.

1. Осмислити тему «Шевченко і Біблія» , опрацювавши статтю підручника і додаткові джерела.
2. Скласти кросворд
3. Розгорнути аргументоване міркування : «Мій улюблений твір Т. Шевченка»

Ти просив, щоб поховали

Тебе на могилі,

Серед степу широкого

На Вкраїні милій.

Поховали та вставали,

Кайдани порвали,

І вражою злою кров'ю

Землю обливали.

А лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Тепер служать синам твоїм,

їх долі квітучій.

І  тебе в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій

Повсякденно згадуємо

Не злим, тихим словом

.