Урок у 10 класі "ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО КИТАЮ"

ТЕМА: ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО КИТАЮ .

МЕТА: ознайомити учнів із особливостями жанрів китайського живопису та їх символікою, навчити класифікувати жанри китайського образотворчого мистецтва, аналізувати своєрідність національних ознак образотворчого мистецтва Китаю; розвивати зорову пам'ять, зосередженість, увагу, уміння обґрунтовувати свою думку щодо творів мистецтва; виховувати духовність, шанобливе ставлення до пам'яток далекосхідної культури.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Терміни й поняття: «го-хуа» («живопис нашої країни»), «хуа-няо» («квіти та птахи»), «шань-шуй» («гори та води»), «жень-у-хуа» («люди»), «каліграфія», «ієрогліфи».

ХІД УРОКУ

I.    Організаційний момент

II.  Актуалізація опорних знань

Які жанри живопису ви знаєте?

Назвіть  художників , які працювали у портретному та пейзажному жанрах. Які твори в цих жанрах вам відомі?

Який жанр подобається вам найбільше? Аргументуйте свій вибір.

III.  Викладення нового навчального матеріалу

1. Розповідь учителя

     Природа, за уявленнями китайців, є еталоном прекрасного,  утіленням  світобудови,  основним об’єктом  і  невичерпним  джерелом  творчого  натхнення митців. Саме через природу китайці намагалися осмислити основні закони буття. Можливо, саме тому особливістю традиційного китайського живопису була відмова від копіювання  зовнішнього  світу. Живописці  не  прагнуть  до  натуралізму  та зовнішньої подібності, у своїх творах вони передають  настрої  та  переживання,  які  виникають від спілкування з природою. Майстри розкривають стан зображуваного: наприклад, «потік, що біжить», «бамбуковий листок на вітрі», «небеса, що прояснилися після снігопаду» тощо.

     Один з видів традиційного китайського живопису називається Гохуа. Він дуже відрізняється від звичного для нас європейського образотворчого мистецтва. Це картини, що написані тушшю на спеціальному рисовому папері та іноді на шовку. Природа вчить людину розуміти прекрасне. Ця істина є головною темою традиційного китайського живопису Гохуа.

Термін Гохуа («живопис нашої країни») виник лише на зламі 19-20 століть як протиставлення назві Сиянхуа (західноєвропейський, тобто заморський, живопис) для розрізнення традиційного малярства тушшю від європейського олійного малярства.

У живопису гохуа виділяються дві основні техніки (стилі) — сеі («живопис ідеї») і гунбі.

    Картини в стилі сеі пишуться дуже швидко, але удавана недбалість насправді є передачею глибокого почуття, втіленого в кожному мазку. Всі картини сповнені символічними образами, фантазією художників.

   Картини в стилі гунбі відрізняються ретельністю прописування деталей. У цьому стилі часто пишуть портрети, історичні сцени, а також зображуються архітектурні пам’ятники.

Як самостійний жанр живопису пейзаж виник в середньовічному Китаї у 6-му столітті нашої ери. Природа, за уявою китайців, була втіленням світопобудови, світового закону дао.

    Китайські  живописці  використовують  мінеральні, рослинні водяні фарби, чорну туш, а їхні твори здебільшого мають форму горизонтальних або вертикальних сувоїв. Пензлі виготовляли із бамбука і шерсті тварин.

Зображення наносять переважно пензлем на шовк або спеціальний папір зі специфічною текстурою. Але інколи майстри виводять лінії і розтушовують фарбу руками.

    Багато митців віддають перевагу монохромному живопису, вважаючи, що  це  краще  «розкриває  сутність  природи».  Велику  увагу  приділяють лінії,  адже  всі  образи  створюються  за  допомогою  лінійного  рисунка  та каліграфічних віршованих написів, які є майже в кожному творі як утілення  цілісності  поезії,  живопису  і  каліграфії.  Вірш  і  зображення  тісно переплітаються у творі, вони є цілісним утіленням задуму митця. Художники передають простір, об’єм, рух, не користуючись прийомами світлотіні.       Особливістю  традиційного  китайського  живопису  є  наявність у творах незаповнених ділянок, які можуть маскуватися під зображення світлої хмаринки або білого туману: у глядача має залишатися свобода для фантазії та роздумів. За традицією майстри обов’язково ставлять на творі печатку червоного кольору, засвідчуючи таким чином свою особу.

У китайському живописі можна виділити декілька жанрів.

2. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально (з демонстрацією слайдів):

Картини  «Шань-шуй» («гори-водойми») утілюють основні філософські уявлення про закони світобудови  з  творчою  взаємодією  гір  і  води,  землі  й  неба. Пейзаж  спрямовує  на  очищення  і  просвітлення душі. Панорамні картини наповнені скелями і горами, оповитими хмарами, туманами, крізь які ледь помітні ліси, людські домівки, човни тощо. Подібні зображення вільно текли сувоєм. І їх обмежувала лише довжина сувою. Символічні значення отримали і деякі рослини, особливо бамбук, дикий банан, сосна, місцева дика слива «мейхуа». Зображення цих рослин було таким частим, що стало канонічним і дожило до 21 століття.

Своєрідно відтворювали пейзажисти і перспективу — згасанням фарби на дальніх ділянках планів, що ніби потопали в тумані, вологому повітрі.  Зображення доповнювали вірші і каліграфія. З'явились   і видатні майстри пейзажного жанру — художники  Го Сі (11 століття),  Ся Гуй, Ма Юань (на зламі 12-13 століть).  Унікальні картини створив Цуй Бо, зафіксувавши стан природи в періоди тайфунів і негоди ( «Бамбук і чапля в тайфун», кінець 11 століття). Європейський живопис досягне подібного художнього рівня лише через вісім століть.

Вдивляючись  у  досконалі  форми  тварин,  рослин, каменів, китайські майстри намагалися передати їхню справжню  сутність,  яку  неможливо  виразити  словами. Так народжувалися картини «Хуа-няо» («квіти-птахи»). Художники цього напряму в своїх картинах передавали свої відчуття і сприйняття світу, не тільки за допомогою специфічних художніх рішень, а й через символічні значення різних представників флори і фауни.

Так, особливе місце в цьому жанрі займало зображення «чотирьох досконалих» (дикої сливи мейхуа, бамбука, сосни і хризантеми), яке символізувало чистих благородних людей, чия дружба і взаємна підтримка пройшли всі випробування. Втіленням простоти, чистоти і прихованого благородства була орхідея. Хризантема - символ піднесеного самотності. Гілка з ніжно-рожевими, білими або жовтими квітами дикої сливи мейхуа символізує гордого людини кришталевої чистоти, непохитність і стійкість. Сосна уособлює конфуціанську стриманість і стійкість, довголіття; лотос - символ внутрішньої чистоти; півонія - символ людської краси, багатства, достатку, почесті і пишноти і т.д.

Таким чином, картини на тему «квіти і птахи» майже завжди були наповнені прихованим символічним змістом.

Лінг-мао («Пернаті і пухнасті») - жанр китайського живопису, який зображає птахів і тварин - один із напрямів жанру квіти і птахи.

Лев був символом могутності й благородства; тигр - захисник від злих духів; черепаха - символи довголіття; летюча миша, дві рибки, два метелики, дві квітки лотоса на одному стеблі - символи подружнього щастя; коропи які - символ побажання щастя і успіхів.

Дракон символізує могутність, мудрість і доброту. Іноді дракона зображують тримає чарівну перлину мудрості, що уособлює велич, мудрість і безсмертя. У Китаї дракон з перлиною вважався символом імператора, його божественним покровителем. Птах фенікс - символ людинолюбства, миру і процвітання, а також символ імператриці.

Цинь-няо («Пернаті») - жанр китайського живопису, який зображає птахів - один з напрямків жанру квіти і птахи.

Журавель - символізував довголіття; сорока - символ щасливою вести; селезень з качкою - символ подружнього щастя; півень уособлює красу, широку популярність і добру славу.

Чун-юй («Комахи і риби») - жанр китайського живопису, який зображає комах і риб - один з напрямків жанру квіти і птахи. Риби часто згадуються в багатьох переказах і символізують довголіття, достаток і гармонію. Крім того золоті рибки і коропи це символи процвітання, здійснення мрій і успіху.

Таким чином, картини жанру «пернаті і пухнасті» майже завжди були наповнені прихованим символічним змістом. Під впливом «хуа-няо» в 14 ст. жанр «квіти-птахи» проник в мистецтво Японії та Кореї. «Хуа-няо» зберігає свою традиційну основу і в наші дні.

Мо-Чжу («Живопис бамбука») - жанр китайського живопису, який зображає бамбук (від цілої рослини до декількох гілок або листя). Мо-Чжу одне з найзначніших напрямків жанру квіти і птахи.

