Урок 6 клас
Тема: Пісні літнього календарного циклу: купальські ("Заплету віночок", "Ой вінку мій, вінку", "Купайло, Купайло!"); жниварські ("Маяло житечко, маяло", "Там у полі криниченька").
Мета: продовжити ознайомлення учнів з різновидами календарно-обрядових пісень літнього циклу, зокрема розглянути купальські та жниварські пісні; виробляти навички виразного читання пісенних текстів, уміння виділяти й пояснювати художні особливості народної пісні; виховувати повагу до прадавніх вірувань наших предків, любов до природи, до сільськогосподарської праці, пошану до хліба.
Міжпредметні зв'язки, мистецький контекст: музика, образотворче мистецтво.
Обладнання, наочність: збірники обрядових пісень літнього циклу; сніп колосків; хліб на рушникові; фонозаписи купальських, жниварських пісень; ілюстрації; репродукції картин М. Пимоненка "Жниця", К. Трохименка "Над Великим шляхом"; фрагменти відеофільмів "Коли розквітає папороть", "Пісня і танець України"; дитячі тематичні малюнки.
Епіграф: Веснянки, гаївки, петрівчані, купальські, гребовецькі, колядки, щедрівки - це є скарб дійсний. М. Лисенко
Хід уроку
Перевірка домашнього завдання. Учні читають напам'ять русальну пісню на власний вибір, дають визначення народної пісні, розповідають, які пісні називаються обрядовими, календарно-обрядовими, русальними. Потім відповідають на запитання:
• Як виникли календарно-обрядові пісні?
• Віра в яких богів зумовила виникнення календарно-обрядових пісень?
• Які ви знаєте види їх?
• Для чого, на вашу думку, треба вивчати обрядові пісні, відновлювати оригінальну творчість народу?
• Яке значення мають для нас календарно-обрядові пісні? Чого вони навчають, до чого спонукають, що виховують у нас?
• Що ви знаєте про русальні пісні?
Купальські пісні
Перегляд фрагмента відеофільму "Коли розквітає папороть".
Бесіда:
Читання фрагментів із "Княжої України" Олександра Олеся.
Пояснення вчителя. Улюблене серед молоді свято Івана Купала сягає доісторичних часів, коли наші пращури в час літнього сонцестояння славили богиню води Дану та бога земних плодів Купала. Із запровадженням християнства ці звичаї та обряди злилися зі святкуванням 7 липня Різдва Івана Хрестителя, на честь якого в церквах співають величальні пісні.
У цей час в українських селах вирували веселі молодіжні забави, приурочені прадавньому Купайлові (Купалові) - богові родючості, врожайного літа, лікарських рослин та добробуту. Людські оселі, як і колись, прикрашалися цвітом польових та лісових квітів, трав, папороттю. З цим видовищним, красивим святом пов'язано багато ворожінь на щасливу долю, передбачень погоди й успіху на весь рік.
Напередодні свята на широкій галявині хлопці ставили дерево - гільце, купало, вербову гілку, а дівчата плели розкішні красиві вінки з польових і лісових трав та квітів, водили хороводи навколо купала, співати пісень, улаштовувати ігри, а ввечері пускали на воду вінки й дивилися, куди ті попливуть: до якого берега вінок пристане, там живе суджений.
Хлопці пізно ввечері розпалювали вогнище і стрибали через нього, часто разом з дівчатами, щоб бути в парі. Вогонь - символ очищення від усього лихого. Його не гасили, він сам мав дотліти. Уночі молодь купалася, обливалася водою, яка мала в цей час чудодійну очищувальну силу, бродила в росяних травах. На світанку дівчата й молодиці збирали зілля. Вважалося, що воно мало чудодійну силу для лікування й чаклунства.
За народними повір'ями, в купальську ніч дерева можуть переходити з одного місця на інше, говорити між собою шелестом листу. Усі звірі й зілля - також.
У народі побутує прекрасна легенда про те, що в купальську ніч раз на рік зацвітає папороть. її цвіт стережуть відьми, чорти, вовкулаки. Молодь ішла шукати цвіт папороті в ліс. Хто його знайде, той неодмінно буде щасливий.
Свято Івана Купана відоме не лише у східних слов'ян, а й у інших європейських народів: шведів, французів, албанців, західних та південних слов'ян (поляків, словенців, болгар).
Прослуховування фонозапису купальської пісні "Коло Мареноньки".
Бесіда:
Читання купальських пісень: "Купайло, Купайло!", "Заплету віночок", "Ой вінку мій, вінку".
Бесіда за змістом пісень "Купайло, Купайло!"
"Ой війку мій, вінку"
Жниварські пісні
Перегляд фрагмента відеофільму "Пісня і танець України", в якому йдеться про жнива, про обряди першого снопа, спасової бороди, останнього снопа.
Бесіда за картинами Миколи Пимоненка "Жниця" та Карпа Трохименка "Над Великим шляхом".