Бамбук на китайських картинах - символ незламності і стійкості, людини високих моральних якостей. Звернення до живопису бамбука було свідченням досягнення вершин живописної майстерності, тому що в малюнку повинні були використовуватися всі відомі в китайській живопису і каліграфії способи роботи з пензлем. Стовбур бамбука належало виконувати в стилі чжуаньшу (друкований стиль), колінця стовбура - штрихами, виконаними в лішу (офіційний стиль), гілки - в скоропису цаошу, листя - в кайшу.

Мо-мей («Живопис квітучої сливи») - жанр китайського живопису, який зображає квітучу сливу. Мо-мей одне з найзначніших стилістично-тематичних напрямків жанру квіти і птахи.

Початковий етап формування живопису сливи в якості окремого напрямку живопису співвідноситься з епохою П'яти династій (907-960). Гілка з ніжно-рожевими, білими або жовтими квітами дикої сливи мейхуа символізує горду людину кришталевої чистоти, непохитність і стійкість.

Мудань-хуа («Живопис півоній») - жанр китайського живопису, який зображає півонії.

Півонія - символ людської краси, багатства, достатку, почесті і пишноти.

Лянь-хуа («Живопис лотоса») - жанр китайського живопису, який зображує лотос. Китайці вірять, що ця квітка росте в раю, на небі і тому лотос шанується як священна рослина.

Лотос уособлює досконалість, є символом духовного розкриття, чистоти, родючості і цнотливості. До речі, ці дивовижні рослини занесені до Червоної книги.

Лань-хуа («Живопис орхідей») - жанр китайського живопису, який зображує орхідею. Втіленням простоти, чистоти і прихованого благородства була орхідея, яка входить в число «чотирьох благородних» рослин Китаю. З давніх-давен вона вважалася весняною квіткою, символізуючи витонченість, скромність, любов і родючість. Її із задоволенням писали художники, розводили в китайських садах. Ця квітка - одна з найулюбленіших в китайській культурі

Гуа-го («Плоди і ягоди») - жанр китайського живопису, який зображає плоди і ягоди - один з напрямків жанру квіти і птахи.

Жень-у-хуа («Людина та квіти») у традиційному мистецтві Китаю жанр живопису на сувоях, ширмах, альбомних аркушах, присвячений різним аспектам духовного і соціального життя людини. Складається із творів портретного, розповідного та релігійного характеру.

Зображення людини можна вважати першим жанром в живописі Китаю. Фоном для нього часто служила навколишнє людини природа. Поступово з жанру жень-у-хуа виділився в самостійний жанр пейзаж, який зайняв провідне значення в китайському живописі.

Каліграфія — мистецтво красивого й чіткого писання. У Китаї та решті далекосхідних країн каліграфія позначена свободою та експресією ритму, цінувалася особливо високо як мистецтво повідомити завдяки графічному знаку емоційний і символічний зміст, передати у ньому суть слова, думку і почуття каліграфа. Китайську каліграфію можна назвати живописом настільки сильно вона надає на глядача вплив різноманітністю стилів і багатством форм. І насправді китайський живопис і каліграфія як дві рідні сестри. Вони  нерозлучні. Кожен китайський майстер є одночасно і каліграфом, і художником. Навіть китайські імператори були гарними  майстрами в каліграфії. Імператор Цянь Лун, який правив за часів династії Цин залишив після себе багато своїх робіт на стелах в храмах.

Ієрогліфи — найдавніші знаки письма. Прикметною рисою цього письма є поєднання рисункових знаків та літературних звукових позначень. Для того щоб оволодіти китайської писемністю потрібно вивчити 5000 ієрогліфів, комбінація яких дає близько 20000 слів. Це одна з найбільш об'ємних з відомих систем писемності. У своїй основі ієрогліфи походять від малюнків, які для простоти написання піддалися спрощенню. Ієрогліфи означають звуки, склади, слова або частини слів.

ІV. Підсумки уроку.

Висновок. Майстри традиційного китайського живопису перетворили картину на засіб спілкування, спосіб передавання почуттів, думок і символічних добрих побажань. У живописних творах найповніше та найрізноманітніше втілено естетичні ідеали китайців.

V. Домашнє завдання.

Творче завдання: Учні класу об'єднуються у 3 групи. Кожна група отримує завдання — намалювати сувій у конкретному жанрі китайського живопису :

І група — «квіти та птахи»; ІІ група — «гори та води»; ІІІ група — «люди».

На наступному уроці презентувати роботи (ідея, сюжет, головний персонаж, назва твору).