Пояснення вчителя. "Хліб - усьому голова", - каже народна мудрість. Хліб на столі в українців - уособлення достатку, хліб-сіль на рушникові - символ української гостинності. Здавна наші предки дуже відповідально ставилися до найважливішого моменту в житті хліборобів - збирання врожаю. Жнива супроводились жниварськими піснями, зміст яких - праця хлібороба. Жниварські пісні умовно поділяються на зажинкові, жнивні, обжинкові.
Зажинкові пісні виконувалися на початку жнив, який завжди був урочистим. У його перший день раненько женці, одягнені у святковий одяг, вирушали в поле. Виходили цілими сім’ями, з паляницею. Господар, стаючи на схід сонця і скинувши шапку, промовляв: "Дай, Боже, час добрий і пору, в доброму здоров'ї пожати і на той рік діждати". Господиня займала смугу ниви, захоплювала в жменю пучок стебел і стинала їх серпом. Перший сніп приносили додому. Він стояв до закінчення жнив, а на Святвечір удостоювався найвищої честі - стояти на покуті у світлиці.
Першому снопові співали:
Ой папочку Нас, нас
Наш, наш, Та у добрий
Да заведи Час!
У зажинкових піснях бажали радісних і легких жнив, пророкували добрий урожай:
Поможи нам, Боже, ниву пожати,
Ниву пожати, у копи скласти,
У копи скласти, копи повозити,
Копи повозити з поля до обори,
З обори до стодоли, з стодоли до комори,
З золотої ниви в щасливу годину!
Жнивні пісні співалися під час жнив. Від зорі до зорі на українських нивах виблискували серпи, дзвеніли коси, рядами лягали снопи, виростати півкопи. Женці йшли в поле і повертатися додому з піснями, які звеселяли душу, знімали втому, додавали снаги. У власне жниварських (жнивних) піснях оспівувалася земля-годувальниця, прославлялися найкращі женці, висміювалися нероби, уславлювалася тяжка селянська праця, йшлося й про стосунки між господарями і женцями.
Найурочистіший момент для хліборобів - обжинки, закінчення жнив, тому найбільшу групу жниварських пісень становлять обжинкові, в яких розкривалося багато народних звичаїв та обрядів. Так, останній сніп - "осталець" - перев'язувати червоною стрічкою і з піснями несли в село. На полі з останніх незжатих стеблин зав'язували, заламуючи колоски на схід сонця, "бороду" ("козу"). Закосичували її квітами і червоною стрічкою, аби й "доля так червоніла". Потім старанно прополювали землю коло "бороди", зорювали серпом, засівали вилущеним зерном, заволочувати руками, скроплювали водою, клали окраєць хліба, дрібку солі й воду, примовляючи: "Оце тобі, борода, хліб і вода".
Із пшеничних або житніх колосочків дівчата сплітали вінок - символ щедрого врожаю та успішного завершення жнив, достатку і щастя. Заквітчаний маками, волошками, калиною вінок одягали найвродливішій дівчині - "княгині", яка в парі з хлопцем, що ніс "осталець", ішла попереду всієї громади женців до двору господаря. По дорозі всі співали пісень, у які ушановували обжинковий вінок, величали врожа працю женців, господаря та його сім'ю, бажали здоров'я і достатку. Господар чіпляв вінок у хаті і стіні і зберігав до осені, щоб вилущеним з нього зеном розпочати сівбу озимини.
В обжинкових піснях чується гордість за плод; праці, радість хліборобів з приводу щасливого з вершення жнив.
Слухання жниварської пісні "Ой літає соколонько по полю". Учні прослуховують фонозапис: пісні або самі її виконують, потім діляться враженнями.
Читання пісень - жнивної "Там у полі криниченька" і обжинкових - "Маяло житечко, маяло "А сонечко котиться, котиться".
Бесіда за змістом пісень "Там у полі криниченька ":
"Маяло житечко, маяло ":
"А сонечко котиться, котиться ":
Робота зі словником літературознавчих термінів. Різновиди пісень літнього циклу.
Тлумачення слова жито: символ життя; плодючості й достатку; здоров'я і щастя; символ неперервності роду, духовності українців. Жито – одне з найдавніших злакових культур на землі. Зерно, колосся, снопи, хліб стали ритуальними, символічними ще з часів трипільської культури. Праукраїнські одвічні хлібороби, розглядали жито як основу життя. Його використовувати як центральний атрибут багатьох обрядовій.
Підсумок уроку.
• Що нового ви дізналися сьогодні?
• Як українці ставилися до жнив?
• Усно опишіть обряд зажинків. Про що співали в обжинкових піснях, а про що - у жнивних?
• Як ви думаєте, чому хлібороби, так тяжко праці чи на жнивах, діставали насолоду від своєї праці?
• Опишіть обряд обжинків.
Домашнє завдання. Вивчити напам'ять одну із жнивних пісень (на власний вибір). Прочитати матеріал підручника, підготувати відповіді на вміщені там запитання. Виконати малюнки на тему жниварства.